РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА ОСНОВІ КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ

Держава регулює оплату праці за допомогою встановленого мінімуму, тобто вона визначає і переглядає розміри заробітної плати і умов, що впливають на її величину.

База визначення мінімальної заробітної плати

Розмір мінімальної зарплати визначається з

урахуванням:

- вартісної величини мінімального споживчого

бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;

- загального рівня середньої зарплати;

- продуктивності праці, зайнятості та інших економічних умов.

В сучасних умовах в Україні метою встановлення мінімальної зарплати є фіксування нижньої межі розмірів оплати праці. Отже, мінімум заробітної плати розглядається як інструмент у боротьбі з бідністю через надання всім працівникам на умовах найму на підприємствах усіх форм господарювання гарантованого захисту від невиправдано низьких ставок зарплати.

Розмір мінімальної зарплати встановлюється ВРУ за поданням КМУ, як правило, один раз на рік під час затвердження держбюджету з урахуванням пропозицій, вироблених в процесі переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір заробітної плати переглядається залежно від зростання індексів цін на споживчі товари і тарифи на послуги за угодою сторін колективних переговорів.

Установлена на рівні держави мінімальна заробітна плата являє собою її державну гарантію для всіх категорій найманих робітників і не підлягає зниженню на рівні галузі і підприємства.

Установлюються державні норми і гарантії в оплаті праці за роботу в понаднормовий час, у святкові неробочі та вихідні дні, за час простою під час виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника.

Держава визначає норми і гарантії в оплати праці працівників молодших 18 років за скороченої тривалості їх щоденної роботи. Договірне регулювання оплати праці найманих працівників в Україні здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються в результаті колективних переговорів.

Генеральна тарифна угода

На державному рівні переговори проводяться

між КМУ і Радою Федерації незалежних профспілок

України. Результатом переговорів має бути укладення генеральної тарифної угоди, яка досягається з урахуванням консультацій з галузевими державними органами управління, концернами, асоціаціями, радами підприємств, а також галузевими та іншими профспілками або спілками трудящих.

Ведення колективних переговорів на різних рівнях

На галузевому рівні тристоронні колективні

договори проводяться між уповноваженими

представниками державного органу управління,

уповноваженими представниками спілки

підприємців і відповідними уповноваженими представниками галузевої профспілки.

На територіальному рівні колективні переговори можуть проводитися між спілками підприємств або підприємств, розташованих на даній території, незалежно від форми власності і господарювання. Учасниками переговорів є уповноважені представники спілки, групи підприємств, а також відповідні уповноважені представники профспілки. Якщо профспілка відсутня або трудящі висловлюють їй недовіру, у переговорах беруть участь уповноважені представники самих трудящих. Колективні переговори доцільно проводити з участю уповноважених представників територіального органу з праці, а також територіальних профспілок. Вони мають забезпечити організацію переговорів і методичну допомогу в досягненні угоди.

На рівні підприємства, тарифна угода, як складова частина колективного договору укладається між уповноваженими на те представниками адміністрації або власника і профспілки.

На рівні підприємства заключається колективний договір між власником або адміністрацією підприємства з однієї сторони та трудовим колективом з другої сторони. Підприємство в колективному договорі не може встановити розмір зарплати нижчий, ніж передбачено в угодах на рівні галузі, території або генеральній тарифній угоді. Воно може в міру своїх економічних можливостей встановити вищі розміри ставок оплати праці, ніж передбачені на галузевому, територіальному та регіональному рівнях.

В колективному договорі фіксується мінімальний рівень плати за виконання норми праці, який і є мінімальною тарифною ставкою. Предметом тарифної угоди на виробничому рівні є форми і системи оплати праці, мінімальна тарифна ставка, розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами і посадами працівників, види і розміри доплат, надбавок, премій, умов оплати праці за роботу в понаднормовий час, за час простою не з вини працівника.

Колективно-договірна система трудових відносин на виробничому рівні має сприяти захисту інтересів, як роботодавця, так і працівника, поліпшенню організації трудових відносин, забезпеченню їх стабільності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Довідник кваліфікаційних характеристик	\|	ВІДРЯДНА Й ПОЧАСОВА ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ. ОСНОВНІ СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ ЗА ЇЇ ФОРМАМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.