• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна система оподаткування 5 страница

20. Яка існує класифікація кредиторської заборгованості?

21. Дайте характеристику рахунків і субрахунків, призначених для обліку поточної і довгострокової дебіторської заборгованості?

22. Порядок створення та обліку резерву сумнівних боргів?

Тема 14. Облік фінансових інвестицій

Мета лекції – сформувати систему знань про облік фінансових інвестицій.

1. Фінансові інвестиції: поняття та види.

2. Визнання та оцінка фінансових інвестицій.

3. Організація обліку фінансових інвестицій згідно з П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

4. Синтетичний та аналітичний облік фінансових інвестицій.

5. Документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями.

6. Відображення даних про фінансові інвестиції в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Література:

Див. п.п. 1-3, 5, 9, 17, 19, 20, 22, 30, 31, 33, 34, 37, 40, 41, 48, 49, 51, 54, 66, 69, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 87, 90, 92, 96, 98 із списку літератури.

1. Фінансові інвестиції: поняття та види

Інвестиції –грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту або це вкладення коштів підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою:

§ збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо),

§ зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансові інвестиції поділяються на:довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції, еквіваленти грошових коштів.

До кожної з вищенаведених категорій фінансових інвестицій можуть належати інвестиції у цінні папери, які є інструментами капіталу (акції, паї, майнові права), боргові інструменти та окремий вид – похідні інструменти, правила обліку яких регулюються П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».

Крім того, кожен з видів залежно від мети (наміру) інвестора може бути кваліфікований як придбаний з метою перепродажу та такий, що утримується до погашення (боргові інструменти) або безстроково (інструменти капіталу). Інвестиції придбані з метою перепродажу, які у будь-який момент можуть бути реалізовані, слід кваліфікувати як поточні, навіть якщо по своїй первісній природі вони є довгостроковими.

Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство інвестиції поділяються на:інвестиції в асоційовані підприємства; інвестиції в дочірні підприємства; інвестиції в спільну діяльність.

2. Визнання та оцінка фінансових інвестицій

Відповідно до 10 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та у відповідних статтях балансу за умови того, що:

· очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;

· їх оцінка може бути достовірно визначена.

Придбання фінансових інвестицій здійснюється такими шляхами:

Ø за грошові кошти;

Ø шляхом обміну на цінні папери власної емісії;

Ø шляхом обміну на інші активи.

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

- вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим

- підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;

- надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит у банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

- цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

Собівартість фінансової інвестиції, в залежності від способу придбання:

Фінансові інвестиції, первісно зараховані на баланс за собівартістю, на кожну дату балансу відображаються з використанням таких оцінок:

1) за справедливою вартістю;

2) за собівартістю з врахуванням зменшення корисності;

3) за амортизованою собівартістю;

4) за вартістю, визначеною за методом участі в капіталі.

Застосування того чи іншого методу залежить від мети придбання інвестицій, рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство, строку, на який вони були придбані.

Фінансові інвестиції, що не є інвестиціями у боргові цінні папери і не обліковуються за методом участі в капіталі, слід відображати в балансі за справедливою вартістю.

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись такі методи їх оцінки:

- за вартістю одиниці кожного цінного папера (або одного виду);

- за середньою вартістю;

- за вартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО).

Як правило, метод ФІФО використовується підприємствами, що є професійними учасниками ринку цінних паперів. Поточні активи не повинні оцінюватись дорожче їхньої чистої вартості реалізації, що дорівнює сумі грошових коштів, які отримають підприємства після їх продажу, мінус витрати, необхідні для їх підготовки до продаж організації самого процесу продажу.

3. Організація обліку фінансових інвестицій згідно з П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції з спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми П(С)БО 12 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та у спільну діяльність обліковуються за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі – це метод обліку фінансових інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

Цей метод застосовується контрольнимиучасниками (це сторона, яка є учасником спільного підприємства і здійснює спільний контроль за цим спільним підприємством відповідно до угоди про ведення спільної діяльності), починаючи з останнього дня місяця, в якому вони стали контрольними.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування, за винятком змін капіталу, що є результатом операцій між інвестором і об’єктом інвестування.

