Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Ключові терміни та поняття

РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ В 20-і РОКИ


· культура

· „Просвіта”

· ВАПЛІТЕ

· церква


 

Політика більшовицької партії щодо культури. Літе­ратура та мистецтво — складові культури народу. На їх розвитку в 20-х роках не могла не позначитися загаль­на політика більшовицької партії щодо культури. По­ступившись, за вимогою життя, з ряду позицій в еко­номічній сфері (неп), держава намагалася будь-що збе­регти контроль над культурою. Арсеналом всіх доступ­них їй методів вона обмежувала вплив на культуру тієї частини інтелігенції, яка не поділяла її позицій. Ще в 1922 р. на пленумі ЦК КП(б)У в директивах з націо­нального питання було продемонстровано безкомпроміс­не прагнення партії здійснити всеохоплюючий контроль над розвитком культури в цілому, літератури і мистецтва зокрема, спрямовуючи партійні організації на рішучу боротьбу з будь-якими відхиленнями від політичної лі­нії РКП(б). Як відомо, вже тоді, не без відома В. Лені­на, було вислано за кордон декілька сот представників інтелектуальної еліти, в тому числі і з України (з Одеси, Харкова, Києва, Катеринослава — 70 вчених і літерато­рів, погляди яких розходилися з офіційною точкою зору властей). Громадянська війна, яка закінчилася на поч. 1921 р., продовжувалася в Україні, як і в Росії, в куль­турно-ідеологічній сфері, в галузі недопущення інако­мислення.

Підтримку держави отримувала одержавлена, на­скрізь політизована, підпорядкована ідеологічним уста­новкам партії соціалістична культура.

В таких загальнополітичних умовах розвивалася в 20-х роках українська література. На зміну видатним письменникам і поетам, що в 1919—1920 рр. змушені були покинути Україну (М. Вороний, О. Олесь, В. Винниченко, В. Самійленко та ін.) в літературу прийшло покоління молодих, що прагнуло, спираючись на демо­кратичні засади і традиції дожовтневої української лі­тератури, творити нове, співзвучне своєму розумінню епохи. Це — О. Досвітній, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Г. Косинка, М. Куліш, М. Рильський, В. Сосюра, П. Ти­чина, М. Хвильовий, В. Яловий та багато інших.

В 20-і роки в Україні видавалося понад 20 літера­турних та суспільно-політичних альманахів, збірників, 10 республіканських газет та 55 журналів. Виникли, а потім розпалися, чи були заборонені багаточисельні лі­тературно-художні об'єднання — «Гарт», «Плуг», «Лан­ка», «Молодняк», «Авангард» та ін.

В центрі дискусій різних літературних течій др. пол. 20-х років був ідейний натхненник Вільної Академії про­летарської літератури (ВАПЛІТЕ) М. Хвильовий, учас­ник громадянської війни, член більшовицької партії, один із засновників новітньої української літератури.

М. Хвильовий — росіянин за походженням (справж­нє його прізвище Фітільов) — щиро вірив, що більшо­вицька революція приведе до соціального й національ­ного звільнення українського народу. Водночас його загострене почуття художника дозволило йому одним з перших в радянській літературі відтворити в художніх творах назрівання в суспільстві загрозливих і трагічних змін. Хвильовий критикував і показував згубність одно­бокої орієнтації української літератури лише на росій­ську культуру. Поза Європою він не уявляв собі українського відродження. Тому проголосив вкрай сміливе за тих часів гасло: «Геть від Москви! Дайош Європу!».Письменника хвилювали не питання суто відриву Украї­ни від Москви, а питання відродження української куль­тури, можливості її виживання в умовах, які склалися. Червневий пленум ЦК КП(б)У в 1926 р. оцінив погляди Хвильового як заклик до сепаратизму, як націоналістич­не ворожі по відношенню до офіційного курсу партії.

Більшість українських письменників погляди Хвильо­вого, його статті прийняла з захопленням. «Плата» їм за це чекала попереду, в середині та др. пол. 30-х років.

З переходом до мирного будівництва на поч. 20-х ро­ків значно зріс інтерес до образотворчого мистецтва, му­зикальної та театральної творчості серед української інтелігенції. Виникає ряд об'єднань художників, в т. ч. Асоціація художників Червоної України, члени якої— С. Їжакевич, К. Трофименко, Ф. Кричевський та ін.— проголосили своїм основним завданням правдиве від­творення дійсності. Діяла блискуча, оригінальна школа послідовників І. Бойчука.

В театральному мистецтві плідно працювали колек­тиви, об'єднані в Першому державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка в Києві на чолі з А. Загаровим і в державному драматичному театрі ім. І. Франка під керівництвом Г. Юри. В 1922 р. в Києві засяяла зірка театру «Березіль», очолюваного одним з найвидатніших реформаторів українського театру Лесем Курбасом. В 20-і роки його творчість досягає найвищого розквіту. Театр «Березіль» зібрав видатних майстрів української сцени — П. Саксаганського, М. Крушельницького, О. Мар'яненко, О. Сердюка, А. Бучму, Ю. Шумського та ін. Всього в Україні в серед. 20-х років нараховувалося 45 професійних театрів.

В 20-ті роки помітне місце в культурному житті зай­няло кіно. В 1922 р. почала діяти Одеська кінофабрика, в 1927 р. розпочалося будівництво Київської кіностудії, на той час найкрупнішої в Європі. В 1923 році Гардін поставив фільм «Остап Бендер» за участю М. Заньковецької. В сер. 20-х років було створено за півтора десят­ка картин. В ці роки засяяла зірка найвеличнішого май­стра українського та світового кіномистецтва О. Дов­женка. В 1927 р. він поставив фільм «Звенигора», в 1929 році—«Арсенал». В серед. 20-х рр. в містах і селах Ук­раїни було понад 500 кінотеатрів. В галузі музикального мистецтва на 20-і роки припа­дає творча зрілість й плодотворна діяльність композито­рів Г. Вірьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького, А. Давидовського та ін. Далеко за межі республіки сягнула сла­ва про хорову капелу «Думка», яка об'їздила всю Украї­ну, виступала на Дону, Кубані, в Грузії, Азербайджані, Москві, а в 1929 р. була на гастролях у Франції.

Таким чином, 20-і роки характеризувалися бурхли­вим розвитком літератури та мистецтва, справжнім українським ренесансом. Українська творча інтелігенція активно включилася в практичну ді­яльність по створенню декларованої комуністичною пар­тією соціалістичної культури, вносячи в неї національ­ну специфіку. Творчий потенціал митців української культури був настільки могутнім, що попри всі перепони й обмеження ідеологічного плану кращі його представ­ники досягли феноменальних висот. Це було справжнє українське відродження, якого чекала трагічна доля в 30-х роках.

З а п и т а н н я:

1. В яких загальнополітичних умовах розвивалася українська література і мистецтво в 20-х роках?

2. В чому полягала трагедія засновника новітньої української літератури М. Хвильового?

3. Кого з літераторів 20-х років ви ще знаєте?

4. Які досягнення українського образотворчого мистецтва 20-х років набули світового значення?


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 438

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.