Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Ключові терміни та поняття

В УКРАЇНІ В 1943 РОЦІ

АНТИНАЦИСТСЬКИИ РУХ ОПОРУ


· „рейкова війна”

· ОУН-УПА

· партизанські рейди

· підпілля

· УГВР

· УНРА


 

Якщо на початку Великої Вітчизняної війни він був не достатньо організований, непідготовлений до роботи у ворожому тилу, відчувався дефіцит підготовлених пар­тизанських кадрів, суттєво відчувалася відсутність єди­ного координаційного центру, то в 1943 р. цей рух пе­ретворився на всенародний, добре озброєний, керований з одного центру.

В 1943 р. партизани в окупаційній зоні розгорнули справжню «рейкову війну»: вони підірвали в окупованій зоні майже 4 тис. ешелонів та 1,5 тис. залізничних і шо­сейних мостів.

На початок 1944 р. у Вінницькій, Кам'янець-Подільській, Житомирській, Кіровоградській, Тернопільській і Чернівецькій областях діяло понад 350 підпільних ор­ганізацій. Найважливішим їх завданням з початком ви­зволення України стало врятування підприємств, міст і сіл від руйнування німецькими військами. Під керів­ництвом підпілля робітники ховали цінне устаткування, інструменти, готову продукцію, знищували фашистських факельників, підривні команди, виводили з ладу транс­портні засоби. Караюча рука радянських підпільників здійснювала правосуддя над фашистськими чиновниками, які безпосередньо керували винищенням населення України. Особливої активності добилися підпільники м. Рівне (легендарний розвідник М. Кузнєцов, М. Струтинський, М. Шевчук та ін.). Німецькі окупанти в Рів­не жили в постійному страхові: рівненські патріоти висадили в повітря фашистську комендатуру, автомашини з радіостанцією, організовували вибухи на вокзалі. Кох, наляканий активними діями підпільників і радянських розвідників, фактично втік у Східну Прусію. В Рівне при­їжджав зрідка, в броньованому автомобілі та й то під сильною охороною.

Зростала чисельність партизанських загонів. Лише за чотири місяці 1943 р. їх кількість зросла в 2,5 рази. Справжньою базою численних партизанських форму­вань були в цей час Чернігівщина й Сумщина, Київська та Житомирська області. Так, в Чернігівській області діяло сильне бойове з'єднання з 14 загонів під команду­ванням М. Попудренка та С. Новікова. Восени 1943 ро­ку тут боролося з ворогом понад 20 тис. партизан.

Партизанський рух набув таких форм, що значна час­тина областей підпадала під контроль партизанів.

На території Київської області до літа 1943 р. вже діяло 54 партизанських загони і групи, що об'єднували 13 тис. бійців. Справжня партизанська зона утворила­ся в чотирикутнику: Новоград-Волинський — Корос­тень — Київ — Житомир.

Утворення в тилу ворога партизанських зон стало незаперечним свідченням масовості партизанського ру­ху і безсилля фашистських окупантів перед народним опором.

Підтримуючи дії регулярної Червоної Армії, окремі загони за вказівкою Українського партизанського шта­бу перенесли свою діяльність на територію Польщі, Чехословаччини, Угорщини.

В цей період відбувається також становлення оунівського партизанського руху. Перші загони виникли ще в середині 1942 р. на Поліссі. Після хвилі масового де­зертирства з рядів української поліції навесні 1943 р. військові формування ОУН-Б значно зросли і почали на­зивати себе УПА. Очолив Її Роман Шухевич (Тарас Чупринка). В середині 1943 р. УПА С. Бандери насиль­но включила до свого складу майже всі загони Бульби-Боровця та частини ОУН-М. Рештки бульбівців утвори­ли незалежне партизанське з'єднання під назвою «Укра­їнська Народна Революційна Армія» (УНРА) і продовжували бойові дії проти червоних партизанів та німців аж до кінця 1943 р., коли Бульба-Боровець був заареш­тований німцями і кинутий до концентраційного табо­ру Заксенхаузен.

Зоною активних дій УПА стали переважно Волинь, Полісся та Галичина, кількість вояків досягла (за різ­ними даними) від 50 до 100 тис. чол. Восени 1943 р. у складі УПА було 15 національних підрозділів: азербайд­жанський, грузинський, узбецький тощо. З ініціативи ОУН—УПА в листопаді 1943 р. відбулася Перша Кон­ференція Поневолених Народів Східної Європи і Азії, яка закликала до створення єдиного фронту боротьби за національне звільнення від сталінського та гітлерівсько­го імперіалізмів.

Ріст рядів УПА, яка охопила всю Україну (УПА-Північ, УПА-Південь, УПА - Захід, УПА –Схід), поповнення загонів людьми різних національностей та політичних поглядів зумовлював необхідність суттєвої ревізії ідеології та політики ОУН-Б. Одним з перших кроків на шляху трансформації інтегрального націоналізму була відмова від ідеї етнічної винятковості.

Намагаючись зібрати реальні українські сили, ОУН в цей час починає поступово еволюціонізувати в демо­кратичному напрямку. Саме з ініціативи ОУН-Б непо­далік від Самбора (Галичина) у липні 1944 р. розпочав свою роботу Великий Збір, на якому були присутні пред­ставники різних довоєнних партій Західної України (крім ОУН-М) та східних українців. Тут і було утворе­но Українську Головну Визвольну Раду (УГВР), яку дехто з істориків називає «тимчасовим українським пар­ламентом», або «координаційним воєнно-політичним центром».

Під час війни УПА намагалася активно відігравати роль «третьої сили» на території України. Так, лише у жовтні—листопаді 1943 року вона провела 47 боїв про­ти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Проте після зайняття Червоною Армією Лівобережжя і Дон­басу основний удар УПА спрямовує проти радянських військ.

 

З а п и т а н н я:

1. Які зміни і труднощі в процесі свого становлення пережив партизанський рух в тилу ворога?

2. Що Ви знаєте про т. зв. «рейкову війну»?

3. Кого із видатних керівників великих партизанських з׳єднань Ви знаєте?

4. Де виникли перші військові формування УПА? Хто їх очолив? Які українські регіони, окуповані німцями, стали зоною активних дій УПА?

5. Чому в історичній літературі сьогодення йдеться про те, що ОУН—УПА воювала «на два фронти»?


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 264

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.