МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||
Ключові терміни та поняттяЗГОРТАННЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ В 30-ті рр. · національна політика · українізація · деукраїнізація · русифікація · „хвильовізм” · „шумськізм” · „волобуєвщина” · „ухили в партії” · адміністративно-командна система В першій половині 30-х років маховик адміністративно-командної системи набирав все більшої сили. Влада дедалі більше централізувалася і зосереджувалася в Москві. На Україні це означало, що мрії, ілюзії та вже досягнуті успіхи в самоврядуванні, що характеризували сповнені надій 20-ті роки, були приреченими. Систематично знищуючи майже всі аспекти автономності, Сталін прагнув перетворити Українську республіку просто в адміністративну одиницю Радянського Союзу. З централізацією прийшла й русифікація. Спочатку, в 1933 р., вона проводилася у формі напливу в Україну тисяч російських функціонерів для «підсилення» колективізації. Під кінець 30-х років після чистки «націонал-комуністів» більшість членів найвищого керівництва партії та держави в Україні, включаючи М. С. Хрущова, були росіянами. У Сталіна була чітка мета: тримати під неослабним контролем розвиток національних процесів, але досягнути її, «оволодіти новим рухом на Україні за українську культуру,— писав він Л. Кагановичу в листі ще в квітні 1926 р.,— можна, лише борючись з крайностями в рядах комуністів..., тільки в боротьбі з такими крайностями можна перетворити ростучу українську культуру і українську громадськість в культуру і громадськість радянську» (Й. Сталін. Твори, т. 8, К., 1949, стор. 153). Боротьба з „крайностями” велась під гаслом боротьби з буржуазним націоналізмом. Характерною особливістю звинувачень у буржуазному націоналізмі в цей час була їх своєрідна персоніфікація — «хвильовізм», «шумськізм», «волобуєвщина», «скрипниківщина». Така диференціація була не випадковою, адже кожен з цих «ухилів» уособлював певну групу опозиційних режиму сил: «хвильовізм» — творчу інтелігенцію, «волобуєвщина» — наукову інтелігенцію, «шумськізм» — стару ленінську гвардію. «Їхня українізація,— казав один з героїв п'єси М. Куліша «Мина Мазайло» дядько Тарас,— це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб духу не було...». На жаль, маятник репресій, що дедалі більше розгойдувався, та голод 1932—1933 рр. в Україні робили ці слова пророчими. За кадровими змінами стояв рішучий поворот у національній політиці Москви. На початку 30-х років політика українізації, влучно названа американським істориком культури М. Семчишиним «українським ренесансом XX століття» («Тисяча років української культури», К., 1993 стор. 427), все більше почала здавати позиції під тиском адміністративно-командної системи, у рамки якої вона дедалі більше не вписувалася. Наступив кінець «українізації» й початок систематичних утисків української культури. Скоротилася кількість українських шкіл, помітно зменшилася частка українських вчителів і дослідників, з бібліотек було вилучено видатні твори української науки і літератури, заборонено сотні українських п'єс і закрито десятки українських театрів, а музейним працівникам було наказано припинити «ідеалізацію історії козаччини». Власті при кожній нагоді знущалися з «націоналістичної теорії про самобутність України». Водночас звеличувалися всі аспекти російської культури й підкреслювалася провідна роль Росії в СРСР. Причому все це робилося під виглядом розвитку інтернаціоналізму. Радянські ідеологи прийшли до висновку, що завданням розвитку дружби народів й інтернаціоналізму найкраще відповідають російська мова і культура. Вони доводили, що нова політика Сталіна являла собою не повернення до традиційного російського шовінізму, а була надійним шляхом до прогресу, соціалізму, інтернаціоналізму. З цієї логіки випливало, що культура українська та культура інших неросійських народів сприяла відсталості та провінціалізму. Внаслідок такого підходу наприкінці 30-х років національні школи (а в 20-х роках нараховувалося понад 2000 шкіл, в яких навчання відбувалося мовами національних меншин) були переведені на російську мову навчання. В українських школах стало обов'язковім вивчення російської мови і літератури. Українську абетку, граматику і словник було змінено в напрямі наближення їх до російської. Вживання російської мови на Україні значно поширювавалося. Скоротилася частка української мови в пресі: якщо в 1931 р. українською мовою виходило 90 % газет та 85 %, часописів, то в кінці 30-х років їхній відсоток упав відповідно до 70 й 45. Випуск кінофільмів та радіомовлення переходило на російську мову. В літературі стало політичним принципом наголошувати, що всі видатні українські поети та письменники минулого розвивалися під благотворним впливом Росії. Навіть члени Комуністичної партії, радянські кадри до середини 30-х років практично деукраїнізувалися й почали розмовляти російською мовою, за визнанням самого Постишева. Українською культурою маніпулювали так, щоб вона знову (як і до революції 1917 р., тобто в рамках Російської імперії) зосередилася на традиційному для себе ототожненні з консервативним і відсталим селом. В результаті рух за самоутвердження українців, що, здавалося, набирав сили в 20-х роках, підрізувався адміністративно - командною системою, що склалася в 30-х роках, під самий корінь.
З а п и т а н н я:
1. Охарактеризуйте політичну обстановку в Україні, що передувала згортанню українізації. 2 Що Ви знаєте про боротьбу Сталіна та його поплічників з т. зв. «українським буржуазним націоналізмом»? 3. В чому полягав рішучий поворот Москви у національній політиці щодо України? 4.Виконайте завдання: у правій колонці наведіть конкретні приклади масових репресій30-х років
5. До яких наслідків привело згортання українізації в 30-х роках? Яке значення має сьогодні знання цього „історичного досвіду”. 6. Визначіть причини утвердження сталінського тоталітарного режиму.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||
|