Ключові терміни та поняття

В 20-30-і РОКИ

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

„Східна Малопольща”
„пацифікація”
полонізація
УНДО
ОУН
румунізація
конкордат
УСДП
УРП
КПЗУ
москвофільство
русинство
українофільство

Після громадянської війни українські землі були поділені між Радянською Росією, Польщею, Румунією, Чехословаччиною...

Політика Польщі щодо українців та реакція українців на цю політику. Українці в новоутвореній Польськіїї державі (1919 р.) складали дві окремі громади, й уряд робив все можливе, щоб підкреслити відмінність між ними. Більшість українців проживала на колициніх габсбурзьких землях Східної Галичини (Львівське, Терно- нільське й Станіславське воєводства). Понад 3 млн. галицьких українців, що переважно належали до греко- католицької церкви, були національно свідомими й відносно добре організованими. Решта українців населяла Західну Волинь, Полісся й Холмщину—райони, що її Польща відтяла від Росії. Вони налічували приблизно 2 млн. і були в основному православними, до того ж політично, економічно й культурно менш розвиненими.

Польський уряд проводив щодо української меншості політику конфронтації й полонізації. В 1924 р. були прийнято закон, що забороняв користуватися українською мовою в урядових установах, більшість українськомовних шкіл було перетворено на двомовні заклади з переважанням польської мови. Українців не допускав до Львівського університету, де було скасовано українські кафедри.

Серед перших політико-економічних заходів поляків особливе невдоволення українців викликала програма колонізації: запрошення до Галичини й Волині осадни-ків-переселенців для зміцнення польської присутності на східних кордонах. Новоприбулі [а це були в основному ветерани польської армії) отримували великі наділи найкращих земель й фінансові субсидії. Попит на продукцію українських селян катастрофічно падав, їх ненависть до багатих польських землевласників загострювалася. На поч. 30-х років Галичиною прокотилася хвиля нападів на польські маєтки, що зводилися до підпалів і вбивств. У відповідь на це уряд вдався до масових репресій і жорстоких дій, розпочавши кампанію «пацифікації» («умиротворення»): конфіскацію майна та продуктів, руйнування осередків українських громад, фізичне покарання тих, хто протестував. Заарештовано було понад 2 тис. українців.

В гострій політичній боротьбі приймали участь різні політичні партії та соціальні групи. Найбільшою українською політичною партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), засноване в 1925 р. у Львові. Це була партія інтелектуальної еліти України, яка ставила за мету завоювання української самостійності через компроміси з польськими правлячими колами.

Протилежну позицію зайняла Організація українських націоналістів (ОУН), що виникла в січні 1929 р. у Відні. Ідеологами ОУН були Д. Донцов і В. Липинський. Очолив організацію полковник Є. Коновалець. Головним методом діяльності вони обрали збройну боротьбу на засадах революційного націоналізму. Членами ОУН були студенти, старшокласники, представники інтелігенції. В 1938 р. вона нараховувала 20 тис. чол. Використовувала різні методи боротьби: демонстрації, страйки, акти саботажу, але головним вважала терор, боролася як проти польської окупації, так і проти сталінської тиранії в Україні. Тільки за членство в ОУН в Польщі карали 6-річним строком ув'язнення. Тюрми Польщі були переповнені оунівцями. Мета організації — незалежність України.

УСДП(Українська соціал-демократична партія) в 1923 р. заявила про перехід на радянську платформу, підтримала Радянську Україну, що привело до її ліквідації. В к. 1928 р. вона відновила свою діяльність.

УРП(Українська радикальна партія) в 1926 р. об'єдналася з партією українських есерів на Волині і змінила назву на УСРП (Українська соціалістична радикальна партія). Виступала за незалежність України.

КПЗУ (Комуністична партія Західної України), заснована в лютому 1919, як Комуністична партія Східної Галичини. З липня 1920 р. увійшла до складу Польщі, в 1923 р. перейменована на КПЗУ , в 1938 р. звинувачена Комінтерном в буржуазному націоналізмі й в 1923 р. перейменована на КПЗУ. В 1938 р. звинувачена Комінтерном в буржуазному націоналізмі й розпущена. Доля ряду її керівників стала трагічною: викликані до Москви, вони загинули в катівнях НКВС як «фашистські агенти».

В Закарпатті політична обстановка була теж складною. З усіх новостворених держав Східної Європи Чехословаччина, до складу якої увійшло Закарпаття (1919 р.), була найдемократичнішою. Вона не проводила щодо нацменшин такої відкритої дискримінації, як Польща та Румунія. Проте це не означає, що взаємини між центральним урядом та населенням Закарпаття були безконфліктними.

Представники інтелігенції, вчителі і студенти, інші українофіли в 30-х роках заснували на чолі з А. Волошиним та братами Бращайками освітнє товариство «Просвіта». Особливої популярності серед молоді набула організація українських скаутів «Пласт». Ці організації вибороли в 1938 р. Карпатоукраїнську автономію на виборах до регіонального парламенту, їх підтримали 86 % всіх виборців краю. Тоді ж була сформована Карпатська Січ — військова організація, що дуже швидко налічувала вже 5 тис. бійців. Створення українського уряду в Закарпатті справило великий вплив на західних українців, особливо в сусідній Галичині. Багато з них вважали цей уряд першим кроком до неминучого створення соборної самостійної України. Прагнучи захистити першу українську землю, що здобула свободу, багато молодих націоналістів Галичини нелегально переходили кордон і вступали до Карпатської Січі.

Політичне становище українців під владою Румунії.На землях Бессарабії й Буковини, що опинилися у складі Румунії, політичне становище було ще складнішим, аніж у Польщі. Будучи раніше під владою Австрії, Буковина була автономною провінцією, а українці мали порівняно сильне політичне представництво у Відні. Румунія повністю знищила місцеве самоврядування українців, розвинену систему україномовного шкільництва. До 1927 р. Буковина стала однією з румунських провінцій, де українці фактично були зрумунізовані і облишені всіляких політичних прав.

Єдиною українською організацією на Буковині, яка завдяки своїй конспіративній будові не тільки витримала репресії уряду, а й навіть зросла на протидію їм, був «революційний», або націоналістичний табір на чолі з Орестом Зибачинським, Петром Григоровичем та Денисом Квітковським.

З а п и т а н н я:

1 Заповніть таблицю „Українські землі у міжвоєнний період”

Держави	Українські землі, що перебували в складі цих держав
СРСР
Польща
Чехословаччина
Румунія

2. Якою була політика Польщі щодо українців?

3. Які Ви можете назвати політичні партії, що діяли на терені Польщі, і якими були їх програми дій?

4. Які із наведених західноукраїнських організаціф і партій, що діяли у 20-30 рр., виступали за незалежність України: а)УНДО; б)Радикальна партія; в)ОУН; г)КПЗУ?

5. В чому полягало суперечливе становище українців в складі СРСР в розглядуваний період?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.