Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Ключові терміни та поняття

ЗГОРТАННЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ В 30-ті рр.


· національна політика

· українізація

· деукраїнізація

· русифікація

· „хвильовізм”

· „шумськізм”

· „волобуєвщина”

· „ухили в партії”

· адміністративно-командна система


В першій половині 30-х років маховик адміністратив­но-командної системи набирав все більшої сили. Влада дедалі більше централізувалася і зосереджувалася в Москві. На Україні це означало, що мрії, ілюзії та вже досягнуті успіхи в самоврядуванні, що характеризували сповнені надій 20-ті роки, були приреченими. Система­тично знищуючи майже всі аспекти автономності, Сталін прагнув перетворити Українську республіку просто в адміністративну одиницю Радянського Союзу.

З централізацією прийшла й русифікація. Спочатку, в 1933 р., вона проводилася у формі напливу в Україну тисяч російських функціонерів для «підсилення» колек­тивізації. Під кінець 30-х років після чистки «націонал-комуністів» більшість членів найвищого керівництва партії та держави в Україні, включаючи М. С. Хру­щова, були росіянами.

У Сталіна була чітка мета: тримати під неослабним контролем розвиток національних процесів, але досяг­нути її, «оволодіти новим рухом на Україні за україн­ську культуру,— писав він Л. Кагановичу в листі ще в квітні 1926 р.,— можна, лише борючись з крайностями в рядах комуністів..., тільки в боротьбі з такими крайнос­тями можна перетворити ростучу українську культуру і українську громадськість в культуру і громадськість радянську» (Й. Сталін. Твори, т. 8, К., 1949, стор. 153).

Боротьба з „крайностями” велась під гаслом боротьби з буржуазним націоналізмом. Характерною особливіс­тю звинувачень у буржуазному націоналізмі в цей час була їх своєрідна персоніфікація — «хвильовізм», «шумськізм», «волобуєвщина», «скрипниківщина». Така ди­ференціація була не випадковою, адже кожен з цих «ухилів» уособлював певну групу опозиційних режиму сил: «хвильовізм» — творчу інтелігенцію, «волобуєвщи­на» — наукову інтелігенцію, «шумськізм» — стару ле­нінську гвардію.

«Їхня українізація,— казав один з героїв п'єси М. Куліша «Мина Мазайло» дядько Тарас,— це спосіб вияви­ти всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб духу не було...». На жаль, маятник репресій, що дедалі біль­ше розгойдувався, та голод 1932—1933 рр. в Україні ро­били ці слова пророчими.

За кадровими змінами стояв рішучий поворот у на­ціональній політиці Москви. На початку 30-х років полі­тика українізації, влучно названа американським істо­риком культури М. Семчишиним «українським ренесан­сом XX століття» («Тисяча років української культури», К., 1993 стор. 427), все більше почала здавати позиції під тиском адміністративно-командної системи, у рамки якої вона дедалі більше не вписувалася. Наступив кі­нець «українізації» й початок систематичних утисків ук­раїнської культури. Скоротилася кількість українських шкіл, помітно зменшилася частка українських вчителів і дослідників, з бібліотек було вилучено видатні твори ук­раїнської науки і літератури, заборонено сотні українсь­ких п'єс і закрито десятки українських театрів, а музей­ним працівникам було наказано припинити «ідеалізацію історії козаччини». Власті при кожній нагоді знущалися з «націоналістичної теорії про самобутність України».

Водночас звеличувалися всі аспекти російської куль­тури й підкреслювалася провідна роль Росії в СРСР. Причому все це робилося під виглядом розвитку інтер­націоналізму. Радянські ідеологи прийшли до висновку, що завданням розвитку дружби народів й інтернаціона­лізму найкраще відповідають російська мова і культу­ра. Вони доводили, що нова політика Сталіна являла со­бою не повернення до традиційного російського шовініз­му, а була надійним шляхом до прогресу, соціалізму, ін­тернаціоналізму. З цієї логіки випливало, що культура українська та культура інших неросійських народів сприяла відсталості та провінціалізму.

Внаслідок такого підходу наприкінці 30-х ро­ків національні школи (а в 20-х роках нараховува­лося понад 2000 шкіл, в яких навчання відбувалося мовами національних меншин) були переведені на російську мову навчання. В українських школах ста­ло обов'язковім вивчення російської мови і літе­ратури. Українську абетку, граматику і словник було змінено в напрямі наближення їх до російської. Вживання російської мови на Україні значно поширювавалося. Скоротилася частка української мови в пресі: якщо в 1931 р. українською мовою вихо­дило 90 % газет та 85 %, часописів, то в кінці 30-х ро­ків їхній відсоток упав відповідно до 70 й 45. Випуск кі­нофільмів та радіомовлення переходило на російську мову. В літературі стало політичним принципом наголо­шувати, що всі видатні українські поети та письменни­ки минулого розвивалися під благотворним впливом Ро­сії. Навіть члени Комуністичної партії, радянські кад­ри до середини 30-х років практично деукраїнізувалися й почали розмовляти російською мовою, за визнанням самого Постишева.

Українською культурою маніпулювали так, щоб во­на знову (як і до революції 1917 р., тобто в рамках Ро­сійської імперії) зосередилася на традиційному для се­бе ототожненні з консервативним і відсталим селом.

В результаті рух за самоутвердження українців, що, здавалося, набирав сили в 20-х роках, підрізувався адміністративно - командною системою, що склалася в 30-х роках, під самий корінь.

 

З а п и т а н н я:

 

1. Охарактеризуйте політичну обстановку в Україні, що передувала згортанню українізації.

2 Що Ви знаєте про боротьбу Сталіна та його поплічників з т. зв. «українським буржуазним націоналізмом»?

3. В чому полягав рішучий поворот Москви у національній по­літиці щодо України?

4.Виконайте завдання: у правій колонці наведіть конкретні приклади масових репресій30-х років

Основні напямки репресій Конкретні факти
1) Репрсії проти селянства  
2)Боротьба з „підпільними націоналістичними організаціями”  
3) Репресії проти членів КП(б)У  
4) Гоніння прти українських вчених,письменників,діячів культури і мистецтва  
5) Боротьба проти релігії і церкви  
6) Чистка військових кадрів  

 

5. До яких наслідків привело згортання українізації в 30-х роках? Яке значення має сьогодні знання цього „історичного досвіду”.

6. Визначіть причини утвердження сталінського тоталітарного режиму.

 

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 7335

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.