• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система та особливості міжнародних економічних відносин

Зміст і значення міжнародних економічних відносин

МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА

ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ

Яка з функцій політекономії реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ?

Який вид економічних законів функціонує у кількох економічних системах?

У чому сутність методу абстракції?

а) в розчленуванні цілого на окремі елементи і дослідженні кожного з них окремо;

б) в логічному висновку про ціле на основі окремих фактів;

в) у відмові від поверхневих, несуттєвих сторін явища і зосередженні на з’ясуванні внутрішніх, суттєвих зв’язків.

3. Економічні категорії – це:

а) методи регулювання економічних процесів;

б) логічні поняття, які в узагальненому вигляді відображають реально існуючі виробничі відносини;

в) норми господарської поведінки людей;

г) економічні інтереси суб'єктів господарської діяльності.

а) всезагальні економічні закони;

б) загальні економічні закони;

в) специфічні економічні закони.

а) практична функція;

б) методологічна функція;

в) виховна функція;

г) пізнавальна функція.

Відповіді:

1 – в

2 – в

3 – б

4 – б

5 – г

1. Зміст і значення міжнародних економічних відносин.

2. Система та особливості міжнародних економічних відносин.

3. Предмет міжнародного економічного права.

4. Концепції міжнародного економічного права.

5. Система міжнародного економічного права.

Торговельні взаємовідносини купців різних держав світу просте­жуються впродовж усієї зафіксованої історії людства. Важливу роль міжнародна торгівля відігравала за часів існування Афін, Стародав­нього Єгипту, італійських міст-держав Венеції, Флоренції та Генуї, німецького Ганзейського торговельного союзу. Міжнародно-правове регулювання економічних, і передусім торговельних, взаємовідносин держав формувалося разом з формуванням інших міжнародних відносин. Торговельні взаємовідносини держав здавна були одним з найважливіших предметів міжнародних договорів. Відомо про існування торговельного договору між Єгиптом та Вавилоном, який було укладено за 2,5 тис. років до н. е. Митне регулювання зовніш­ньої торгівлі розпочалося практично водночас з появою перших між­державних торговельних договорів.

Здавна визначальним моральним і правовим принципом торго­вельних відносин визнавалася їх свобода. Римський історик Флор (II ст.) зазначав, що з припиненням торговельних відносин порушу­ється союз людського роду. Релігійно-політичний діяч Візантії Іоанн Златоуст (V ст.) стверджував: "Самим Богом надана нам легкість тор­говельних зносин, щоб ми могли споглядати на світ як єдине житло, а також щоб кожний, надаючи іншому свої вироби, міг безперешкод­но одержувати від іншого те, чого у того достатньо".

Засновник науки міжнародного права Гуго Гроцій (XVII ст.) ідеям вільної торгівлі (фрітрейдерству) надав правової форми, за­значивши, що "ніхто не має права перешкоджати торговельним відносинам якогось одного народу з будь-яким іншим народом". Принцип свободи торгівлі здавна широко використовується у договірній практиці.

У Київській Русі перший відомий міжнародний договір було укла­дено в 907 р. між київським князем Олегом та візантійськими імпе­раторами Леоном і Олександром. Умови цього договору передбача­ли безмитну торгівлю купців Київської Русі у столиці Візантії — Царгороді (Константинополі) та забезпечення їх їстівними запасами.

У 1493 р. датський король і російський цар Іван III уклали договір про дружбу та вічний союз. Цей договір передбачав безперешкод­ний проїзд і торгівлю купців, їхній захист з боку місцевих властей, справедливий суд, стягнення звичайного мита, яке існувало в цих до­говірних державах .

Людство не має речових доказів щодо того, відколи розпочався розвиток світового господарства: від першої міжнародної операції купівлі-продажу товару (тобто продажу за гроші) або від першої міжнародної бартерної операції (тобто обміну одного товару на інший). Невідомий також предмет першої зовнішньоекономічної уго­ди. Відомо лише, що міжнародні економічні зв'язки почали розвива­тися дуже давно.

Великі географічні відкриття сприяли поширенню міжнародної торгівлі за межі Європи. За 300 років, упродовж ХУ-ХУІІІ ст., було відкрито Америку, Австралію, Берингову протоку, тихоокеанські острови, північне узбережжя Сибіру, морський шлях навколо Африки до Індії та Індокитаю, морські течії в Атлантиці та Тихому океані. Нага­даємо, що географічні відкриття спонукалися не просто допитливі­стю до невідомого. Першопрохідці передусім керувалися досить прагматичними інтересами — шукали джерела сировини та ринки для постачання товарів з Європи. Фахівці вважають, що світове гос­подарство остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. завдяки роз­витку світового ринку, транспорту та машинної промисловості. Саме остання зумовила масове виробництво товарів, обсягів яких вистача­ло не лише для задоволення внутрішніх потреб, а й для широкого постачання на міжнародний ринок.

Міжнародний географічний поділ праці став помітним явищем. Між країнами світу завжди існували, існують й існуватимуть відмін­ності щодо їх географічного положення, природних ресурсів, струк­тури господарства, навичок і майстерності трудового населення тощо. Як жодна людина не може все знати й уміти, так і жодна дер­жава незалежно від розміру території та чисельності населення не може виробляти все розмаїття потрібної їй продукції та послуг.

Унаслідок географічного поділу праці у країнах світу формують­ся галузі міжнародної спеціалізації. Кожна країна орієнтується на експорт власної продукції. Спеціалізація господарчі країн світу здійснюється з урахуванням порівняльних переваг для виробництва товарів і послуг, які має кожна окрема країна.

Міжнародний географічний поділ праці відбувається здавна і три­ватиме й надалі. Країни, які дотримувались автаркії (від грецьк. — самоврядування), згодом змушені відмовлятися від та­кої хибної політики. Економікам країн стає тісно в національних ме­жах. Економіка світу стає справді глобальною.

Економічні зв'язки між державами не лише необхідні, а й взаємо­вигідні. Окрім міжнародної торгівлі зовнішньоекономічне співробіт­ництво розвивається і в інших формах: створюються спільні під­приємства, вільні економічні зони, експортується капітал тощо.

Міжнародні економічні відносини — це форма зв'язку між дер­жавами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями з різних аспектів міжнародного еко­номічного життя.

Для сучасних міждержавних відносин, зважаючи на поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізацію економічного життя, питання зовнішньоекономічного співробітництва набуває пріо­ритетного значення.

Науково-технічна революція (НТР) прискорила процес інтернаціо­налізації економічної діяльності. Економіки країн світу розвиваються не ізольовано, з епізодичним виходом на міжнародний ринок, а в по­стійній взаємодії суб'єктів господарювання як у межах країн, так і з відповідними суб'єктами інших держав світу.

Під впливом НТР міжнародні економічні відносини постійно розширюються, набирають масштабності та комплексності, із суто зовнішньоторговельних трансформуються у промислове та науково-технічне співробітництво. Співробітництво у сфері торгівлі, промис­лового виробництва, науки і техніки на стабільній великомасштабній, комплексній і довготривалій основі є об'єктивною потребою сучасно­го етапу розвитку цивілізації.

Міжнародні економічні зв'язки різняться як за предметним зміс­том, так і за суб'єктами. Термін "міжнародні економічні відносини" є узагальнюючим і охоплює торговельні, виробничі, науково-технічні, валютні, кредитні, транспортні, інвестиційні (наприклад, рух капіталу) та інші господарські зв'язки, що відбуваються на між­народному рівні.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
7. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Узагальнення та систематизація знань
11. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
12. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта

Переглядів: 732