Система елементарних показників

демографічних таблиць

Незважаючи на різноманітність демографічних таблиць є група показників, які розраховуються для усіх демографічних таблиць. Вони називаються елементарними показниками демографічних таблиць. До елементарних показників відносяться:

1) часова вісь;

2) кількість людей, що знаходяться у вихідному стані;

3) ймовірність зміни стану;

4) ймовірність збереження вихідного стану;

5) кількість людей, що змінили вихідний стан.

Демографічні таблиці представляють собою ряди розподілу, в яких ознакою, що варіює, є ознака часу, а частотами чи частостями – кількість людей, що знаходяться у вихідному стані та кількість людей, що змінюють вихідний стан.

Одиницею виміру в демографічних таблицях, як правило, є рік, і всі показники розглядаються в інтервалі від х до х+1. Таблиці з таким групуванням називаються повними. В коротких таблицях часовий інтервал розширюють до 5-ти або 10 років. Стовпчик х починається з 0 (для таблиць смертності), або 15 (для таблиць плідності, шлюбності, розлучуваності).

Зміст, символіка та взаємозв'язок елементарних показників демографічних таблиць представлені в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Елементарні показники демографічних таблиць

Часова характеристика - вік	Число тих, хто перебуває у вихідному демографічному стані	Ймовірність зміни вихідного демографічного стану протягом наступного року життя	Ймовірність збереження вихідного демографічного стану протягом наступного року життя	Числа тих, хто змінюють демографічний стан при переході від віку х до віку х+1

х	l_x	q_x	p_x	d_x
х₀	l₀ = 100000	q_x = d_x: l_x =	p_x = l_x+1 : l_x =	d_x= lxqx =
х₁	l_x+1 = l_xp_x	= 1 - p_x	= 1 - q_x	= l_x – l_x+1
х₂
х₃
.
.
х₁ – х₀ = 1	l_x+1 = l_x - d_x

Зміст показників другого стовпчика залежить від методу таблиць. Демографічна статистика використовує два основних методи – метод умовного, або гіпотетичного покоління, і метод реального покоління, або метод когорт.В основі методів демографічних таблиць лежить фундаментальна передумова замкнутості (закритості) покоління, відповідно до якої "приток" населення із зовнішніх, тобто не врахованих даною демографічною таблицею груп населення, неможливий.

Метод умовного покоління пов'язаний з іменами бельгійського вченого А.Кетле (1796 – 1875) та англійського вченого У.Фарра (1807 – 1833). Він гуртується на припущенні, що для сукупності осіб, що живуть у цей період, впродовж усього їх подальшого життя (або перебуванні у певному демографічному стані) інтенсивність демографічних процесів у кожному віці залишиться такою, якою вона була в календарний період, для якого розроблена таблиця. Перевагою методу умовного покоління є те, що він майже вільний від впливу минулого і відображає ситуацію, що склалася в конкретний, дуже короткий період.

При умовному методі вихідна сукупність покоління приймається за 1, до якої приписують стільки нулів, яку значність відносних показників таблиці бажано одержати. В сучасних українських таблицях це 100000, тобто l₀ = 100000.

Реальне покоління – це покоління в звичайному розумінні, тобто сукупність народжених або осіб, що знаходяться в певному вихідному демографічному стані. Метод реального покоління був обґрунтований великим французьким математиком П.С.Лапласом (1749–1827) в кінці XVІII ст. Незважаючи на всю логічність і простоту концепції, метод має принаймні два суттєвих недоліки. Перший полягає в тому, що він потребує ідеальної постановки обліку протягом тривалого часу (до 100 років). Другий – що минула демографічна історія населення екстраполюється в майбутнє, у зв'язку з чим вікові коефіцієнти залежать від того, що їх спіткало в минулому. Голод, війни, стихійні лиха, що пережили люди в минулому, несуть в собі небезпеку скорочення життя.

Система показників таблиць дожиття

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Демографічний стан	\|	Та середньої тривалості життя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.