Ключові терміни та поняття

КРИЗА ЗБУТУ» ТА ЇЇ ПОДОЛАННЯ

Х РОКВ

ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ

· „криза збуту”

· відбудова

· план ГОЕРЛО

· нова економічна політик

· товарний голод

· „ножиці цін”

Внутріполітичне становище України. Після закінчення громадянської війни основна частина українських земель (окрім тих, що опинилися в складі Польщі, Румунії та Чехословаччини) спочатку, до ЗО грудня, існувала з формальним статусом самостійної держави. Але фактично (з часів воєнно-політичного союзу 1919 р.) була частиною радянської федерації. З ЗО грудня 1922 р. вона входить до складу Союзу РСР.

Її внутріполітичне становище характеризувалося:

1) політичною нестабільністю 1920—1921 рр., соціально-політичною кризою, викликаною продрозкладкою, започаткованою в роки громадянської війни. Майже по всій території України, насамперед в Донецькій, Полтавській, Кременчуцькій, Катеринославській губерніях, у відповідь на насильницьке забирання продзагонами хліба в українських «куркулів», поширився селянський повстанський рух. Він розглядався радянською владою як політичний бандитизм, на боротьбу проти якого було кинуто 2/3 регулярних частин Червоної Армії, які діяли проти Врангеля на чолі з Блюхером, Дибенко, Дубовим, Котовським, Пархоменко.

2) Політична нестабільність була катастрофічне» посилена голодом 1921—1922 рр.;

3) Переходом до нової економічної політики, до нової моделі господарювання, викликаної низкою об'єктивних причин;

4) Утворенням Союзу РСР (ЗО грудня 1922 р.), що докорінно змінило статус-кво України.

В такій соціально-політичній обстановці доводилося в першій половині 20-х років відбудовувати на Україні зруйноване війнами народне господарство.

Стан самого народного господарства України, в якому вона опинилася після 7 років безперервних воєнних дій, які точилися в роки І світової та громадянської війн на її території. Це була жахлива картина спустошень — затоплені шахти, висаджені в повітря домни, зруйновані залізниці і мости, понівечені верстати, нанівець зведене сільське господарство. Було підірвано грошовий обіг, порушені виробничі зв'язки між районами. Все це потрібно було відбудувати, довести спочатку хоча би до рівня 1913 р.

Відбудова народного господарства в Україні відбувалася в умовах: а) реалізації плану ГОЕЛРО, прийнятого ще в грудні 1920 р. VIII Всеросійським з'їздом Рад РСФРР. В ньому велике місце відводилося й Україні, де на основі технічної реконструкції й електрифікації в Донецькому регіоні мали бути відбудовані, побудовані нові та об'єднані в одну мережу 24 електростанції, з-поміж яких найвеличнішою мала стати Дніпровська ГЕС;

б) в умовах нової економічної політики, яка привела до суттєвих змін і в промисловості, і в сільському господарстсві України.

Зміни в промисловості. Широкого розвитку набув процес роздержавлення, тобто передачі в оренду різним організаціям (кооперативам, артілям тощо) та приватним особам дрібних підприємств. Вже в 1921 р. в оренду було здано 5 200 таких підприємств, тобто приблизно половину наявного фонду. Було взято курс на зміну форми управління народним господарством: замість крупних централізованих управлінь (главків), запроваджені трести різного спрямування, які отримали велику господарську самостійність і почали працювати на засадах госпрозрахунку. Але на практиці цього не було реалізовано.

Грошова реформа 1922—1924 рр.. яка стабілізувала грошову одиницю, позитивно відбилася на відбудові промисловості України. Почався швидкий перехід до відбудови крупної промисловості. Особлива увага зосереджувалася на шахтах Донбасу. Будувалися Штерівська і Чугуївська (Харківська) ДРЕС, закладена Дніпровська ГЕС біля Запоріжжя, будувалися понад ЗО заводів сільськогосподарського машинобудування. З 1924 р. почався серійний випуск потужних гусеничних тракторів на Харківському паротягобудівному заводі.

Відбудова сільського господарства. Значним показником нових підходів до нього було припинення насильницького вилучення товарних «лишків» у селянства і формування державного хлібного фонду закупками з ринку. Це стало можливим завдяки запровадженню єдиного сільськогосподарського податку в грошовій формі, які йшли до державного бюджету. До сер. 20-х років 1/5 частина селянських господарств (незаможників) була звільнена від сплати податку. 92 % земельного фонду республіки знаходилося в селянському користуванні. Зацікавлене в наслідках своєї праці селянство робило все можливе для підняття сільського господарства: зернове господарство України в сер. 20-х років досягло довоєнного рівня.

Але воно все більше перетворювалося в «донора» промисловості. Швидка й всеохоплююча відбудова народного господарства потребувала все більших капіталовкладень. Це було можливе за рахунок інших галузей, передовсім сільського господарства. Останнє чинило опір такому «перекачуванню» коштів з галузі в галузь. Все це в свою чергу приводило до кризових явищ в народному господарстві в цілому: фінансова криза 1922 р., «криза збуту» 1923 р., товарний голод 1924 р., зростання інфляції та товарний голод 1925 р. тощо.

«Криза збуту» 1923 р. стала особливо яскравим прикладом глибини і масштабності усіх кризових явищ. Що ж то була за криза?

Як відомо, перерозподілом можливостей бюджету займалася держава: закуповуючи селянський хліб, вона могла визначати рівень заготівельних цін, завищуючи, з Іншого боку, продажні ціни на промислову продукцію і товари. Так були створені т. зв. «ножиці цін», які «відстригали» до 50 % доходів селян від реалізації сільськогосподарської продукції на ринках. Як відповідь на цю політику, селяни значно скоротили продаж своєї продукції. Це призвело до значного погіршення матеріального становища народних мас; нереалізованою залишилося майже 1/3 промислових товарів, надзвичайно дорогих для селянина. Такий стан справ породив ланцюг негативних явищ: скорочення виробництва, погіршення фінансового становища держави, падіння курсу паперового карбованця, перебої у виплаті зарплати, що породило товарний голод 1924—1925 рр. і зростання інфляції. Як наслідок, в суспільстві зростала соціальна напруга. Було прийнято ряд заходів для подолання цієї кризи.

Зрушення, стимульовані непом, які відбулися в н/г до сер. 20-х рр.: довоєнного рівня досягла промисловість, а деякі галузі (електроенергетика, машинобудування) перевищили його; з кризи виходило сільське господарство , яке довоєнного рівня досягло за об'ємом валової продукції. Разом з тим, розвиток цієї галузі значно відставав від темпів розвитку промисловості, її чекав трагічний сталінський експеримент кінця 20-х років.

З а п и т а н н я:

1. Коли в Україні завершилася націоналізація промисловості і якими були її наслідки?

2. Охарактеризуйте внутріполітичне становище в Україні в першій половині 20-х років.

3. Що Ви знаєте про план ГОЕЛРО і яке значення мала його реалізація для відбудови народного господарства України?

4. В чому суть «кризи збуту» і чому вона стала головною перепоною на шляху відбудови економіки?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни і поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.