Ключові терміни та поняття

УКРАЇНЦІ В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

· евакуація

· рейх

· антинацистський рух опору

· план „Внлика Україна”

· план „Велика Німеччина”

· матеріально-технічний фундамент перемоги

· еміграція

Ще задовго до початку Другої світової війни Україна входила в орбіту колоніальних планів кайзерівської Німеччини, як матеріальна база, що могла б дати їй продовольство та сировину, та як маріонеточне утворення, за допомогою якого Німеччина, приєднавши до Західної України всю територію України, потім Донську область Тереку і Кубані на Північному Кавказі, могла б розпочати практичне розчленування та завоювання Союзу РСР. Ідея створення «Великої України» під протекторатом та «захистом» Німеччини постійно обговорювалася і досліджувалася в бюро Розенберга. Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішальну фазу свого практичного здійснення.

Ось чому, коли з початком вторгнення нацистських військ на територію СРСР та закликом (з боку радянського керівництва) народів країни до Великої Вітчизняної війни, Україна на протязі перших трьох місяців війни до лав армії і флоту відправила 2,5 млн. своїх синів і дочок.

Серед військового керівництва СРСР було немало українців: Р. Малиновський, С.Тимошенко, А.Єременко, П.Рибалка, К. Москаленко та ін.. З 25 фронтів, що діяли впродовж радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися українськими маршалами й генералами.

Серед радянських воїнів під час крупних оборонних операцій 1941—1942 рр. були сотні тисяч українців. Поряд з представниками інших національностей вони проявляли чудеса мужності під час 72-денної оборони Києва (до складу військ Південно-Західного фронту влилося 200 тис. мешканців міста, 90 тис. записалися добровольцями-ополченцями, 180 тис. вийшли на будівництво оборонних споруд навколо столиці України); 73-денної оборони м. Одеси, в ході трагічних воєнних оборонних боїв в районі Умані, Харкова, в битві під Москвою, в Криму тощо. 13 місяців, замість запланованих декількох тижнів, потрапив вермахт на захоплення України.

В ході наступальних операцій 1943 р. (Сталінградській та Курській битвах, при форсуванні Дніпрі, битві за Київ тощо), на завершальному етапі війни (1944— 1945 рр.) в Корсунь-Шевченківській битві, в ході звільнення Лівобережної України, в Кримській та Ясско-Кишинівський операції немеркнучою славою вкрили себе і воїни-українці. Подвиг білоруса капітана Гастелло, який спрямував свій палаючий літак на танкову колону фашистів, повторили 52 українця; серед учасників повітряних таранів—55 льотчиків-українців та уродженців України; 25 українських воїнів є поміж тих, хто, рятуючи товаришів під час бою, закрив своїм тілом амбразуру ворожих дотів.

В багатонаціональному складі Збройних Сил Радянського Союзу, що вели воєнні дії вже на території «рейху» та його союзників, а також здійснювали визвольну місію Червоної Армії в Європі, значно зросла питома вага воїнів-українців. Особливо це стосувалося 1-го, 2-го, 3-го, 4-го Українських та 1-го Білоруського фронтів, особовий склад яких був українізований за рахунок жителів України, мобілізованих до армії у 1943— 1945 р. Вони приймали участь в надзвичайно складних воєнних операціях 1944—1945 рр.: Вісло-Одерській, Східно-Пруській, Західно-Карпатській, Берлінській. Лише за штурм Берліна серед 589 воїнів, відзначених вищою нагородою —званням Героя Радянського Союзу— 108 воїнів-українців, багато тисяч стало кавалерами орденів та медалей Радянського Союзу.

Серед військового керівництва СРСР були відомі українці – А.Єременко. С.Тимошенко. Р. Малиновський, П. Рибалко, К. Москаленко та інші. З 15 фронтів., які діяли в роки радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами і генералами – українцями за походження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.