Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього.

ТЕМА №4. РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.

1. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього.

2. Поняття, структура і функції громадянського суспільства.

3. Моделі громадянських суспільств.

4. Відновлення громадянського суспільства в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. Розвиток громадянського суспільства в незалежній Україні.

Обов’язкова література.

1. Основи демократії / За загальною редакцією проф. Антоніни Колодій. – К., 2002. – С. 448-488.

2. Степаненко В. Глобальное гражданское общество: концептуализации и посткоммунистические вариации // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. - №2. – С. 156 – 175.

3. Лейн Д. Гражданское общество в старых и новых государствах-членах ЕС. Идеология, институции и продвижение демократии // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2011. – №2. – С. 37 – 58.

4. Цокур Є. Етапи становлення громадянського суспільства в Україні в контексті забезпечення легітимності політичної влади // Політичний менеджмент. – 2009. – №3.

Додаткова література.

1. Токвіль А. Де. Про демократію в Америці. – Київ, 1999.

2. Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. – Київ, 2000.

3. Патнам Р. Д. Творення демократії. Традиції громадянської активності в сучасній Італії. – Київ, 2001.

 

Історія свідчить, що неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй у тій частині світу, яку ми вважаємо найбільш розвинутою і на яку сьогодні орієнтуємося, було розгортання системи суспільних інститутів, що утворюють громадянське суспільство. Сьогодні багато авторів розглядають громадянське суспільство як ключо­ве поняття посткомуністичної трансформації. Серед дослідників перехідних процесів панує переконання, що «демократія проголошена не може стати демократією реальною, доки громадянське суспільство не зміцніє настіль­ки, щоб стати дієвим конкурентом і опонентом старої номенклатури», що «без вільного та потужного громадянського суспільства ринковий капіталізм неминуче перетвориться на капіталізм мафіозний».

Намагаючись визначити перспективи утвердження громадянського суспіль­ства в Україні, спробуємо з'ясувати його нормативний зміст (еволюцію понят­тя та його суть як ідеалу), коротко порівняти форми втілення цього ідеалу в різ­них країнах, а вже потім, на описовому рівні, застосувати до конкретних умов України. Завдання полягатиме в тому, щоб зрозуміти, якою є міра присутнос­ті та відсутності елементів громадянського суспільства в сучасній Україні, та визначити можливі шляхи, що ведуть до повнішої їх представленості.

Концепція громадянського суспільства, що почала формуватися на зорі Нового часу, розвивалась і змінювала свій зміст паралельно з розвитком суспільної реальності, яку вона позначала. Потім, з другої половини XIX ст., і до другої половини XX ст. про неї майже забули. А коли у 80-х роках XX ст. це поняття знову перетворилось на «ключове слово інтелектуальних дискусій», виявилось, що не всі вкладають у нього однаковий зміст. За кілька сотень років своєї історії вислів став полісемантичним: у різних кра­їнах і в різні епохи йому було надано різних значень. Тому перед дослідни­ками постали завдання: 1) точніше окреслити нормативний зміст поняття «громадянське суспільство», визначити, що воно являє собою як ідеальний тип; 2) визначити його «межі», відокремивши від інших суспільних феноме­нів; 3) вивчити моделі громадянського суспільства через з'ясування його спіль­них і відмінних рис в різних країнах. Виконанню цих завдань сприяє періо­дизація розвитку ідеї і практики громадянського суспільства, прийнятним варіантом якої можна вважати три стадії, виокремленні професором Калі­форнійського університету Дж. Александером і умовно названі ним «грома­дянським суспільством -І, -II і -III».

«Громадянське суспільство-І» (як соціальний феномен і як теоретична концепція) охоплює період від кінця XVII до першої половини XIX ст. Йо­го основні положення були сформульовані такими видатними мислителя­ми як Дж. Локк, А. Фергюссон, Ш. – Л. Монтеск'є, І. Кант, Ф. – Ґ. Гегель, А. де Токвіль.

