Додаток Б

Марина Шелудько,

4 курс факультету початкової освіти

та практичної психології

УЧИТЕЛЬСЬКІ З’ЇЗДИ ЯК ЗАСІБ ВИВЧЕННЯ І ПОШИРЕННЯ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

(історико-педагогічний аспект)

У період активного реформування всіх ланок освіти України, насамперед початкової школи, де процес освіти кардинально перебудовується на особистісно-зорієнтовану систему навчання, постає питання щодо належної підготовки та перепідготовки вчителів. Визначаючи шляхи, форми та методи вирішення цього питання, слід звернути увагу на історичну спадщину Миколи Олександровича Корфа.

Головним засобом підйому морального рівня вчителів і вдосконалення народної освіти в цілому М. Корф називає вчительські з’їзди. До такого висновку він доходить, аналізуючи досвід народної освіти в Європі. Наприклад, у герцогстві Готському вже у XVII ст., Міністерство освіти затвердило порядок проведення й організацію вчительських з’їздів нормативно-правовим документом «Положення про народні училища герцогства Готського» від 11 вересня 1863 року. Досліджуючи стан справ народних шкіл у Прусії, М.О. Корф виявляє, що в цій державі інспекція училищ також була зобов`язана організовувати вчительські з’їзди за певним графіком «для обговорення умов існування народної школи з різноманітних сторін та удосконалення майстерності працівників освіти». На таких заходах члени зібрань доповнюють знання, уміння і навички, рухаються від суто теоретичних знань до умінь, з метою зробити останні більш плідними» [1, С. 27 – 30].

Таким чином, М.О. Корф починає активну діяльність з упровадження досвіду західних сусідів в Росії, зокрема в Катеринославській губернії, з організації та проведення вчительських з’їздів. У своїй книзі «Наша шкільна справа» барон Корф стисло викладає основні вимоги до проведення з’їздів. Він стверджує, що «члени з’їзду ні в якому разі не повинні займатися заповнюванням прогалин в елементарній освіті вчителів, неможливим є також читання лекцій з педагогіки та психології особам настільки мало підготовленим, якими є більшість наших народних учителів. Що ж робити? Освітяни, які зібралися на з’їзд, повинні ознайомлюватися зі спеціальністю професії за допомогою пробних уроків самих учителів та керівника з’їзду з їх наступним критичним аналізом; повідомлювати слухачам відомості з теорії педагогіки, ознайомлювати з різними прийомами навчання, зазначати найбільш доступні книжки, які слід прочитати» [1, С. 34 – 36].

Так, у 1881 році після довгої перерви був дозволений з’їзд повітових народних учителів Херсонської губернії, який відбувся у липні того ж року під керівництвом барона М.О. Корфа в Херсоні. Це був не просто учительський з’їзд, а, як його називали свого часу, «свято працівників народної освіти». В цьому заході брало участь більше 300 осіб з Херсонської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Подольської та Бесарабської губерній.

Діяльність з`їзду відзначалася неабиякою продуктивністю: дві години на день відводилося щоденно на зразкові уроки, які давали учителі, потім здійснювався їх критичний аналіз; одна година – на лекції барона Корфа як керівника; одна година щоденно приділялася обговоренню питань, поставлених на порядок денний членами та керівником з’їзду.

Наш регіон також не лишився осторонь, і 10 липня в 1883 році був відкритий п’ятиденний з’їзд учителів у Бердянській чоловічій гімназії під керівництвом М.О. Корфа, який зібрав близько 200 освітян. На порядку денному стояли питання щодо програми викладання в народних училищах, організації вечірніх повторювальних шкіл, бібліотек, перевірочних та випускних іспитів, безкоштовної роздачі книг учням, піднімалося також питання щодо організації пенсійної каси для вчителів, обговорювалася також тема службового становища учителів [2, С. 850].

Досліджуючи цю проблему, ми дійшли висновку, що за допомогою учительських з’їздів у XIX ст. вирішувалися проблеми організації та функціонування народних шкіл, підготовки та підвищення кваліфікації учителів з метою удосконалення навчального та виховного процесів, затверджувалася та коригувалася нормативно-правова база, шляхи і розміри матеріального забезпечення освітньої діяльності в повітах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Корф Н.А. Наше школьное дело. – СПб., 1876. – С. 25 – 36.

2. Сборник постановлений Бердянского уездного земского собрания с 1866 по 1908 гг. В ІІІ-х т. – Т.ІІ. – Москва: Тип. Московского товарищества Н.Л. Казецкого, 1910. – 876 с.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додаток А	\|	Додаток В

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.