Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 2.1. Загальна характеристика держави і права країн Стародавнього Сходу 4 страница

Нормативно-правовий акт – це:

- установлений державою акт, що мiстить загальнi правила поведiнки (норми права);

- офіційний документ, який прийнято у точно визначеній формі та який містить у собі нормативне розпорядження.

Право України характеризується тим, що його основним джерелом є нормативно-правові акти.

Як джерело права може виступати юридична доктрина, тобто правові теорії, учення про право тощо.

2. Нормативно-правовий акт – це письмове рiшення уповноваженого

суб’єкта правотворчостi, яке встановлює, змiнює або скасовує правовi норми i, як правило, мiстить їх виклад.

Типовими прикладами нормативно-правових актiв є Конституцiя України, кодекси, поточнi закони, укази, постанови й iншi офiцiйнi акти державних органiв про встановлення, змiну або скасування окремих правових норм.

За чиннiстю всi нормативно-правовi акти подiляються на закони та пiдзаконнi акти.

Закон– нормативно-правовий акт, що приймається вищим органом державної влади (або безпосередньо населенням країни в порядку референдуму) i реґулює найважливiшi суспiльнi вiдносини; має вищу юридичну силу та встановлює вихiднi принципи правового реґулювання.

Пiдзаконнi нормативнi акти – це акти компетентних державних органiв, що приймаються в межах їх повноважень на пiдставi та в iм’я виконання Конституцiї та закону.

Нормативно-правовi акти в Українi своєю сукупнiстю утворюють певну струнку систему. Разом з тим, нормативно-правовi акти рiзноманiтнi. Система нормативно-правових актiв є iєрархiєю, що вiдбиває спiввiдношення правотворчих органiв України й визначає чиннiсть актiв, якi видаються ними.

3. Важливе мiсце в системi нормативно-правових актiв посiдає закон. У

науковiй лiтературi, а також у повсякденному вжитку термiн "закон" часто використовується для позначення кожного загальнообов’язкового правила, установленого або санкцiонованого державою. У цьому значеннi поняття "закон"ототожнюється з поняттям "норма права".

Але у суто юридичному розумінні закон – це нормативний акт держави, що має лише йому властивi ознаки. Iнакше кажучи, закон приймає вищий орган влади в державi або народ.

Закон – нормативно-правовий акт, що приймається вищим представницьким органом державної влади (або безпосередньо населенням країни шляхом референдуму), реґулює найважливiшi суспiльнi вiдносини, має вищу юридичну силу й установлює вихiднi принципи правового реґулювання.

Визначення мiсця та ролi закону в правовiй системi пов’язується з тим, що закон формується й видається законодавчою владою, а всi iншi нормативно-правовi акти приймаються на пiдставi та в iм’я виконання закону, тобто стають пiдзаконними.

Характерна риса закону – його вища юридична сила на відміну від інших нормативно-правових актiв. Вона виявляється в тому, що:

- нiхто, крiм вищих законодавчих органiв, не правочинний установлювати, змiнювати або скасовувати закон;

- усi iншi нормативно-правовi акти повиннi видаватись i здійснюватись у суворiй вiдповiдностi до закону;

- у разі колiзiї (розбіжності мiж окремими актами) пiдзаконний нормативно-правовий акт треба скасувати й привести у вiдповiднiсть до закону.

Закони класифiкуються на конституцiйнi, звичайнi та надзвичайнi.

4. Кожен закон, пiдзаконний нормативний акт дiють протягом певного

часу на певнiй територiї та поширюють свою дiю на певне коло осiб.

Межi дiї закону в часі, як i будь-якого iншого нор-мативного акта, визначаються моментом, коли цей акт набирає чинності (тобто моментом, коли його розпоряд-ження стають загальнообов’язковими), і моментом, із якого цей акт втрачає свою силу. Склався певний порядок набрання чинності законами й іншими актами. Якщо в законі або iншому нормативному актi вказано термін введення його в дiю, то вiн набирає чинності повсюдно в указаний термiн. Закони й iншi нормативнi акти, щодо яких немає спецiальної вказiвки про термін введення їх в дiю, але якi опублiкованi в офiцiйному органi, набирають чинності повсюдно через визначений законодавцем промiжок часу. Нормативнi акти, що мають внутрiшньовiдомче значення, а тому, як правило, не публiкуються в загальнiй пресi, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо в самих актах не вказаний iнший термiн введення їх у дiю.

