• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про характер та його структуру

Тема 6

Висновки

Тема 5

Висновки

Розвиток людини, за теорією американського психолога Еріка Еріксона, складається з трьох взаємозв’язаних, хоча і автономних, процесів:

соматичного розвитку – вивчає біологія;

розвитку соціального «Я» – вивчає психологія;

соціального розвитку – вивчають суспільні науки.

Основний закон розвитку – епігенетичний принцип, згідно з яким на кожному новому етапі розвитку виникають нові явища та властивості. Перехід до наступної фази розвитку протікає у формі «нормативної кризи». Він можливий лише на основі вирішення основних суперечностей, притаманних попередній фазі. Еріксон поділяє весь життєвий цикл на 8 фаз, кожна з яких має свої специфічні завдання і може пройти нормально або з відхиленнями.

Процес розвитку особистості визначається її взаємодією з обставинами життя. Звідси, щоб зрозуміти розвиток особистості, необхідно проаналізувати історію процесу взаємодії особистості з обставинами життя, що склалися для неї, та у першу чергу – із соціальним оточенням.

У взаємостосунках особистості та довкілля необхідно враховувати два вирішальних та взаємозв’язаних моменти:

· характер впливів обставин життя та навколишнього середовища;

· активність особистості, яка впливає на обставини життя.

Виховання має вирішальну роль у формуванні творчої особистості. Виховання особливо ефективне, якщо воно збігається з впливом обставин. Проте вплив виховання і обставин можуть бути протилежними, а також суперечити природній організації людини.

Список рекомендованої літератури

1. Зиглер Д., Хьелл Л. Теории личности. – СПб., 1999 (Серия «Мастера психологии»).

2. Крайн Г. Психология развития. – СПб., 2000 (Серия «Мастера психологии»).

3. Мастеров Б. М., Цукерман Г. А. Психология саморазвития. – М., 1995.

4. Фернхем А., Хейввен П. Личность и социальное поведение. – СПб., 2001 (Серия «Мастера психологии»).

5. Эриксон Э. Детство и общество. – СПб., 1996.

6. Эриксон Э. Идентичность: Юность и кризис. – М., 1996.

7. Эриксон Э. Молодой Лютер. – М., 1996.

Завдання до індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

1. Епігенетична концепція розвитку Еріка Еріксона.

2. Вісім стадій психосоціального розвитку, або вісім «віків людини».

3. Вісім психосоціальних криз як рушійні сили розвитку особистості.

4. Суть кризи як поворотного моменту в житті індивіда.

5. Позитивні та негативні компоненти кризи.

6. Результативна поведінка як якість життя.

7. Адаптивні Его-якості.

8. Головні патології розвитку.

9. Завдання розвитку в юнацькому віці.

10. Компоненти Его-ідентичності.

11. Проблеми особистісного зростання.

12. Любов як адаптивна Его-якість.

13. Нарцисизм як патологія розвитку.

14. Проблема мораторію дорослішання.

15. Значення психологічної обізнаності для адаптивного розвитку особистості.

Поміркуйте!

1. У чому полягає сутність епігенетичної концепції розвитку Еріка Еріксоан?

2. У чому полягає суть вікової кризи?

3. Чому психосоціальна криза є рушійною силою розвитку особистості?

4. Яким чином якість життя людини залежить від розв’язання вікової кризи?

5. Яке значення має психологічна обізнаність для адаптивного розвитку особистості?

Ключові поняття теми

Епігенетична концепція розвитку, стадія розвитку особистості, психосоціальна криза, метод психобіографії, Его-ідентичність, значущі відношення, кризове протиріччя та головний вибір, адаптивна Его-якість, патологія розвитку, результативна поведінка, психосоціальна обізнаність особистості, особистісне зростання, мораторій дорослішання.

Індивідуально-психологічні властивості

особистості. Темперамент

План

1. Темперамент як індивідуально-психічна властивість особистості.

2. Історія розвитку основних теорій темпераменту.

3. Психологічна характеристика темпераменту (за І. П. Павловим).

4. Характеристика 4-х типів темпераменту.

1. Темперамент як індивідуально-психічна властивість особистості

Темперамент (лат. temperamentum – відповідне співвідношення рис) – це психічна властивість особистості, яка характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності.

Темперамент відбиває динамічні характеристики діяльності та поведінки людини, що виявляється не стільки в кінцевому підсумку, скільки в їх перебігу.

