Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Загальна система оподаткування 4 страница

М-1 “Журнал обліку вантажів, що надійшли”;

М-2а “Акт списання бланків довіреностей”;

М-3 “Журнал реєстрації довіреностей”;

М-4 “Прибутковий ордер”;

М-7 “Акт про приймання матеріалів”;

М-8 “Лімітно-забірна картка”;

М-9 “Лімітно-забірна картка”;

М-10 “Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів”;

М-11 “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів”;

М-12 “Картка №___________ складського обліку матеріалів”;

М-13 “Реєстр №___________ приймання-здачі документів”;

М-14 “Відомість обліку залишків матеріалів на складі”;

М-15 “Акт про приймання устаткування”;

М-15а “Акт приймання-передачі устаткування до монтажу”; М-16 “Матеріальний ярлик”;

М-17 “Акт №___________ про виявлені дефекти устаткування”;

М-18 “Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу”;

М-19 “Матеріальний звіт”;

М-21 “Інвентаризаційний опис №____________ ”;

М-23 “Акт №_________ про витрату давальницьких матеріалів”;

М-26 “Картка обліку устаткування для установлення”;

М-28 “Лімітно-забірна картка №_______________ ”;

М-28а “Лімітно-забірна картка №______________ ”.

 

 

4. Облік надходження, зберігання та витрачання виробничих запасів

 

Облік на складах і в бухгалтерії повинен забезпечувати чіткий контроль за наявністю, надходженням і вибуттям запасів. Записи операцій із надходження чи вибуття матеріалів у книгах чи картках проводить завскладом (або бухгалтер складу) на підставі первинних документів (прибуткових ордерів, актів про приймання матеріалів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-закупівельних актів, приймально-здавальних накладних).

Крім того, що у бухгалтерію надходять усі первинні документи на оприбуткування матеріалів, тут спочатку виписують первинні документи на їх видачу у виробництво чи на реалізацію, які після виконання повертаються назад разом із реєстрами приймання-здачі (звітами про рух матеріалів).

Усі товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у місцях їх зберігання, відносять під звіт матеріально відповідальним особам (завскладом, комірник), з якими має бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Право отримувати для виробничих потреб матеріали мають відповідальні працівники, яких затверджують на початку року наказом керівника малого підприємства.

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для перероблення чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відповідно до П(С)БО, списання виробничих запасів може відбуватися з таких причин:

1. відпускання у виробництво;

2. списання у зв'язку з невідповідністю запасів до критеріїв визначення активу;

3. списання у зв'язку із псуванням, розкраданням тощо;

4. реалізація на сторону;

5. передача до статутного капіталу іншого підприємства;

6. безоплатна передача.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси" на підприємстві можна використовувати один із п’яти методів оцінки запасів при їх вибутті або декілька одночасно:

• собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• середньозваженою собівартістю;

• нормативних витрат;

• ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів;

• ціни продажу.

Уцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли чиста вартість їх реалізації стає меншою за собівартість або балансову вартість тоді, коли запаси подешевшали, застаріли, зіпсувались або втратили свою первісну цінність.

Дооцінювання запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 «Запаси» не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінюванні для уникнення завищення вартості активів.

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за дев’ятьма субрахунками.

 

 

5. Інвентаризація запасів і відображення в обліку її результатів

 

Проведення й оформлення результатів Інвентаризації за лишків виробничих запасів здійснюється підприємствами відповідно до вимог інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69.

Основними завданнями інвентаризації запасів є:

- виявлення фактичної наявності та дотримання умов зберігання;

- виявлення запасів, які не використовуються;

- перевірка реальності відображення вартості запасів у балансі підприємства.

Інвентаризація виробничих запасів здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб.

Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис (ф.-21), який складається в двох примірниках і підписується всіма членами комісії.

Інвентаризація запасів має проводиться наступним шляхом:

Крок 1. Підготовка запасів для проведення інвентаризації шляхом сортування, розкладки,групування згідно сортам, видам, групам.

Крок 2. Проведення інвентаризації.

Крок 3.Звірка показників.

Крок 4.Прийняття рішень про відображення виниклих інвентаризаційних різниць.

Крок 5. Відображення результатів інвентаризації в обліку.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування; здійснюється розрахунок природної нестачі (у виняткових випадках з особливого дозволу керівника робляться уточнювальні записи, наприклад, знайдено арифметичну помилку або інші неточності в роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації.

Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні Правопорушення, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а також невжиття заходів з відшкодування винними особами збитків від нестач, розтрат, крадіжок, безгосподарності тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в процесі інвентаризації запасів визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень.

 

 

6. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

 

П(С)БО 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів — запасів. Отже, основна проблема, пов'язана з обліком малоцінних і швидкозношуваних предметів, полягає у визначенні їх вартісної межі. Таку межу підприємства визначають самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

МШП поділяються на:

- оборотні – строк корисного використання менше року або менше одного операційного циклу, якщо він перевищує рік (використовується рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»);

- необоротні – строк корисного використання більше року або більше одного операційного циклу, якщо він перевищує рік (використовується рахунок

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»).

Організація обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного року (або одного операційного циклу) повинна повністю ґрунтуватись на П(С)БО 9.

Відповідно до цього до необоротних малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їх вартості та терміну служби, тимчасові споруди, пристосування і пристрої, тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів тощо.

Первинні документи з обліку вибуття МШП, а саме:

- форма № МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)";

- форма № МІІІ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";

- форма № МТТТ-3 "Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристосувань)";

- форма № МШ-4 "Акт обліку вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";

- форма № МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристосувань) і обмін їх на придатні";

- форма № МІІІ-6 "Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань";

- форма № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв";

- форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів".

Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів за однорідними групами, встановленими виходячи з потреб підприємства.

 

7. Відображення даних про виробничі запаси в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

 

Інформація про балансову вартість різних видів запасів та ступінь змін їх вартості на водиться у фінансових звітах з огляду її корисності для користувачів у розрізі таких класифікаційних груп:

- виробничі запаси;

- матеріали;

- незавершене виробництво

- готова продукція

- товари.

У фінансових звітах відносно запасів необхідно розкрити інформацію про:

- облікову політику відносно оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;

- загальну балансову вартість запасів втому числі за прийнятими компанією класифікаціями;

- балансова вартість запасів, відображена за чистою вартістю реалізації;

- балансова вартість запасів, які передані як застава для гарантій зобов’язнь;

- деяких інших обставин.

 

Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення поняття запасів?

2. Яким нормативним документом регулюється бухгалтерський облік запасів?

3. Чим відрізняються виробничі запаси від інших запасів підприємства?

4. За якою вартістю виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства?

5. Які витрати формують первісну вартість запасів?

6. В якому випадку слід переоцінювати виробничі запаси?

7. Які методи оцінки вибуття запасів ви знаєте, від чого вони залежать?

8. Рахунки якого класу використовується для обліку виробничих запасів? Дайте їх характеристику?

9. Інвентаризація запасів і відображення в обліку її результатів?

10. Якими первинними документами оформляються операції з руху виробничих запасів?

11. Назвіть причини втрат запасів і порядок їх відображення в обліку?

12. Економічний зміст малоцінних та швидкозношуваних предметів?

13. Які особливості обліку поточних і необоротних МШП?


Тема 13. Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості

 

Мета лекції – сформувати систему знань про облік грошових коштів і дебіторської заборгованості.

 

1. Економічний зміст грошових коштів та методи регулювання готівкового обігу.

2. Бухгалтерський облік касових операцій. Порядок ведення касових операцій. Облік основних операцій руху готівки.

3. Облік розрахунків з підзвітними особами. Відшкодування витрат на відрядження працівникам підприємства.

4. Форми безготівкових розрахунків та бухгалтерський облік грошових коштів на рахунках у банках.

5. Документування касових операцій, операцій з іншими грошовими коштами, руху грошових коштів на рахунках у банках.

6. Економічний зміст, умови визнання та класифікація дебіторської заборгованості.

7. Розкриття інформації про грошові кошти і дебіторську заборгованість у фінансовій звітності.

 

Література:

Див. п.п. 1, 3, 9, 12, 15-22, 28, 38, 39, 61, 66, 69, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 87, 90, 92, 96, 98 із списку літератури.

 

1. Економічний зміст грошових коштів та методи регулювання готівкового обігу

 

Законодавчо встановлено, що рух грошових коштів підприємства повинен регулювати Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Згідно нього під грошовими коштамирозуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Готівка –це грошові знаки національної валюти України – банкноти та монети.

Грошовий обіг -це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення.

