Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація.

В Україні революція носила і національно-визвольний характер, оскільки національне питання було на передньому плані боротьби.

Важливе значення для розвитку суспільно-політичного життя мала поява в опозиційних сил легального офіційного каналу впливу на владу — думської трибуни. У І та II Державних думах на правах парламентської фракції діяла Українська думська громада, яка налічувала у своїх лавах понад 40 депутатів і обстоювала, головним чином, право України на політичну автономію та українізацію школи, судочинства, церкви та місцевих адміністративних органів. І хоча практична ефективність думської діяльності депутатів-українців була незначною, важливе політичне значення мала можливість оприлюднення з найвищої державної трибуни національних і соціальних вимог та інтересів українського народу (наприклад, селянин с. Кошелівка Ніжинського повіту Чернігівської губернії В. Хвіст заявив 1906 р. у стінах Думи, що Україна нагально потребує земельної реформи та політичної автономії).

Перша та друга Думи були розпущені царем, оскільки виявилися занадто "лівими".

Маніфест про розпуск другої Думи 3 червня 1907 р, прийнято вважати кінцем революції, бо він обмежив політичні свободи, проголосив новий антидемократичний закон про вибори і початок репресій проти учасників революції. Багато здобутків національного руху були ліквідовані. Царизм знову перейшов до політики національного гноблення українського народу.

У багатьох українських губерніях було введено “воєнний" або ж "особливий" стан: заборонялися будь-які збори, наради, навіть не дозволялося збиратися декільком особам у приватних квартирах, різко зросла кількість арештів, масових

заслань без суду і слідства, погромів профспілок, заборони демократичних видань, панували воєнні суди зі спрощеною формою судочинства,.

Досить відчутним був наступ реакції у культурній сфері - заборонялося студентам брати участь у будь-яких зібраннях, ліквідувалася автономія вищих навчальних закладів.

Посилення національного гніту -Уряд заборонив викладання українською мовою у школах, не дозволялося у школах співати українських пісень, декламувати вірші українською мовою, виконувати національні мелодії.

З 1907 по 1910рр. тривав період реакції - жорстокого переслідування опозиційного та українського руху. Головним прихильником цієї політики був міністр внутрішніх справ, а згодом - голова уряду Росії П. СтолипІн.

У Росії з 1906 по 1911 рр. з ініціативи П.Столипіна здійснювалася аграрна реформа, яка передбачала:

знищення общинного землекористування і перетворення селян на індивідуальних власників землі - фермерів;

ліквідація аграрної перенаселеності європейської частини країни шляхом переселення селян у східні райони Росії.

В її основі лежали головні ідеї: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю у приватну "власність (хутір чи відруб)," переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. Стрижнем столипінської аграрної реформи була ставка на особисту ініціативу та конкуренцію, які протиставлялися традиційній общинній рівності у бідності.

У цілому по Росії реформа не досягла поставлених цілей. Але саме в Україні вона мала найбільший успіх(з общин вийшла майже половина селянських господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі. Україна дала найбільшу кількість переселенців до Сибіру (біля І млн.).

Зросли посівні площі, валовий збір зернових, товарність сільського господарства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Революція 1905-1907 рр. І Україна. Українські громади у І та ІІ російських Думах.	\|	Політика сторін щодо України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.