Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Ключові терміни та поняття

НА ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН


· колонізація

· Польща „А”

· Польща „Б”

 

· національно-визвольний рух

· „умиротворення”


Статус, в якому опинилися українські землі після громадянської війни. Після закінчення державотворчих змагань в 1917—1920 рр. і остаточного встанов­лення радянської влади на великій частині етнічних українських земель вони були знову поділені між Радян­ською Росією, Польщею, Румунією, Чехословаччиною:

а) В хаосі 1918—1919 рр., румунська вояччина, скориставшись тим, що легіон Українських Січових Стрільців знаходився в цей час у Львові, 11 листопада 1918 р. під­ступно зайняла м. Чернівці, столицю Буковини.

б) Після розвалу Австро-Угорщини українці Закарпаття виявили волю жити зі своїми єдинокровними бра­тами по той бік Карпат. Зневаживши волю українців За- карпаття, чехословацькі війська 12 січня 1919 р. увійшли в Ужгород та його округи. Решту закарпатських земель 22-23 березня 1919 р. окупувала угорська армія. За згодою Антанти 5 серпня 1919 р. чехословацьке військо повністю підкорило Закарпаття.

Таким чином, з дозволу Ради Послів землі Буковини й Закарпаття були віддані на поталу Румунії й Чехосло­ваччини.

в) 14 березня 1923 р. після двохрічного обговорення питання, Рада Послів Антанти у Версалі визнала нареш­ті суверенітет Польщі над Східною Галичиною та при­йняла постанову про довічне включення Галичини і Західної Волині до складу Польщі (українці становили 15 % мешканців Польщі, тобто 5 млн.).

г) ЗО грудня 1922 р. переважна більшість українських земель за Союзним договором, підписаним 4-ма респуб­ліками (РРФСР, УСРР, БСРР, ЗСФРР) увійшла до складу СРСР.

Соціально-економічні умови, в яких знаходилися українці Польщі, були такими ж маловтішними, як і їх політичне становище. Населені українцями землі, що складали 25 % території Польщі, були нерозвиненими аграрними окраїнами (80 % населення Західної Украї­ни—селяни), або внутрішніми колоніями, що постав­ляли центральним регіонам Польщі дешеву сировину.

Економічні труднощі крилися в сільському господар­стві Галичини, де спостерігалося перенаселення сіл, кри­хітні наділи, неродючі землі. На Волині, де великих поль­ських землевласників було менше, а земля родила краще і селянські наділи були більшими, на селі жилося дещо краще.

Промисловість на цих українських землях була роз­винена теж дуже слабко, оскільки польський уряд під­тримував промисловий розвиток Центральної Польщі, нехтуючи українськими провінціями. Лише 135 тис. ук­раїнців (із загального їх числа 5 мли.) працювали в лі­совій та нафтопереробній промисловості. Найбільшим міським центром Галичини залишався Львів, але в ньо­му проживали в основному поляки і євреї.

Українська інтелігенція заробляла собі на життя, працюючи переважно вчителями або службовцями в коо­перативах, що швидко зростали. Служба в урядових ус­тановах була для українців закрита.

В Румунії, за її статистикою, в 1920 р. проживало 790 тис. українців (4,7 % її населення), їх соціально-економічне життя було не кращим, аніж в Польщі. Тут українці утворювали три виразні підгрупи: 1) перша (450 тис), мешкала в колишній російській провінції Бессарабії (нинішня Молдова і 11 районів України); 2) неве­лика група проживала на колишній угорській території Мараморош; 3) найбільш активна українська громада в 310 тис. чол.—українці Буковини, вони були найбільш гнобленими й політично, й економічно. Економічне ста­новище усіх цих українських регіонів в складі Румунії було надзвичайно тяжким (особливо третьої групи), воно випливало з т. зв. нетерпимості румунських властей до національних меншостей взагалі, особливо до українців.

В Закарпатті доля українців (455 тис.) була значно кращою. В чеській частині їх мешкало 370 тис., у словацькій — 85 тис. Карпатоукраїнці, або русини, як вони називали самі себе, були ізольовані від своїх співвітчиз­ників Карпатськими горами, і в соціально-економічному відношенні були найменш розвиненими. Але українці по­пали у склад найдемократичнішої з усіх новоутворених після І світової війни країн Східної Європи — Чехословаччини, яка, на відміну від Польщі і Румунії, не прово­дила щодо своїх нацменшостей відкритої політики дис­кримінації. Бажаючи модернізувати всі регіони нової держави, чехи намагалися підняти соціально-економічний рівень життя й у Закарпатті. В 20-х роках було поділено великі угорські маєтки, й близько 35 тис. селянських господарств отримали додаткові ділянки землі. Разючим контрастом до Польщі й Румунії було те, що чеський уряд у свої, населені українцями, території вкладав біль­ше коштів, ніж вилучав з них. Однак навіть цих інвести­цій було надто мало, щоб хоч якось полегшити страшні злидні в регіоні. З початком депресії 30-х років в Чехословаччині населення Закарпаття спіткали тяжкі випро­бування, що часом виливалися в голодування широких мас народу.

Спротив українського народу такому економічному становищу. Труднощі соціально-економічного розвитку на західноукраїнських землях, поряд з національною по­літичною нерівністю, викликали спротив, який виливав­ся або в опозицію до урядів Польщі, Румунії, Чехословаччини, або в насильницькі революційні дії, особливо проти перших двох названих держав.

На відміну від своїх співвітчизників в Радянській Ук­раїні західні українці, не дивлячись на важке соціально-економічне становище, не зазнали таких драматичних соціально-економічних змін, як насильницька колективі­зація і ліквідація куркульства як класу, що поряд з ін­шими причинами привели до страшної трагедії 1932— 1933 рр. І навіть за вкрай убогого життєвого рівня їхні­ми думками володів не дискредитований сталінщиною комунізм, а інтегральний націоналізм — вони мріяли про возз'єднання в єдиній українській державі, але неза­лежній.

 

З а п и т а н н я:

1. В складі яких держав опинилися українські землі після гро­мадянської війни?

2. Чому сталося так, що українська нація, єдина з-поміж крупних націй Східної Європи, не змогла після громадянської війни і 1-ї світової війни реалізувати своє право на самовизначення?

3. Яким було економічне становище українців в Польщі і Ру­мунії?

4. Чим і чому економічне становище українців Закарпаття відріз­нялося від економічного становища своїх побратимів у Польщі і Ру­мунії?

5. Запам'ятайте: протягом 20 років окупації на західноукраїн­ських землях було поселено 200 тис. колоністів польської, румун­ської та чеської національностей.

 

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 359

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.