• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація обліку і перегляду діючих норм затрат праці

ТЕМА 13. ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Приклад розрахунку нормативу чисельності працівників бухгалтерського обліку підприємства

Вихідні дані:

1 Загальна чисельність працюючих на підприємстві (Ч_пр.) - 225 чол.

2 Кількість самостійних структурних підрозділів (N_с.п.) - 10 од.

3 Питома вага робіт з бухгалтерського обліку та звітності, яка виконується на ПЕОМ - менше 70 відсотків.

Розрахунок:

1 Загальна нормативна чисельність працівників бухгалтерського обліку визначається за формулою:

Н_з = Н х К_к.п.з.

2 Згідно нормативної карти 12 лист 1 для підприємства чисельністю 225 чол. і кількістю самостійних структурних підрозділів - 10 од. нормативна чисельність працівників бухгалтерського обліку (Н) становить 4,6 чоловік.

3 Загальна нормативна чисельність працівників бухгалтерського обліку з врахуванням коефіцієнта питомої ваги робіт з бухгалтерського обліку та звітності, яка виконується менше 70 відсотків на ПЕОМ (К_к.п.з = 1,3) становить:

Нз = 4,6 х 1,3 = 5,98 чол.

Приймається чисельність 6 чол.

Економічний аналіз являє собою систему спеціальних знань, яка забезпечує вивчення господарських процесів і дій у їх взає­мозв'язку та взаємообумовленості.

Аналіз стану нормування праці містить:

— визначення кількості робітників, яким встановлено норми праці;

— визначення процента технічно обґрунтованих норм у складі застосовуваних на підприємстві норм;

— встановлення чисельності робітників-відрядників, що не виконують норми виробітку;

— встановлення чисельності робітників-відрядників, що перевиконують норми виробітку;

— визначення середнього рівня невиконання норм та з'ясування причин такого стану;

— визначення середнього рівня перевиконання норм та з'ясування, який головний фактор призводить до цього: зростання продуктивності праці чи низька якість норми;

— розробка і впровадження заходів, спрямованих на забезпечення умов, відповідних до параметрів, які було зафіксовано при встановленні норм для тих робітників, що не виконують норми;

— перегляд і впровадження нових норм, що відповідають удосконаленню виробництва і праці під впливом НТП на тих робочих місцях, де існуючі норми праці набагато перевиконуються;

— розробка й затвердження графіка перегляду та впровадження оновлених норм і здійснення заходів щодо забезпечення відповідних умов для запобігання невиконанню норм.

Показником, що характеризує розповсюдження нормованої праці, є коефіцієнт нормованої праці на підприємстві Н_н.ч:

де Т_н — сумарна нормована трудомісткість виконання робіт за певний період, нормо-годин;

Т_ф — сумарний фактично відпрацьований час за той самий період, людино-годин.

Показники оцінки стану нормування праці на підприємстві:

ü кількість робітників, яким встановлено норми праці;

ü процент технічно обґрунтованих норм у складі застосовуваних на підприємстві норм;

ü чисельність робітників-відрядників, що не виконують встановлені норми виробітку;

ü чисельність робітників-відрядників, що перевиконують встановлені норми;

ü середній рівень невиконання норм;

ü середній рівень перевиконання норм;

ü якість норм;

ü ефективність перегляду норм.

Як відомо, на підприємствах застосовуються норми праці, вста­новлені різними методами. Тому більш глибоко стан нормування праці на підприємстві відображає показник процента технічно обґрунтованих норм у сукупності впроваджених на підприємстві норм:

де Н_то — кількість впроваджених на підприємстві технічно обґрун­тованих норм праці;

Н_заг — загальна кількість впроваджених на підприємстві норм праці.

Аналізові підлягають рівень виконання норм виробітку за категоріями робітників-відрядників та обґрунтованість самих норм праці, наявних на підприємстві.

В умовах НТП на підприємствах постійно вдосконалюється техніка, технологія, організація виробництва та праці. Це створює умови для скорочення трудомісткості продукції. Результатом цьо­го є скорочення часу на виробництво одиниці, що, у свою чергу, викликає необхідність перегляду діючих норм праці. Чим вищий процент перевиконання норм, тим менше вони напружені, гірше обґрунтовані.

Щоб захистити цей процес від суб'єктивізму підприємця чи нормувальника, необхідно проаналізувати фактичний рівень пе­ревиконання норм на підприємстві та на дільницях, де впроваджу­вались останнім часом досягнення науково-технічного та органі­заційного прогресу.