Межi просторової дiїзаконів та інших нормативних актiв визначаються територiєю, на яку поширюється влада органу, що видав акт. Тому в самих законах (iнших актах), як правило, не вказується, на якiй територiї вони дiють. Вона мається на увазi з огляду на повноваження органу, що прийняв нормативно-правовий акт. Природно, що закони України дiють на всiй її територiї.

До державної територiї України належать: державна земельна територiя; територiальнi, а також внутрiшнi води; повiтряний простiр над земною поверхнею в межах кордонiв держави над внутрiшнiми й територiальними водами; земнi надра пiд поверхнею, окресленою кордоном держави. Частиною територiї України вважаються кабiни лiтальних апаратiв, що знаходяться в повітряному просторі, вiйськовi кораблi як у вiдкритому морi, так i в чужих територiальних водах, а також невiйськовi кораблi, що пливуть пiд прапором України у вiдкритому морi; територiї українських посольств, консульств і місій за кордоном.

Визначити межi дiї нормативно-правових актiв за особами означає окреслити коло державних органiв, громадських органiзацiй і громадян, покликаних виконувати приписи певного нормативного акта. На територiї України нормативнi акти дiють відносно всiх її громадян, посадових осiб, державних органiв, громадських органiзацiй, осiб без громадянства й iноземцiв. Природно, що деякi акти поширюються лише на громадян, iншi – на посадових осiб, третi – стосуються тільки осiб без громадянства та iноземцiв.

Загальне правило про поширення закону на всiх осiб, які перебувають на

певнiй територiї, має виняток, що випливає з характеру реґульованих вiдносин і мiжнародно-правових угод.

Завдання на семінарське заняття: Чому в України основним джерелом права є нормативно-правовий акт?

Лекція № 13.

Тема: НОРМА ПРАВА

/2 години/

Мета лекції:

- освітня: розкрити сутність норми права, їхні види і структуру, форми

викладення правових норм у статтях законів і інших правових актах.

- розвиваюча: поглиблення і систематизація уявлень студентів (курсантів)

про норми права, формування навичок використання цих уявлень в правоохоронній діяльності.

- виховна: подолання правового нігілізму у студентів (курсантів), виховання

їх у дусі поваги до законів та норм права.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань:згадайте зі шкільного курсу основ правознавства визначення норми права.

ТЗН:контролююча комп’ютерна програма з третього модуль-контролю, комп'ютерна презентація; схеми й таблиці.

1. Поняття та ознаки правових норм.

2. Структура норм права.

3. Види норм права.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ:норма права, соціальні норми, структура норми права, гіпотеза, диспозиція, санкція, дефініція, фікція, нормативно-правовий акт, стаття нормативно-правового акту.

1. Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише грунтуючись на певних правилах (тобто соціальних нормах), на основі чого обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта.

Як ми з вами вже вивчали соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення діянь, що повинні або не повинні здійснюватись, визначення умов при яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, чи визначаються суб'єкти, на яких за вказаних умов розповсюджується правило поведінки, що встановлюється тією чи іншою нормою.

Особливим видом соціальних норм є норми права. Норму права характеризують такі ознаки: а) норми права - це загальновизнане правило поведінки, яке формулюється державою і тому має загальнообов'язковий характер; б) норма права - це формально визначене правило поведінки; в) норма права - це правило поведінки загального характеру; г) норма права - це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку; д) норма права - це правило, загальнообов'язкове, здійснення якого забезпечується державою.

2. Кожну правову норму логiчно можна розкласти на три складовi частини, нерозривно пов’язанi одна з одною i вiдповiдні одна одній. У сукупностi цi складовi елементи й дають уявлення про логiчну структуру правової норми.

Гіпотеза – частина правової норми, у якій зазначено ті умови, фактичні обставини, за яких реалізується ця норма.

Гіпотеза вказує, за яких обставин в учасників реґульованих правовідносин виникають права й обов’язки, передбачені в цій правовій нормі.

Гiпотеза – невiд’ємний елемент будь-якої правової норми в умовах дотримання в суспiльствi законностi. Неможливо уявити собi норму права без указiвки на той вид фактичних обставин, за яких ця норма повинна реалізуватися.

Диспозицiя – частина правової норми, що мiстить правило поведiнки учасникiв реґульованих відносин, установлене державою на випадок, якщо матимуть мiсце обставини, передбаченi гiпотезою.