Застосувавши термін societas civilitas (пізніше: civil societ – цивільне суспільство) для означення нових суспільних порядків, що утверджувались на їхніх очах, ці мислителі започаткували властиве й нинішнім концепціям громадянського суспільства протиставлення суспільства і держави, їх трактуван­ня як певного типу антиномію, за допомогою якої суспільна система опису­ється як поділена на дві взаємопов'язані та взаємообумовлені, проте відмін­ні і, в ідеалі, автономні сфери: політичну і громадську (соціальну, соціетарну). Життя в останній ґрунтується на ідеях індивідуальної свободи громадян та автономності громад, їх праві творити спілки та асоціації, захищати свої інтереси, запобігати або протистояти сваволі державних зверхників.

Отже, громадянське суспільство-І на практиці було молодим буржуазним суспільством, що утверджувало ліберальні свободи, підкорялося закону, формувало громадську думку щодо проблем, які були визнані загальнозначимими. Людей у ньому єднали спільні інтереси. Захищати ці інтереси лю­ди намагалися через створювані ними спілки та об'єднання, які функціону­вали автономно, під охороною закону. Ринок надавав цьому суспільству ме­ханізми саморегуляції, звільняючи неполітичну сферу від потреби в держав­ній регламентації. Разом з тим, ринок ніс і антигромадянські тенденції: над­мірний індивідуалізм, різке соціальне розшарування, пауперизацію трудо­вих класів, втрату ними почуття суспільності. В міру усвідомлення цих проблем, зростання стурбованості ними, нарос­тання класових антагонізмів і загострення класової боротьби, теорія грома­дянського суспільства, що акцентувала увагу на його позитивних, солідаристських аспектах, відходила у минуле. Наступав період громадянського суспільства-ІІ, який тривав від середини XIX до другої половини XX ст. Як елемент суспільної системи і як автономна щодо державних структур сфера публічного життя громадянське суспільство значною мірою зберігається (а в країнах так званого «другого ешелону» цивілізації щойно починає утверджу­ватись). Але в багатьох країнах, де раніше була розроблена теорія громадянського суспільства, тепер змінюються його якісні параметри.

Суспільство, за висловом Дж. Кіна, «дичавіє». На практиці це виявляється в загостренні класових суперечностей, у пануванні насильницьких методів розв'язання конфліктів, загалом – у «нецивілізованому» повод­женні та незбалансованому впливі тих, кого ми нині назвали б «олігарха­ми». Стають популярними соціалістичні концепції суспільного розвитку, у тому числі й одна з найрадикальніших – марксизм. К. Маркс і Ф. Енгельс та їхні послідовники оголошують громадянські зв'язки і громадянське сус­пільство формою класових відносин, яка породжена капіталістичним спо­собом виробництва і має загинути разом із ним. А в першій половині XX ст. в низці країн громадянське суспільство взагалі на деякий час сходить зі сцени внаслідок гіпертрофії державних функцій «легітимного насильства» (фашизм і сталінізм). Не дивно, що концепція громадянського суспільства стає непопулярною.

Громадське життя і теорія громад в Україні.Щоправда, саме на період громадянського суспільства-ІІ припадає найвище піднесення громадського життя в Центрально-Східній Європі і, зокрема, в тій частині України, яка належала до Австрійської імперії. Остання саме тоді стала на шлях конституційного розвитку та надала рівні права народам, які входили до її складу. За умов дотримання владою Австрійської імперії принципів правової держа­ви наприкінці XIX – на початку XX ст. відбувся злет громадянської свідомос­ті й організованого громадського життя українців Галичини. Він сприяв відродженню їх економічного та політичного життя, зростанню національної гідності та спростував упереджені твердження щодо нездатності українців до державного життя, єднання і громадянської поведінки.

У цей самий час розвивався громадський рух і в Наддніпрянській Україні, але менш успішно, зосереджуючись переважно на просвітянській робо­ті. І тривав він тут коротший час – до встановлення влади більшовиків у 1921 р. В Галичині ж громадянське суспільство було досить розвиненим упродовж 20-30-х років, аж до приєднання її до тоталітарного СРСР. Тут діяли такі національні економічні товариства, як «Дністер», «Народна торгівля», «Сільський господар». Тільки Центральна асоціація українських коо­перативів об'єднувала 4000 кооперативів і 700 тис. членів. Зусиллями това­риств «Просвіта» і «Рідна школа» було засновано близько 40 гімназій, ліце­їв, професійно-технічних училищ та понад 3000 народних українських шкіл. Розвивався жіночий рух.

