• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Клінічні методи обстеження пацієнтів із зубощелепними аномаліями та деформаціями

Електронні джерела

74. www.byhgalter.com – бухгалтерський облік в Україні. Практична бухгалтерія доступно та зрозуміло

75. www.dkrs.gov.ua/kru/uk - Головне контрольно-ревізійне управління України.

76. www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України

77. www.nbu.gov.ua – Національний банк України

78. www.pravoznavec.com.ua – Електронна бібліотека юридичної літератури «Правознавець»

79. www.rada.gov.ua – Верховна Рада України

80. www.sta.gov.ua –Державна податкова адміністрація України

81. www.stat.gov.ua – Державний комітет статистики України

82. www.vobu.com.ua – всеукраїнська професійна газета «Все про бухгалтерський облік»

В ортодонтичній практиці при виявленні зубо-щелепних аномалій та деформацій для вирішення питання про вибір методу лікування необхідно про­вести клінічні й додаткові методи обстеження.

Клінічне обстеження є провідним при постановці ортодонтичного діагнозу і складається із суб' єктивних та об'єктивних методів обстеження. До суб'єктивних методів обстеження належать: паспортна частина та збір анамнезу. До об'єктивних методів - зовнішній огляд і огляд порожнини рота, тобто виявлення лице­вих і внутрішньоротових ознак аномалій.

У паспортній частині зазначається прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, його стать, вік, місце проживання хворого і його батьків, місце навчан­ня або роботи, засоби зв'язку з пацієнтом або його батьками.

Розрізняють паспортний, біологічний, зубний і кістковий вік.

Паспортний(календарний) вік - це період з моменту народження до певного визначеного мо­менту життя.

Біологічний,чи соматичний, чи анатомо­фізіологічний вік визначається сукупністю об­мінних, структурних, функціональних, пристосу­вальних можливостей організму і є обов'язковою функцією часу.

Біологічний вік може відповідати паспортному, випереджати або відставати від нього.

Кістковий вік- вік людини, який визначають за станом кісткової системи. Для визначення кістково­го віку використовують рентгенограми кисті руки.

Порівняння паспортного віку із соматичним, зубним і кістковим необхідне для з'ясування відхи­лень у рості й формуванні зубощелепного апарату.

Адреса й телефон потрібні для оперативно­го зв'язку з пацієнтом, тому що тривалість ор­тодонтичного лікування вимагає багаторазових відвідувань лікаря, а віддаленість місця прожи­вання впливає на вибір засобів ортодонтичного лікування.

Анамнестичні дані збирають зі слів хворого або його батьків. При опитуванні важливо вста­новити причину, що змусила звернутися по ортодонтичну допомогу. Найчастіше батьки дитини фіксують увагу на естетичному недоліку і рідше пов'язують місцеві зміни (порушення пережову­вання їжі, відсутність зубів і т.п.) із загальним роз­витком дитячого організму.

Варто з'ясувати у матері дитини стан її здо­ров'я під час вагітності, уточнити, якою за рахун­ком була ця вагітність. Якщо це не перша вагітність, то потрібно довідатися, як закінчилися попередні, чи були спроби переривання вагітності, токсикоз, його характер і в який період вагітності, чи були у матері порушення обміну речовин або гормональ­ні розлади, чи спостерігався резус-конфлікт. Необхідно виявити наявність впливу фармако­логічних, хімічних, радіаційних або інших факторів, а також перенесені інфекційні й вірусні захворю­вання (зокрема, кір, кіроподібна краснуха), стреси, паління, робота на шкідливому виробництві, пору­шення розпорядку дня, неповноцінне харчування, оскільки такі фактори можуть бути причиною ви­никнення вроджених аномалій і деформацій.

Також необхідно з'ясувати, чи були відхилен­ня в положенні плода, чи піддавався плід механіч­ній або термічній травмі, як протікали пологи, на­родилася дитина доношеною чи недоношеною, з якою вагою.

Родова травма (щипцева або вакуумна родопо­міч) може несприятливо позначитися на загально­му розвитку дитини і стати причиною відхилень у рості й розвитку зубощелепного апарату.

Велике значення в розвитку зубощелепних аномалій має спадковість. У клінічній практиці частіше зустрічаються так звані сімейні особливос­ті розвитку, тобто порушення, наявні в одного або обох батьків чи у близьких родичів.