Можуть бути норми з простою диспозицiєю. У них визначено дозвiл або заборону на певні дiї.

В iнших випадках, коли в законi йдеться про дiю (або бездіяльність) маловiдому або не всiм однаково зрозумiлу, норма права видається з описовою диспозицiєю. Так, у вiдповiдних статтях Кримiнального кодексу України проводиться розмежування таких злочинних дiй, як крадiжка, грабіж, розбiй, вимагання та шахрайство, шляхом розкриття законодавчого розумiння цих понять (тобто в самому законi описанi ознаки дiяння).

Санкцiя – частина норми права, у якiй передбачено наслiдки її порушення або невиконання. Санкцiя мiстить указiвку на заходи державного примусу, вона виражає реакцiю держави на протиправну поведiнку.

Класифiкацiя санкцiй:

1. За характером установлюваних заходів впливу й органiв, якi призначають цi заходи, санкції поділяються на:

а) кримiнально-правовi, що полягають у застосуванні заходів кримiнального покарання. Органом, що призначає кримiнальне покарання, може бути лише суд;

б) цивільно-правові, особливостю яких є насамперед заходи державного примусу майнового характеру: відшкодування збитків за невиконання договірних зобов’язань, вилучення майна з чужого незаконного володіння тощо;

в) адмiнiстративнi, які полягають у застосуванні заходів адміністративного впливу за адмiнiстративнi правопорушення. Вони використовуються спецiально уповноваженими органами державного управлiння: органами мiлiцiї, рiзноманiтними iнспекцiями тощо. В окремих, передбачених законом, випадках адмiнiстративнi санкцiї застосовуються i суддями;

г) дисциплiнарнi, що полягають у застосуванні заходів дисциплiнарного впливу за порушення службових обов’язкiв, трудової або навчальної дисциплiни й iнших правил поведiнки. Вони накладаються вiдповiдними начальниками, керiвниками (керівними органами) органiзацiй, пiдприємств, установ на пiдлеглих осiб;

д) майновi, які полягають у вiдшкодуваннi збиткiв, завданих тiєю чи iншою особою, яка своєю неправомiрною дiєю їх спричинила.

2. За ступенем визначеностi санкцiї правових норм подiляються на:

а) абсолютно визначенi (у них точно й конкретно вказується мiра впливу, що повинна бути застосована до порушника цієї норми;

б) вiдносно визначенi (у них установлено межi, виходячи з яких визначається вiдповiдна мiра впливу на правопорушника з урахуванням конкретних обставин правопорушення);

в) альтернативні (у них надається можливість вибору одного з заходів впливу, зафіксованих у змісті санкції).

3.Норми права подiляються на певнi види на рiзних пiдставах, що наведені нижче.

1. За галузями права видiляють норми конституцiйної, цивiльної та iнших галузей права.

2. Залежно вiд характеру диспозицiї норми можуть бути iмперативнi й диспозитивнi. Імперативні норми мiстять диспозицiю, що вимагає певної поведiнки вiд учасникiв реґульованих вiдносин i не допускає вiдхилень вiд цих вимог. Це, зокрема, норми, що містяться в Кримiнальному i Кримiнально-процесуальному кодексах, у законах, якi реґулюють дiяльнiсть державних органiв у сферi державного управлiння (наприклад ч. 2 ст. 2 Кримiнального кодексу України: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду").

Норми диспозитивнi надають сторонам реґульованих відносин певної самостійності у визначеннi їх взаємних прав та обов’язкiв.

Такими нормами є частина норм цивiльного права, що реґулюють відносини, де сторони виступають як суб’єкти, які мають рiвнi права й укладають угоди за своїм бажанням. Так, ч. 2 ст. 762 Цивiльного кодексу України проголошує: "Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму".

3. Залежно вiд основних функцiй права видiляють реґулятивнi й охороннi норми.

Реґулятивнi норми – це приписи, що встановлюють права та обов’язки суб’єктiв правовiдносин. Зокрема, такими є норми, викладенi в роздiлi II Конституцiї України, які закрiплюють права й обов’язки громадян.

Охороннi норми права реґулюють суспiльнi вiдносини, пов’язанi з юридичною вiдповiдальнiстю й застосуванням заходів державного примусу. Це норми Кримiнального, Кримiнально-процесуального кодексiв тощо.

