Основні ступені і форми освіти

Функції освіти

Завдання соціології освіти

Система освіти в Україні

Лекція 12. Соціологічні проблеми освіти

Література

Питання для роздумів

1. Якими є характерні риси багатопартійності України?

2. Що являють собою основні політичні партії, їхні сутнісні риси?

3. Чим пояснюється крах КПРС?

4. Що собою представляє політична еліта?

5. В чому полягають проблеми розвитку профспілкового руху?

6. Які ви знаєте молодіжні організації та їх політичні орієнтації ?

7. Дайте характеристику основних самодіяльних рухів.

1.Бурдье П. Социология политики. — М., 1993.

2. Волков Ю. Г., Мостовая И. В. Социология: Учеб. для вузов. — М.: Гордарика. 1998.

3. Городяненко В. Г. Историография социологии: Учеб. пособие. — Днепропетровск, ДГУ, 2000.

4. Зборовский Г. Е. Общая социология: Курс лекций: 2-е изд., доп. — Екатеринбург, 1999.

5. Мендра А. Основы социологии: Учеб. Пособие для вузов. - М.: Изд.дом,1998.

6. Общественное мнение й власть: механизмы взаимодействия / А. А. Ручка, В. Л. Оссовский, В. А. Матусевич и др. - К.: Наукова думка, 1993.

7. Погорілий О. І. Соціологічна думка XX століття: Навч. посібник. - К.: Либідь. 1996.

8. Политическая соціологія /Отв. ред. В. Н. Иванов, Г. Ю. Семгин. - М.: Мысль, 2000.

9. Попова І. М. Соціологія: Пропедевт. курс: Підручник для студ. вищих навч. закладів. - К.: Тандем, 1996.

10. Российская социологическая энциклопедия /Под общ. ред. Г. В. Осипова. - М.: Норма-ИНФРА-М, 1999.

11. Рущенко І. П. Соціологія: Курс лекцій: Навч. посібник для вузів. — Харків, 1996.

12. Смелзер Н. Социология. — М.: Феникс, 1994.

13. Соціологія: короткий енциклопедичний словник /Уклад. В. І. Воловичта ін. —К.: Укр. центр духовн. культури, 1998.

14. Соціологія: Навч. посібник /За ред. С. О. Макеєва. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999.

15. Соціологія: Підручник /За заг. ред. проф. В. П. Андрющенка, проф. М.І. Горлача. - Харків — Київ, 1998.

16. 17.Тадевосян 3. В. Социология: Учеб. пособие. 2-е изд., испр. идоп. — М.: Знание, 1999.

17. ТощенкоЖ. Т. Социология: Общий курс: Учебное пособие. — М.: Прометей, 1998.

18. Фролов С. С. Социология: Учеб. для высш. учеб. завед: 2-е изд. — М.: Логос, 1996.

5. Соціологія особистості студента

Соціологія освіти — розділ соціологічної науки, що вивчає закономірності функціонування утворення як соціального інституту (функції в суспільстві, взаємозв'язок з іншими інститутами, соціальну політику в галузі освіти, ціннісні орієнтації фахівців, освітні системи і структури, ставлення до освіти різних соціально-демографічних груп, питання управління і кадрового забезпечення освітніх установ тощо).

Основи соціології освіти були закладені Е. Дюркгеймом, М. Вебером, які досліджували соціальні функції освіти, її зв'язок з економічними, політичними процесами. Пізніше Т. Парсонс запропонував вивчення освіти як інституту соціалізації, а навчальних закладів — як соціальних систем.

Нормальне функціонування будь-якого сучасного суспільства неможливе без повноцінної системи освіти. Освіта давно вже стала одним з першорядних факторів економічного розвитку, важливим інструментом політики будь-якої держави.

Інститут освіти відносно самостійний і, водночас, робить сильний, якщо не вирішальний вплив на розвиток суспільства. Освіта виходить на перше місце за числом зайнятих викладачів і учнів, студентів, у порівнянні з народним господарством. XX і початок XXI ст. називають століттями освіти. Вона інтегрує навколо себе інші суспільні системи (економіку, науку, культуру, екологію), визначаючи не тільки перспективи розвитку суспільства, але й діяльність кожної окремої людини. У цивілізованому суспільстві, якщо виключити крайнощі протекціонізму, доля людини, її біографія і кар'єра залежать від двох основних факторів —здоров'я і якості отриманої освіти.

Чітко проглядається одна найцікавіша закономірність: чим більш розвинута країна, тим більше критики на адресу її системи освіти. Нині про необхідність реформування освіти мова йде у всіх розвинутих країнах. Проблеми національної освіти стають пріоритетними в програмах багатьох політичних лідерів. Приміром, Дж. Кеннеді, Д. Буш увійшли в американську історію як президенти, що багато зробили для національної системи освіти. Деякі кроки в цьому напрямі здійснюються й в Україні. Зокрема вступ до так званої «Болонської системи».

Освіта як система — це унікальний соціальний інститут, покликаний розвивати і множити людський капітал, формуючи ідеї, соціально-значущі ідеали, світоглядні позиції, надії, що конструюють як майбутнє суспільство в цілому, так і долю окремих людей. Освіта - це система проектування майбутнього. У цьому зв'язку постає запитання: якого майбутнього?

Відповідь може мати два крайніх варіанти:

1 варіант — образ майбутнього суспільства жорстко оцінюється і задається його сьогоднішніми ідеологами. Система освіти вданому випадку є інститутом з формування членів цього майбутнього суспільства.

2 варіант — майбутнє суспільство конструюється соціальною практикою самодіяльного і вільного народу. Система освіти тут має варіативний характер, з'являється як система варіативного навчання, що розвиває освіту для життя в невизначеному суспільстві, у я кому треба відповідати і за себе, і за країну. Завдання суспільства зводиться до того, щоб наступні покоління були більш освіченими, ніж попередні.

Установка на пріоритет варіативної школи, що розвивається, природна для відкритого суспільства, для суспільства, що знаходиться в умовах трансформації і прагне до відкритості. Це вимагає політичної волі і твердої програми дій. Системоутворюючою основою таких дій є модернізація освіти з урахуванням стратегії реформ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття політичної соціології	\|	Взаємодія науки, техніки і виробництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.