• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ключові терміни та поняття

РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ В 20-і РОКИ

· культура

· „Просвіта”

· ВАПЛІТЕ

· церква

Політика більшовицької партії щодо культури. Літе­ратура та мистецтво — складові культури народу. На їх розвитку в 20-х роках не могла не позначитися загаль­на політика більшовицької партії щодо культури. По­ступившись, за вимогою життя, з ряду позицій в еко­номічній сфері (неп), держава намагалася будь-що збе­регти контроль над культурою. Арсеналом всіх доступ­них їй методів вона обмежувала вплив на культуру тієї частини інтелігенції, яка не поділяла її позицій. Ще в 1922 р. на пленумі ЦК КП(б)У в директивах з націо­нального питання було продемонстровано безкомпроміс­не прагнення партії здійснити всеохоплюючий контроль над розвитком культури в цілому, літератури і мистецтва зокрема, спрямовуючи партійні організації на рішучу боротьбу з будь-якими відхиленнями від політичної лі­нії РКП(б). Як відомо, вже тоді, не без відома В. Лені­на, було вислано за кордон декілька сот представників інтелектуальної еліти, в тому числі і з України (з Одеси, Харкова, Києва, Катеринослава — 70 вчених і літерато­рів, погляди яких розходилися з офіційною точкою зору властей). Громадянська війна, яка закінчилася на поч. 1921 р., продовжувалася в Україні, як і в Росії, в куль­турно-ідеологічній сфері, в галузі недопущення інако­мислення.

Підтримку держави отримувала одержавлена, на­скрізь політизована, підпорядкована ідеологічним уста­новкам партії соціалістична культура.

В таких загальнополітичних умовах розвивалася в 20-х роках українська література. На зміну видатним письменникам і поетам, що в 1919—1920 рр. змушені були покинути Україну (М. Вороний, О. Олесь, В. Винниченко, В. Самійленко та ін.) в літературу прийшло покоління молодих, що прагнуло, спираючись на демо­кратичні засади і традиції дожовтневої української лі­тератури, творити нове, співзвучне своєму розумінню епохи. Це — О. Досвітній, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Г. Косинка, М. Куліш, М. Рильський, В. Сосюра, П. Ти­чина, М. Хвильовий, В. Яловий та багато інших.

В 20-і роки в Україні видавалося понад 20 літера­турних та суспільно-політичних альманахів, збірників, 10 республіканських газет та 55 журналів. Виникли, а потім розпалися, чи були заборонені багаточисельні лі­тературно-художні об'єднання — «Гарт», «Плуг», «Лан­ка», «Молодняк», «Авангард» та ін.

В центрі дискусій різних літературних течій др. пол. 20-х років був ідейний натхненник Вільної Академії про­летарської літератури (ВАПЛІТЕ) М. Хвильовий, учас­ник громадянської війни, член більшовицької партії, один із засновників новітньої української літератури.

М. Хвильовий — росіянин за походженням (справж­нє його прізвище Фітільов) — щиро вірив, що більшо­вицька революція приведе до соціального й національ­ного звільнення українського народу. Водночас його загострене почуття художника дозволило йому одним з перших в радянській літературі відтворити в художніх творах назрівання в суспільстві загрозливих і трагічних змін. Хвильовий критикував і показував згубність одно­бокої орієнтації української літератури лише на росій­ську культуру. Поза Європою він не уявляв собі українського відродження. Тому проголосив вкрай сміливе за тих часів гасло: «Геть від Москви! Дайош Європу!».Письменника хвилювали не питання суто відриву Украї­ни від Москви, а питання відродження української куль­тури, можливості її виживання в умовах, які склалися. Червневий пленум ЦК КП(б)У в 1926 р. оцінив погляди Хвильового як заклик до сепаратизму, як націоналістич­не ворожі по відношенню до офіційного курсу партії.

Більшість українських письменників погляди Хвильо­вого, його статті прийняла з захопленням. «Плата» їм за це чекала попереду, в середині та др. пол. 30-х років.

З переходом до мирного будівництва на поч. 20-х ро­ків значно зріс інтерес до образотворчого мистецтва, му­зикальної та театральної творчості серед української інтелігенції. Виникає ряд об'єднань художників, в т. ч. Асоціація художників Червоної України, члени якої— С. Їжакевич, К. Трофименко, Ф. Кричевський та ін.— проголосили своїм основним завданням правдиве від­творення дійсності. Діяла блискуча, оригінальна школа послідовників І. Бойчука.

В театральному мистецтві плідно працювали колек­тиви, об'єднані в Першому державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка в Києві на чолі з А. Загаровим і в державному драматичному театрі ім. І. Франка під керівництвом Г. Юри. В 1922 р. в Києві засяяла зірка театру «Березіль», очолюваного одним з найвидатніших реформаторів українського театру Лесем Курбасом. В 20-і роки його творчість досягає найвищого розквіту. Театр «Березіль» зібрав видатних майстрів української сцени — П. Саксаганського, М. Крушельницького, О. Мар'яненко, О. Сердюка, А. Бучму, Ю. Шумського та ін. Всього в Україні в серед. 20-х років нараховувалося 45 професійних театрів.

В 20-ті роки помітне місце в культурному житті зай­няло кіно. В 1922 р. почала діяти Одеська кінофабрика, в 1927 р. розпочалося будівництво Київської кіностудії, на той час найкрупнішої в Європі. В 1923 році Гардін поставив фільм «Остап Бендер» за участю М. Заньковецької. В сер. 20-х років було створено за півтора десят­ка картин. В ці роки засяяла зірка найвеличнішого май­стра українського та світового кіномистецтва О. Дов­женка. В 1927 р. він поставив фільм «Звенигора», в 1929 році—«Арсенал». В серед. 20-х рр. в містах і селах Ук­раїни було понад 500 кінотеатрів. В галузі музикального мистецтва на 20-і роки припа­дає творча зрілість й плодотворна діяльність композито­рів Г. Вірьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького, А. Давидовського та ін. Далеко за межі республіки сягнула сла­ва про хорову капелу «Думка», яка об'їздила всю Украї­ну, виступала на Дону, Кубані, в Грузії, Азербайджані, Москві, а в 1929 р. була на гастролях у Франції.

Таким чином, 20-і роки характеризувалися бурхли­вим розвитком літератури та мистецтва, справжнім українським ренесансом. Українська творча інтелігенція активно включилася в практичну ді­яльність по створенню декларованої комуністичною пар­тією соціалістичної культури, вносячи в неї національ­ну специфіку. Творчий потенціал митців української культури був настільки могутнім, що попри всі перепони й обмеження ідеологічного плану кращі його представ­ники досягли феноменальних висот. Це було справжнє українське відродження, якого чекала трагічна доля в 30-х роках.

З а п и т а н н я:

1. В яких загальнополітичних умовах розвивалася українська література і мистецтво в 20-х роках?

2. В чому полягала трагедія засновника новітньої української літератури М. Хвильового?

3. Кого з літераторів 20-х років ви ще знаєте?

4. Які досягнення українського образотворчого мистецтва 20-х років набули світового значення?

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
11. Базові (ключові) цінності.
12. Базові поняття

Переглядів: 569