Дитина успадковує від батьків деякі особливос­ті будови зубощелепного апарату й лиця. Це стосу­ється розміру, форми, кількості зубів, розташуван­ня щелеп, іноді їх розмірів, особливостей м'язів і функцій м'яких тканин. Дитина може успадкувати всі параметри лише від батька, або, наприклад, роз­міри й форму зубів від батька, а розміри й форму щелеп від матері, що може спричинити порушення співвідношення розмірів зубів і щелеп.

Спадкові захворювання й вади розвитку при­зводять до значної зміни у будові лицевого відді­лу черепа: вроджене незрощення верхньої губи, альвеолярного відростка, твердого й м'якого під­небіння, синдроми Франческетті, Робена, хво­роба Крузона. Спадковими можуть бути зміни емалі зубів (недосконалий амелогенез), дентину (недосконалий дентиногенез), а також порушення емалі й дентину, відоме як синдром Стейнтона -Капдепона. У спадок передаються аномалії розмірів зубів (макро- та мікродентія), щелеп (мікро- і макро-генія), положення їх у черепі (прогнатія і прогенія).

Як відомо, спадкові захворювання підлягають тривалому лікуванню і вимагають великого досвіду й уваги лікаря-ортодонта, величезного терпіння й слухняності з боку пацієнта.

Особливу увагу при зборі анамнезу необхідно приділяти характеру вигодовування (грудне, штуч­не чи змішане) і до якого часу.

Дитина народжується з безумовним смок­тальним рефлексом, нижня щелепа щодо верхньої розташовується дистально (дитяча ретрогенія).Це розташування нижньої щелепи, по-перше, по­легшує проходження дитини родовими шляхами, а по-друге, разом з іншими особливостями по­рожнини рота немовляти (плоским піднебінням, ясенною мембраною, поперечними піднебінними складками, жировими грудочками Біша, відсутніс­тю суглобового горбка) сприяє природному груд­ному вигодовуванню. У результаті функціональної активності м'язів щелепно-лицевої ділянки, що визначають ритмічність рухів нижньої щелепи по сагіталі, відбувається активний ріст нижньої ще­лепи, і до кінця першого року життя дитяча ретро­генія перетворюється в ортогнатію.

Природне вигодовування сприяє правильному розвитку не тільки зубощелепного апарату, але й усього організму, тому що дитина отримує з моло­ком матері повноцінне харчування, що зміцнює її імунітет.

При штучному вигодовуванні (особливо коли в сосці роблять великий отвір) будуть переважати ковтальні, а не смоктальні рухи. При неправиль­ному (закинутому) положенні голови м'язи щелеп­но-лицевої ділянки не приймають активної участі в акті смоктання і нижня щелепа затримується у своєму розвитку, що сприяє виникненню зубощелепної патології.

Крім того, дитина, що вигодовується штучно, частіше хворіє інфекційними і алергічними захво­рюваннями.

Зубощелепні аномалії можуть бути наслідком годування дитини старше 3-х років м'якою пере­тертою їжею. При цьому зубощелепний апарат не отримує достатнього навантаження, результатом чого може стати відсутність трем та діастем між тимчасовими зубами перед їх зміною і наступне скупчене прорізування і неправильне положення постійних зубів, оскільки механічне навантаження є одним із факторів росту і розвитку щелеп. Істотне значення мають терміни прорізування тимчасових зубів та їх кількість до першого року життя, захворювання зубів і порожнини рота, час, коли дитина почала ходити й говорити. За цими даними судять про ріст і розвиток дитини. З'ясо­вують, які захворювання інфекційні, алергічні, системні і у якому віці перенесла дитина, на­скільки часто вони повторювалися. Важливо з'ясу­вати спосіб дихання в денний і нічний час (носове чи ротове), спить дитина з відкритим ротом чи за­критим, улюблене положення під час сну, чи про­водилася аденотонзилектомія або стоматологічні втручання й у якому віці, стан ЛОР-органів на час заповнення історії хвороби. Необхідно визначити наявність шкідливих звичок, що не мають фізі­ологічно-пристосувального значення (смоктан­ня пальців, губ, щік, язика, різних предметів) чи мають компенсаторно-пристосувальний характер (порушення функцій зубощелепного апарату), які можуть стати причиною зубощелепних аномалій.

