Клеймо – це не тільки торговельна марка будь-якого виробу, а й знак якості, що засвідчує оригінальність речі. Ось чому майстри прагли зафіксувати своє право інтелектуальної власності через систему клеймування.
Для правильного опису у Протоколі про порушення митних правил та в МД-1, а також для визначення вартості керамічних виробів митник має знати головні принципи складання композиції клейма, типові місця його розташування, кольорові особливості клейма. Такі ознаки :
Розглянемо послідовно всі складові частини клейма.
Вигляд клейма (малюнок, надпис). Принцип формування вигляду клейма як марки порцелянової мануфактури склався у Європі ще у ХVIII ст. (китайська порцеляна не мала клейм, бо протягом 11 століть залишалася унікальним явищем, секрет якого пильно зберігався). Найдавніша європейська порцелянова мануфактура у Мейсені обирає клеймо у вигляді малюнка: це зображеннядвох перехрещених шпаг або мечів синього кольору, повернутих клинками догори.
Гіпсова табличка з маркою Мейсенської мануфактури
Клейма Мейсенської мануфактури,дещо змінюючись, зберігають цей базовий малюнок.
Цей товарний знак починають наслідувати інші європейські мануфактури, перевертати мейсенські шпаги, натякаючи на них перехрещеними лініями, як, скажімо, Бельгійський порцеляновий завод у Торнаї, Нідерландський порцеляновий завод у Виспі (1759 – 1771 рр.) або російська фабрика Гарднера, які часто додають до перевернутих мейсенських шпаг першу літеру свого прізвища у латинському варіанті.
Клейма порцелянового заводу у Торнаї. XVIII ст.
Клейма порцелянового заводу у Виспі. 1759 – 1771 рр.