Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили

Література

План

Закономірності та принципи сучасного гуманістичного виховання.

Теорія виховання як розділ педагогіки.

Лекція 4-5

Монгольське завоювання і руйнування культури Київської Русі

Київська Русь проіснувала більше трьох сторіч. Вона була колискою давньоукраїнського етносу і його культури, щедро збагатила своїми досягненнями й сусідні народи.

У XIII ст. міжусобиці князів та їхні сварки послабили князівства Київської Русі і зв'язки між ними. Продовжувалися і набіги половців. А наприкінці XII — на початку XIII ст. у Центральній Азії з племен, що раніше ворогували, була створена сильна Монгольська держава. З її утворенням почалися монголо-татарські завоювання, що поневолили ослаблену й роздроблену Русь.

Монголо-татари захопили багато великих міст, зруйнували і спалили пам'ятки давньоруської архітектури, твори живопису й літератури. Тисячі талановитих митців — художників, архітекторів — були вбиті або взяті в полон. На півстоліття призупинилося кам'яне будівництво — через нестачу матеріальних засобів і відсутність майстрів-будівельників.

Однак монгольська навала не змогла знищити культурних основ Київської Русі. Народ не тільки зберігав найкращі культурні традиції минулого, але й створював нові духовні цінності.

1. Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили

2. Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання

3. Самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми

4. Перевиховання: суть, функції, етапи, принципи

5. Результати процесу виховання. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання

6. Принципи виховання

1. Бабанский Ю. К„ Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. — М., 1980.

2. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. — Львів, 1996.

3. Галузинсъкий В. М„ Масленнікова Н. П. Самовиховання та самоосвіта школярів. — К., 1969. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). — К., 1994.

4. Закон України "Про освіту". — К., 1991.

5. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук З. О. Основи національного виховання. — Умань, 1993.

6. Натанзон Э. Ш. Трудный ученик и педагогический коллектив. — М., 1984.

7. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 1996.

8. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. — Тернопіль, 1993.

9. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.:”Академія”, 2000. – 544 с.

10. Шилова M. П. Изучение воспитанности школьников. — М., 1982.

11. Подласый И. П. Педагогика. — M., 1999.

Процес виховання - система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Процес виховання залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Об'єктивними чинниками є: особливості розбудови України взагалі та системи закладів освіти зокрема; перебудова економіки на ринкових засадах; особливості розвитку соціальної сфери; відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки; розширення сфери спілкування з іноземними громадянами; вплив природного середовища.

До суб'єктивних чинників відносять:соціально-педагогічну діяльність сім'ї та громадських організацій; навчально-виховну діяльність закладів освіти в особі їх працівників; цілеспрямовану діяльність засобів масової інформації; діяльність закладів культури; виховну діяльність позашкільних установ та діяльність церкви.

Процес виховання складається з мети і завдання, змісту й методики організації виховного впливу, а також його результату та корекції.

Щодо формування особистості структура процесу виховання має такі компоненти:свідомість особистості, емоційно-почуттєва сфера, навички та звички поведінки. Провідну роль відіграє розвиток її свідомості.

Свідомість — властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мис-ленному накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні відносин людини з людиною і соціальною дійсністю.

Структурними елементами свідомості є відчуття, мислення, емоції, воля, самосвідомість. Свідомість відіграє провідну роль у діяльності й поведінці людини. Через свідомість учні в процесі навчання і виховання набувають знань, умінь та навичок, засвоюють досвід поведінки. Їх свідомість виявляється у ставленні до навчання та інших видів діяльності, до людей і суспільства загалом, до самих себе, навчальних та інших обов'язків.

Не менш важливі у формуванні особистості й почуття, в яких виявляється ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе.

Почуття— психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб'єктивне переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу.

Виховання свідомості та емоційно-почуттєвої сфери має поєднуватися з формуванням навичок і звичок поведінки.

Навичка — психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію, раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Звичка— схильність людини до відносно усталених способів дій.

Навички і звички поведінки формуються у процесі цілеспрямованої, систематичної діяльності учнів, у якій вони набувають необхідного досвіду поведінки. Тому важливо враховувати наявний у школярів досвід попередньої поведінки» збагачуючи позитивне надбання й долаючи негативні звички. Формування навичок і звичок поведінки потребує поступовості й систематичності вправляння, посильності та доцільності поставлених вимог, відповідності їх рівневі розвитку учнів і є успішним лише за дотримання педагогами і батьками єдиних вимог до учнів.

У процесі виховання можуть формуватися й негативні звички через засвоєння дитиною хибного досвіду поведінки в ненормальному середовищі, в якому вона в силу життєвих умов перебувала чи перебуває. Подолання таких звичок потребує спеціальної виховної роботи, а їх викорінення передусім пов'язане із з'ясуванням причин появи, їх усуненням.

Процес виховання — динамічний, неперервний, безупинний. Його рушійними силами є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА.	\|	Загальна характеристика екосистем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.