Ключові терміни та поняття

РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ В 20-і РОКИ

· культура

· „Просвіта”

· ВАПЛІТЕ

· церква

Політика більшовицької партії щодо культури. Література та мистецтво — складові культури народу. На їх розвитку в 20-х роках не могла не позначитися загальна політика більшовицької партії щодо культури. Поступившись, за вимогою життя, з ряду позицій в економічній сфері (неп), держава намагалася будь-що зберегти контроль над культурою. Арсеналом всіх доступних їй методів вона обмежувала вплив на культуру тієї частини інтелігенції, яка не поділяла її позицій. Ще в 1922 р. на пленумі ЦК КП(б)У в директивах з національного питання було продемонстровано безкомпромісне прагнення партії здійснити всеохоплюючий контроль над розвитком культури в цілому, літератури і мистецтва зокрема, спрямовуючи партійні організації на рішучу боротьбу з будь-якими відхиленнями від політичної лінії РКП(б). Як відомо, вже тоді, не без відома В. Леніна, було вислано за кордон декілька сот представників інтелектуальної еліти, в тому числі і з України (з Одеси, Харкова, Києва, Катеринослава — 70 вчених і літераторів, погляди яких розходилися з офіційною точкою зору властей). Громадянська війна, яка закінчилася на поч. 1921 р., продовжувалася в Україні, як і в Росії, в культурно-ідеологічній сфері, в галузі недопущення інакомислення.

Підтримку держави отримувала одержавлена, наскрізь політизована, підпорядкована ідеологічним установкам партії соціалістична культура.

В таких загальнополітичних умовах розвивалася в 20-х роках українська література. На зміну видатним письменникам і поетам, що в 1919—1920 рр. змушені були покинути Україну (М. Вороний, О. Олесь, В. Винниченко, В. Самійленко та ін.) в літературу прийшло покоління молодих, що прагнуло, спираючись на демократичні засади і традиції дожовтневої української літератури, творити нове, співзвучне своєму розумінню епохи. Це — О. Досвітній, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Г. Косинка, М. Куліш, М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий, В. Яловий та багато інших.

В 20-і роки в Україні видавалося понад 20 літературних та суспільно-політичних альманахів, збірників, 10 республіканських газет та 55 журналів. Виникли, а потім розпалися, чи були заборонені багаточисельні літературно-художні об'єднання — «Гарт», «Плуг», «Ланка», «Молодняк», «Авангард» та ін.

В центрі дискусій різних літературних течій др. пол. 20-х років був ідейний натхненник Вільної Академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) М. Хвильовий, учасник громадянської війни, член більшовицької партії, один із засновників новітньої української літератури.

М. Хвильовий — росіянин за походженням (справжнє його прізвище Фітільов) — щиро вірив, що більшовицька революція приведе до соціального й національного звільнення українського народу. Водночас його загострене почуття художника дозволило йому одним з перших в радянській літературі відтворити в художніх творах назрівання в суспільстві загрозливих і трагічних змін. Хвильовий критикував і показував згубність однобокої орієнтації української літератури лише на російську культуру. Поза Європою він не уявляв собі українського відродження. Тому проголосив вкрай сміливе за тих часів гасло: «Геть від Москви! Дайош Європу!».Письменника хвилювали не питання суто відриву України від Москви, а питання відродження української культури, можливості її виживання в умовах, які склалися. Червневий пленум ЦК КП(б)У в 1926 р. оцінив погляди Хвильового як заклик до сепаратизму, як націоналістичне ворожі по відношенню до офіційного курсу партії.

Більшість українських письменників погляди Хвильового, його статті прийняла з захопленням. «Плата» їм за це чекала попереду, в середині та др. пол. 30-х років.

З переходом до мирного будівництва на поч. 20-х років значно зріс інтерес до образотворчого мистецтва, музикальної та театральної творчості серед української інтелігенції. Виникає ряд об'єднань художників, в т. ч. Асоціація художників Червоної України, члени якої— С. Їжакевич, К. Трофименко, Ф. Кричевський та ін.— проголосили своїм основним завданням правдиве відтворення дійсності. Діяла блискуча, оригінальна школа послідовників І. Бойчука.

В театральному мистецтві плідно працювали колективи, об'єднані в Першому державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка в Києві на чолі з А. Загаровим і в державному драматичному театрі ім. І. Франка під керівництвом Г. Юри. В 1922 р. в Києві засяяла зірка театру «Березіль», очолюваного одним з найвидатніших реформаторів українського театру Лесем Курбасом. В 20-і роки його творчість досягає найвищого розквіту. Театр «Березіль» зібрав видатних майстрів української сцени — П. Саксаганського, М. Крушельницького, О. Мар'яненко, О. Сердюка, А. Бучму, Ю. Шумського та ін. Всього в Україні в серед. 20-х років нараховувалося 45 професійних театрів.

В 20-ті роки помітне місце в культурному житті зайняло кіно. В 1922 р. почала діяти Одеська кінофабрика, в 1927 р. розпочалося будівництво Київської кіностудії, на той час найкрупнішої в Європі. В 1923 році Гардін поставив фільм «Остап Бендер» за участю М. Заньковецької. В сер. 20-х років було створено за півтора десятка картин. В ці роки засяяла зірка найвеличнішого майстра українського та світового кіномистецтва О. Довженка. В 1927 р. він поставив фільм «Звенигора», в 1929 році—«Арсенал». В серед. 20-х рр. в містах і селах України було понад 500 кінотеатрів. В галузі музикального мистецтва на 20-і роки припадає творча зрілість й плодотворна діяльність композиторів Г. Вірьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького, А. Давидовського та ін. Далеко за межі республіки сягнула слава про хорову капелу «Думка», яка об'їздила всю Україну, виступала на Дону, Кубані, в Грузії, Азербайджані, Москві, а в 1929 р. була на гастролях у Франції.

Таким чином, 20-і роки характеризувалися бурхливим розвитком літератури та мистецтва, справжнім українським ренесансом. Українська творча інтелігенція активно включилася в практичну діяльність по створенню декларованої комуністичною партією соціалістичної культури, вносячи в неї національну специфіку. Творчий потенціал митців української культури був настільки могутнім, що попри всі перепони й обмеження ідеологічного плану кращі його представники досягли феноменальних висот. Це було справжнє українське відродження, якого чекала трагічна доля в 30-х роках.

З а п и т а н н я:

1. В яких загальнополітичних умовах розвивалася українська література і мистецтво в 20-х роках?

2. В чому полягала трагедія засновника новітньої української літератури М. Хвильового?

3. Кого з літераторів 20-х років ви ще знаєте?

4. Які досягнення українського образотворчого мистецтва 20-х років набули світового значення?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.