І. П. Павлов вважав, що темперамент – це генотип, тобто природжена, природна особливість нервової системи.

Б. М. Теплов дає таке визначення темпераменту: «Темпераментом називається характерна для даної людини сукупність психічних особливостей, пов’язаних з емоційною збудливістю, тобто швидкістю виникнення почуттів, з одного боку, та їх силою – з іншого».

2. Історія розвитку основних теорій темпераменту

		Теорія темпераменту з гумо-ральним фактором
	Гіппократ (460-377 до н.е.)
	П. Лесгафт (1837-1909)		Теорія темпераменту на основі властивостей системи кровообігу
	Е. Кречмер (1888-1964)		Теорія темпераменту на основі морфологічної конституції тіла
	У. Шелдон (нар. 1898)		Морфологічна теорія темпера-менту
		Теорія темпераменту на основі типологічних властивостей нервової системи
	І. П. Павлов (1849-1936)
	Б. М. Теплов (1896-1965) В. Д. Небиліцин (1930-1972)
		Психофізіологічна теорія темпе-раменту

Найдавніша теорія темпераменту розроблена старогрецьким лікарем Гіппократом. Основні положення його теорії ґрунтуються на співвідношенні між рідинами, які циркулюють у людському організмі (кров, жовч, чорна жовч, слиз (лімфа, флегма). На основі теорії Гіппократа сформувалося вчення про темперамент, згідно з яким існують чотири типи темпераменту, залежно від домінування в організмі людини певної рідини.

П. Лесгафт розробив оригінальну теорію, згідно з якою в основі проявів темпераменту лежать властивості системи кровообігу, зокрема товщина стінок кровоносних судин, діаметр їхнього просвіту, побудова і форма серця тощо.

Теорія темпераментів (за П. Лесгафтом)

	малий просвіт, товсті стінки судин		холеричний темперамент
	малий просвіт, тонкі стінки судин		сангвінічний темперамент
	великий просвіт, товсті стінки судин		меланхолічний темперамент
	великий просвіт, тонкі стінки судин		флегматичний темперамент

Е. Кречмер спробував визначити типи темпераменту через типи морфологічної конституції тіла людини.

Теорія темпераментів (за Е. Кречмером)

Американський психолог В. Шелдон запропонував морфологічну теорію темпераменту, за якою виділяються три типи соматичні конституції («соматотипи»).

Теорія темпераментів (за В. Шелдоном)

Психофізіологічний аналіз структури темпераменту дає змогу, за В. Д. Небиліциним і Б. М. Тепловим, виділити три головних його компоненти, які виявляються в загальній активності індивіда, його моториці та емоційності. Зазначені компоненти темпераменту в актах людської поведінки утворюють єдність спонукання, дії та переживання.

3. Психологічна характеристика темпераменту (за І. П. Павловим)

Наукова основа побудова теорії темпераменту була розроблена І. П. Павловим у його вченні про типологічні властивості нервової системи тварин і людей.

Вища нервова діяльність характеризується співвідношенням двох головних процесів – збудження та гальмування.

Збудження – це функціональна активність нервових клітин і центрів кори головного мозку.

Гальмування – це зниження активності нервових клітин і центрів кори головного мозку.

Нервові процеси збудження та гальмування характеризуються силою, врівноваженістю і рухливістю.

Сила нервових процесів характеризує нервову систему людини з боку здатності витримувати вплив подразників зовнішнього середовища.

Врівноваженість нервових процесів – це певний баланс процесів збудження та гальмування.

Рухливість нервових процесів – це швидкість зміни процесів збудження та гальмування.

Різні поєднання цих показників притаманні різним типам вищої нервової діяльності (ВНД) людини. Ці комбінації збігаються, за І. П. Павловим, з античною класифікацією темпераменту.

4. Характеристика 4-х типів темпераменту (за І. П. Паловим)

		Особливості психіки та поведінки

Сангвінік. Йому притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність і багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас переживання сангвініка неглибокі. Якщо немає адекватного виховання, серйозних цілей у житті, творчої діяльності, то в поведінці можуть закріпитися такі риси, як відсутність необхідної зосередженості, витривалості, поверховість.

Холерик. Для нього характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, а також сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Процес збудження переважає над процесом гальмування. Циклічність у діяльності – результат неврівноваженості їх нервової діяльності. Без адекватного виховання в поведінці холерика можуть закріпитися нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю.

