• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ключові терміни та поняття

В 20-30-і РОКИ

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

• „Східна Малопольща”
• „пацифікація”
• полонізація
• УНДО
• ОУН
• румунізація
• конкордат
• УСДП
• УРП
• КПЗУ
• москвофільство
• русинство
• українофільство

Після громадянської війни українські землі були поділені між Радянською Росією, Польщею, Румунією, Чехословаччиною...

Політика Польщі щодо українців та реакція українців на цю політику. Українці в новоутвореній Польськіїї державі (1919 р.) складали дві окремі громади, й уряд робив все можливе, щоб підкреслити відмінність між ними. Більшість українців проживала на колициніх габсбурзьких землях Східної Галичини (Львівське, Терно- нільське й Станіславське воєводства). Понад 3 млн. галицьких українців, що переважно належали до греко- католицької церкви, були національно свідомими й відносно добре організованими. Решта українців населяла Західну Волинь, Полісся й Холмщину—райони, що її Польща відтяла від Росії. Вони налічували приблизно 2 млн. і були в основному православними, до того ж політично, економічно й культурно менш розвиненими.

Польський уряд проводив щодо української меншості політику конфронтації й полонізації. В 1924 р. були прийнято закон, що забороняв користуватися українською мовою в урядових установах, більшість українськомовних шкіл було перетворено на двомовні заклади з переважанням польської мови. Українців не допускав до Львівського університету, де було скасовано україн­ські кафедри.

Серед перших політико-економічних заходів поляків особливе невдоволення українців викликала програма колонізації: запрошення до Галичини й Волині осадни-ків-переселенців для зміцнення польської присутності на східних кордонах. Новоприбулі [а це були в основному ветерани польської армії) отримували великі наділи найкращих земель й фінансові субсидії. Попит на про­дукцію українських селян катастрофічно падав, їх нена­висть до багатих польських землевласників загострюва­лася. На поч. 30-х років Галичиною прокотилася хвиля нападів на польські маєтки, що зводилися до підпалів і вбивств. У відповідь на це уряд вдався до масових реп­ресій і жорстоких дій, розпочавши кампанію «пацифіка­ції» («умиротворення»): конфіскацію майна та продук­тів, руйнування осередків українських громад, фізич­не покарання тих, хто протестував. Заарештовано було понад 2 тис. українців.

В гострій політичній боротьбі приймали участь різні політичні партії та соціальні групи. Найбільшою укра­їнською політичною партією було Українське національ­но-демократичне об'єднання (УНДО), засноване в 1925 р. у Львові. Це була партія інтелектуальної еліти України, яка ставила за мету завоювання української самостій­ності через компроміси з польськими правлячими колами.

Протилежну позицію зайняла Організація україн­ських націоналістів (ОУН), що виникла в січні 1929 р. у Відні. Ідеологами ОУН були Д. Донцов і В. Липинський. Очолив організацію полковник Є. Коновалець. Головним методом діяльності вони обрали збройну бо­ротьбу на засадах революційного націоналізму. Члена­ми ОУН були студенти, старшокласники, представники інтелігенції. В 1938 р. вона нараховувала 20 тис. чол. Використовувала різні методи боротьби: демонстрації, страйки, акти саботажу, але головним вважала терор, боролася як проти польської окупації, так і проти ста­лінської тиранії в Україні. Тільки за членство в ОУН в Польщі карали 6-річним строком ув'язнення. Тюрми Польщі були переповнені оунівцями. Мета організації — незалежність України.

УСДП(Українська соціал-демократична партія) в 1923 р. заявила про перехід на радянську платформу, підтримала Радянську Україну, що привело до її лікві­дації. В к. 1928 р. вона відновила свою діяльність.

УРП(Українська радикальна партія) в 1926 р. об'єд­налася з партією українських есерів на Волині і зміни­ла назву на УСРП (Українська соціалістична радикаль­на партія). Виступала за незалежність України.

КПЗУ (Комуністична партія Західної України), за­снована в лютому 1919, як Комуністична партія Східної Галичини. З липня 1920 р. увійшла до складу Польщі, в 1923 р. перейменована на КПЗУ , в 1938 р. звинувачена Комінтерном в буржуазному націоналізмі й в 1923 р. перейменована на КПЗУ. В 1938 р. звинувачена Комінтерном в буржуазному націоналізмі й розпущена. Доля ряду її керівників стала трагічною: викликані до Москви, вони загинули в катівнях НКВС як «фашист­ські агенти».

В Закарпатті політична обстановка була теж складною. З усіх новостворених держав Східної Європи Чехословаччина, до складу якої увійшло Закарпаття (1919 р.), була найдемократичнішою. Вона не проводила щодо нацменшин такої відкритої дискримінації, як Польща та Румунія. Проте це не означає, що взаємини між цен­тральним урядом та населенням Закарпаття були безкон­фліктними.

Представники інтелігенції, вчителі і студенти, інші українофіли в 30-х роках заснували на чолі з А. Волошиним та братами Бращайками освітнє товариство «Про­світа». Особливої популярності серед молоді набула ор­ганізація українських скаутів «Пласт». Ці організації вибороли в 1938 р. Карпатоукраїнську автономію на ви­борах до регіонального парламенту, їх підтримали 86 % всіх виборців краю. Тоді ж була сформована Карпатська Січ — військова організація, що дуже швидко налічу­вала вже 5 тис. бійців. Створення українського уряду в Закарпатті справило великий вплив на західних україн­ців, особливо в сусідній Галичині. Багато з них вважали цей уряд першим кроком до неминучого створення со­борної самостійної України. Прагнучи захистити першу українську землю, що здобула свободу, багато молодих націоналістів Галичини нелегально переходили кордон і вступали до Карпатської Січі.

Політичне становище українців під владою Румунії.На землях Бессарабії й Буковини, що опинилися у скла­ді Румунії, політичне становище було ще складнішим, аніж у Польщі. Будучи раніше під владою Австрії, Бу­ковина була автономною провінцією, а українці мали по­рівняно сильне політичне представництво у Відні. Руму­нія повністю знищила місцеве самоврядування українців, розвинену систему україномовного шкільництва. До 1927 р. Буковина стала однією з румунських провінцій, де українці фактично були зрумунізовані і облишені всі­ляких політичних прав.

Єдиною українською організацією на Буковині, яка завдяки своїй конспіративній будові не тільки витрима­ла репресії уряду, а й навіть зросла на протидію їм, був «революційний», або націоналістичний табір на чолі з Орестом Зибачинським, Петром Григоровичем та Дени­сом Квітковським.

З а п и т а н н я:

1 Заповніть таблицю „Українські землі у міжвоєнний період”

2. Якою була політика Польщі щодо українців?

3. Які Ви можете назвати політичні партії, що діяли на терені Польщі, і якими були їх програми дій?

4. Які із наведених західноукраїнських організаціф і партій, що діяли у 20-30 рр., виступали за незалежність України: а)УНДО; б)Радикальна партія; в)ОУН; г)КПЗУ?

5. В чому полягало суперечливе становище українців в складі СРСР в розглядуваний період?

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
11. Базові (ключові) цінності.
12. Базові поняття

Переглядів: 412