Поділ і кооперування праці

Тема 2. Об’єкти нормування праці

Значення нормування праці

Таким чином, значення нормування праці полягає в тому, що воно являє собою одну з найважливіших складових частин використання суспільної праці на рівні конкретних підприємств. Упровадження ефективного нормування дозволяє:

ü виявляти об'єктивні втрати робочого часу та достовірно встановлювати їх кількість,

ü відшукувати наявні резерви збільшення продуктивності праці та підвищення ефективності виробництва,

ü конструювати раціональний склад і структуру трудових процесів з більш повним використанням робочого часу.

Це стає засадами розробки обґрунтованих планів виробництва і праці, визначення реальної потреби в кількісному та якісному складі працівників.

Об’єкт нормування праці – це такий відрізок трудового процесу в часі, який характеризується технологічною завершеністю.

Предмет нормування праці — тривалість трудового процесу в часі.

Поділ праці є відокремленням окремих робіт, розділенням діяльності людей у суспільній праці.

Визначаються такі форми суспільного поділу праці:

ü загальний,

ü частковий,

ü одиничний.

Під загальним поділом праці розуміють відокремлення різних видів трудової діяльності у суспільстві взагалі як поділ між виробничою та невиробничою сферами іміж галузями в кожній з них (сільське господарство, промисловість, транспорт, будівництво, зв'язок, наука, культура та ін.).

Під частковим поділом праці розуміють відокремлення різних видів трудової діяльності не лише за сферами, але й всередині них (диференціація на галузі сільського господарства, промисловості, будівництва та ін.).

Під одиничним поділом праці розуміють відокремлення різних видів трудової діяльності на підприємствах та в їх підрозділах, закріплення кожного з них за конкретними працівниками (робітниками, технічними виконавцями, керівниками за фахом та кваліфікацією).

Найбільшого поширення набули такі види поділу праці:

ü технологічний — за однорідними видами робіт, їх галузевими ознаками (гірники, металурги, хіміки, та ін.);

ü функціональний — за характером участі окремих груп трудівників у виробництві продукції на підприємстві (керівники, спеціалісти та інші службовці, робітники: основні, допоміжні, підсобні);

ü професійний — за вузькою спеціалізацією робітників у конкретному виробничому процесі цехів та дільниць (машиністи машин і устаткування, апаратники, та ін.);

ü кваліфікаційний — за складністю робіт, які виконує трудівник, ступенем опанування професією (для робітників воно закріплене у рівні тарифних розрядів, для керівників та службовців — у посадових категоріях).

Залежно від кількості операцій, що виконує один працівник, поділ праці може бути також поопераційним чи предметним.

Поопераційний поділ праці ґрунтується на відокремленні операцій виготовлення виробу і закріпленні за кожним робітником встановленого набору цих операцій. Цей поділ праці знайшов широке застосування в умовах багатосерійного та масового виробництва, на дільницях із спеціалізованим устаткуванням.

Предметний поділ праці передбачає закріплення за робітником комплексу трудових операцій, необхідних для виготовлення деталей, виробів установленого виду. Він знаходить широке застосування в умовах малосерійного та одиничного виробництва.

При поділі праці важливим є встановлення нормальної інтенсивності праці. Під суспільно нормальною інтенсивністю праці слід розуміти такий рівень напруженості праці, який забезпечує раціональне використання психофізіологічних здібностей людини при збереженні високої продуктивності праці і здоров'я.

Монотонність праці виникає при частому повторенні одноманітних коротких операцій. існують гранично допустимі межі повторювання одноманітних прийомів і дій протягом години.

Наявність негативних проявів викликає необхідність встановлення певних меж поділу праці, в першу чергу — економічних, психофізіологічних і соціальних.

Економічна межа поділу праці базується на врахуванні його впливу на економічні показники підприємства і пов'язана з напрямками перерозподілу трудомісткості.

Психофізіологічна межа поділу праці ґрунтується на врахуванні умов, необхідних для нормального функціонування людського організму.

Соціальна межа поділу праці пов'язана з необхідністю збереження достатньої різноманітності трудових функцій протягом робочої зміни, що робить конкретну працю змістовною та привабливою для працівника, сприяє розвитку його творчих здібностей, кваліфікації, забезпечує зростання продуктивності праці.

Кооперування праці - планомірна та спільна участь багатьох осіб у єдиному процесі праці, пов'язаному з виготовленням продукції, наданням послуг.

Технологічне кооперування праці випливає з необхідності об'єднання операцій з виготовлення продукції у технологічно єдиний процес. Залежно від видів продукту праці визначають такі види технологічного кооперування праці:

ü стадійне;

ü продуктове;

ü напівфабрикатне.

Предметне кооперування праці також обумовлене попереднім предметним поділом праці; воно поділяється на такі види:

ü за технологічними стадіями;

ü за виробничими установками, лініями та устаткуванням;

ü за виробничими апаратами, механізмами і т. ін.

Організаційне кооперування праці виникає з необхідності синхронізації діяльності окремих ланок виробництва, утворених внаслідок поділу праці, забезпечення необхідних пропорцій виробництва та надання послуг усередині підприємства. Види організаційного кооперування праці:

ü міжцехове кооперування праці;

ü міждільничне кооперування праці;

ü внутрішньодільничне кооперування праці;

ü внутрішньобригадне кооперування праці.

Розширення зон обслуговування є такою формою вдосконалення організації праці, коли робітник свідомо тимчасово чи постійно збільшує кількість обслуговуваних установок, апаратів, верстатів, іншого устаткування за межами встановленої йому норми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи нормування праці	\|	Склад виробничого і трудового процесів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.194 сек.