4. За ступенем визначеності викладу елементів правової норми в статтях нормативно-правових актiв норми права поділяються на:

а) абсолютно визначені, тобто тi, що з абсолютною точністю визначають умови дії права й обов’язки суб’єктів правовідносин або заходи юридичної вiдповiдальностi за їх порушення;

б) вiдносно визначенi – це норми, що не містять достатньо повних відомостей про умови їх дiї, права й обов’язки суб’єктiв правовiдносин або заходи юридичної вiдповiдальностi та надають правозастосовним органам можливість вирiшувати справу з урахуванням конкретних обставин;

в) бланкетнi – це такi правила поведiнки, дiя яких ґрунтується на змiстi юридичних норм, що містяться в інших нормативно-правових актах. Прикладом цього може служити норма права, яка передбачає кримiнальну вiдповiдальнiсть запорушення чинних на транспортi правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ст. 291 Кримiнального кодексу України). Данi, яких бракує (тобто самі правила, чинні на транспортi), слiд шукати в iншому нормативно-правовому актi;

г) відсильні – це норми права, що безпосередньо вказують на iншi норми права цього ж нормативно-правового акта (зокрема ч. 6 ст. 27 Кримінального кодексу України передбачає, що особи, які скоїли не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 і 396 Кримінального кодексу).

5. За характером правових приписів норми права поділяються на:

а) уповноважуючі (якi визначають дозволену поведiнку, установлюють права учасників реґулюючих взаємовідносин);

б) зобов’язувальні (які формулюють обов’язок осіб здійснити певні дії);

в) забороняючi (які зобов’язують не здійснювати суспільно шкідливі дії).

6. За часом дiї норми права подiляються на:

а) постійнi (дiють до їх офiцiйного скасування);

б) тимчасовi (дiють лише в межах певного проміжку часу, після закiнчення якого вони припиняють свою дiю).

Крiм цього, норми права подiляються залежно вiд суб’єкта, який їх видав, за колом осiб, за мiсцем або сферою дiяльностi тощо.

Лекція № 14

Тема: ПРАВОВА СИСТЕМА, СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

/2 години/

Мета лекції:

- освітня: розкрити сутність правової системи, правової сім’ї, системи права

та системи законодавства, їх структуру; формування у студентів (курсантів) знань про сутність різноманітних правових сімей;

- розвиваюча: формування у студентів (курсантів) уявлень про право як про

цілісну систему, поглиблення знань про структуру права; розвиток вмінь і навиків проводити порівняльний аналіз правових явищ;

- виховна: подолання правового нігілізму у студентів (курсантів), виховання

їх у дусі поваги до законів та права в цілому.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, історія України, історія держави та права України, історія держави та права зарубіжних країн, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань:зі шкільного курсу основ правознавства згадайте визначення понять: правова система, система права, система законодавства.

ТЗН:контролююча комп’ютерна програма з четвертого модуль-контролю, комп'ютерна презентація; схеми й таблиці.

1. Правові системи та правові сім’ї.

2. Система права: поняття та структура.

3 Приватне та публічне право

4. Структура та побудова системи законодавства.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ:правова система, національна правова система, правова сім’ я, система права, приватне право, публічне право, структура системи права, система законодавства, галузь права, підгалузь права, інститут права, структура системи законодавства, галузь законодавства.

1. У межахцивілізаційного підходукласифікацiя права здійснюється на

основi конкретно-географiчних, нацiонально-iсторичних, релiгiйних, спецiально-юридичних та iнших ознак. Згiдно з зазначеними критерiями видiляють такi типи права:

- нацiональнi правовi системи (конкретно-iсторична сукупнiсть права, юридичної практики та панiвної правової iдеологiї окремої держави). Наприклад, правова система України, правова система Росії тощо;

- правовi сім’ї (сукупнiсть національних правових систем, яку видiлено на основi спiльностi джерел, структури права та iсторичного шляху його формування). Розрiзняють такі правовi сiм’ї: загального права, романо-германську, слов’янську, мусульманську, iндуську й iншi.

Національна правова система суспiльства – це конкретно-iсторична сукупнiсть права, юридичної практики та панiвної правової iдеологiї окремої держави, тобто юридичних явищ, що iснують у державі.

До структури правової системи входять такi головнi елементи: право (законодавство), юридична практика, панiвна правова iдеологiя.

Окрiм права, юридичної практики та панiвної правової iдеологiї (як головних елементiв правової системи), до неї входять iншi складовi елементи: правотворчiсть, правовiдносини, правовi установи, законнiсть тощо.

