МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Ключові терміни та поняттяСКЛАДІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В 60—80 РОКИ ЗМІНИ В ДЕМОГРАФІЧНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ · демографія · урбанізація · міграція · багатонаціональний склад населення · соціально-класова структура · інтелігенція · номенклатура
Демографічні зміни. Україна відноситься до тих держав (хоча вона справжньою державою в складі Союзу ніколи не була), в яких в новітні часи відбулися драматичні демографічні зміни. В к. XIX—на поч. XX ст. темпи зростання населення України були чи не найвищими в світі. Потім впродовж XX ст. сталися дві демографічні катастрофи: від 9 до 12 млн. людей загинули внаслідок голодомору 1932—1933 рр., чисток і депортацій 80-х років та близько 8—10 мли. полягло у другій світовій війні та в період голоду 1946—1947 рр. Таким чином трохи більше, як за десятиріччя, з лиця землі зникло понад ЗО % населення України, причому смертність була особливо високою серед чоловіків. Тенденція зниження темпів росту населення залишилася й в 60—80-х роках. Причиною повільного зростання населення були, зокрема, демографічні катаклізми. Значний вплив справляла урбанізація. Відмінності в побутових і культурних умовах мешканців села та міського населення були дуже великими. Це, разом з складними умовами праці (в основному ручної) та низької її оплатою, обумовлювало зростання міграції селян до міста. Відіграла свою негативну роль і так звана політика ліквідації «неперспективних сіл», внаслідок якої тисячі сіл були «стертими» з лиця землі, а переважна більшість їх мешканців опинилася в місті. Так, за порівняльними даними переписів 1959 та 1989 р. сільське населення зменшилося на 3,5 млн. (з 54 % до 39 % від загальної кількості населення України). Оскільки городяни проживали в надзвичайно тісних помешканнях («хрущовки»), а величезна більшість жінок працювала повний робочий день то в містах вони надавали перевагу невеликій сім'ї з одним чи максимум двома дітьми. Темпи росту населення України були найнижчими СРСР. Вони визначалися, окрім названої вище причини ще й тим, що українська жінка була широко інтегрована в суспільне виробництво: жінки складали понад 50 кожної соціальної групи, окрім, звичайно, номенклатури На демографічну ситуацію в республіці впливали також зменшення кількості шлюбів та збільшення кількості розлучень, зростання дитячої смертності, а також смертності чоловіків в працездатному віці. В 70-ті рр. приріст населення виявився вдвічі меншим, аніж в 60-і роки. Всього чисельність населення України складала в 1960 р. 42,5 млн. чол., в 1985 р. 50,8 млн. чол. Дуже складними на Україні виявилися наслідки міграційних процесів. Міське населення за 25 років (1960 - 1985) зросло в 1,6 рази, сільськеж — зменшилося в 1/4рази. Ці процеси вкрай негативно відбивалися на загальному стані сільського господарства та забезпеченості населення України продуктами харчування. У багатьох відношеннях населення України нагадувало жителів інших країн: при повільному старінні й низьких темпах зростання йому були притаманні постійно зростаючий відсоток пенсіонерів і спадаючий відсоток робітників повної зайнятості. Співвідношення працюючих в народному господарстві і пенсіонерів в 1985р. складало 2:1 (в 1960 році — 3,8:1). З України на освоєння нових територій, на виконання загальносоюзних народногосподарських програм в райони Сибіру, Півночі та Далекого Сходу виїзжала значна частина працездатного, в основному молодого населення. В Україну ж прибували з різних причин представники інших національностей, головним чином росіяни. За переписом 1989 р. українці склали 37,4 млн., росіяни — 11,4 млн., євреї — 486 тис., білоруси — 440 тис., молдавани — 325 тис., поляки — 219 тис., болгари — 234 тис. , угорці — 163 тис., румуни — 135 тис., греки — 99 тис., татари — 88 тис., кримські татари — 47 тис. тощо. Порівняно з іншими республіками Україна була густозаселеним краєм. Якщо в Європейській частині Радянського Союзу на 1 кв. км. в середньому припадало 34 мешканці, то в Україні цей показник дорівнював 82. Причому характерно, що населення в республіці розподілялося нерівномірно. Найбільш залюдненими були промислові області (в основному східні), де спостерігалося швидке зростання населення. Це характерно було й для Криму, цілющий клімат якого особливо приваблював росіян. На Західній Україні населення зростало середніми темпами, а на Право- і Лівобережжі вони були далеко нижчі від середніх. Демографічні процеси вкрай слабо враховувалися в реальній політиці, що поглиблювало кризові явища в суспільстві. Особливою трагічною сторінкою, що відбилася (й довго ще буде відбиватися) на демографічній ситуації в Україні стала, як уже зазначалося, Чорнобильська катастрофа. Зміни, які відбувалися в 60—70-х рр. в галузі економіки, сільському господарстві, процеси індустріалізації і урбанізації, демографічні умови не могли не позначитися на традиційній класовій структурі України. Відбулися зміни в соціальній структурі українського суспільства. Якщо на поч. 60-х років кількість робітників в народному господарстві республіки складала 50 %, то в 1985 р.— вже 60 %: за одне покоління робітники перетворилися на переважаючу більшість робочої сили України. Пролетаріат не лише швидко зростав, а й ставав більш українським з точки зору його етнічного складу. Якісні показники робітничого класу по освіті й кваліфікації були різними в окремих галузях народного господарства. Істотні зміни відбувалися і в середовищі колгоспного селянства. Загальна кількість сільського населення України складала 1/3 від усього населення (на поч. 60-х років — половину). Це відбилося на загальному стані всього народного господарства. За 1965—1985 рр. чисельність інтелігенції збільшилася в 3,5 рази, кількість її складала майже 25 % всіх зайнятих в народному господарстві. Це явище зумовлено потребами НТР і загального соціального прогресу. Число фахівців з вищою освітою за 10 років ( 1960-1970 рр.) подвоїлося (відповідно 700 тис. і 1,4 млн.). Але в цій соціальній групі понад 1/3 складали росіяни (і це зрозуміло; українці, які складали 74 % населення, серед загального числа вузівських студентів мали менше 60 %). В Україні, як і в цілому в Союзі, існувала багаточисельна і найвпливовіша в країні соціальна група — номенклатура, як опора і основа адміністративно-командної системи. Саме вона, а не народ, була господарем держави, їй були підпорядковані всі сторони життя суспільства. Номенклатура фактично була поза законом і поза критикою. Це створювало умови для зростання корупції, підлабузництва на всіх рівнях влади. Апаратники були здатні на деякі дії, реформи, зміни в суспільстві, але, і це саме головне, до тієї межі, поки це не загрожувало їх власним інтересам, їх добробуту.
З а п и т а н н я:
1.Як урбанізація вплинула на соціальний склад населення України? 2. Як Ви можете охарактеризувати наслідки міграційних процесів в Україні в розглядуваний період? 3. Що таке номенклатура і яке місце вона посідала в адміністративно-командній системі? Чи е номенклатура сьогодні?
«ПЕРЕБУДОВА» І РОЗПАД СРСР (1985—1991 РР.)
Читайте також:
|
||||||||
|