Рівень виконання норм виробітку встановлюють порівнян­ням кількості робочого часу, передбаченого за нормою на пев­ний обсяг виробленої продукції, з фактично витраченим часом на випуск цієї продукції. Перевиконання чи недовиконання норм виробітку робітниками впливає безпосередньо на обсяг вироб­ництва продукції підприємством, а значить, обумовлює виконання контрактних зобов'язань фірми.

Значні відхилення у виконанні норм виробітку, наявність пев­ної чисельності робітників, які їх не виконують, свідчать про значні недоліки в організації виробництва і праці на цій дільниці.

Для визначення показника виконання місячних норм групою робітників на дільниці, у зміні, в цеху застосовують два методи [11]:

—метод визначення процента виконання норм за фактично відпрацьованим часом (П_відпр);

—метод визначення процента виконання норми за змінним (календарним) часом (П_зм).

Рівень перевиконання трудових норм за фактично відпрацьованим часом визначається як співвідношення обсягу фактично виконаної робітником роботи у нормо-годинах до фактично відпрацьованого-часу в людино-годинах [11]:

де П_відпр — рівень виконання норми, %;

Т_н — кількість нормо-годин на готову продукцію за нормами праці;

Т_д — кількість нормо-годин, що зафіксовано доплатними лист­ками, за відхилення від нормальних умов праці;

Т_б — кількість нормо-годин, що витрачено на виконання робо­ти (продукції), яку визнано браком не з провини робітника;

Т_фв — фактична кількість відпрацьованого часу (при відрядній системі оплати праці), год.

Рівень перевиконання трудових норм за змінним часом ви­значається із співвідношення витрат праці за нормами на випуск усього обсягу готової продукції до відповідного календарного часу:

де П_зм - рівень виконання норми, %;

Т_н — витрати праці за нормами на випуск усього обсягу гото­вої продукції, нормо-годин;

Т_пр — сума відрядно відпрацьованих годин;

Т_п — тривалість простоїв, годин;

Т — тривалість відволікання відрядників на погодинно опла­чувані роботи, год.

Рівень виконання норм виробітку на дільницях, де переважає масовий тип виробництва однорідної продукції, визначається як співвідношення фактичного та нормованого обсягів продукції [1]:

де Р_вн — рівень виконання норми виробітку;

О_ф, та О_н — відповідно фактично вироблений та нормований обсяги продукції.

Але аналіз лише загального виконання норм виробітку ок­ремими робітниками ще не дає уявлення про якість, наукову об­ґрунтованість самих норм. Тому аналіз слід доповнити дослід­женнями виконання окремих елементів норм, відповідності фак­тичної організації праці запланованій, передбаченій на етапі про­ектування й розробки норми.

Ступінь виконання обґрунтованих норм виробітку — важли­вий показник успішності праці як окремих робітників, так і вироб­ничих, колективів у цілому.

Виявлення значного рівня перевиконання норм, наявність суттєвих змін технологічних, технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних умов праці — це вагомі підстави для перегляду норм.

Нормування може забезпечувати економію робочого часу тільки в тому випадку, коли якість норм підтримується на високому рівні, відповідно до сучасних умов виробництва.

Якість норми розглядається як здатність стимулювати підви­щення продуктивності праці. Вона значною мірою залежить від методу її встановлення. Тому впровадження технічно обґрунтова­них норм сприяє вирішенню завдання підвищення якості норму­вання праці на підприємстві.

Відсутність прямих показників оцінки якості норм праці ви­кликає необхідність застосування таких непрямих показників, як точність норм та напруженість норм праці [1].

Під точністю норми праці (розуміють межу допустимого відхилення в рівнях виконання норм внаслідок відмінностей в інди­відуальній продуктивності праці [1]:

де Р_с — середній рівень виконання норм, %;

Р_м — максимально допустиме відхилення індивідуального ви­робітку від середнього рівня (для машинних робіт дорівнює 33%, для ручних — 50%);

М_заг — загальна чисельність досліджуваної групи працівників.

Напруженість норми праці визначається з порівняння серед­нього рівня її виконання (у процентах) з максимальним відхилен­ням від 100%; нормальний рівень напруженості визначається за формулою [1]:

Наявність різних рівнів точності та напруженості норм на практиці поділяє роботи й вироби на вигідні та невигідні з точки зору витрат праці (робочого часу) на їх виготовлення, вона є підґрун­тям для суб'єктивізму в поділі праці між бригадами та окремими робітниками, що, в свою чергу, суттєво погіршує соціально-психо­логічний мікроклімат серед робочого персоналу на підприємстві.

