• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Стратегічне планування

Стратегічне планування покликане визначити, розро­бити курс розвитку організації з метою реалізації її місії, досягнення цілей тощо.

За своїм змістом стратегічне планування передбачає формулювання місії; визначення цілей організації; аналіз її стану на засадах оцінки факторів зовнішнього і внутріш­нього середовищ; оцінку стратегічних альтернатив (мо­жливостей) і вибір стратегії діяльності.

Стратегічне планування — різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із визна­ченням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації.

У процесі здійснення стратегічного планування необхід­но враховувати такі аспекти:

§ розподіл ресурсів (фондів, технологій, досвіду, упра­влінських кадрів тощо);

§ адаптацію до зовнішнього середовища (поліпшення стосунків з оточенням);

§ внутрішню координацію (відображення сильних і слабких сторін організації);

§ усвідомлення організаційних стратегій (формуван­ня організації, здатної вчитися на попередніх стратегічних рішеннях).

Як правило, стратегічне планування, здійснюється не­великим за чисельністю (5—10 осіб) спеціальним плано­вим відділом, а розроблені ним стратегії повинні розгляда­тися на нарадах вищого керівництва один раз на рік.

Стратегічне планування є складним процесом, який охоплює декілька етапів (рис. 2.4)

.I. Інформаційне забезпечення стратегічного планування. Цей етап полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну та об'єктивну характеристику факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ, можливих стратегій, методичного забезпечення. Особливо важливою при цьому є необхідність використання сучасних інформаційних технологій.

II. Визначення місії і цілей організації. Місія — це чітко виражена причина існування організації. Сутність і роль місії зображено на рис. 2.5.

Формулювання, усвідомлення і проголошення місії ор­ганізацією є важливим орієнтиром і критерієм оцінки її діяльності.

Рис. 2.4. Схематична модель стратегічного планування

Місія може охоплювати такі напрями: турбота про працівників і виробництво, політика зростання і фінансу­вання фірми, виробничі технології, методи виходу й функ­ціонування на ринку, пошук потенційних ринків, задово­лення потреб споживачів, публічне оголошення переко­нань і цінностей тощо.

Наприклад, місією автомобільної фірми, яку заснував Г. Форд, було проголошено забезпечення людей дешевим автомобільним транспортом; «Мотороли» — гідно служити задоволенню потреб суспільства, забезпечувати спожи­вачів продукцією і послугами найвищої якості за помірні ціни; «Дженерал Електрікс» —забезпечити краще життя.

Цілі — це конкретний очікуваний стан організації. Вони бувають довготермінові (5 і більше років), середньотермінові (1—5 років) і короткотермінові (до 1 року) (рис. 2.6)

Цілі охоплюють усі сфери організаційного, виробничо-господарського, економічного функціонування організа­ції. Можливу їх систему подано на рис. 2.7.

Формуючи системи цілей, слід мати на увазі, що вони повинні бути конкретними і підлягати вимірюванню; охо плювати всі рівні організації (ієрархічні); мати різну три­валість (довготермінові, середньотермінові, короткотермі­нові); бути досяжними та зрозумілими; бути взаємодоповнювальними та взаємоузгодженими тощо.

Рис. 2.5. Роль місії організації

Рис. 2.6. Схема формування цілей організації

Модель вибору оптимальної стратегії підприємства пред­ставлено на рис. 2.15. Реалізацію цього етапу доцільно здій­снювати шляхом формування управлінського рішення про вибір оптимальної стратегії та відхилення ризикованих.

Рис. 2.15. Модель вибору оптимальної стратегії підприємства

X. Оцінювання стратегії. Воно полягає у з'ясуванні її відповідності місії та цілям організації, а також у пра­вильності добору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ. Це забезпечує, з одного боку, очікувану цілеспрямованість стратегії, з іншого — досто­вірність аналізу вихідної інформації.

Процес реалізації стратегії та роль, яку при цьому віді­грає організаційна структура управління, зображено на рис. 2.16.