Уточнюють час і причини передчасної втрати тимчасових або постійних зубів. При зборі анам­нестичних даних звертають увагу на порушення опорно-рухового апарата, захворювання серцево-судинної системи, легеневої, ендокринної й нер­вової систем, вроджені аномалії м'яких тканин і кісток обличчя у пацієнта.

Завершивши збір анамнезу, переходять до об'єктивного дослідження хворого. Огляд орто-донтичного пацієнта включає загальний огляд, ви­вчення будови лиця, обстеження порожнини рота, зубів, зубних рядів і щелеп, прикусу, виявлення функціональних порушень.

Об'єктивне обстеження починають із загаль­ного огляду. При цьому звертають увагу на за­гальний розвиток дитини і відповідність віку, зріст, масу тіла, конституцію, форму рук, голови, приділяють увагу фізичному розвитку і поставі. Крім того, лікар звертає увагу на колір і цілісність шкірних покровів обличчя, перевіряє стан скро­нево-нижньощелепних суглобів. Вивчення стану СНЩС здійснюється пальпаторно під час рухів нижньої щелепи. Після цього перевіряють стан піднижньощелепних, під'язикових, навколовушних лімфатичних вузлів. При загальному зовнішньому огляді встанов­люються деформації і дефекти, пов'язані з вро­дженими вадами, порушеннями розвитку, опера­тивними втручаннями.

Обличчя, голову оглядають у фас і профіль. На тип обличчя впливає розвиненість мозкового чере­па, дихальної системи, жувальної мускулатури або кістково-м'язової системи. Тому форма голови і лиця може бути подібна до форми кола, квадрата, ромба, усіченого конуса, трикутника; з основою, спрямованою догори або донизу. Крім того, вони бувають широкі, середні і вузькі.

B. Бауер розрізняє чотири типи обличчя:

• церебральний;

• респіраторний;
дигестивний;

• м'язовий.

Церебральний тип - характеризується надмірним розвитком головного мозку і відповідно мозкового черепа. Високий і широкий лобний відділ лиця різ­ко переважає над іншими відділами - обличчя піра­мідальної форми з основою, направленою догори.

Респіраторний тип - характеризується пере­важним розвитком середнього відділу обличчя, у зв'язку з чим лицева частина голови, шия й ту­луб набувають ряд характерних рис. Обличчя має ромбовидну форму, ніс сильно розвинутий у дов­жину, його спинка нерідко опукла.

Дигестивний тип - характеризується перева­жанням розвитку нижнього відділу обличчя. Верх­ня й нижня щелепи надмірно розвинені. Внаслідок надмірного розвитку нижнього відділу лиця при відносній вузькості лобової частини, обличчя на­буває іноді характерної форми трапеції.

М'язовий тип - верхній і нижній відділи об­личчя приблизно рівні, межа волосся зазвичай пряма, лице квадратної форми.

C. Й. Криштаб конфігурацію обличчя за кон­ституціональною належністю поділив на:

• доліхоцефальну;

• мезоцефальну;

• брахіцефальну

Для з'ясування взаємозв'язку форми обличчя й щелеп важливо також вивчити форму профілю, який може бути: опуклим, прямим або увігнутим. Вивчаючи конфігурацію обличчя, звертають увагу на симетричність і пропорційність його частин. Особлива увага приділяється конфігурації нижньої частини обличчя, що має велике діагностичне зна­чення. За змінами морфологічних особливостей цієї частини лиця можна поставити попередній діагноз. До них належать: носо-губна й підборідні складки, кути рота, величина ротової щілини, взаємовідно­шення між губами і лінія їх змикання, конфігурація самих губ, висота нижньої частини обличчя, вигляд підборіддя - скошене дозаду, виступаюче вперед чи нейтральне, положення верхніх різців стосовно нижньої губи, стан колового м'яза рота.

Результати такого обстеження дозволяють з'ясувати, наскільки дана деформація відбилася на зовнішньому вигляді пацієнта. Візуальною та ме­тричною оцінкою обличчя при різноманітних його динамічних станах виявлено (В. А. Переверзєв), що під час розмови активнішою є нижня губа.

