• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка якості норм затрат праці

Перегляд і впровадження більш досконалих норм праці по­в'язані з великою, напруженою роботою не тільки нормувальників-фахівців, але й усього колективу підприємства. Тому така діяльність має бути високоефективною, тобто отримані результа­ти повинні значно перевищувати витрати на оновлення норм.

Економічні результати оновлення норм такі:

скорочення трудомісткості виробництва продукції;

— скорочення чисельності окремих груп персоналу (в першу чергу, основних робітників);

— зростання продуктивності праці;

— зниження зарплатомісткості продукції.

Визначення цих величин відбувається методом прямих роз­рахунків на дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому.

Чисельність вивільнених робітників (фактичну чи умовну) при перегляді норм часу, норм виробітку чи нормованих завдань ус­тановлюють за формулами [43]:

— для робітників-відрядників:

В₂ — обсягпродукції (робіт) після впровадження нових норм часу;

Ф_р — річний фонд робочого часу одного робітника, год.;

К_вн — коефіцієнт виконання норми виробітку за місяці, що передують перегляду (заміні) норми;

р — кількість видів продукції, трудомісткість яких знижено внас­лідок перегляду норм;

— для робітників-погодинників(чи працівників-погодинників):

де Е_чл— чисельність вивільнених робітників-погодинників;

ч_бі — базова чисельність, яку встановлено для відповідної і-ї групи працюючих за штатним розкладом;

ч_ні — чисельність тієї ж і-ї групи працюючих, яку встановлено за новими нормами часу (виробітку чи нормованого завдання);

М - кількість місяців дії заходу;

п — кількість груп робітників-погодинників. Чисельність вивільнених робітників (умовно) при перегляді нормобслуговування (розрахунково на рік) встановлюється так:

де Е_ч.обс — чисельність вивільнених (умовно) робітників;

Н_обс.б та Н_обс.н - відповідно базисна та нова норми обслугову­вання;

К_змі — коефіцієнт змінності праці і-ї групи робітників.

Встановлення чисельності вивільнених (умовно чи фактично) робітників чи службовців (розрахунково на рік) відбувається так:

де В_чв— чисельність вивільнених робітників-відрядників;

Ч_б1, Ч_б2 — відповідно трудомісткість і-ї одиниці продукції (роботи) до та після впровадження нових норм, нормо-год;

де Е_чф — чисельність вивільнених (умовно чи фактично) робітників або службовців;

Н_чб та Н_чн — відповідно базисна та нова норми чисельності на зміну;

К_зм — коефіцієнт змінності праці обслуговуваних і-х одиниць устаткування, обладнання, площ, агрегатів, для яких встановлено норму обслуговування.

Своєчасний перегляд і впровадження оновлених, технічно обґрунтованих норм сприяє підвищенню продуктивності праці.

Індекс зростання продуктивності праці за рахунок підвищення фактичного процента виконання норм виробітку (П_нф) до процента (розміру), передбаченого планом (П_н.пл) [11] визначається так:

Впровадження нормування праці керівного персоналу та­кож супроводжується зниженням трудомісткості управлінських робіт і скороченням чисельності персоналу на рівні інших служ­бовців. У кінцевому рахунку це призводить до економії прямої заробітної плати, непрямої та додаткової, а також усіх нараху­вань на неї.

Економія прямої заробітної плати в управлінській сфері ста­новитиме [34]:

де D 3П — розрахункова економія прямої заробітної плати;

t_і1,t_i2 % ~ відповідно стара (1) й нова (2) норми витрат праці на і-ту роботу;

V_i — обсяг робіт, на які розповсюджується i-та норма;

K_i — тариф (розцінка) на виконання i-го виду роботи; т — загальна кількість нормованих робіт.