Основними економічними засобами регулювання обсягу грошової маси є: 1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків; 2) процентна політика; 3) рефінансування комерційних банків; 4) управління золотовалютними резервами; 5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку; 6) регулювання імпорту та експорту капіталу; 7) емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про банки і банківську

діяльність» визначені форми (адміністративна та індикативна) та методи державного регулювання діяльності банків. Якщо засоби адміністративного регулювання передбачають систему владних приписів, то засоби і методи індикативного регулювання передбачають як владні приписи, так і цілий ряд інструментів, які юридично не обмежують волю суб’єктів відносин у сфері грошово-кредитної політики – визначення процентних ставок, рефінансування банків, кореспондентські відносини, управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції, операції з цінними паперами на відкритому ринку.

2. Бухгалтерський облік касових операцій. Порядок ведення касових операцій. Облік основних операцій руху готівки

Основним нормативним документом, що регламентує організацію ведення касових операцій, є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637).

У Положенні термін «готівкові розрахунки»вживається в такому значенні: це платежі готівковими коштами підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, безпосередньо не пов'язаними з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Причому, згідно ухвалі Правління Національного банку України від 09.02.2005 р. № 32 Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству (індивідуальному підприємцеві) не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня поодинці або за декількома платіжними документами.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань господарських операцій підприємств і організацій № 291 для обліку грошових коштів у касі підприємства передбачений рахунок 30 «Каса», який має наступні субрахунки:

1) «Каса в національній валюті»; 2) «Каса в іноземній валюті».

 

 

3. Облік розрахунків з підзвітними особами. Відшкодування витрат на відрядження працівникам підприємства

 

Нетоварна дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг). Нетоварна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебіторської заборгованості.

До нетоварних операцій відносяться розрахунки за виданими авансами, розрахунки з підзвітними особами, розрахунки за нарахованими доходами, розрахунки за претензіями, розрахунки за відшкодуванням завданих збитків, розрахунки за позиками членам кредитних спілок, розрахунки з іншими

дебіторами.

Підзвітні особи - це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно наказу (розпорядження) керівника підприємства.

На рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями, строк оплати яких припадає на поточний або наступний господарський рік.

Підзвітним особам готівка видається на підставі розпоряджень керівника. Список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт господарські потреби, затверджується наказом керівника.

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу. Наказ про направлення працівника відрядження є підставою для видачі йому відповідного посвідчення.

Службові відрядження –вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Згідно з Інструкцією про службові відрядження (затв. наказом МФУ від 13.03.1998 р. № 59) добові — це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи, направленої у відрядження (п. 16 розділу I). Особливістю даних витрат є те, що самі по собі вони не вимагають документального підтвердження. Однак, є умови, при недотриманні яких добові не виплачуються.

Правила розрахунку суми добових витрат для відряджень у межах України та за кордон дещо відрізняються, що визначено Податковим кодексом України, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон від 13.03.1998 № 59, Постановою Кабміну від 02.02.2011 р. № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у [...].

Після складання авансового звіту визначається різниця між сумою отриманого авансу і фактичними витратами. Якщо різниця позитивна, то це сума невикористаного авансу, а якщо від'ємна - то працівник витратив частину власних грошових коштів, тобто здійснив перевитрату авансової суми, яка повинна бути відшкодована працівникові без його заяви з каси підприємства.

Якщо підзвітна особа не надала звіти і необхідні виправдовуючі документи у встановлені строки або не повернула в касу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість з нарахованої заробітної плати в порядку, встановленому чинним законодавством. Це положення застосовується лише щодо сум авансів, виданих в національній грошовій одиниці України на господарські потреби чи витрати на відрядження.

4. Форми безготівкових розрахунків та бухгалтерський облік грошових коштів на рахунках у банках

 

Для збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форми власності поточні, депозитні рахунки у національній та іноземній валюті згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Під безготівковими розрахунками відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій ухвалою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, із змінами і доповненнями (далі - Інструкція № 22), розуміють перерахування певної суми коштів з банківських рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на них здійснюються лише операції із зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

Кошти підприємства в іноземній валюті обліковують в перерахунку на гривні за курсом Національного банку України. Кожного місяця здійснюється перерахунок залишку коштів за цим рахунком у відповідності зі зміною курсу валюти.

Для обліку наявності і руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банку і які можуть бути використані для поточних операцій, призначений рахунок 31 «Рахунки в банках», що має відповідні субрахунки.