У разі, якщо з капіталу об’єкта інвестування його учасниками був вилучений капітал, то балансова вартість інвестиції коригується на суми змін у капіталі об’єкта інвестування, відповідно до нової частки.

У випадку, якщо зміни у власному капіталі інвестованого підприємства є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування, відповідне коригування балансової вартості інвестицій не проводиться.

Фінансові інвестиції у спільну діяльність із створенням юридичноїособи його учасниками обліковуються також за методом участі в капіталі, крім випадків, зазначених у п.22 П(С)БО 12.

Фінансові інвестиції, що не є інвестиціями у боргові цінні папери і не обліковуються за методом участі в капіталі, слід відображати в балансі за

справедливою вартістю.

Як випливає з положень П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” справедлива вартість фінансових інвестицій у цінні папери визначається за їх поточною ринковою вартістю, а за неможливості – виходячи з експертної оцінки.

Якщо справедливу вартість фінансових інвестицій достовірно визначити неможливо, то вони відображаються в балансі за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості інвестиції над сумою, яку підприємство очікує отримати за час утримування інвестиції.

Довгострокові фінансові інвестиції в боргові цінні папери, що утримуються інвестором до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції – собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

При цьому під дисконтомамортизованої собівартості фінансової інвестиції – собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Під дисконтом розуміється сума перевищення вартості погашення боргових цінних паперів над їх собівартістю, а під премією ‑ сума перевищення собівартості боргових цінних паперів над вартістю їх погашення.

Амортизація, тобто розподіл дисконту або премії протягом періоду з дати придбання боргових цінних паперів до моменту їх погашення, здійснюється за методом ефективної ставки відсотка.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка, що підлягає отриманню.

4. Синтетичний та аналітичний облік короткострокових та довгострокових фінансових інвестицій

Для обліку господарських засобів, узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) в цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном призначений рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Щодо обліку капітальних інвестицій на підприємствах усіх галузей обліковують на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». За економічним змістом цей рахунок є активним.

На рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції» ведеться облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій і еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів.

Побудова аналітичного обліку залежить від видів придбаних цінних паперів та підприємств, що їх емітували (випустили). При цьому вона має забезпечити можливість отримання інформації про фінансові вкладення в об'єкти як на території України, так і за кордоном.

Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться у Відомості 4.2 за видами цих інвестицій і окремо відкриваються відомості для обліку довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій.

5. Документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є прибутковий касовий ордер чи виписка банку. Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника та головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.

Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів і отримання відсотків є виписка банку з рахунків у банку з доданням виправдних документів. На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії.

Для відображення у бухгалтерському обліку інформації на рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції” використовуються такі документи: документи приймання-передачі ЦП; документи приймання-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; платіжні доручення; засновницькі договори; договори купівлі-продажу; цінних паперів.

Для відображення у бухгалтерському обліку інформації на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” використовуються такі документи: акти введення в експлуатацію; акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об”єктів; дефектні акти; акти виконаних робіт по ремонту ОЗ; кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування ОЗ підрядними організаціями.

6. Відображення даних про фінансові інвестиції в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

Синтетичний облік фінансових інвестицій ведеться в Журналі 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35).

Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться у Відомості 4.2 за видами цих інвестицій і окремо відкриваються відомості для обліку довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій. У Відомості 4.2 перевіряють узагальнення аналітичних даних про фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства, в спільну діяльність, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, а також еквівалентів грошових коштів, інших інвестицій. Для довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій потрібно вести окремі відомості.

Синтетичний облік капітальних інвестицій (за кредитом рахунку 15) здійснюють у Журналі 4 та Відомості 4.1. В кінці місяця кредитові обороти по рахунку 15 з Журналу 4 переносять у Головну книгу.

Відображення фінансових інвестицій у балансі та на рахунках бухгалтерського обліку

Питання для самоперевірки.

1. Що таке фінансові інвестиції?