Статистично допустиме відхилення рівня виконання норми від середнього рівня визначається як [1]:

де n — чисельність робітників, праця яких нормується, в конкретному підрозділі;

N_заг — чисельність усіх робітників (загальна чисельність робітників).

Середня величина варіації відхилень на підприємстві визна­чається за допомогою показника середньоквадратичного відхи­лення [1]:

де m— рівень відхилення за рахунок неадекватної напруженості норм.

Перегляд норм праці

Зі змінами технології виробництва, технічних, організаційних і санітарно-гігієнічних умов виробництва повинні бути переглянуті й раніше встановлені норми праці відповідно до вдосконалення технічних та організаційних умов. Якщо цього не зробити, то нор­ма застаріє і стане гальмом підвищення продуктивності праці.

Діючі норми переглядають протягом усього року у міру виконання технічних, господарських та організаційних заходів, які підвищують продуктивність праці на окремих агрегатах, робочих місцях, операціях або забезпечують поліпшення організації праці в цілому.

Перегляд норм виробітку, як правило, призводить до поліпшення якості самих норм, до забезпечення більш повної їх відповідності рівню організації виробництва, до використання наявних резервів підвищення продуктивності праці. Серед них найважливіші: техн­ічне переозброєння виробництва, впровадження новітніх техно­логій, ноу-хау, найвдаліших поєднань поділу та кооперування праці у виробничих бригадах, кращих прийомів праці окремих робіт­ників.

Перегляд норм праці відбувається у певній послідовності:

—визначають дільниці, робочі місця і професії працівників, де впроваджено норми праці;

ü аналізують рівень виконання норм праці серед робітників на дільницях у цехах і на підприємстві в цілому;

ü встановлюють рівень перевиконання норм, тобто виявляють чинники зростання продуктивності праці чи вдосконалення виробництва;

ü оцінюють якість впроваджених норм;

ü досліджують прогресивні зміни у технології, технічних, організаційних та санітарно-гігієнічних умовах праці;

ü розраховують нові, прогресивні норми відповідно до поліпшення техніко-організаційних і санітарно-гігієнічних умов на робочому місці;

ü розробляють графік впровадження нових норм у цехах і на дільницях підприємства;

ü розробляють форми й періодичність контролю впровадження норм та їх оволодіння;

ü проводять виробничий інструктаж тих робітників, для яких переглянуто норми праці.

Перегляд норм стосується інтересів виробництва та еконо­мічних інтересів робітників, бо нова норма має призвести як до зниження витрат виробництва на одиницю продукції, так і до зро­стання матеріальної зацікавленості робітників. Цього досягають встановленням норми на рівні між середніми й найбільш пере­довими показниками, враховуючи широке використання матері­ального стимулювання. Конкретні плани перегляду норм склада­ють відповідно до планів організаційно-технічних заходів з удос­коналення виробництва й підвищення конкурентоспроможності продукції. У них відображається узгоджена спільна робота адмі­ністрації та профспілкової організації щодо систематичного вдос­коналення нормування праці з метою підвищення її продуктив­ності, поліпшення всіх економічних показників виробничої діяль­ності підприємства.

Якість перегляду норм значно поліпшується, якщо на підприємстві здійснюють систематичний контроль стану технічно­го нормування, рівня виконання норм, причин, що зумовили значне перевиконання норм. Перегляд норм — одна з умов підвищення продуктивності праці, досягнення проектних потужностей. Тому має бути встановлено сувору відповідність між зміною норм праці та підвищенням продуктивності праці.

Норми переглядають на основі календарного плану заміни норм на дільницях та за видами робіт. За цим процесом встанов­люють постійний контроль. Ув’язку з освоєнням нової техніки чи нової продукції для робітників можуть бути встановлені на дея­кий час (звичайно на строк не більше трьох місяців) пільгові норми, які також необхідно своєчасно замінювати.

Врешті-решт, ряд норм, як показує практика, виявляються не­правомірними і тому підлягають першочерговій заміні.

Таким чином, перегляд усіх видів трудових норм є не тільки наслідком але й стимулом до підвищення рівня механізації і авто­матизації праці, впровадження устаткування з програмно-число­вим управлінням, робототехніки та сучасних комп'ютерних техно­логій, більш ефективних технологій і форм організації праці, сумі­щення професій і трудових функцій, опанування передових ме­тодів роботи, надалі це призводить до старіння і необхідності за­міни раніше встановлених трудових норм новими.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. II. Організація перевезень
4. II. Організація перевезень
5. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
6. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
7. Аваріїз витоком сильнодіючих отруйних речовин.
8. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
9. Автоматизовані форми та системи обліку.
10. Адаптація працівників.
11. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
12. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.

Переглядів: 1553