Обстеження порожнини рота й ротоглотки перед­бачає послідовний огляд її твердих і м'яких тканин.

Огляд органів порожнини рота проводять за до­помогою ротового дзеркала, пінцета й зонда. Спо­чатку досліджують слизову оболонку щік, альвео­лярних відростків, піднебіння, дна порожнини рота й язика. Необхідно оглянути мигдалики і задню стінку глотки. Відзначають вологість і колір сли­зової оболонки (рожева, блідо-рожева, синюшна), щільність, чутливість, кровоточивість, набряк, на­явність ушкоджень, афт і т. п. Шляхом пальпації підозрілих місць встановлюють чутливість до тиску і щільність тканин. Досліджують положення вузде­чок верхньої й нижньої губи, які можуть бути при­чиною появи діастем. Аномалії вуздечок характери­зуються місцем прикріплення, формою і розміром.

Г. Ю. Пакалнс поділяє вуздечки на:

а) міцні вуздечки з місцем прикріплення на верхів­ці міжзубного сосочка, при потягуванні за губу за
такою вуздечкою подається і міжзубний сосочок;

б) середні - прикріплення на відстані від 1 до 5 мм від верхівки міжзубного сосочка;

в) слабкі, котрі прикріпляються в ділянці перехід­ної складки.

Відхилення від нормального розташування вуздечок губ частіше зустрічається в ділянці верх­ньої губи.

Оглядаючи язик, звертають увагу на його роз­мір, рельєф бічних ділянок, а також положення вуздечки язика. Вкорочена вуздечка язика, при­кріплена близько до його кінчика, може бути при­чиною ряду морфологічних і функціональних по­рушень у зубощелепному апараті, в тому числі і у новонародженої дитини.

Ф. Я. Хорошилкіна виділяє п'ять типів вузде­чок язика.

До першого типу належать тонкі, майже про­зорі вуздечки язика, що нормально прикріплені, але обмежують його рухи у зв'язку з незначною довжиною.

До другого типу належать також тонкі, напів­прозорі вуздечки, що прикріплюються близько до кінчика язика і мають незначну довжину. Під час підняття язика на його кінчику в центрі утворю­ється жолобок.

До третього типу належать вуздечки, які ста­новлять собою цільний, короткий тяж, прикріпле­ний близько до кінчика язика. Під час висовування язика кінчик підвертається, а спинка випинається внаслідок натягу. Облизування верхньої губи утруд­нене, а іноді неможливе. Під час пальпації такої вуз­дечки визначається, що обмеження рухомості язика обумовлене фіксацією його кінчика сполучнотка­нинним тяжем. Під тяжем, що має вигляд шнура, розташована тонка дуплікатура слизової оболонки.

До четвертого типу належать вуздечки, тяж яких хоч і виділяється, але зрощений із м'язами язика. Такі вуздечки часто зустрічаються у дітей з уродженими щілинами губи, альвеолярного від­ростка і піднебіння.

До п'ятого типу належать вуздечки з малопоміт­ним тяжем, але його волокна розташовані в товщі язика, сплетені з його м'язами і обмежують рухи.

Функціональний стан м'язів язика взаємо­пов'язаний із сагітальними розмірами зубних ря­дів: довжиною переднього відрізка верхнього зуб­ного ряду і його апікального базису, проекційною довжиною всього зубного ряду.

Встановлено, що чим вужчий зубний ряд та апікальний базис верх­ньої і нижньої щелеп, тим менший об'єм порожни­ни рота і вищі біопотенціали м'язів язика.

Язик є сильним м'язовим органом, який істот­но впливає на формування зубощелепного апарату. Порушення функції язика може призвести до ви­никнення протрузії різців верхньої щелепи, дис­тального, мезіального, відкритого або перехрес­ного прикусу. Під час огляду присінка порожнини рота визначають його глибину. Глибина присінка -це відстань у міліметрах від середини ясенного краю до власне дна присінка порожнини рота.

За класифікацією Ю.Л.Образцова (1992), глибина присінка може бути 4 типів:

I тип - до 3 мм (дуже мілкий);

II тип - до 5 мм (мілкий);

III тип - від 5 до 10 мм (середньої глибини);

IV тип - більше 10 мм (глибокий).

