Кирило-Мефодіївське братерство

Культурне відродження в складі Австрії

У цей час український етнос на західно-українських землях представляло здебільшого селянство. Воно зберігало рідну мову й етнічний характер традиційно-побутової культури, проявляло себе й активною суспільною силою. Відношення народу до влади знаходило прояв і в його усній поетичній творчості. Очевидно, що соціальна активність і антифеодальна спрямованість народу впливала на формування суспільної думки на західно-українських землях. Зрозуміло, що українське панство й церковна греко-католицька ієрархія цьому настрою співчуття не викликали. На інтерес життям народу, його утвором, традиційно-побутовою культурою мали вплив ідеї освіти, наполеонівської війни, революційний польський рух, пропаговані романтизмом постулати народності, інтенсивне розгортання народознавчої робот у слов'янських країнах. Приклад культурного самоствердження слов'янських народів послужив, зокрема , поштовхом до наукового дослідження української мови, написанню його граматики, складанню словників. НА початку 30- х років виникає кружок "русская троица", який був створений М. Шашкевичем, І. Вагилевичем і Я. Головацким. Члени кружка перебували під впливом ідей романтизму, добутків істориків, етнографів і літераторів Придніпровської України, тому прагнули підняти народний дух, освітити народ. В 1848г. хвиля революційного духу охопила всю західну половину європейського материка. В Австрійській імперії цей рух відгукнувся більш голосно, ніж в інших країнах: повстала Угорщина, повстали слов'янські народи Австрії, які були підготовлені попереднім культурницьким і суспільним рухом. Центральної й Східної Європи за волю й дала назву революції - "весна народов". В 1848г. у Львову вийшла до друку перша українська газета "зоря Галичская", а також була створена культосвітня організація "галицько- руська матиця". Головний Росіянин Рада через "звезду Галичскую" пропагувала свою програму політичної діяльності, яка потім надовго залишалася програмою передової частини галичской інтелігенції. У ній ішла мова про "добре й щастя народа" у демократичнім значенні цього слова. Далі йде "развитие й підйом народностей у всіх її частях", тобто вдосконалення мови, уведення його в школах, видання газет і книг українською мовою . І, нарешті, охорона конституційної волі й спроба шукати шляхи поліпшення життя лише в границях конституції.

Велике суспільно-політичне значення мала діяльність створеного в 1864г. у Києві Кирило-Мефодіївського суспільства. Члени Кирило-Мефодіївського суспільства прагли, по-перше, сформувати українську національну ідею, основні проблеми якої були вже поставлені в ході національної боротьби, а саме: який повинна бути роль українців серед слов'янських народів; чи винна українська нації створювати власне, незалежне від Росії й Австрії, держава; якими засобами можна ліквідувати національне гноблення, створити незалежна держава. По-друге, Кирило-Мефодіївське суспільство планувало розгорнути практичну діяльність, спрямовану на реалізацію національної ідеї. Більшість членів Кирило-Мефодіївського суспільства вважали, що застосовувати революційні методи для досягнення поставлених цілей не можна. Виключення становили Т.М. Шевченко, Н.І. Гулак, А. Навроцкий, що довели, що без рішучих революційних дій досягтися соціального й національного звільнення не вдасться. Засновники товариства (усього декілька десятків чоловік): Н.І. Костомаров (професор Київського університету, історик), В.М. Бєлозерський (учитель), Н.І. Гулак (чиновник). Інтелігенція: поет Т.М. Шевченко, письменник П.А. Кулиш і ін. Студенти. Організаційні й програмні положення суспільства втримувалися в документах "Книга буття українського народу" і "Статут слов'янського братерства св. Кирила й Методія". Суспільство існувало недовго. Навесні 1847г. по доносу провокатора - студента А. Петрова - постійні учасники засідань суспільства були арештовані. Н.І. Гулак укладений у Шлиссельбургскую міцність, Т.М. Шевченко відданий у солдати в Оренбурзький край, інші вислані. Діяльність Кирило-Мефодіївського суспільства мала велике значення для подальшого формування національної ідеї. Навіть те деяке, що встигнули зробити члени суспільства - видання книг, бесіди, лекції, програмні документи - будило суспільну думку, змушуючи шукати шляхи до кращого, вільному майбутньому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культурне відродження в складі Росії	\|	Події революції 1905-1907 рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.