Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Ключові терміни та поняття

ПОЛІТИКА БІЛЬШОВИКІВ ЩОДО УКРАЇНИ В 1920 РОЦІ.


· радянська влада

· Всеукраїнський революційний комітет

· „Про радянську владу на Україні”

· позаекономічні методи

· червоний терор

· „махновщина”

· націонал-комунізм

· боротьбисти

· укапісти


 

Трете становлення Радянської влади в Україні, фор­мування нової влади. На початку лютого 1920 р. Черво­на армія з допомогою повстанського руху в Україні та частини армії УГА, що перейшла на її сторону, звільни­ла майже всю територію України від білогвардійців та військ УНР. Втретє на території України (вперше— наприк. 1917—поч. 1918 р., вдруге —в 1919 р.) почина­ється активний процес відновлення Радянської влади. Враховуючи трагічний досвід двох попередніх спроб вста­новлення радянської влади в Україні, більшовики пере­йшли до більш гнучкої тактики у здійсненні політичних економічних, соціальних заходів, особливо у «вирішенні» національного питання: Програма їх дій була сфор­мульована в резолюції VIII Всеросійської конференції РКП (б) «Про радянську владу на Україні»:

— визнавалася самостійність України;

— усувалися всі перешкоди для вільного розвитку української мови і культури;

— було покладено край безоглядній колективізації сільського господарства, продрозкладка запроваджува­лася в суворо обмеженому обсязі.

Проте, як невдовзі з'ясувалося, це був лише так­тичний маневр у застосуванні тієї ж політики «воєнного комунізму», що почала проводитися в 1919 р. Україна за­лишалася своєрідним плацдармом для випробування воєнно-коміуністичної системи. Про це заявив Винниченко, який щойно повернувся з Відня, де заснував «Закордон­ну групу українських комуністів».

Українська державність носила суто формальний ха­рактер. Всеукрревком, створений у грудні 1919 р. в Моск­ві, проіснував трохи більше двох місяців. Але за цей час встиг, виконуючи вимоги договору про воєнно-політичний союз ( червень 1919 р.) про об'єднання держав­ної, військової та господарської діяльності РСФРР та УСРР, анулювати усі декрети уряду УСРР, які стосува­лися функціонування органів влади, військових, народ­ногосподарських, продовольчих, фінансових установ, і замінив їх російськими декретами. Всеукрревком дав до­рогу новим органам влади: РНК, під керівництвом X. Раковського та ВУЦВК на чолі з Г. Петровським. Причо­му остатній, як вищий законодавчий орган влади, не ви­бирався в республіці, а був призначений більшовицьким центром. ВУЦВК керував виборами в місцеві Ради і ма­ніпулював цією кампанією в інтересах партії більшови­ків.

При формуванні органів радянської влади абсолютна більшість в них забезпечувалася за членами КП(б)У. На Україні, як і в Росії, відбувався процес знищення багатопартійної системи і встановлення одноосібної влади РКП (б) —КП(б)У, яка ставала державною партією. Так, якщо в грудні 1919 р. більшовики погодилися вклю­чити до Всеукрревкому по одному представнику від пар­тій борбистів і боротьбистів, що мали помітний вплив на маси, то вже в березні 1920 р. вони домоглися самороз­пуску партії боротьбистів, лише деяких її представників прийняли до лав КП(б)У. Така ж участь чекала й пар­тію боротьбистів. В червні 1920 р. вона змушена була прий­няти рішення про саморозпуск і входження до КП(б)У за індивідуальними заявами. Жорсткіша політика застосовувалася до інших політичних партій. Так, у вересні 1920 р. ВУЧК заарештувала всіх учасників з'їзду партії лівих есерів (інтернаціоналістів), 20 її керівників були відправлені у концтабір, після чого ця партія перестала існувати. Широкомасштабні репресії застосовувалися про­ти меншовиків, частину яких звинувачували у співробіт­ництві з денікінцями і вчинили над ними судовий процес (березень 1920 р.). Поряд з більшовиками деякий час діяла УКП, що виникла в січні 1920 р. до складу якої вхо­дили українські соціал-демократи та ліві есери. Але ні­якої загрози для КП(б)У вона не являла.

Усунувши з політичної арени інші партії, КП(б)У перетворилася на одну з вагомих складових державного апарату. Рішення ЦК КП(б)У завжди передували ухва­лам ВУЦВК та РНК УСРР, вони ж визначали і зміст постанов останніх. Ця «традиція» залишилася впродовж десятиліть, аж до заборони Комуністичної партії (90-і роки XX ст.).

Воєнно-комуністичні методи господарювання. Дер­жавну владу більшовики використовували в 1920 р. для утвердження в Україні порядків, що вже перемогли в Росії, тобто воєнно-комуністичної форми господарюван­ня. Втретє розгорнулася націоналізація промислових підприємств, транспорту, торгівлі, фінансів тощо. Націо­налізована промисловість передавалася під контроль ро­сійського центру. «Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і радянська влада, і ми з вами»,— наставляв Голова Реввійськради Лев Троцький, відправ­ляючи на поч. 1920 р. агітаторів в Україну для реалізації політики „воєнного комунізму”. Згортаючи товарно-грошові відносини, державні органи широко вда­валися до позаекономічних методів: загальна трудова повинність, мілітаризація праці, створення Української трудармії. Все це привело до того, що холодне й голод­не місто ледь животіло.

Не кращим залишалося становище й села. Щоб зас­покоїти українське селянство, яке оголосило справжню війну політиці «воєнного комунізму», більшовики припи­нили колективізацію, але продовжували застосовувати продрозкладку, вилучаючи у селян не тільки хліб, але й м'ясо, яйця, окремі види овочів і стверджуючи, що воно призначається для української радянської армії, а не для Росії.

Спротив широких мас населення діям радянської влади. Антибільшовицькі повстання, об'єднані в понад 100 загонів, налічували понад 40 тис. чоловік. На півдні, спираючись на широку підтримку народу, знаменитий батько Махно тримався аж до серпня 1921 р. На Київ­щині великими, добре озброєними загонами в 1—2 тис. чол. командували такі петлюрівські отамани, як Ю. Тю­тюнник, що здійснював ІІ-й Зимовий похід по тилам ра­дянських військ. Лише пославши проти них понад 50 тис. бійців, переважно навіть чекістів, в листопаді 1921 р. під м. Базар (нинішня Житомирщина) більшовики знищили 358 повстанців, які, вмираючи, співали «Ще не вмерла Україна». Саме з цього часу, можна стверджувати, біль­шовики не тільки завоювали Україну, а й підпорядкува­ли її собі.

Роблячи висновок, підкреслимо, що, попри всі “маневри”, які застосовували більшовики, перемогу їх влади на Україні забезпечило не що інше як збройна сила Радян­ської Армії Росії, яка на весну 1920 р. нараховувала майже 3,5 млн. (ще восени 1919 р. в ній було тільки 1,5 млн.).

З а п и т а н н я:

1. Коли відбулося третє становлення радянської влади на Ук­раїні? Пригадайте, коли вона була встановлена вперше, а потім вдруге?

2. Як відбувався на Україні процес знищення багатопартій­ності? В чому Ви вбачаєте своєрідність (специфіку) формування української державності в 1920 р.

3. Які основні риси політики більшовиків щодо України в 1920р.?

4. Які наслідки «воєнно-комуністичної» Політики більшовиків в Україні, до чого вони привели українські міста і села?

5. В який спосіб населення України чинило опір цій політиці?

6. Коли остаточно більшовики підпорядкували собі Україну?


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 506

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.022 сек.