Сукупність національних правових систем утворює правову сім’ю. Правова сім’я – це національні правові системи, які мають спільні, подібні риси й ознаки. Видiляють такi правовi сім’ї:

- романо-германська, або континентальна правова сім’я. Вона характеризується насамперед дуже тісним взаємозв’язком різних законодавств як з погляду загального концептуального напряму, так і щодо юридичної техніки. Ідеться, зокрема, про узагальнене розуміння норми права як основного правила поведінки, перевагу встановленої правової норми над думкою або переконанням суддів, про однакові системні принципи формування та загального розподілу норм права; про одну й ту саму структуру галузей права.

Романо-германська правова сім’я характеризується також тим, що основним джерелом права в ній виступає нормативно-правовий акт. У ній право прямо пов’язане з систематизацією, тлумаченням.

- англо-американська, або сім’я загального права. Ця сім’я поєднує законодавства, породжені або такі, що випливають із права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями з часу норманського завоювання (1066 рік) і до приходу до влади Тюдорів у 1485 році.

Саме в цей період загальне право, що замінило собою численні місцеві звичаї, було єдиним для всього королівства. Королівські суди, по суті, створили право, у якому ключову роль відігравали судова практика й питання процедури. Це право вироблялося суддями в результаті вільного пристосування й тлумачення колишніх звичаїв, причому норми права встановлювались у зв’язку з процесами, що порушувалися позивачами, і мали характер не загального правила поведінки, а способу вирішення. Тому невипадково, що в системі загального права велика роль належить правовому прецеденту;

- соцiалiстична сім’я, або сім’я колективістського права.

Сім’я колективістського права розвинулася в СРСР, соціалістичних, народних і демократичних державах Центральної Європи та Азії. Відповідно до доктрини, що характеризує сутність сім’ї соціалістичного права, право є інструментом економічної організації суспільства й виховання громадян. У цій правовій сім’ї порушення юридичних норм розглядаються як дії, спрямовані проти створення комуністичного суспільства.

У цілому соціалістична правова сім’я, незважаючи на те, що успадкувала деякі риси романо-германської правової сім’ї (схожа термінологія, розуміння норми права як загального абстрактного правила поведінки, більш-менш подібні джерела права та його структура), являє собою правову сім’ю, що є нормативним вираженням і способом революційного перетворення суспільства;

- релігійні сім’ї. У середні віки мала місце християнська правова сім’я, а тепер – правова сім’я мусульманського права. Як право теократичних політичних режимів, ісламське право є невід’ємною частиною ісламської релігії. Коран (священна книга мусульман) є не лише збірником божественних настанов і заповітів, але й фундаментом мусульманського права, його джерелом.

Результатом релігійної сутності ісламського права є його орієнтація на обов’язки, що покладаються на праведну людину, і відсутність поняття суб’єктивного права. Індивід, який порушує ісламське право або заважає його встановленню, вважається єретиком, котрий підлягає покаранню при його переході у світ інший.

Тобто в межах мусульманської правової сім’ї земні покарання розглядаються як другорядні або допоміжні.

2.Система права- це цiлiсна єднiсть правових норм, пов’язаних мiж собою iєрархiчними та координацiйними відносинами, що в концентрованiй формi виражають мету, основнi завдання та функцiї права.

Структура системи права- це об’єктивно обумовлена внутрiшня органiзацiя права держави, яка полягає в єдностi та узгодженостi всiх юридичних норм країни та в їх розподiлі за галузями та iнститутами права.

Галузь права- це сукупнiсть норм, що регулюють вiдносини у певній галузi суспiльного життя (цивільне, трудове право тощо).

Хоча всi галузi права взаємопов’язанi й просякнутi внутрiшньою єднiстю, вони, зрозумiло, нерiвнозначнi за обсягом i масштабом регулюючого впливу на суспiльне життя. Тому у складi деяких найоб’ємніших i найскладніших галузей права можна видiлити пiдгалузi, а саме: великi групи правових норм, кожна з яких регулює вужчу групу суспiльних вiдносин, що мають свою специфiку, яка викликає необхiднiсть в її спецiальному правовому регулюваннi (наприклад, у фінансовому праві – бюджетне право, а в цивільному – авторське право).

Кожна галузь права включає в себе так званi правовi iнститути.