Таким чином, ефективність вдосконалення нормування праці на підприємстві, пов'язана з визначенням та впровадженням прогресивних науково обґрунтованих норм, полягає у підвищенні рівня продуктивності праці основних виробничих робітників і скоро­ченні трудомісткості праці допоміжних робітників та всіх інших категорій персоналу. Це спричиняє здешевлення виробництва про­дукції на підприємстві за рахунок зниження її зарплатомісткості. Економія заробітної плати окремого працівника встановлюється за формулою [18]:

де DЗП_еі — економія заробітної плати i-го працівника, який зни­зив трудомісткість праці;

Т₁, Т₂ — трудомісткість відповідно до і після її зниження і-м працівником, год;

Ф_і — корисний фонд і-го працівника, годин;

ЗП_сері ; — середньогодинна зарплата і-го працівника.

Загальна економія внаслідок зниження зарплатомісткості виробництва продукції на підприємстві становитиме:

де ЗП_заг.1 та ЗП_заг.2 — відповідна сума всіх виплат по заробітній платі на підприємстві до і після перегляду та оновлення норм;

В₁, та В₂ — відповідно обсяг продукції на підприємстві до та після перегляду й оновлення норм.

Слід зазначити, що соціальний ефект перегляду й оновлення норм полягає у ліквідації неофіційного, прихованого безробіття, тобто невиправдано великої внутрішньовиробничої чисельності персоналу підприємства.

Організація нормування праці та шляхи його вдосконалення на підприємстві:

На кожному великому підприємстві є відділ, бюро чи нормуваль­ник, які безпосередньо здійснюють нормування праці. До кола обо­в'язків працівників централізованої служби (бюро, відділу) входить:

— забезпечення організації технічного нормування праці на підприємстві в цілому та в окремих його підрозділах;

— встановлення науково обґрунтованих норм праці та їх перегляд при реконструкції устаткування, його заміні, вдосконаленні виробничого процесу;

забезпечення контролю впровадження й виконання відповідних норм праці та правильного їх застосування при оп­латі праці;

— організація нагляду за станом робочих місць, правильною розстановкою робітників у виробничому процесі;

—інструктаж робітників щодо поширення передових методів праці;

—виконання фотографій та хронометражних спостережень згідно з планом з метою вдосконалення норм праці і запобігання непродуктивним витратам та безпосереднім втратам робочого часу.

Під управлінням нормуванням праці на підприємстві розумі­ють сукупність організаційно-технічних, економічних та соціально-гігієнічних заходів, здійснення яких веде до економії праці.

Склад фахівців, зайнятих нормуванням праці, залежить від багать­ох обставин, серед яких головна — вирішення питання: чи на підприємстві буде самостійно впроваджуватися встановлення й пере­гляд норм (тобто власним штатом фахівців), чи планується залучення фірм, інститутів, консультантів, що спеціалізуються на нормуванні праці, до розробки, практичного застосування та перегляду норм.

Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служ­би нормування праці, то її чисельний склад залежатиме, в першу чергу, від чисельності персоналу підприємства, розповсюдження відрядно оплачуваних робіт і бажання охопити нормуванням праці допоміжні роботи й допоміжні та обслуговуючі цехи, управлін­ський персонал. За наявності розвиненого технологічно-виробничого складу підприємства і досить великої чисельності персона­лу доцільно мати нормувальників, кожного з них прикріпити до од­ного основного чи до кількох допоміжних та обслуговуючих цехів.

З точки зору побудови управлінсько-організаційної структу­ри, за наявності 8—10 нормувальників їх слід об'єднати у складі бюро нормування праці. А за необхідності проведення поглиб­леного аналізу особливостей організації виробництва і функціо­нування живої праці на робочому місці доцільно залучати до штату фахівців з психології та фізіології праці. Розширення обсягу нор­мувальної роботи (наприклад, внаслідок збільшення масштабів виробництва чи його ускладнення) потребує розширення штату фахівців-нормувальників та залучення до роботи технічних вико­навців середнього рівня освіти — хронометражистів. Увесь цей персонал може скласти штат відділу нормування праці (на прак­тиці спеціалістів з нормування та оплати праці об'єднують у та­кий же за назвою відділ). Відповідно до потреб виробництва на підприємстві можуть бути створені централізована, децентралізо­вана та змішана структури управління. Найбільш поширена зміша­на форма, яка поєднує переваги централізованої та децентралі­зованої форм управління нормуванням праці.