Мілкий присінок порожнини рота може при­звести до недорозвинення фронтальної ділянки нижньої щелепи і викликати виникнення скупче­ності нижніх фронтальних зубів.

Після огляду слизової оболонки приступають до огляду зубів: колір зубів, їх форма, розміри, по­ложення, рельєф, цілісність, взаємне розташуван­ня у зубному ряду, розташування відносно країв губ та інших частин обличчя, пропорційність між собою, з усім обличчям та його частинами, гармо­нія форми зубів і форми обличчя та ін.

Обстеження зубів та зубних рядів проводять у певному порядку, починаючи з верхньої щелепи, і послідовно оглядають кожний зуб від зуба мудрос­ті з однієї сторони до однойменного з іншої.

З точки зору ортодонта, у першу чергу зверта­ють увагу на кількість зубів. Насамперед відзнача­ють зубну формулу: тимчасові зуби - римськими цифрами:

V V IV IIIIIІ ІIIIIIIV V

V IV IIIIIІ ІIIIIIIV V

постійні зуби арабськими - за Zigmond:

87654321-12345678

87654321-12345678

При описі зубної формули останнім часом ко­ристуються двозначною системою позначення зу­бів, запропонованою Міжнародною організацією стоматологів FDI-ISO, що полягає у цифровому позначенні їх розташування на відповідному боці верхньої або нижньої щелепи. Відповідно до цієї системи кожен зуб позначується двома арабськими цифрами. Перша цифра ліворуч позначує ква­дрант розташування зуба. Позначення починають з верхньої правої щелепи і продовжують по ходу годинникової стрілки. Праву верхню щелепу позначують цифрою 1, ліву - 2, ліву частину нижньої щелепи - 3, праву - 4. Порядковий номер зуба позначують, починаючи від центрального різця (1) до третього моляра (8).

У прикусі тимчасових зубів праву верхню щеле­пу умовно позначають цифрою 5, ліву - 6, ліву части­ну нижньої щелепи 7, праву - 8. Порядковий номер зуба також позначають арабськими цифрами, почи­наючи з центрального різця 1 до другого моляра 5

18 17 16 15 14 13 12 11 21 22 23 24 25 26 27 28

48 47 46 45 44 43 42 41 31 32 33 34 35 36 37 38

Зубна формула постійного прикусу

55 54 53 52 51 61 62 63 64 65

85 84 83 82 81 71 72 73 74 75

Зубна формула тимчасового прикусу

Для визначення кількості зубів необхідно до­тримуватися певного правила: зуби рахують, почи­наючи із групи різців, далі оглядають ікла, премоляри й моляри, починаючи із зубів верхньої щеле­пи. За зубною формулою судять про відповідність зубного віку паспортному.

Огляд зубів дозволяє виявити аномалії їх ко­льору, структури, форми, а також положення: оральне, вестибулярне, мезіальне чи дистальне, супраоклюзію та інфраоклюзію, поворот зуба на­вколо своєї осі, діастему, скупченість окремих зу­бів. Після огляду зубів приступають до обстежен­ня зубних рядів.

Обстежуючи зубні ряди, звертають увагу на форму і величину зубних дуг, їх безперервність.

Подальшим етапом є дослідження прикусу. При клінічному обстеженні оцінюють змикання зубних рядів у трьох взаємно перпендикулярних напрямках (сагітальному, вертикальному й транс-верзальному), уточнюють ступінь виразності на­явних відхилень і відповідно до цього характери­зують прикус. Змикання зубних рядів - важливий клінічний симптом, який значною мірою визначає показання до ортодонтичного лікування. Всі перераховані вище методи клінічного обстеження (збір анамнезу, зовнішній огляд, огляд порожнини рота) дозволяють встановити поперед­ній діагноз ортодонтичному пацієнту. Дані обсте­ження записуються в амбулаторну картку, яка є основним медичним документом.

Колектив кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології НМУ імені О. О. Бого­мольця розробив індивідуальну історію хвороби ортодонтичного хворого, яка найбільш повно опи­сує етапи обстеження пацієнта, досить наочна для лікаря й зручна у використанні.