Визначні українські вчені цього періоду М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський, Б. Кістяківський, М. Шаповал присвятили свої твори те­орії громад, громадського життя і правової держави. Деякі з їхніх праць не втратили свого значення донині. Їхній доробок не вплинув кардинально на дискурс громадянського суспільства, бо як і в інших державах, в тогочасній Україні його витіснив на узбіччя дискурс соціалізму, який заволодів умами європейців більш як на ціле століття. Соціалістами певного напрямку (хоч і немарксистами) були і названі українські вчені, окрім Б. Кістяківського. Соціалістична орієнтація зумовила деякі їх ілюзії у сприйнятті тогочасної дійсності, що призвело до політичних помилок у пе­ріод національної революції 1917-1920 pp. Зокрема, надміру «романтизованим» було їхнє уявлення про роль громад і громадського самоврядування в майбутньому.

«Громадянське суспільство-III» як концепція відродилось у другій половині XXст. насамперед як знаряддя критики «соціалістичного авторитариз­му» в центрально-східноєвропейських країнах. Одним із найвідоміших дос­лідників цього періоду є відомий німецький філософ і соціолог Ю. Габермас. Його теорії соціальної комунікації та «публічної сфери» («сфери від­критості») справили істотний вплив на подальшу інтерпретацію поняття. За допомогою цієї раніше забутої концепції спочатку було розроблено нову «стратегію трансформування диктаторських режимів», а потім вона стала інструментом пояснення, чому і як відбулося падіння комуністичних режи­мів у Центральній та Східній Європі та від чого тут залежатимуть успіхи в ут­вердженні демократичних інститутів. Нові реалії суспільства загаль­ного добробуту в країнах розвиненої демократії привернули до нього увагу тих вчених, які намагаються знайти способи поєднання зусиль держави за­гального добробуту і громадянського суспільства в досягненні рівної свобо­ди для всіх та більшої соціальної справедливості, формуванні соціального капіталу (Дж. Кін Ч. Тейлор, Н. Розенблюм, Р. Д. Патнем та ін.).

Незважаючи на успіхи у вивченні громадянського суспільства впродовж останньої чверті XX ст., багато питань у межах цієї складної концепції залишаються недостатньо з'ясованими або інтерпретуються різними авторами по-різному. Серед причин цього: 1) складність і багатоаспектність самого феномена громадянського суспільства; 2) наявність багатьох дослідницьких шкіл і течій у його вивченні, кожна з яких акцентує в контексті своєї методології лише певні сторони цього складного явища; 3) недостатня поки що відмежованість теоретичної абстракції «громадянське суспільство», що вжи­вається науковцями як ідеальний тип (інструмент аналізу), від описових ха­рактеристик реально існуючих різновидів громадянських суспільств. Тому спробуємо спочатку розкрити суть поняття на нормативному рівні (рівні ідеалу), з'ясувавши його корінні, невід'ємні риси; потім показати особливості його «моделей» (практичних різновидів); і лише тоді перейти до аналізу емпіричного матеріалу, що стосується становлення і розвитку грома­дянського суспільства в Україні.


Читайте також:

  1. Аграрна еволюція українських земель у др. пол. ХVІІ - ХVІІІст.
  2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  4. Антимонархічна революція 1952 р. в Єгипті.
  5. Атрибути громадянського суспільства
  6. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
  7. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
  8. Бланк документа, вимоги що пред'являються до нього.
  9. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.
  10. Вдосконалення нормативно-правової бази міста на етапі переходу до інформаційного суспільства
  11. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
  12. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.




Переглядів: 2791

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Яка організація може розглядатись в якості політичної партії? | Перспектива трансформації тіньової економіки й подолання її негативних наслідків в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.