Будова крайових прогинів

Закономірності розвитку платформ

Магматизм платформ

Складчастість на платформах

На відміну від складчастих областей, де складки розповсюджені на всій їх території, в платформному чохлі вони представлені у вигляді поодиноких структур або окремих груп, які розділені між собою обширними ділянками з горизонтальнич чи слабонахиленим заляганням порід .

У розташуванні складок відсутня лінійність і вони не мають орієнтованого у певному напрямку простягання. Лише в групах складок помічається їх певна паралельність, або витягнутість в одному напрямку, що дозволяє поєднати іх у ланцюги складок або вали. Широко розвинені антиклінальні діапірові складки, а також куполоподібні і брахіантиклінальні складки, а також куполоподібні і брахіантиклінальні форми.

Магматична діяльність в межах платформ порявляється значно слабше, ніж в геосинклінальних областях. Інтрузії кислого і лужного складу мають незначні розміри і приурочені, головним чином, до їх периферійних ділянок.

Окремо слід розглянути магматичні породи так званої трапової формації. Вони утворились на древніх платформах у мезозої (переважно у тріасі) і являють собою плитоподібні (дайки) і трубчасті тіла сформовані магмою основного складу. Іх утворення супроводжувалось широким розвитком у фундаменті глибинних розломів.

Платформи виникають на місці раніше сформованих геосинклінальних областей; при цьому платформи отримують складчастий фундамент, на якому в подальшому формується осадовий чохол осадового походження. Платформний чохол нарощується з кожним геотектонічним циклом.

На початку кожного геотектонічного циклу платформа стає припіднятою і осушеною. Моря зберігаються лише на окраїнах, головним чином у прогинах. Центральні частини території платформи у цей час є областями розмиву і джерелом уламкового матеріалу.

Перша половина геотектонічного циклу характеризується загальним опусканням платформи, що викликає широку трансгресію моря і накопичення тонких теригенних карбонатних формацій.

У другій половині геотеконічного циклу загальне опускання змінюється поступово загальним підняттям. Деякі прогини відокремлюються від відкритого моря і заповнюються галогенними, а з часом і вугленосними формаціями. У кінці геотектонічного циклу море покидає платформу, зберігаючись лише у межах крайових прогинів.

Крайові прогини - це дуже крупні , часто дуже складної форми від"ємні тектонічні структури, які розташовуються між геосинклінальними областями і платформами і мають в загальних рисах будову синкліноріїв. Вік крайових прогинів визначається у відповідності з тими геотектонічними циклами, в яких вони виникли (наприклад, герциніди Уралу відокремлені від Руської платформи Передуральським крайовим прогином).

Герцинські, мезозойські і альпійські крайові прогини у рельєфі виражені передгірськими западинами, які відокремлюють ланцюги складчастих споруд від суміжних рівнинних просторів платформних областей. Крайові прогини (по Н.С.Шатському) виникають там, де геосинклінальні області насуваються на платформу.

Крайові прогини починають формуватися в умовах зміни опускання геосинклінальної області її підняттям, коли у ній переважають висхідні рухи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурне розчленування платформ	\|	Будова і закономірності розвитку крайових прогинів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.