МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||
Стратегічне плануванняСтратегічне планування покликане визначити, розробити курс розвитку організації з метою реалізації її місії, досягнення цілей тощо. За своїм змістом стратегічне планування передбачає формулювання місії; визначення цілей організації; аналіз її стану на засадах оцінки факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ; оцінку стратегічних альтернатив (можливостей) і вибір стратегії діяльності. Стратегічне планування — різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації. У процесі здійснення стратегічного планування необхідно враховувати такі аспекти: § розподіл ресурсів (фондів, технологій, досвіду, управлінських кадрів тощо); § адаптацію до зовнішнього середовища (поліпшення стосунків з оточенням); § внутрішню координацію (відображення сильних і слабких сторін організації); § усвідомлення організаційних стратегій (формування організації, здатної вчитися на попередніх стратегічних рішеннях). Як правило, стратегічне планування, здійснюється невеликим за чисельністю (5—10 осіб) спеціальним плановим відділом, а розроблені ним стратегії повинні розглядатися на нарадах вищого керівництва один раз на рік. Стратегічне планування є складним процесом, який охоплює декілька етапів (рис. 2.4) .I. Інформаційне забезпечення стратегічного планування. Цей етап полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну та об'єктивну характеристику факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ, можливих стратегій, методичного забезпечення. Особливо важливою при цьому є необхідність використання сучасних інформаційних технологій. II. Визначення місії і цілей організації. Місія — це чітко виражена причина існування організації. Сутність і роль місії зображено на рис. 2.5. Формулювання, усвідомлення і проголошення місії організацією є важливим орієнтиром і критерієм оцінки її діяльності.
Рис. 2.4. Схематична модель стратегічного планування Місія може охоплювати такі напрями: турбота про працівників і виробництво, політика зростання і фінансування фірми, виробничі технології, методи виходу й функціонування на ринку, пошук потенційних ринків, задоволення потреб споживачів, публічне оголошення переконань і цінностей тощо. Наприклад, місією автомобільної фірми, яку заснував Г. Форд, було проголошено забезпечення людей дешевим автомобільним транспортом; «Мотороли» — гідно служити задоволенню потреб суспільства, забезпечувати споживачів продукцією і послугами найвищої якості за помірні ціни; «Дженерал Електрікс» —забезпечити краще життя. Цілі — це конкретний очікуваний стан організації. Вони бувають довготермінові (5 і більше років), середньотермінові (1—5 років) і короткотермінові (до 1 року) (рис. 2.6) Цілі охоплюють усі сфери організаційного, виробничо-господарського, економічного функціонування організації. Можливу їх систему подано на рис. 2.7. Формуючи системи цілей, слід мати на увазі, що вони повинні бути конкретними і підлягати вимірюванню; охо плювати всі рівні організації (ієрархічні); мати різну тривалість (довготермінові, середньотермінові, короткотермінові); бути досяжними та зрозумілими; бути взаємодоповнювальними та взаємоузгодженими тощо.
Рис. 2.5. Роль місії організації Рис. 2.6. Схема формування цілей організації Модель вибору оптимальної стратегії підприємства представлено на рис. 2.15. Реалізацію цього етапу доцільно здійснювати шляхом формування управлінського рішення про вибір оптимальної стратегії та відхилення ризикованих.
Рис. 2.15. Модель вибору оптимальної стратегії підприємства
X. Оцінювання стратегії. Воно полягає у з'ясуванні її відповідності місії та цілям організації, а також у правильності добору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ. Це забезпечує, з одного боку, очікувану цілеспрямованість стратегії, з іншого — достовірність аналізу вихідної інформації. Процес реалізації стратегії та роль, яку при цьому відіграє організаційна структура управління, зображено на рис. 2.16. Правильно обрана, своєчасно скоригована стратегія є запорукою успішної діяльності організації. Однак вітчизняні підприємства дуже пасивно застосовують стратегію для забезпечення успіху. Кінцевим результатом стратегічного планування, як і будь-якої іншої функції менеджменту, є розроблення методів менеджменту, прийняття конкретних управлінських рішень, а також затвердження певних цільових показників (рівень прибутків, обсяг реалізації, величина витрат, рентабельність тощо) діяльності організації. Рис. 2.60. Організаційні форми управління імпортною діяльністю дрібних і середніх підприємств
Адміністративний сектор імпортного відділу підтримує зв'язки з іноземними постачальниками, готує для них фахову інформацію, виконує митне оформлення товарів, контролює упакування і транспортування вантажів, оформлення фінансових документів, облік та аналіз імпортних операцій, контролює надходження грошей, перепродаж імпортного товару в порту, на вокзалі або з митного складу тощо. Закупівельний сектор імпортного відділу безпосередньо націлений на закупівельні операції. Дрібні і середні підприємства можуть відкривати свої закордонні представництва у великих центрах імпорту в тих випадках, якщо вони підтримують постійні та довгострокові зв'язки. Для безпосередньої закупівлі товарів у місцевих виробників або посередницько-торговельних фірм доцільно створювати закупівельні контори. Придбання сезонних товарів (чай, овочі, фрукти, вовна, льон тощо) раціонально здійснювати за допомогою вояжерів із закупівельних операцій, завдання яких полягає у встановленні особливих контактів з іноземними постачальниками, посередниками, представниками, оформленні угод (договорів, контрактів), огляді і загальній оцінці імпортного товару, формуванні пропозицій щодо співпраці з іноземними постачальниками. Функції вояжерів можуть виконувати й керівні особи підприємства. Пошук дрібними і середніми підприємствами роздрібної торгівлі, посередницькими фірмами, імпортерами сировини найвигідніших варіантів імпортної діяльності спонукає їх до централізованих закупівель, тобто створення імпортних асоціацій. Вони існують у багатьох країнах світу і збувають значну частину імпорту товарів. Наприклад, Франція імпортує азбест тільки через імпортну асоціацію «Сосьєте групман франсе д'Амянт» (її створили чотири засновники). Семеро засновників створили імпортну асоціацію «Сосьєте де маганез», яка постачає у Францію руду марганцю. Імпортна асоціація «Сосьєте контуар де Фонт» імпортує чавун, асоціація «Контуар де фосфат» — фосфати, асоціація «Сосьєте де хром є де феррохром» — руду хрому. Найвідомішими асоціаціями СІЛА є «Ассошіейтед мергендайзінг корп.», «Ассошіейтед імпортез оф фуд продактс», «Амерікен спайс трейд ассошіейшн» та ін. Імпортні асоціації забезпечують розв'язання таких завдань, як послаблення або усунення конкуренції між імпортерами країни; зниження ролі посередників, що сприятиме зниженню собівартості товарів; закупівля товарів великими партіями; стандартизація документального рформлення імпортних операцій тощо. Загалом при побудові організаційних форм зовнішньоекономічної діяльності підприємства починають із максимальної централізації, поступово переходячи до однієї з форм децентралізації. При цьому будь - яке підприємство з плином часу змушене шукати нові організаційні форми ЗЕД, оскільки «закостенілі» організаційні структури через певний період часу негативно впливають на результати ЗЕД. Слід зазначити, що основою вибору конкретної організаційної форми ЗЕД є переважно експертний метод.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||
|