Флегматик. Врівноваженість і деяка інертність нервових процесів дозволяють флегматику залишатися спокійним у будь-яких умовах. Йому притаманні низький рівень активності та невміння швидко переключатись, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, сталість. Глибина почуттів і настроїв. При помилках у вихованні у флегматика можуть розвитися млявість, збідненість і слабкість емоцій, стереотипність у мисленні та діях.

Меланхолік. Низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики й мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні притаманні цьому типу темпераменту. Реакція меланхоліка часто не відповідає силі подразника. Сильні дії подразників часто викликають у меланхоліка гальмівну реакцію. У нього можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об’єктивній дійсності.

1. Поведінка людини залежить від особливостей її природної організації. Темперамент є складовою особистості, найтісніше пов’язаною з фізичною конституцією людського організму.

2. Темперамент – це сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну та емоційну складові поведінки людини, її діяльності та спілкування.

3. Темперамент людини є основою формування характеру людини, проте не визначає ні спрямованості особистості, ні її інтересів чи ідеалів.

Список рекомендованої літератури

1. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности. – К.,1982.

1. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К., 2001.

2. Максименко С. Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2000.

3. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – К., 2000.

4. М’ясоїд П. А. Задачі з курсу загальної психології. – К., 2000.

5. Небылицын В. Д. Основные свойства нервной системы человека. – М., 1966.

6. Основи психології: Підручник /За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К., 1997.

7. Пашукова Т. І., Допіра А. І., Дьяконов Г. В. Практикум з загальної психології, - К., 2000.

8. Психологія: Підручник /За ред. Ю. Л. Трофімова – К. 1999.

9. Симонов П. В., Ерисев П. М. Темперамент. Характер. Личность. – М., 1984.

10. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитиии. – М. 1982.

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтеся до співбесіди за темами:

1. Поняття темпераменту як динамічної характеристики особистості.

2. Основні положення теорії темпераменту старогрецького лікаря Гіппократа.

3. Гуморальна теорія темпераменту німецького вченого І. Канта.

4. Оригінальна теорія темпераменту російського вченого П. Ф. Лесгафта.

5. Аналіз морфологічної конституції тіла людини в теорії темпераменту німецького психіатра Е. Кречмера.

6. Морфологічна теорія темпераменту американського психолога В. Шелдона.

7. Учення І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності.

8. Основні риси холеричного темпераменту.

9. Загальна характеристика сангвінічного темпераменту.

10. Флегматичний темперамент та його ознаки.

11. Характеристика меланхолічного темпераменту.

12. Методики дослідження розвитку індивідуальних психологічних властивостей особистості.

13. Темперамент і діяльність.

Поміркуйте!

1. У чому можуть проявлятися властивості темпераменту?

2. Чи можна за бажанням змінити тип темпераменту?

3. Чим зумовлена схильність меланхоліків до виконання монотонних робіт тонкого мистецького плану?

4. Як проявляються компенсаторні особливості психіки людини в індивідуальному стилі діяльності?

5. Уявіть, що ви керівник фірми і набираєте працівників. Осіб якого типу темпераменту ви б хотіли бачити на посадах секретаря, референта, водія транспорту, агента з реклами, біржового агента, агента зі зв’язків з громадськістю, бухгалтера, охоронця?

Ключові поняття теми

Темперамент, сила нервових процесів, врівноваженість нервових процесів, рухливість нервових процесів, холеричний темперамент (холерик), сангвінічний темперамент (сангвінік), флегматичний темперамент (флегматик), меланхолічний темперамент (меланхолік).

Соціально-психологічна характеристика

особистості. Характер

План

1. Поняття про характер та його структуру.

2. Риси характеру.

3. Типи акцентуалізації характеру.

4. Формування характеру.

Характер – це сукупність стійких індивідуальних рис і особливостей особистості, яких людина набуває у процесі діяльності та спілкування, що обумовлює типові для індивіда способи поведінки.

Структурність характеру – це закономірна залежність між його окремими рисами, яку можна розглядати у загальнопсихологічному, типологічному аспектах, а також в аспекті індивідуальних особливостей.

		до самого себе

Структуру і зміст характеру людини визначають:

а) динаміка волі;

б) специфіка виявлення емоцій людини та емоційний фон;

в) інтелектуальні особливості людини;

г) взаємозв’язок усіх цих компонентів.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. II. Поняття соціального процесу.
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
7. А/. Поняття про судовий процес.
8. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
9. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
10. Автокореляційна характеристика системи
11. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Переглядів: 1034