Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Ключові терміни та поняття

ПОЛІТИКА БІЛЬШОВИКІВ ЩОДО УКРАЇНИ В 1920 РОЦІ.


· радянська влада

· Всеукраїнський революційний комітет

· „Про радянську владу на Україні”

· позаекономічні методи

· червоний терор

· „махновщина”

· націонал-комунізм

· боротьбисти

· укапісти


 

Трете становлення Радянської влади в Україні, фор­мування нової влади. На початку лютого 1920 р. Черво­на армія з допомогою повстанського руху в Україні та частини армії УГА, що перейшла на її сторону, звільни­ла майже всю територію України від білогвардійців та військ УНР. Втретє на території України (вперше— наприк. 1917—поч. 1918 р., вдруге —в 1919 р.) почина­ється активний процес відновлення Радянської влади. Враховуючи трагічний досвід двох попередніх спроб вста­новлення радянської влади в Україні, більшовики пере­йшли до більш гнучкої тактики у здійсненні політичних економічних, соціальних заходів, особливо у «вирішенні» національного питання: Програма їх дій була сфор­мульована в резолюції VIII Всеросійської конференції РКП (б) «Про радянську владу на Україні»:

— визнавалася самостійність України;

— усувалися всі перешкоди для вільного розвитку української мови і культури;

— було покладено край безоглядній колективізації сільського господарства, продрозкладка запроваджува­лася в суворо обмеженому обсязі.

Проте, як невдовзі з'ясувалося, це був лише так­тичний маневр у застосуванні тієї ж політики «воєнного комунізму», що почала проводитися в 1919 р. Україна за­лишалася своєрідним плацдармом для випробування воєнно-коміуністичної системи. Про це заявив Винниченко, який щойно повернувся з Відня, де заснував «Закордон­ну групу українських комуністів».

Українська державність носила суто формальний ха­рактер. Всеукрревком, створений у грудні 1919 р. в Моск­ві, проіснував трохи більше двох місяців. Але за цей час встиг, виконуючи вимоги договору про воєнно-політичний союз ( червень 1919 р.) про об'єднання держав­ної, військової та господарської діяльності РСФРР та УСРР, анулювати усі декрети уряду УСРР, які стосува­лися функціонування органів влади, військових, народ­ногосподарських, продовольчих, фінансових установ, і замінив їх російськими декретами. Всеукрревком дав до­рогу новим органам влади: РНК, під керівництвом X. Раковського та ВУЦВК на чолі з Г. Петровським. Причо­му остатній, як вищий законодавчий орган влади, не ви­бирався в республіці, а був призначений більшовицьким центром. ВУЦВК керував виборами в місцеві Ради і ма­ніпулював цією кампанією в інтересах партії більшови­ків.

При формуванні органів радянської влади абсолютна більшість в них забезпечувалася за членами КП(б)У. На Україні, як і в Росії, відбувався процес знищення багатопартійної системи і встановлення одноосібної влади РКП (б) —КП(б)У, яка ставала державною партією. Так, якщо в грудні 1919 р. більшовики погодилися вклю­чити до Всеукрревкому по одному представнику від пар­тій борбистів і боротьбистів, що мали помітний вплив на маси, то вже в березні 1920 р. вони домоглися самороз­пуску партії боротьбистів, лише деяких її представників прийняли до лав КП(б)У. Така ж участь чекала й пар­тію боротьбистів. В червні 1920 р. вона змушена була прий­няти рішення про саморозпуск і входження до КП(б)У за індивідуальними заявами. Жорсткіша політика застосовувалася до інших політичних партій. Так, у вересні 1920 р. ВУЧК заарештувала всіх учасників з'їзду партії лівих есерів (інтернаціоналістів), 20 її керівників були відправлені у концтабір, після чого ця партія перестала існувати. Широкомасштабні репресії застосовувалися про­ти меншовиків, частину яких звинувачували у співробіт­ництві з денікінцями і вчинили над ними судовий процес (березень 1920 р.). Поряд з більшовиками деякий час діяла УКП, що виникла в січні 1920 р. до складу якої вхо­дили українські соціал-демократи та ліві есери. Але ні­якої загрози для КП(б)У вона не являла.

Усунувши з політичної арени інші партії, КП(б)У перетворилася на одну з вагомих складових державного апарату. Рішення ЦК КП(б)У завжди передували ухва­лам ВУЦВК та РНК УСРР, вони ж визначали і зміст постанов останніх. Ця «традиція» залишилася впродовж десятиліть, аж до заборони Комуністичної партії (90-і роки XX ст.).

Воєнно-комуністичні методи господарювання. Дер­жавну владу більшовики використовували в 1920 р. для утвердження в Україні порядків, що вже перемогли в Росії, тобто воєнно-комуністичної форми господарюван­ня. Втретє розгорнулася націоналізація промислових підприємств, транспорту, торгівлі, фінансів тощо. Націо­налізована промисловість передавалася під контроль ро­сійського центру. «Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і радянська влада, і ми з вами»,— наставляв Голова Реввійськради Лев Троцький, відправ­ляючи на поч. 1920 р. агітаторів в Україну для реалізації політики „воєнного комунізму”. Згортаючи товарно-грошові відносини, державні органи широко вда­валися до позаекономічних методів: загальна трудова повинність, мілітаризація праці, створення Української трудармії. Все це привело до того, що холодне й голод­не місто ледь животіло.

Не кращим залишалося становище й села. Щоб зас­покоїти українське селянство, яке оголосило справжню війну політиці «воєнного комунізму», більшовики припи­нили колективізацію, але продовжували застосовувати продрозкладку, вилучаючи у селян не тільки хліб, але й м'ясо, яйця, окремі види овочів і стверджуючи, що воно призначається для української радянської армії, а не для Росії.

Спротив широких мас населення діям радянської влади. Антибільшовицькі повстання, об'єднані в понад 100 загонів, налічували понад 40 тис. чоловік. На півдні, спираючись на широку підтримку народу, знаменитий батько Махно тримався аж до серпня 1921 р. На Київ­щині великими, добре озброєними загонами в 1—2 тис. чол. командували такі петлюрівські отамани, як Ю. Тю­тюнник, що здійснював ІІ-й Зимовий похід по тилам ра­дянських військ. Лише пославши проти них понад 50 тис. бійців, переважно навіть чекістів, в листопаді 1921 р. під м. Базар (нинішня Житомирщина) більшовики знищили 358 повстанців, які, вмираючи, співали «Ще не вмерла Україна». Саме з цього часу, можна стверджувати, біль­шовики не тільки завоювали Україну, а й підпорядкува­ли її собі.

Роблячи висновок, підкреслимо, що, попри всі “маневри”, які застосовували більшовики, перемогу їх влади на Україні забезпечило не що інше як збройна сила Радян­ської Армії Росії, яка на весну 1920 р. нараховувала майже 3,5 млн. (ще восени 1919 р. в ній було тільки 1,5 млн.).

З а п и т а н н я:

1. Коли відбулося третє становлення радянської влади на Ук­раїні? Пригадайте, коли вона була встановлена вперше, а потім вдруге?

2. Як відбувався на Україні процес знищення багатопартій­ності? В чому Ви вбачаєте своєрідність (специфіку) формування української державності в 1920 р.

3. Які основні риси політики більшовиків щодо України в 1920р.?

4. Які наслідки «воєнно-комуністичної» Політики більшовиків в Україні, до чого вони привели українські міста і села?

5. В який спосіб населення України чинило опір цій політиці?

6. Коли остаточно більшовики підпорядкували собі Україну?


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 370

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.073 сек.