Ключові терміни та поняття

ФОРСУВАННЯ ДНІПРА

· Букринський плацдарм

· Лютізький плацдарм

· форсування

· партизанські з’єднання

Поразки влітку 1943 р. завдали нового удару воєнному престижеві Німеччини. Італія вийшла з війни. Німецьке командування боялося, що з наближенням фронту до кордонів Угорщини, Болгарії і Румунії ці країни можуть наслідувати її приклад. Крім того, фашисти за всяку ціну прагнули вдержати захоплені ними важливі економічні райони України, які давали значну кількість сільськогосподарської продукції. Виходячи з цих міркувань, німці розглядали Дніпро як останній рубіж своєї оборони. Лінія Дніпро — Сож, за планами нацистських генералів, повинна була стати укріпленим рубежем, що за спеціальним наказом 11 серпня 1943 р. отримав назву «Східний вал», на якому зупинився б наступ радянських військ. Гітлерівське командування було переконане, що подолати величезний водний масив, широкий і глибокий Славутич з високими кручами на правому березі з ходу Червона Армія не в змозі, для цього потрібно буде принаймні декілька місяців. Доля Німеччини пов'язувалася ними з утриманням лінії Дніпра. Ось чому тут, на сивому Славутичі, гітлерівське командування зосередило найчисленніше угруповання своїх військ і техніки: 2-Ї армії з групи армій «Центр», 1-ї та 4-ї танкової, 6-ї та 8-ї армій з групи армій «Південь», всього 1 млн. 240 тис. солдат і офіцерів, 12600 гармат і мінометів, близько 2100 танків та штурмових гармат, до 2 тис. бойових літаків.

Для Червоної Армії розгром німецько-фашистських військ на Дніпрі відкривав шлях до визволення столиці України — Києва та забезпечував подальший стрімкий наступ радянських військ по звільненню правобережної України і виходу до західних кордонів Союзу. Успіх у виконанні цього стратегічного завдання міг бути забезпечений лише раптовістю та високим наступальним запалом Червоної Армії. Тут, на берегах Дніпра, Червона Армія мала перевагу перед армією противника по всіх військових показниках — кількість її бійців переважала противника в 2,1 раза; гармат і мінометів—у 4 рази;танків—в 1,1 раза; літаків—в 1,4 раза.

Форсування Дніпра розгорнулося на 750-кілометро-вій ділянці від гирла р. Сож до м. Запоріжжя, у смузі воєнних дій 4-х фронтів: Центрального (Білоруського), Воронезького (1-го Українського), Степового (2-го Українського) та Південно-Західного (3-го Українського) - (у дужках — назва фронтів, яку вони отримали з 20 жовтня 1943 року). Форсування Дніпра складалося з багатьох, майже одночасних фронтових і армійських операцій на різних напрямках.

Наближення Червоної Армії до Дніпра створило умови для встановлення зв'язку військових частин з численними партизанськими з'єднаннями і загонами, які діяли в Придніпров'ї та на Правобережжі. Партизани України захоплювали і підготовляли для частин Червоної Армії переправи через Дніпро, Десну, Прип'ять, добували для командування фронтів цінні відомості про розміщення військ і оборонні спорудження противника; відшукували найзручніші й найнебезпечніші місця для переправ; передавали частинам Червоної Армії тонни бензину, зброю і продовольство.

При форсуванні Дніпра важливу роль відіграли сапери: вдень і вночі вони перевозили війська через річку на допоміжних і місцевих переправних засобах, наводили паромні переправи, будували мости. Під Київ та інші великі міста на Дніпрі стягалися інженерно-саперні війська, що були в розпорядженні командуючих армій і фронтів, для будування спеціальних і пішохідних мостів, через які можна було б переправляти танки, артилерію, автомашини, залізничні ешелони, людей.

