• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ключові терміни та поняття

СКЛАДІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В 60—80 РОКИ

ЗМІНИ В ДЕМОГРАФІЧНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ

· демографія

· урбанізація

· міграція

· багатонаціональний склад населення

· соціально-класова структура

· інтелігенція

· номенклатура

Демографічні зміни. Україна відноситься до тих держав (хоча вона справжньою державою в складі Союзу ніколи не була), в яких в новітні часи відбулися драма­тичні демографічні зміни. В к. XIX—на поч. XX ст. темпи зростання населення України були чи не найвищи­ми в світі. Потім впродовж XX ст. сталися дві демогра­фічні катастрофи: від 9 до 12 млн. людей загинули внас­лідок голодомору 1932—1933 рр., чисток і депортацій 80-х років та близько 8—10 мли. полягло у другій світовій війні та в період голоду 1946—1947 рр.

Таким чином трохи більше, як за десятиріччя, з лиця землі зникло понад ЗО % населення України, причому смертність була особливо високою серед чоловіків.

Тенденція зниження темпів росту населення залишилася й в 60—80-х роках. Причиною повільного зростання населення були, зокрема, демографічні катаклізми. Знач­ний вплив справляла урбанізація. Відмінності в побутових і культурних умовах мешканців села та міського на­селення були дуже великими. Це, разом з складними умовами праці (в основному ручної) та низької її опла­тою, обумовлювало зростання міграції селян до міста. Відіграла свою негативну роль і так звана політика ліквідації «неперспективних сіл», внаслідок якої тисячі сіл були «стертими» з лиця землі, а переважна більшість їх мешканців опинилася в місті. Так, за порівняльними даними переписів 1959 та 1989 р. сільське населення зменшилося на 3,5 млн. (з 54 % до 39 % від загальної кількості населення України). Оскільки городяни проживали в надзвичайно тісних помешканнях («хрущовки»), а величезна більшість жінок працювала повний робочий день то в містах вони надавали перевагу невеликій сім'ї з одним чи максимум двома дітьми.

Темпи росту населення України були найнижчими СРСР. Вони визначалися, окрім названої вище причини ще й тим, що українська жінка була широко інтегрована в суспільне виробництво: жінки складали понад 50 кожної соціальної групи, окрім, звичайно, номенклатури На демографічну ситуацію в республіці впливали також зменшення кількості шлюбів та збільшення кількості розлучень, зростання дитячої смертності, а також смертності чоловіків в працездатному віці. В 70-ті рр. приріст населення виявився вдвічі меншим, аніж в 60-і роки. Всього чисельність населення України складала в 1960 р. 42,5 млн. чол., в 1985 р. 50,8 млн. чол.

Дуже складними на Україні виявилися наслідки міграційних процесів. Міське населення за 25 років (1960 - 1985) зросло в 1,6 рази, сільськеж — зменшилося в 1/4рази. Ці процеси вкрай негативно відбивалися на загальному стані сільського господарства та забезпеченості населення України продуктами харчування.

У багатьох відношеннях населення України нагадувало жителів інших країн: при повільному старінні й низьких темпах зростання йому були притаманні постійно зростаючий відсоток пенсіонерів і спадаючий відсоток робітників повної зайнятості. Співвідношення працюючих в народному господарстві і пенсіонерів в 1985р. складало 2:1 (в 1960 році — 3,8:1).

З України на освоєння нових територій, на виконання загальносоюзних народногосподарських програм в райони Сибіру, Півночі та Далекого Сходу виїзжала значна частина працездатного, в основному молодого населення. В Україну ж прибували з різних причин представники інших національностей, головним чином росіяни. За переписом 1989 р. українці склали 37,4 млн., росіяни — 11,4 млн., євреї — 486 тис., білоруси — 440 тис., молдавани — 325 тис., поляки — 219 тис., болгари — 234 тис. , угорці — 163 тис., румуни — 135 тис., греки — 99 тис., татари — 88 тис., кримські татари — 47 тис. тощо.

Порівняно з іншими республіками Україна була густозаселеним краєм. Якщо в Європейській частині Радянського Союзу на 1 кв. км. в середньому припадало 34 мешканці, то в Україні цей показник дорівнював 82. Причому характерно, що населення в республіці розподі­лялося нерівномірно. Найбільш залюдненими були про­мислові області (в основному східні), де спостерігалося швидке зростання населення. Це характерно було й для Криму, цілющий клімат якого особливо приваблював росіян. На Західній Україні населення зростало середні­ми темпами, а на Право- і Лівобережжі вони були далеко нижчі від середніх.

Демографічні процеси вкрай слабо враховувалися в реальній політиці, що поглиблювало кризові явища в суспільстві.

Особливою трагічною сторінкою, що відбилася (й дов­го ще буде відбиватися) на демографічній ситуації в Ук­раїні стала, як уже зазначалося, Чорнобильська катастрофа.

Зміни, які відбувалися в 60—70-х рр. в галузі еконо­міки, сільському господарстві, процеси індустріалізації і урбанізації, демографічні умови не могли не позначитися на традиційній класовій структурі України. Відбулися зміни в соціальній структурі українського суспільства. Якщо на поч. 60-х років кількість робітників в народно­му господарстві республіки складала 50 %, то в 1985 р.— вже 60 %: за одне покоління робітники перетворилися на переважаючу більшість робочої сили України. Проле­таріат не лише швидко зростав, а й ставав більш укра­їнським з точки зору його етнічного складу. Якісні показ­ники робітничого класу по освіті й кваліфікації були різ­ними в окремих галузях народного господарства.

Істотні зміни відбувалися і в середовищі колгоспного селянства. Загальна кількість сільського населення Ук­раїни складала 1/3 від усього населення (на поч. 60-х ро­ків — половину). Це відбилося на загальному стані всьо­го народного господарства.

За 1965—1985 рр. чисельність інтелігенції збільшила­ся в 3,5 рази, кількість її складала майже 25 % всіх зай­нятих в народному господарстві. Це явище зумовлено по­требами НТР і загального соціального прогресу. Число фахівців з вищою освітою за 10 років ( 1960-1970 рр.) подвоїлося (відповідно 700 тис. і 1,4 млн.). Але в цій со­ціальній групі понад 1/3 складали росіяни (і це зрозуміло; українці, які складали 74 % населення, серед за­гального числа вузівських студентів мали менше 60 %).

В Україні, як і в цілому в Союзі, існувала багаточисельна і найвпливовіша в країні соціальна група — но­менклатура, як опора і основа адміністративно-команд­ної системи. Саме вона, а не народ, була господарем держави, їй були підпорядковані всі сторони життя сус­пільства. Номенклатура фактично була поза законом і поза критикою. Це створювало умови для зростання ко­рупції, підлабузництва на всіх рівнях влади. Апаратни­ки були здатні на деякі дії, реформи, зміни в суспільстві, але, і це саме головне, до тієї межі, поки це не загрожу­вало їх власним інтересам, їх добробуту.

З а п и т а н н я:

1.Як урбанізація вплинула на соціальний склад населення України?

2. Як Ви можете охарактеризувати наслідки міграційних проце­сів в Україні в розглядуваний період?

3. Що таке номенклатура і яке місце вона посідала в адмініст­ративно-командній системі? Чи е номенклатура сьогодні?

«ПЕРЕБУДОВА» І РОЗПАД СРСР (1985—1991 РР.)

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
11. Базові (ключові) цінності.
12. Базові поняття

Переглядів: 482