• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення величини зносу направляючих.

Для встановлення величини зносу направляючих використовують універсальні та спеціальні інструменти:

- площинний інструмент: лінійка (рис-32 а, б, в) та шипи (рис. 32, г).

Площинний інструмент ділиться на дві групи: простий та комбінований.

Простий інструмент використовується для контролю однієї поверхні, а комбінований - дві та більше поверхонь. Лінійками перевіряють плоско паралельність поверхонь, а плитами - плоскісність "на фарбу".

На рис. 32, д- и приведені перетини спеціальних (простих та комбінованих) лінійок та плит.

- набір плоско паралельних кінцевих мірок.

- щупи з набором пластин товщиною від 0,02 до 0,5 мм.

Рисунок 5.5— Плоскінний інструмент

Перед початком перевірки, поверхні направляючих зачищають, видаляють забоїни та грубі задири. Після цього накладають лінійку 1 на направляючу 2 (рис. 33, а) та щупом 3 вимірюють зазори між лінійкою та направляючою через кожні 300-500 мм по довжині. Там, де зазор є найбільшим, то відхилення від прямолінійності є максимальним.

Довжина лінійки повинна бути не менше 23 довжини поверхні, що перевіряють.

Широкі поверхні перевіряють на плоскісність (рис. 33, б). Для цього лінійку 1 кладуть на дві контрольні плитки 2 і 3 однакового розміру між поверхнею деталей 4 та лінійкою. Це виконують у декількох напрямках - а, б, в, г та д, кожен раз виконуючи виміряння у декількох точках по довжині лінійки.

Рисунок 5.6— Визначення зносу направляючих, а - відхилення від прямолінійності за допомогою лінійки та щупу б - відхилення від площини лінійкою та мірними плитками. Велике розповсюдження у практиці одержали оптичні методи контролю, з яких найбільш досконалим є автоколимаційний метод. Цей метод дозволяєздійснювати вимірювання відхилень від прямолінійності як у вертикальній так і у горизонтальній площинах.

Вимірювання здійснюється за допомогою туго скріпленого автоколіматору 2 (рис. 34) та плоского люстерка 4, яке переміщують по перевіряє мій поверхні. Люстерко 4 встановлюють на містку та вивіряють так, щоб воно знаходилося перпендикулярно оптичній візирній вісі З автоколіматора і зображення співпало з перехресним окуляром мікроскопу 1. Переміщуючи місток з люстерком по направляючим на крок L, положення люстерка буде змінюватися непрямо лінійності окремих ділянок. Куги нахилу по відношенню до первинно встановленому положенню визначають непрямо лінійність, яку відраховують по шкалі мікроскопу.

Рисунок 5.7— Схема контролю відхилень від прямолінійності автоколіматором

У практиці застосовують і інші способи визначення зносу направляючих, які описані у спеціальній літературі по ремонту обладнання.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. Абсолютні і відносні величини
6. Абсолютні і відносні статистичні величини
7. Абсолютні, відносні та середні величини.
8. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
9. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
10. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
11. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
12. Багатовимірні випадкові величини. Система двох випадкових величин

Переглядів: 814