2. На які види класифікуються фінансові інвестиції з позиції бухгалтерського обліку?

3. Як класифікуються фінансові інвестиції за термінами вкладень?

4. Як класифікуються фінансові інвестиції за ступенем впливу та контролю інвестора на об’єкт інвестування?

5. Як класифікуються фінансові інвестиції, які не дають не суттєвого впливу, ні контролю?

6. Яка ознака покладена в поділ фінансових інвестицій на довгострокові та короткострокові?

7. Що означає придбання облігацій з премією та з дисконтом?

8. Що таке ефективна ставка відсотка?

9. Чим відрізняється номінальна ставка відсотка та ефективна ставка відсотка?

10. Що таке асоційована компанія (підприємство)?

11. Що таке еквіваленти грошових коштів та в якій статті балансу вони відображаються?

12. Як визначається собівартість фінансових інвестицій?

13. За якою оцінкою відображаються в обліку та фінансовій звітності поточні фінансові інвестиції?

14. Дайте визначення поняття суттєвий вплив і контроль та поясніть їх значення для бухгалтерського обліку довгострокових інвестицій?

15. Назвіть рахунки, які використовуються для обліку довгострокових фінансових інвестицій та поясніть призначення субрахунків?

16. Назвіть методи оцінки довгострокових інвестицій, що надають право власності, та особливості їх застосування?

17. Дайте визначення методу участі в капіталі?

18. Які фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі?

19. Як розраховується ефективна ставка відсотка для облігацій придбаних з дисконтом?

20. Як розраховується ефективна ставка відсотка для облігацій придбаних з премією?

21. Наведіть записи відображення в обліку облігацій придбаних з дисконтом?

Тема 15. Облік власного капіталу

Мета лекції – сформувати систему знань про облік власного капіталу.

1. Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація.

2. Документування господарських операцій з обліку власного капіталу.

3. Характеристика рахунків з обліку власного капіталу та забезпечення зобов’язань.

4. Облік складових власного капіталу.

5. Відображення даних про власний капітал та забезпечення зобов’язань в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Література:

Див. п.п. 1-3, 5, 9, 17, 19, 20, 22, 25-27, 32-34, 37, 40, 41, 51, 54, 66, 69, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 87, 90, 92, 96, 98 із списку літератури.

1. Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація

Для здійснення успішної виробничої фінансово-господарської діяльності кожне підприємство чи організація має в своєму розпорядженні необхідні власні господарські засоби, вартість яких втілена і у власному капіталі.

Власний капітал – це один з найважливіших і найістотніших показників для підприємства, оскільки втілює у собі:

- забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

- платоспроможність підприємства;

- кредитоспроможність підприємства.

Власний капітал –це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів. Це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань (ВК = А-З). Складові власного капіталу подані на рисунку 9.

Джерелами формування власного капіталу можуть бути внески власників при заснуванні товариства, безоплатне надходження необоротних активів і накопичена сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Складові власного капіталу наведено на рисунку 1.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції (основні):заснування та введення в дію підприємства; відповідальності та гарантії; захисна функція; фінансування та забезпечення ліквідності; база для нарахування дивідендів і розподілу майна; управління та контролю.

Законом України «Про господарські товариства» встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств, резервного фонду та щорічних відрахувань до нього.

Рис. 9. Складові власного капіталу

2. Документування господарських операцій з обліку власного капіталу

Документування господарських операцій є важливим засобом контролю правильного формування і стану власного капіталу підприємства.

Важливим об'єктом організації обліку є процес формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновників. Відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах підприємства. Облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Сума капіталу підлягає обов'язковій реєстрації в державному реєстрі господарчих одиниць. Відомості про розмір та порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах. Зміни капіталу також обов'язково мають реєструватися.

У випадках змін по внесках до статутного капіталу вносять зміни до засновницьких документів, що підлягають державній реєстрації. Будь-які, навіть передбачені засновницькими документами, зміни статутного капіталу, які не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням.

Відображення в бухгалтерському обліку неоплаченого капіталу відбувається на підставі Статуту підприємства, установчих договорів, довідок (розрахунків) бухгалтерії, прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів, накладних тощо.

