Показник U.R.- urea ratio.

Клінічне значення визначення сечовини.

Характеристика сечовини як азотистої небілкової речовини

Небілкові азотисті компоненти крові

Низькомолекулярні азотисті (нітрогеновмісні) речовини або небілкові азотисті компоненти крові складаються головним чином з кінцевих продуктів обміну білків і нуклеїнових кислот. Ці речовини залишаються в сироватці крові після осадження білка.

До складу фракцій небілкового азоту крові або сироватки крові входять азот сечовини 50 %, амінокислот 25 %, сечової кислоти4 %, креатину і креатиніну 7,5 %, аміаку і індикану 0,5 %, поліпептидів, нуклеотидів і інших азотистих речовин 5 %. Зміст небілкових компонентів сироватки крові може мінятися залежно від способу осадження білків. Основною фракцією залишкового азоту є сечовина, визначення якої може застосовуватися в діагностичній меті замість залишкового азоту.

В результаті багатоманітних процесів в організмі амінокислоти повністю розпадаються до аміаку, вуглекислого газу і води. Вода є необхідною речовиною для всіх обмінних процесів. Вуглекислий газ бере участь в побудові карбонатної буферної системи, в активованій формі використовується для синтезу жирних кислот, пуринових і піримідинових підстав, вуглеводів (в процесі глюконеогенеза). Його частина, що залишилася, виводиться з організму легенями. Аміак є одним з джерел азоту в організмі.

Азот використовується для підтримки азотної рівноваги, у тому числі для синтезу білка, побудови небілкових нітрогеновмісних речовин (креатину, глюкозамінів і ін.). Проте певна частина азоту виявляється зв'язаною у формі аміаку, який для організму є токсичним. Проте отруєння їм не відбувається, оскільки в організмі вельми активні процеси знешкодження аміаку, наприклад шляхом утворення амонійних солей. Сечовина, що утворилася в печінці, поступає в кров, де її вміст в нормі складає 2,5-8,3 ммоль/л, і виводиться з організму нирками.

Збільшується концентрація сечовини в сироватці крові при хронічному порушенні функції нирок, хронічної непрохідності сечових шляхів, при посиленому розпаді білків (злоякісні новоутворення, гостра жовта атрофія печінки), при обезводненні організму. Зменшується концентрація сечовини в сироватці крові при паренхіматозних жовтяницях, цирозі печінки. Збільшується концентрація сечовини в сечі при гіпертиреозі, багатому білками харчовому раціоні, гарячкових станах. Зменшується сечовина в сечі при нирковій недостатності, при лікуванні анаболічними гормонами, інсуліном.

В клініці визначення концентрації сечовини в сироватці крові мало найбільше значення при діагностиці захворювання нирок. По кількості сечовини в крові можна визначити початкову стадію ниркової недостатності. В нормі вміст Нітрогену сечовини в сироватці крові складає більше 50 % всього ЗА (залишкового азоту). При нирковій недостатності він може збільшуватися до 90 %. Тому для диференціальної діагностиці ураження нирок при захворюванні печінки використовують коефіцієнт U.R.- urea ratio.

U.R.= ( нітроген сечовини / залишковий азот )* 100.

В нормі цей показник коливається від 43-48 % (якщо розрахунки виконані в мг/%) або 10-14 % (якщо розрахунки виконані у моль/л), при хронічному нефриті він збільшується до 90 % і вище.

Креатині креатинін

Креатин і його похідна – креатинін по діагностичних цінностях не поступається сечовині. В організмі існують два джерела креатину: екзогенний – креатин харчових продуктів (м'ясо, печінка) і ендогенний – креатин, що утворюється в організмі в процесі синтезу. Креатин – метилгуанідинуксусная кислота, що синтезується з аргініну, гліцерину і метіонину. Початковий етап синтезу протікає в нирках, закінчується в печінці, звідки він з потоком крові, частково у складі еритроцитів поступає в тканини м'язів мозку. У м'язовій тканині, приєднуючи активовану фосфорну кислоту, він перетворюється в креатинфосфат, багатий макроергічними зв'язками, що є джерелом енергії, необхідної для скорочення м'язів. Креатин +АТФ = Креатинофосфат +АДФ

В нормі вміст креатину в цільній крові складає 220-300 мкмоль/л, в плазмі -76-114 мкмоль/л. В нормі креатину в сечі немає, при збільшенні його концентрації в сироватці крові понад 120 мкмоль/л – він з'являється в сечі.