Правовий iнститут- це певна група правових норм, що регулює будь-які однорiднi суспiльнi вiдносини, якi пов’язанi мiж собою як самостiйна пiдгрупа. Серед iнститутiв вирiзняють галузевi (наприклад, iнститути громадянства, виборчої системи в межах конституцiйного права, iнститут вiдповiдальності у громадянському правi) і багатогалузевi (наприклад, iнститут вiдповiдальностi за екологiчнi правопорушення).

Таким чином, основними структурними елементами системи права є: норми права, iнститути права, галузi права.

Неможливе iснування юридичної норми, яка б не входила до вiдповiдного iнституту або до вiдповiдноъ галузы права.

Система права України складається із галузей державного, адміністративного, фінансовго, земельного, цивільного, трудового, сімейного, кримінального, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального та інших галузей права.

Кожна галузь права має свої ознаки, серед яких основна - специфіка предмета регулювання.

Розглянемо, що являють собою конкретні галузі права.

Конституційне (державне) право - це система правових норм, перш за все принципів і норм Конституції, що закріплюють основи суспільного і державного ладу, засади політики і здійснення державної влади, взаємодії держави і громадян, їх основні права, свободи і обов'язки.

Адміністративне право - система правових норм, що регулюють управлінські відносини в сфері здійснення виконавчої влади, розпорядчої діяльності державного апарату, його взаємовідносини з іншими державними, а також громадськими організаціями і громадянами. Обов'язковою ознакою відносин, що регулюються адміністративним правом э наявність у їх складі суб'єкта, що володіє державно-владними повноваженнями.

Фінансове право - система правових норм, що регулюють відносини, що виникають в процесі здійснення фінансової діяльності, накопичення і використання фінансових ресурсів. Суб'єктами фінансових відносин можуть бути: держава, її органи і організації, громадські структури, окремі громадяни.

Цивільне право - це система правових норм, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що складаються між фізичними і юридичними особами як рівноправними. Підгалузями цивільного права є авторське, винахідницьке, спадкоємницьке право.

Сімейне право - система правових норм, що регулюють особисті і майнові відносини, пов'язані зі шлюбом і спорідненістю людей.

Трудове право - система норм права, що регулюють відносини у сфері здійснення трудової діяльності (порядок найму і звільнення з роботи, умови праці та її охорона, час праці і відпочинку тощо.). Суб'єкти цих відносин можуть бути як рівноправними, так і знаходитися (один з них) в стані підлеглості.

Земельне право - система правових норм, що регулюють відносини, які складаються у зв'язку з використанням і охороною земельних ресурсів.

Цивільно-процесуальне право - це система правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із розглядом у судах цивільних, трудових, фінансових, сімейних та інших справ, здійснення судових рішень, а також із проведенням органами юстиції різноманітних дій, які мають юридичне значення.

Кримінальне право - система правових норм, що спрямовані на боротьбу із злочинами і встановлюють міру кримінальної відповідальності за їх скоєння.

Кримінально-процесуальне право - система правових норм, що регулюють відносини, які виникають в діяльності правоохоронних органів та судів у зв'язку з викриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, їх розглядом у суді та виконанням вироку.

Міжнародне право - це система правових норм, що регулюють взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) чи між громадянами різних країн і їх об'єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне право не відноситься до галузей внутрішнього права держав, а складається на основі міждержавних угод. Норми міжнародного права у випадку протиріч з нормами внутрішнього права держави мають перевагу перед ними.

На відміну від системи права, система законодавства - це система нормативно-правових актів, перш за все законів, що є зовнішньою формою існування правових норм, через надання їм об'єктивності, визначеності, загальності. Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма його виразу. Право і законодавство взаємопов'язані, але вони не тотожні правові явища.

Структуру системи права складають галузі, підгалузі, інститути, правові комплексні об'єднання та норми права; структуру законодавства - його галузі, комплексні галузі та нормативно-правові акти.

3. Сучасний розподіл права на приватне та публічне по суті являє собою рецепцію римського права. Інакше можна сказати, що приватне право виражає і захищає інтереси приватних осіб, а публічне – загальнодержавні (публічні) інтереси. Важливим є те, що захист інтересів у приватному праві здійснюється за ініціативою самих зацікавлених осіб, а публічне – посадовцями на підставі та в ім’я закону. Публічне право – це сфера влади та примусу, а приватне право – сфера свободи й особистої ініціативи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2.1. Загальна характеристика держави і права країн Стародавнього Сходу 2 страница	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.