При форсуванні Дніпра, у боях за визволення Лівобережної України, захоплення і вдержання плацдармів (9 штук) на його правому березі найактивнішу участь брали 5 повітряних армій, які прикривали дії наземних військ. Небо над Дніпром стало ареною повітряних боїв, лише за 7 днів (7—13 жовтня) над Дніпром було збито до 200 літаків противника, або 1/10 частину усього їх складу.

Тисячами і сотнями тисяч населення придніпровських сіл і міст виходило на берег Дніпра і брало участь у зведенні переправ. Під артилерійським обстрілом і бомбардуванням з повітря сапери й населення, виявляючи мужність і самовідданість, вдень і вночі в крижаній воді проводили будівельні роботи.

В кінці вересня 1943 р. частини Центрального й Воронезького фронтів при підтримці партизан і місцевого населення форсували Дніпро з півдня й півночі від Києва і утворили два плацдарми — Букринський і Лютізький.

Війська Степового й Південно-Західного фронтів форсували величезний водний рубіж Дніпра на ділянці між Кременчуком та Дніпропетровськом. В жовтні були звільнені крупні промислові центри Придніпров'я: Запоріжжя (14 жовтня), Дніпропетровськ (25 жовтня), Дніпродзержинськ (25 жовтня).

29 вересня 1943 р. Ставка Верховного Головнокомандування поставила перед Воронезьким фронтом завдання: зосередити зусилля на київському напрямі, взаємодіючи з військами Центрального фронту, розгромити вороже угруповання і оволодіти Києвом.

Зайняти столицю України Сталін вимагав до річниці Жовтневої революції. Щоб полегшити форсування Дніпра, передбачалося викинути на правий берег сильний повітряний десант — дві бригади. Але десантування пройшло невдало, раптовість була втрачена. Генштаб вважав, що в Цих умовах наступ з Букринського плацдарму навряд чи може розраховувати на успіх. Але Сталін наполягав на своєму. Наступ було розпочато, і на світанку 6 листопада Київ було взято, але ціною величезних жертв. В результаті тільки в районі Букрина загинуло 40 тис. бійців.

Після невдалої атаки з Букринського плацдарму, вирішальним став Лютізький плацдарм: в обстановці повної таємниці були перекинуті на Лютіж техніка й частини фронту.

З листопада після могутньої артпідготовки почався наступ на Київ з півночі. Удар був раптовим для противника. В ніч на 6 листопада війська генерала Ватутіна (командуючий фронтом) увірвалися на північні околиці Києва, а потім перемістились в центр. Першим з боєм увійшов в місто 207 танковий батальйон 22-ої гвардійської бригади під командуванням Д. Чумаченко. На Хрещатику вони з'єдналися з воїнами 21-го стрілкового полку.

Бої за Київ були дуже кровопролитними. Похоронні команди не справлялися з завданнями. Сталінський режим срочно мобілізував 16—17-літніх юнаків на допомогу похоронним командам і на бойові дії. Недосвідчені і не навчені вони ставали жертвами фашистських кулеметників. Такою кривавою ціною до річниці Жовтневої революції було взято м. Київ.

За подвиги, здійснені у ході битви за Дніпро, 2438 воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу (це більше як 20 % від усіх, хто одержав це звання за період всієї війни).

Форсування Дніпра і взяття Києва зірвали план Гітлера стабілізувати лінію фронту, створити неприступний «Східний вал» і з метою вимотування сил Червоної Армії перейти до затяжної позиційної війни. Саме тому перемога у битві за Дніпро і стала завершенням корінного перелому у ході Другої світової війни.

З а п и т а н н я:

1. Коли завершився розгром німців на Лівобережній Україні?

2. Яку роль битва за Дніпро відігравала в планах нацистської Німеччини та радянського командування?

3. Що Ви знаєте про роль партизанських з'єднань і загонів у битві за Дніпро та звільнення Києва?

4. Які подвиги воїнів, саперів, населення придніпровських міст та сіл при форсуванні Дніпра і звільненні Києва Ви можете назвати?

5. Дайте оцінку цій величній воєнно-стратегічній операції часів Другої світової війни.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.