Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Тіньова економіка як складова частина різних економічних систем.

Визначення та структура тіньової економіки.Тіньова економіка – склад­не та багатоваріантне явище. Є багато його визначень, при двох крайніх під­ходах до розуміння суті питання. Перший, надто широкий підхід, зараховує до тіньової будь-яку економічну діяльність, що здійснюється з порушенням будь-якого законодавства (адміністративного, трудового, природоохорон­ного тощо). Інший, невиправдано вузький підхід, пов'язує тіньову еконо­мічну діяльність виключно з організованою злочинністю.

Найбільш вдалим можна вважати визначення, що належить досліднику Е. Фейджу. Згідно з ним, тіньова економіка включає в себе всю економічну діяльність, яка з якихось причин не враховується офіційною статистикою та не потрапляє до валового національного продукту.

Звідси виводяться дві основні складові частини тіньової економіки.

1. Економічна діяльність легального характеру, яка не підлягає оподаткуванню, не враховується національною статистикою й не береться до уваги при розрахунку валового національного продукту. Це так звана «неформаль­на» економіка. Вона охоплює виробництво в домашньому господарстві, на­дання послуг на епізодичній основі, невеликі підробітки (догляд за дітьми, неоподатковуваний доход з присадибних ділянок, ремонт будинків власни­ми силами тощо).

2. «Підпільна економіка», яка включає заборонені види економічної діяльності, злочинні дії та іншу діяльність, суб'єкти якої навмисне приховують її з протиправовою метою (ухиляння від сплати податків та ін.).

Масштаби тіньової економіки обчислюються згідно з низкою методик. Найменш неточними з них є метод розрахунку за бюджетом, за валовим національним продуктом та структурний. Але, строго кажучи, більшість із них є приблизними та слугують для визначення тенденцій розвитку. Проте і в цій ролі вони досить важливі та необхідні.

Аналіз показує, що тіньова економіка наявна в різних економічних системах. Проте боротьба з нею в країнах Західної Європи та Північної Америки призвела до відносної локалізації цього явища. Досвід цих країн є найбільш успішним і найкраще вивчений. Тому для порівняння ми звертатимемось саме до цих країн.

Стратегія боротьби, яку здійснюють держави з усталеною ринковою економікою, заснована на наступних принципах. Пріоритетними визнаються дії, спрямовані проти підпільного сегмента тіньової економіки. Наприклад, система економічних заходів, що їх застосовувала адміністрація президента Р. Рейгана у 80-ті роки (так звана «рейганоміка), включала в себе й реалізацію комплексної програми боротьби з організованою злочинністю, яка, за висловлюванням самого президента, набула таких масштабів, що стала загрожувати національній безпеці країни. В результаті антикорупційної програми організованій злочинності був нанесений відчутний удар.

Що ж стосується «неформальної» частини тіньової економіки, то їй приділяють на Заході набагато менше уваги. Вважається, що контролювати «не­формальний» сектор неможливо, а тому це – безперспективні витрати люд­ських та фінансових ресурсів. Негативний вплив цього сектора спеціалісти не заперечують. Вони визнають, зокрема, що «неформальна» економіка знижує ефективність заходів держави, спрямованих на покращення еконо­мічної ситуації, таких як регулювання зайнятості населення, запобігання перевиробництву товарів тощо. Водночас, відмічається й стабілізуюча роль неформального сектора в соціально-економічних відносинах. Він дає засо­би виживання безробітним, поповнює бюджет сімей з невеликим рівнем до­ходів і т.п. «Неформальний» сегмент не створює сприятливих умов для збільшення економічних злочинів і не пов'язаний з кримінальним бізнесом. Через те проти нього не передбачають вжиття радикальних заходів. Нато­мість, проводять лише моніторинг та підрахунок задля коригування держав­ної політики в галузі соціально-економічних відносин.


Читайте також:

  1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  2. I. Вступна частина
  3. II Основна частина
  4. II Основна частина
  5. II Основна частина
  6. II частина.
  7. II. Основна частина
  8. II. Основна частина
  9. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
  10. III Заключна частина
  11. III Заключна частина
  12. III Заключна частина




Переглядів: 623

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Політика соціального партнерства. | Суб’єкти та функції соціальної політики.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.