Ключові терміни та поняття

УКРАЇНА І АКЦІЯ УТВОРЕННЯ СРСР

· „договірна федерація”

· воєнно-політичний союз

· державний суверенітет

· план „автономізації”

· план „конфедерації”

· план „федерації”

· адміністративно-територіальний устрій

· національні райони

· націонал-комунізм

Державний статус України на поч. 20-х років: — юридично УСРР була незалежною державою, не входила до складу жодної сусідньої держави, мала свою Конституцію, органи державної влади і управління, видавала свої закони, слідкувала за їх виконанням. Але її державний суверенітет був надзвичайно вузький;

— важливі атрибути суверенності УСРР втратила в ході громадянської війни і заключення воєнно-політичного союзу, коли військові сили і управління командними висотами економіки радянських республік були об'єднані;

— оскільки правлячою партією була РКП(б), а КП(б)У була її невід'ємною складовою частиною, остільки політичне керівництво було спільним. Це робило Україну абсолютно залежною від пануючих в центрі настроїв.

Етапи входження України до складу Союзу РСР. Цей процес пройшов ряд етапів:

— червень 1919—грудень 1920 рр.;

— грудень 1920 — грудень 1922 рр.;

— грудень 1922 — травень 1925 рр.

1-й етап: входження України, разом з Росією, Білорусією, Латвією, Литвою до воєнно-політичного союзу (червень 1919 р.). Цим союзом була сформована загальна армія, об'єднані найголовніші наркомати, склалася в роки війни єдина фінансова система, найбільш важливі закони РРФСР діяли на території України, хоча статус незалежності держав залишався. Оскільки конституційно ці явища не були оформлені, воєнно-політичний союз став уособленням фактичного (а не юридичного) утворення єдиної держави.

Почався пошук моделі майбутнього союзу, на протязі 1919—1920 рр. працювало дві комісії, члени яких остаточної відповіді на це питання дати не змогли.

2-й етап входження України до складу Союзу охоплює двохрічний період, в ході якого склалася «договірна федерація», початок якій поклав договір між РРФСР та УСРР про воєнний та господарський союз (кін. грудня 1920 р.). Формально проголошувалися незалежність і суверенітет обох держав, а фактично було взято курс на централізацію: об'єднаними і керованими з Центру ставали не 5, як в попередній період, а 7 наркоматів. Виникають серйозні тертя у стосунках між центром і Україною на економічному ґрунті. Ситуація вимагала нових якісних змін у процесі консолідації, чіткої уяви про форму об'єднання. В ході дискусійного обговорення цього питання на засіданнях спеціально створеної комісії та в ході переговорів між Україною та Росією, Росією та іншими республіками було зроблено низку пропозицій.

3 яких оформилися три можливі моделі майбутнього союзу республік:

— сталінський план «автономізації», який замінював фіктивну незалежність республік статусом автономії в складі РРФСР;

— ленінський план утворення союзу, в основу якого буде покладено принцип федерації: Росія в цей Союз повинна була увійти разом і нарівні з іншими республіками;

— пропозиції X. Раковського (голови РНК України), спрямовані на захист суверенітету республік, за центром він пропонував залишати лише воєнно-політичні питання.

Авторитет вождя революції, хоча і хворого та фактично усунутого від справ, у партії та державі був незаперечним, і тому жовтневий (1922 р.) пленум ЦК РКП(б) прийняв форму утворення держави, на якій наполягав Ленін.

УІІ Всеукраїнський з׳їзд Рад (10 грудня 1933 р.) у Харкові підтримав ленінську пропозицію.

3-й етап входження України до складу Союзу РСР починається 1-м з'їздом Рад СРСР (ЗО грудня 1922 р.), який юридичне оформив цей союз, і закінчується в травні 1925 р. З'їзд затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. До складу Союзу увійшло

4 республіки: РСФРР, УСРР, БСРР та ЗСФРР (Азербайджан, Грузія, Вірменія), створена в березні 1922 р.. Було обрано ЦВК СРСР, а також 4-х голів його (від України — голову ВУЦВК Г. Петровського).

Завершення оформлення СРСР було пов׳язане з прийняттям Конституції. Для її підготовки ЦВК СРСР створив комісію, яку очолювам М.Калінін. 31 січня 1924 р. На другому з׳їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію. Ця Конституція фактично визначала статус України в складі Союзу. В ній чітко було окреслено коло питань, що знаходилися в компетенції вищих органів влади СРСР: зовнішня політика, кордони, збройні сили, транспорт, зв'язок, планування народного господарства, оголошення війни і підписання миру. В компетенції республіки залишалося: внутрішні справи, сільське господарство, юриспруденція, освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення. Формально кожна республіка мала право виходити з СРСР. але механізм такого виходу так і не було розроблено. Таким чином, не змінюючи своєї зовнішньої форми, «союз республік» фактично перетворювався на жорстко централізовану, унітарну державу.

В травні 1925 р. процес входження України до складу СРСР завершується повністю. Останнім кроком стало затвердження IX Всеукраїнським з'їздом Рад нового тексту Конституції УСРР, в якому законодавче закріплювався вступ Радянської України до СРСР. Фактичне торжество сталінського плану «автономізації» відбулося, республіка остаточно втратила незалежність. Радянський Союз по суті став псевдофедеративною державою.

Водночас проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу: визнана територіальна цілісність України; існував власний адміністративний апарат; власний адмністративно-територіальний устрій; впроваджувалася три- ступенева система управління: центр-округ-район (41 округ, 706 районів); в Україні проживало 28 млн. чол., з них 22 млн. українці, 6 млн. — росіяни, євреї, поляки, греки, молдавани, представники інших національностей, в місцях компактного проживання національних груп було створено 13 національних районів, 538 сільських рад – болгарських, грецьких,єврейських, німецьких, польських тощо; в галузі духовного життя відбувалися процеси українізації та задоволення національно-культурних потреб нацменшин.

Централізаторська політика новоствореної багатонаціональної держави вже з самого початку викликала повсюдне незадоволення в республіках, в т. ч. в Україні: його висловлювали, аргументуючи конкретними прикладами, О. Шумський, нарком освіти УСРР, голова РНК України Влас Чубар (що прийшов на зміну «неугодному» Сталіну X. Раковському), економіст М. Волобуєв та ін. Ці виступи були засуджені, а централізаторський, антиукраїнський курс ВКПб) надовго залишився незмінним. Майже на 7 десятиліть цей курс поставив долю українського народу в залежність від політики центру, який уособлювався ЦК ВКП(б), союзним урядом, союзними відомствами із сильними цетралізаторськими тенденціями, з орієнтацією на інтереси Росії.

З а п и т а н н я:

1. Поясніть, чому юридично незалежна Україна на поч. 20-х років фактично не була суверенною державою?

2. Україна входила до складу СРСР поступово, поетапно. Назвіть ці етапи і охарактеризуйте їх.

3. Охарактеризуйте двосторонній договір між УСРР і РСФРР?

4. Коли і чим визначився статус України в складі Союзу РСР?

5. Яку позицію займав голова РНК України X. Раковський стосовно форми нового єдиного державного утворення?

6. Які завоювання українського народу були закріпленні в Конституції СРСР?

7. Охарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій УСРР в 20-х роках?

8. Які наслідки входження УСРР до складу СРСР?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.037 сек.