Первинними документами з обліку вилученого капіталу є платіжні доручення, приходний касовий ордер, видатковий касовий ордер, виписки банку, довідки (розрахунки) бухгалтерії тощо.

3. Характеристика рахунків з обліку власного капіталу та забезпечення зобов’язань

Рахунки 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», 41 «Пайовий капітал», 45 «Вилучений капітал» і 46 «Неоплачений капітал» використовують для формування стартового капіталу підприємства. Залежно від організаційної форми підприємства стартовим капіталом може виступати статутний або пайовий капітал.

Рахунки 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», і 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є статутним капіталом.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого, імовірно, призведе до зменшення ресурсів, які втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на:

- виплату відпусток працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Узагальнення інформації про рух коштів, які за управлінським рішенням резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду ведеться на рахунку 47 «Забезпечення майбутніх

витрат і платежів».

Фактичні витрати і платежі, для яких був раніше створений резерв, відносяться в дебет рахунків 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 31 «Рахунки в банках», 65 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 66 «Розрахунки з оплати праці» тощо.

4. Облік складових власного капіталу

Рахунок 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал»призначений для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» – активний, розрахунковий із засновниками підприємства.

Рахунок 45 «Вилучений капітал»призначений для обліку вилученого капіталу у разі викупу власних акцій в акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом рахунку 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених у його учасників. За кредитом показують вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Після того, як підприємство зареєстровано і засновники внесли (кожен)

по 3 % своїх внесків, ТзОВ може розпочинати здійснення господарської діяльності з умовою виплати останньої суми до повного об’єму статутного капіталу.

Облік акціонерного капіталу ВАТ в усіх товариствах відображається на рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» у формі внесків та акцій за первинною (номінальною) їх вартістю, визначеною в уставних документах.

Додатковий капітал (рахунок 42) включає суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки» має такі субрахунки:

- 441 “Прибуток нерозподілений”;

- 442 “Непокриті збитки“;

- 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

За кредитом рахунку відбивається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом – збитки та використання прибутку.

5. Відображення даних про власний капітал та забезпечення зобов’язань в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

У регістрах при журнальній формі ведення бухгалтерського обліку операції з обліку власного капіталу, забезпечень, цільового фінансування і цільових надходжень, а також страхових резервів відображаютьсяв Журналі 7.

У Журналі 7 відображаються операції про зміну в складі власного капіталу

підприємства, про нарахування та витрачання забезпечень майбутніх витрат і платежів та коштів цільового призначення. Відомості 7.1., 7.2., 7.3. забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів за період з початку поточного року.

Інформацію про зміну власного капіталу можна отримати з показників Балансу (Звіту про фінансовий стан) та Звіту про власний капітал.

Звіт про власний капітал – це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст, форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

До власного капіталу, який відображають у Звіті про власний капітал (ф. № 4), належить:

— зареєстрований капітал (графа 3);

— капітал у дооцінках (графа 4);

— додатковий капітал (графа 5);

— резервний капітал (графа 6);

— нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (графа 7);

— неоплачений капітал (графа 8);

— вилучений капітал (графа 9).

Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення власного капіталу?

2. Чому власний капітал вважається частиною активів підприємства?

3. На яких рахунках ведеться облік власного капіталу?

4. Яким має бути мінімальний розмір зареєстрованого капіталу АТ?

5. За рахунок яких засобів може бути сформований зареєстрований капітал?

6. Які існують обмеження щодо майна, яке може бути внесено до зареєстрованого капіталу?

7. Вкажіть необхідні розміри внесків учасників та засновників до зареєстрованого капіталу ТОВ?

8. За рахунок чого можна збільшити розмір зареєстрованого капіталу АТ?

9. За яких умов АТ і ТОВ мають право зменшити розмір зареєстрованого капіталу?

10. У чому полягає призначення пайового капіталу?

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
7. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
8. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
11. VI. Узагальнення та систематизація знань
12. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.

Переглядів: 1350