 

 

5. Документування касових операцій, операцій з іншими грошовими коштами, руху грошових коштів на рахунках у банках

 

Наявність готівки, її надходження і вибуття, фіксується у касовій книзі, записи до якої необхідно проводити щоденно.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі (типова форма КО-4, затверджена наказом Мінстату). Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Надходження готівки оформляють прибутковими касовими ордерами.

Видачу готівки проводять за видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями, які підписані бухгалтером і керівником малого підприємства (або уповноваженими ними особами).

Прибуткові і видаткові касові ордери при їх виписуванні повинні бути зареєстровані у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових

ордерів.

Реєстрація прибуткових і видаткових касових документів може здійснюватися за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування потрібних касових документів.

Касові документи після складання касиром звіту та його обробки в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються протягом 36-ти місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов'язок зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, що передається під охорону.

Перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснюють органи державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи та установи комерційних банків.

Документування операцій із зарахування або списання коштів із рахунків у банках здійснюється за типовими формами розрахунків та документів.

Зарахування готівки на банківський рахунок проводиться на підставі оголошення про її внесення. Видача готівки проводиться на підставі грошового чеку. Виписка банку, яка є копією записів банку на рахунку малого підприємства, видається йому разом із первинними документами, що засвідчують здійснені операції з надходження і витрачання коштів.

Безготівкові операції здійснюються платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, платіжними вимогами. Кожна операція за цим рахунком у хронологічному порядку відображається у виписці банку.

 

 

6. Економічний зміст, умови визнання та класифікація дебіторської заборгованості

 

Низька платоспроможність підприємств викликає створення великих обсягів дебіторської заборгованості. Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (неопераційну).

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти .місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С)БО 10).

За строками платежу дебіторська заборгованість класифікується на відстрочену (строк здійснення обов'язків по якій ще не настав) і прострочену (строк здійснення обов'язків по якій вже настав).

Безнадійна дебіторська заборгованість також відноситься до поточної дебіторської заборгованості (п. 4 П(С)БО 10).

Для обліку товарної дебіторської заборгованості використовуєтьсярахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Обліковими регістрами по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» є журнал-ордер № 11 та відомість № 16, в якій дані представлені в аналітичному розрізі.

 

 

7. Розкриття інформації про грошові кошти і дебіторську заборгованість у фінансовій звітності

 

У статті «Гроші та їх еквіваленти» (1165) форми № 1 «Баланс» відображаються готівка в касі підприємства, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути вільно використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей. У цій статті наводяться кошти в національній або іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, виключаються зі складу оборотних активів та відображаються як необоротні активи.

Показники дебіторської заборгованості наводяться у балансі за вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги». До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.

Чиста реалізаційна вартість - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Згідно з НП(С)БО 1, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги резерву сумнівних боргів, тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.

 

 

Питання для самоперевірки.

 

1. Дайте визначення грошових коштів та завдання їх обліку?

2. Який порядок організації готівкових розрахунків?

3. Як розраховується і встановлюється на підприємстві ліміт каси?

4. Яким нормативним документом передбачена відповідальність керівництва підприємства за перевищення ліміту готівки в касі? В яких розмірах?

5. Назвіть та охарактеризуйте рахунки, призначені для обліку готівки в касі?

6. Який порядок ведення касової книги на підприємстві?

7. Які первинні документи підтверджують операції руху грошей в касі?

8. Який порядок проведення інвентаризації готівкових грошей в касі?

9. Якими бухгалтерськими записами відображаються в обліку результати інвентаризації грошей в касі?

10. Який порядок відкриття поточного рахунку в установі банку?

11. Які рахунки та субрахунки призначені для обліку коштів на поточному рахунку підприємства? Охарактеризуйте їх?

12. Що таке курсова різниця і як вона виникає на валютному рахунку?

13. На яких рахунках відображається в обліку позитивна чи негативна різниця, яка виникла на валютному рахунку?

14. Назвіть всі види безготівкових розрахунків підприємства?

15. Який порядок одержання в установі банку чекової книжки для розрахунків з постачальниками та підрядниками?

16. Дайте визначення, що таке «вексель», назвіть види векселів?

17. Дайте визначення поняття дебіторська заборгованість підприємства?

18. Яка існує класифікація дебіторської заборгованості?

19. Дайте визначення зобов'язання підприємства?


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  3. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
  4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
  7. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  8. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
  9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  10. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  11. VI. Узагальнення та систематизація знань
  12. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.




Переглядів: 821

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальна система оподаткування 3 страница | Загальна система оподаткування 5 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.