Лекція 5.1

Основні поняття: Феодальна роздробленість. Поліцентрична система управління. Посадники. Тисяцькі. Воєводи. Тіуни. Старости. Мечники. Отроки. Дольники. Плiнники. Данники. Наймити. Вiчoвi суди. Ординське iго. Орда. Улус. Ярлик на княжіння. Грамота. Хан.

ТЕМА: Державно-правовий устрій в період феодальної роздробленості.

Лекція 4

/2 години/

Мета лекції:

- освітня:формування у курсантів, студентів уявлення про причини розпаду Київської Русі, ознайомлення з особливостями державних утворень що існували на теренах Київської Русі;

- розвиваюча: поглиблення і систематизація знань курсантів про особливості державного ладу та правової системи земель Київської Русі періоду феодальної роздробленості;

- виховна:формування розуміння у курсантів закономірностей історико-правового процесу.

Міжпредметні зв’язки: політологія, історія України, теорія держави та права, історія держави та права зарубіжних країн, галузеві юридичні науки.

План

1. Феодальна роздробленість як наслідок розвитку феодальних відносин. Державний апарат Київської Русі.

2. Особливості соціального і державного устрою Галицько-Волинського князівства.

Перше питання. Для періоду середньовіччя характерний розпад могутніх політичних конгломератів типу Київська Русь, імперія Карла Великого, а потім і Монголо-татарського володіння від Тихого океану до Карпат. Роздробленість – явище типове, що має позитивні і негативні сторони.

Причиною роздробленості послужило прагнення окремих князівств до політичної незалежності у зв'язку із зміцненням економічної самостійності. Цьому сприяла така політична подія, як з'їзд князів в Любече в 1097 р., який ухвалив рішення про спадкоємство земель і про незалежність володінь, тобто узаконив принцип вотчини. Роздробленість стала слідством розвитку місцевих продуктивних і соціальних сил і була викликана природним прагненням окремих феодалів до політичної самостійності.

З початку феодальної роздробленості поступово стали формуватися місцеві особливості кожного князівства, які виражалися в: ступені розвитку феодалізму; закріпаченні селян; перетворенні вільних людей в залежних; в значущості основних видів феодальних володінь – князівських, церковних і боярських і т.д.

Серед всієї решти князівств превалююче положення на території староруської держави сталі займати Галицько-волинське князівство, з'єднане в 1199 р. Романом Мстиславичем; Ростово-Суздальське і Великий Новгород.

Друге питання «Прямим спадкоємцем політичних і культурних традицій Києва» (на думку М. Грушевського) в період феодальної роздробленості стає Галицько-волинське князівство на південному заході Русі. На відміну від Ростово-Суздальського князівства і Новгородської республіки, Галицько-волинське князівство, в період, що вивчається, можна назвати зразком олігархічного (боярського) політичного пристрою.

Цьому сприяли наступні чинники: економічний підйом, викликаний вигідним географічним положенням (після занепаду Києва тут проходили головні торгові шляхи до Західної Європи); наявність соляних родовищ, що приносять величезні прибутки; князівство служило форпостом між католицьким Заходом і православним Сходом Європи.

Як і в інших князівствах, самим найвищим органом влади в галицько-волинському князівстві були – князь, віче і рада бояр. Віче мало мінімальну владу, а рада бояр грала значну роль в політичному житті князівства. Він розпоряджався князівським столом, запрошував і зміщував князів, страчував їх і т.д. Основним типом володінь тут була боярська сеньйорія.

Головною зовнішньополітичною проблемою Галицько-волинського князівства в період правління Данила Романовича були взаємостосунки з Монголо-татарами, що з'явилися там в 1241 р. В 1246 р. Данила Галицький визнав владицтво Монголо-татар. Одночасно він встановив дружні відносини з Польщею і Угорщиною і звернувся до Тата Римському Інокентію 1У про надання допомоги в організації хрестового походу слов'ян проти Монголо-татар. Замість він пообіцяв дати згоду на перехід всіх своїх земель під церковну юрисдикцію Рима. В 1253 р. Тато прислав йому королівську корону і Данило став першим кролем на території сучасної України, коронованим в Дрогобіче. Але реальної допомоги Данило Романовіч не отримав, а самостійний його похід проти татаро-монгол в 1254 р. закінчився невдачею і повним крахом.

Так Галичина і Волинь позбавилася незалежності, а саме князівство перетворилося на здобич Польщі і Литви. Таким чином, Галицько-волинське князівство, що успадковувало культурно-етнічні традиції Київської Русі, в період феодальної роздробленості, перестало існувати в середині Х1У століття.

Протягом 240 років князівства південної Русі входили до складу Золотої Орди, а князівства північно-східної Русі знаходилися від неї в залежності. Ранньофеодальна держава кочових племен монголів на чолі з Чингисханом виникла в Центральній Азії на початку ХШ в. В 1223 р. військо Чингисхана завдало нищівної поразки російським князям на річці Калки в причорноморських степах. В результаті була створена величезна Монгольська феодальна імперія.

Міжусобна війна, монголо-татарські напади нанесли величезний збиток економіці і культурі багатьом народам, надовго зупинили їх розвиток, довкруги на захоплених територіях було запустіння. Протягом 3-х століть Київ зазнавав різні випробування, а Київська, Переяславська і Чернігівська землі до середини Х1У в. були в повному запустінні, а після приєднання до Литви і Польщі стануть околичними. В 1480 р. Монголо-татарське ярмо було остаточно повалено. Таким чином, Золота Орда парадоксально стимулювала тенденції об'єднання Русі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА: Право Київської Русі.	\|	П Л А Н

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.