Правильно обрана, своєчасно скоригована стратегія є запорукою успішної діяльності організації. Однак вітчиз­няні підприємства дуже пасивно застосовують стратегію для забезпечення успіху.

Кінцевим результатом стратегічного планування, як і будь-якої іншої функції менеджменту, є розроблення методів менеджменту, прийняття конкретних упра­влінських рішень, а також затвердження певних цільо­вих показників (рівень прибутків, обсяг реалізації, ве­личина витрат, рентабельність тощо) діяльності органі­зації.

Рис. 2.60. Організаційні форми управління імпортною діяльністю дрібних і середніх підприємств

Адміністративний сектор імпортного відділу підтримує зв'язки з іноземними постачальниками, готує для них фахову інформацію, виконує митне оформлення товарів, контролює упакування і транспортування вантажів, оформлення фінансових документів, облік та аналіз імпортних операцій, контролює надходження грошей, перепродаж імпортного товару в порту, на вокзалі або з митного складу тощо.

Закупівельний сектор імпортного відділу безпосе­редньо націлений на закупівельні операції. Дрібні і середні підприємства можуть відкривати свої закордонні представ­ництва у великих центрах імпорту в тих випадках, якщо вони підтримують постійні та довгострокові зв'язки. Для безпосередньої закупівлі товарів у місцевих виробників або посередницько-торговельних фірм доцільно створювати закупівельні контори. Придбання сезонних товарів (чай, овочі, фрукти, вовна, льон тощо) раціонально здійснювати за допомогою вояжерів із закупівельних операцій, завдання яких полягає у встановленні особливих контактів з інозем­ними постачальниками, посередниками, представниками, оформленні угод (договорів, контрактів), огляді і загальній оцінці імпортного товару, формуванні пропозицій щодо співпраці з іноземними постачальниками. Функції вояже­рів можуть виконувати й керівні особи підприємства.

Пошук дрібними і середніми підприємствами роздріб­ної торгівлі, посередницькими фірмами, імпортерами сировини найвигідніших варіантів імпортної діяльності спонукає їх до централізованих закупівель, тобто створен­ня імпортних асоціацій. Вони існують у багатьох країнах світу і збувають значну частину імпорту товарів. Напри­клад, Франція імпортує азбест тільки через імпортну асо­ціацію «Сосьєте групман франсе д'Амянт» (її створили чотири засновники). Семеро засновників створили імпорт­ну асоціацію «Сосьєте де маганез», яка постачає у Фран­цію руду марганцю. Імпортна асоціація «Сосьєте контуар де Фонт» імпортує чавун, асоціація «Контуар де фос­фат» — фосфати, асоціація «Сосьєте де хром є де феррохром» — руду хрому. Найвідомішими асоціаціями СІЛА є «Ассошіейтед мергендайзінг корп.», «Ассошіейтед імпортез оф фуд продактс», «Амерікен спайс трейд ассошіейшн» та ін. Імпортні асоціації забезпечують розв'язання таких завдань, як послаблення або усунення конкуренції між імпортерами країни; зниження ролі посередників, що сприятиме зниженню собівартості товарів; закупівля това­рів великими партіями; стандартизація документального рформлення імпортних операцій тощо.

Загалом при побудові організаційних форм зовніш­ньоекономічної діяльності підприємства починають із максимальної централізації, поступово переходячи до однієї з форм децентралізації. При цьому будь - яке під­приємство з плином часу змушене шукати нові організа­ційні форми ЗЕД, оскільки «закостенілі» організаційні структури через певний період часу негативно впливають на результати ЗЕД. Слід зазначити, що основою вибору конкретної організаційної форми ЗЕД є переважно екс­пертний метод.

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
3. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
4. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
5. Бізнес-план як один із головних інструментів редакційного планування
6. Бізнес-планування
7. Бізнес-планування інвестиційного проекту. Розробка планів фінансового проекту
8. Бізнес-планування, його суть та призначення
9. Бюджетне планування
10. Бюджетне планування та прогнозування.
11. Бюджетне планування.
12. Бюджетне фінансове планування.

Переглядів: 1287