Ця структура складається з єдиного організаційно-методич­ного центру (бюро, лабораторії, відділу, у штаті яких є найбільш кваліфіковані нормувальники, а також фізіологи, психологи, хро­нометражисти й програмісти ПЕОМ) та цехових нормувальників (або цехових бюро у великих цехах). В Україні нині відсутні фірми, що спеціалізуються на нормуванні праці. Але розвиток ринкової інфраструктури в економіці вимагає їх створення.

Слід зазначити, що спад виробництва, зупинка окремих дільниць, цехів і підприємств, прийнята у багатьох об'єднаннях, товариствах, фірмах стратегія виживання за рахунок скорочення управлінського персоналу практично всюди призвели до закриття відділів, бюро і лабораторій нормування праці. Зараз на підприємствах викори­стовують застарілі норми або нормують працю досвідно-статис­тичним методом. Тому відродження виробництва пов'язане і з відновленням саме технічного нормування.

Найбільш важливі напрями цієї діяльності такі:

—заміна якомога більшої частини досвідно-статистичних норм праці технічно обґрунтованими;

—підвищення процента робіт, професій, де впроваджено технічно обґрунтовані норми;

— поширення технічного нормування праці на допоміжні роботи і цехи, на працю технічних виконавців і фахівців;

— розповсюдження практики використання мікроелементного нормування праці;

— застосування на вітчизняних підприємствах укрупнених нормативів і типових, групових норм;

— застосування комп'ютерної техніки для розрахування (кон­струювання) проектованих норм за нормативами;

— впровадження систематичного підвищення кваліфікації персоналу відділів, бюро та лабораторій нормування праці;

— комплектування підприємств висококваліфікованими фахівцями-нормувальниками.

Таким чином, подальше вдосконалення нормування праці як важливого фактора економії живої праці тісно пов'язане з відрод­женням виробництва. І чим досконалішими будуть технологічні процеси, техніка, технологія й організація виробництва і праці, тим більшого зниження трудомісткості виготовлення продукції буде

досягнуто. З цього випливає, що технічне нормування праці в цілому має подвійну сутність:

—з одного боку, технічне нормування праці являє собою науковий метод розрахування економних норм праці у конкретних технологічних, технічних, організаційних та санітарно-гігієнічних умовах праці на робочому місці,

—з іншого боку, технічне нормування праці дозволяє виявити резерви поліпшення використання робочого часу і такі види виробничого й трудового процесів, що знижують ефективність, встановити конкретні напрями вдосконалення виробництва на основі науково-технічного прогресу, що містять резерви підвищення продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу, трудомісткості й зарплатомісткості продукції.

Це обумовлює життєвість і об'єктивну необхідність для роз­витку виробництва технічного нормування праці.

Не слід вважати технічне нормування застиглою, постій­ною системою, бо слідом за вдосконаленням робочих місць, форм поділу й кооперування праці, розробкою більш економних та ефективних операцій, прийомів і рухів (внаслідок удосконалення знарядь праці й технологічних процесів у цілому) продовжують розвиватись та вдосконалюватись методики створення прогре­сивних норм праці. Тому навряд чи варто очікувати суттєвих змін у підвалинах наукових методів нормування праці.

[1] Галузевий стандарт вищої освіти МОН // Освітньо-професійна програма підготовку спеціаліста напряму 0305 – «Економіка і підприємництво», Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2006.-С111, Розділ 3.9.5

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
4. Адаптація працівників.
5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
6. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
7. Акти з охорони праці в організації.
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Алкоголізм і безпека праці.
10. Анализ прямых и косвенных затрат
11. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
12. Аналіз ефективності діяльності працівників банку

Переглядів: 1133