Креатинін утворюється як кінцевий продукт метаболізму креатину. Концентрація креатиніна в сироватці крові здорових людей відносно постійна в результаті строгої залежності між його освітою і виділенням. Зміст креатиніна складає 65-106 мкмоль/л (в середньому 88 мкмоль/л у чоловіків і 70 - у жінок.) Його синтез знаходиться залежно від потреби організму в креатині і, на відміну від сечовини, мало залежить від кількості білків в їжі. Визначення добової екскреції креатиніну в сечі (4,4-17,7 ммоль/доб. або близько 2 г) використовують для контролю за повнотою збору сечі. Концентрація деяких речовин в сечі визначається в перерахунку на 1 г креатиніну. Він є ендогенним чинником нейрогуморального контролю за діяльністю центральної нервової системи. У хворих з маніакально-депресивним станом креатинін знайдений в підвищених кількостях. Швидкість виділення креатиніну стала (1-2 г або 9-17 ммоль за добу). Концентрацію креатиніну використовують як індикатор функції нирок в повсякденній клінічній практиці. Порушення креатин-креатинінового обміну спостерігається при захворюванні м'язів.

Механізм креатинурії (виділення креатину з сечею) полягає в порушенні перетворення креатину в креатинін. Креатинурія спостерігається при міопатіях, прогресивній м'язовій дистрофії, обширних опіках, періодичному паралічі, різкому виснаженні, м'язових перевантаженнях. При цих захворюваннях в сечі різко знижується зміст креатиніну. Креатин може з'являтися в сечі і при порушенні вуглеводного обміну, що викликає зменшення АТФ. Креатінурія може з'явитися при ураженні печінки, цукровому діабеті, гіпертирозах, інфекційних захворюваннях, охолоджуванні організму, в результаті порушення синтезу креатинфосфату.

Креатінін відноситься до безпорогових речовин, він фільтрується тільки клубочками, але не реабсорбується. Секреція креатиніну канальцями можлива тільки при високій концентрації його в крові. Придатність застосування креатиніну для оцінки клубочкової фільтрації обумовлена тим, що концентрація креатиніна в плазмі обернено пропорційна його кліренсу за постійних умов виділення і концентрації. Критично верхньою межею встановлена концентрація креатиніну 115 мкмоль/л.

Під кліренсом приймають ступінь очищення від якої-небудь речовини крові, що пройшла через нирки за 1 хвилину. Цю величину можна отримати, розділивши кількість речовини, що виділилася за 1 хвилину з сечею, на концентрацію тієї ж речовини в сироватці крові.

К = См ·V/Ск

де К – кліренс, мм/мін; V- об'єм сечі, виділеної за 1 хвилину, мл «хвилинний діурез»; См-концентрація досліджуваної речовини в сечі, мкмоль/л, Ск – концентрація речовини в сироватці крові, мкмоль/л. Об'єм клубочкової фільтрації по ендогенному креатиніну складає 80-120 мл/хв. Кліренс знижений в ранньому дитинстві (50-60мл/хв.) і у дорослих після 40 років. Знаючи величину кліренса, можна розрахувати максимальну реабсорбцію глюкози, максимальну секрецію канальців, нирковий кровотік, оцінити функцію клубочків. При гострому нефриті зниження клубочковой фільтрації, спостерігається часто, але воно короткочасне. Якщо ж вона нижче на 50 %, протягом 1,5 років можливий перехід гострого нефриту в хронічний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Біологічна роль білків	\|	Характеристика індикану, як небілкової азотистої речовини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.