В. А. Переверзєва виділяє наступні ознаки гармонійно розвинутого обличчя:

• три його частини (верхня, середня та нижня) за
висотою приблизно рівні;

• носо-губний кут коливається у межах 90-100°;

• кут випуклості обличчя складає 160-170°; сагітальний нахил верхніх передніх зубів у межах 90-100°;

• трансверзальний нахил верхніх передніх зубів сягає від 5 до 10°; цей же показник для одно­йменних нижніх зубів складає 0°; кути вигину верхнього зубного ряду, верхньої губи та горизонтального профілю очних щілин однакові і коливаються у межах 170°; ширина фільтра дорівнює ширині двох верхніх центральних різців;

• міжочна ширина дорівнює ширині (довжині) одного ока, а обидва ці показники ідентичні ширині верхніх різців;

• висота вуха дорівнює висоті кожної третини обличчя, а в сагітальній площині знаходиться у гармонії з профілем носа.

СТОМАТОЛОГІЧНА КЛІНІКА

НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології

МЕДИЧНА КАРТКА №_____

стоматологічного хворого
" "_________________ 200

1. Прізвище, ім'я, по батькові

2. Рік народження

3. Стать_________

4. Професія______

5. Стаж__________

6. Місце роботи

7. Адреса______

(поштове відділення)

А. АНАМНЕЗ

1. Дата заповнення

2. Скарги

На естетичний дефект

На порушення закривання рота

ТніТЇ^

інше

З. Чи звертались до послуг ортодонта раніше?
[Та^ І

Ні

4. Чи проводилось ортодонтичне лікування?
[Так І

5. Спадковість_________________________

6. Захворювання матері під час вагітності?

I половина вагітності_____________

II половина вагітності_____________

7. Вигодовування

8. Прорізування зубів

9. Стан ЛОР-органів Дихання

10. Порушення мови

11. Шкідливі звички

Б. ОБ'ЄКТИВНІ ДАНІ

1. Обличчя: - симетричне _

- асиметричне

- пропорційне.

- непропорційне

Нижня третина обличчя: норма _ Середня третина обличчя: норма

Носо-губні складки: норма_____

Підборідкова ямка: норма______

Профіль: прямий______________

видовжена
_збільшена _
_виражені _
.виражена _
_опуклий__

зменшена _зменшена. _згладжені _ .згладжена

впалий

2. Стан скронево-нижньощелепного суглоба

Відкривання рота (мм)________________

Біль при відкриванні__________________

Симетричність рухів__________________

В. ВНУТРІШНЬОРОТОВЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1. Присінок порожнини рота: норма

2. Вуздечка верхньої губи: норма__

3. Вуздечка нижньої губи: норма___

4. Вуздечка язика: норма__________

5. Слизова оболонка: норма_______

6. Розміри язика: норма___________

_макро

7. Прорізування зубів: раннє_______________ пізнє___

8. Гігієна порожнини рота: незадовільна_____________

9. Період прикусу: молочний_______________ змінний

ранній__________________

пізній___________________

_низьке прикріплення

„кровоточива
_мікро______

.задовільна постійний

10. Форма піднебіння: нормальне
плоске___

дахоподібне

11. Зубна формула

12. Аномалія окремих зубів:

Форма_____________

Величина___________

Кількість ____

Положення: - вестибулярне
- оральне_____

- мезіальне____

- дистальне____

- супраоклюзія _

- інфраоклюзія _

- транспозиція _

- тортоаномалія

13. Аномалія зубних рядів________

14. Аномальні форми зубних дуг.

15. Аномалія прикусу__________

16. Попередній діагноз_________

17. Додаткові методи обстеження

18. Заключний діагноз

19. План лікування

7.Матеріали активізації студентів під час викладення лекції:

1. З яких частин складаються клінічні методи об­стеження?

2. Що таке біологічний вік людини?

3. Дати визначення кісткового віку людини.

4. Які етіологічні фактори впливають на розви­ток зубощелепного апарату в антенатальному
періоді?

5. Яке значення має природне вигодовування не­мовляти?

6. Класифікація вуздечок язика за Ф. Я. Хорошилкіною.

7. Написати зубну формулу постійних зубів за FDI-ISO.

8. Написати зубну формулу тимчасових зубів за FDI-ISO.

9. В яких напрямках проводять обстеження при­кусу?

10. На основі яких даних ставиться попередній діагноз?

11. Що таке анамнез?

