Система державної влади Речі Посполитої

Органи державної влади ВКЛ

Ті українські землі, які входили до складу ВКЛ, підлягали литовській адміністрації. Зберігаючи автономні права, Литва мала власну, до певної міри, відмінну від Польщі систему державної влади. Схематично її можна зобразити так:

Великий князь (господар) – пани-рада – сейм

Великий князь (господар) за ІІІ Литовським статутом мав широкі повноваження в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики. Він очолював виконавчо-розпорядчі органи, призначав і звільняв чиновників, командував військом, укладав міждержавні угоди тощо. Уже ХV ст. влада господаря була частково обмежена пани-радою і сеймом. Без їхньої згоди великий князь не мав права ухвалювати основні рішення державного життя.

Пани-рада складалася з найвпливових осіб ВКЛ: маршалка, канцлера, підскарбія, гетьмана, воєводи, каштелянів, окремих старост, католицьких єпископів, великих феодалів.

Спочатку пани-рада була лише допоміжним органом при господарі. Згодом вона набуває значних повноважень і перетворюється в постійно діючий законодавчий, виконавчо-розпорядчий, контролюючий та судовий орган ВКЛ. Пани-рада вирішувала питання державної ваги розом з великим князем, а в разі його відсутності – і без нього. Коли пани-рада і господар не доходили спільного рішення, вирішальним ставало слово пани-ради. Крім того, вона обирала великого князя, ухвалювала закони, розглядала найважливіші судові справи тощо.

На Вальний сейм у ВКЛ збиралися великий князь, пани-рада, католицькі і православні єпископи, а також по два депутата від кожного повіту. Певних строків зібрання сейм не мав. Згідно з ІІ Литовським статутом 1566 р. сейм наділявся такими повноваженнями, що без його рішення не можна було змінювати податки в країні і оголошувати вийну.

Після Люблінської унії 1569 р. українські землі об’єдналися в межах єдиної країни – Речі Посполитої. В українських землях запанували польські закони і влада. Схематично систему державних органів влади РП можна зобразити так:

Король – королівська рада – сейм

З 1386 р. польського короля обирала королівська рада. З середини ХІV ст. це був постійно діючий орган при королі. До його складу входили: королівський канцлер та його заступник королівський підканцлер, королівський маршал та його заступник надвірний маршал, королівський підскарбій та його заступник надвірний підскарбій, воєводи, каштеляни, католицькі єпископи.

У ХV ст. королівська рада отримала назву Великої королівської ради. З ХІV ст. стають регулярними наради корола з польською шляхтою. На цій основі у ХV ст. виник загальний (Вальний) сейм. До нього входили Велика королівська рада та депутати від польської шляхти. В подальшому сейм поділився на дві палати:

1 палата – сенат (Велика королівська рада);

2 палата – посольська ізба ( представники шляхти).

Вальний сейм міг збиратися щорічно з метою ухвалення загальнодержавних законів, а в разі потреби – обирав короля.

10. Система органів управління в українських землях литовсько – польської доби (середина XIV – перша половина XVII ст.)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Річ Посполита

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.