12. Які дані анамнезу особливо важливі в діагнос­тиці зубощелепних аномалій?

13. Які зубощелепні аномалії можуть спостеріга­тися у дитини, коли мати в період вагітності
працює на шкідливому виробництві?

14. Вплив характеру вигодовування немовляти на прикус.

15. Вплив шкідливих звичок на формування зубо­щелепних аномалій.

16. Як впливають на стан дитини токсикози, інфек­ційні захворювання матері в період вагітності?

Вплив родової травми на розвиток немовляти.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Клінічне обстеження ортодонтичного хворого складається з:

A. Суб'єктивних методів
Б. Об'єктивних методів

B. Антропометричних вимірів

Г. Антропометричних та графічних методів

Д. Суб'єктивних і об'єктивних методів

2. Суб'єктивні методи обстеження складаються з:

A.Паспортної частини і збору анамнезу
Б. Паспортної частини

B.Збору анамнезу

Г. Рентгенологічних методів

Д. Методів вивчення мовної функції

3. Фізіологічна ретрогенія - це:

A.Нейтральне розташування нижньої щелепи
Б. Дистальне розташування нижньої щелепи

B.Медіальне розташування нижньої щелепи
Г. Нейтральне співвідношення щелеп

Д. Одностороннє зміщення нижньої щелепи

4. При природному вигодовуванні нижня щелепа
переміщується:

A.У трансверзальній площині
Б. У вертикальній площині

B.У сагітальній площині

Г. В інфраорбітальній площині Д. У франкфуртській площині

5.Які розрізняють види віку людини?

A. Зубний

Б. Паспортний

B. Біологічний

Г. Зубний і кістковий

Д. Паспортний, біологічний, зубний і кіст­ковий

6. В яких площинах при клінічному обстеженні
описують прикус

A.У вертикальній

Б. У трансверзальній

B.У сагітальній і вертикальній
Г. У сагітальній

Д. У сагітальній, вертикальній і трансвер­зальній

7.Огляд порожнини рота починають з:

A. Окремих зубів
Б. Зубних рядів

B.Слизової оболонки порожнини рота
Г. Прикусу

Д. Правильної відповіді немає

8. Етіологічну частину діагнозу можна визначити з:

A. Паспортної частини
Б. Огляду

B. Анамнезу захворювання

Г. Анамнезу життя та зовнішнього огляду Д. Правильної відповіді немає

9. Що таке анамнез?

A. Скарги хворого, причини початку, особ­
ливості розвитку хвороби, умови життя
хворого

Б. Інструментальне обстеження хворого лі­карем

B. Заповнення історії хвороби

Г. Додаткові методи обстеження Д. Рентгенограма зубів

10. Яка патологія може формуватися при штучно­
му вигодовуванні немовляти?

A. Дистопія

Б. Дистальний прикус

B. Тортоаномалії
Г. Адентія

Д. Треми

11. Яка патологія може формуватися, коли дитина
спить з високо піднятою головою?

A. Косий прикус

Б. Дистальний прикус

B. Мезіальний прикус

Г. Ортогнатичний прикус Д. Прямий прикус

12. Що таке симптом Цилінського?

A. Співвідношення горбків перших постій­
них кутніх зубів

Б. Співвідношення дистальних поверхонь і других тимчасових кутніх зубів

B. Співвідношення іклів
Г. Співвідношення різців

Д. Співвідношення дистальних поверхонь других постійних кутніх зубів

13. Порядок прорізування постійних зубів

А. 6-1-2-3-4-5-7

Б. 1-2-4-5-3-6

В. 6-1-2-4-3-5-7

Г. 1-2-4-5-6-7

Д. 7-6-1-2-3-5-4

Коди правильних відповідей до тестів:

8.Матеріали для самопідготовки студентів:

а) по темі, що викладена в лекції.

Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001

б) по темі наступної лекції

Перелік основних питань:

Особливості невідкладної допомоги в умовах ортодонтичного кабінету при:

а)асфіксії

б) анафілаксії(шок анафілактичний)

в)втраті свідомості(знепритомленні)

г)епілепсії

д)травматичній кровотечі

е)набряку Квінке

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Адміністративні методи управління
7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Аерометоди
11. Активні групові методи
12. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування

Переглядів: 3399