• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Споживчий ефект

Сп

Nn t

де, Зп – залишки продукції на складах магазинів, що входять в дослідницьку панель на

початок досліджуваного періоду;

Зк – те ж, тільки на кінець досліджуваного періоду;

V – обсяг закупок, здійснений досліджуваними магазинами за вказаний період;

Nn – кількість магазинів, що входять в дослідницьку панель;

Nз – загальна кількість магазинів, що займаються продажем товарів;

t – період, на протязі якого здійснюється панель дослідження.

Частка ринку фірми – питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту.

Розраховують:

Кількість проданих товарів

(1) Частку ринку = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

(за обсягом продажу) Загальний обсяг продажу товарів на базовому ринку

Продаж товарів (в грош. од.)

(2) Частку ринку = –––––––––––––––––––––––––––––––

(за вартісними показниками) Місткість ринку (в грош. од. )

Частка ринку фірми

(3) Відносна частка ринку = ––––––––––––––––––––––––––

Частка ринку конкурентів

Або,

Частка ринку фірми

(4) Відносна частка ринку = ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Частка ринку трьох основних конкурентів

Частка ринку фірми

(5) Частка ринку відносно лідера = –––––––––––––––––––––

Частка ринку лідера

Насиченість ринку – показник, який характеризує перспективи зміни попиту (у %) і визначається як відношення кількості покупців, які вже придбали товари, до загальної кількості споживачів.

Нр = –––– * 100%

С

Де, Нр – насиченість ринку;

С – загальна кількість споживачів;

Сп – кількість покупців, які придбали товар

Загальна характеристика методів прогнозування.

Прогнозування попиту – це мистецтво оцінки майбутнього попиту при умові певної поведінки покупців в заданих умовах.

Всі методи прогнозування, що використовуються в маркетингу можна поділити на евристичні та економіко-математичні методи.

Евристичні передбачають, що підходи, які використовуються для формування прогнозу, не викладені в явній формі і невіддільні від особи, яка робить прогноз. До даної категорії методів відносяться соціологічні методи та експертні методи.

Експертні методи ґрунтуються на досвіді, знаннях та інтуїції фахівців. Експерти можуть бути: покупці, посередники, менеджери фірм.

Серед експертних методів розрізняють як індивідуальні, так і групові експертні опитування.

До числа групових експертних опитувань відносять:

- відкрите обговорення питань з наступним відкритим або закритим голосуванням;

- закрите обговорення з наступним закритим голосуванням або заповненням анкет експертного опитування („метод Дельфі”);

- вільні висловлювання без обговорення і голосування („мозковий штурм”).

При використанні економіко-математичних методів підходи до прогнозування чітко сформульовані і можуть бути виконані іншими особами, які обов’язково прийдуть до отримання того ж прогнозу.

До економіко-математичних методів відносять:

- метод екстраполяції тренда;

- метод згладжування за експонентою;

- методи кореляційно-регресивного аналізу;

- прогноз на основі індикаторів;

- метод стандартного розподілу ймовірностей.

Тема 6. Вивчення споживачів.

Споживчі ринки і купівельна поведінка споживача. Ринки організованих споживачів і поведінка компаній-споживачів.

Споживчі ринки і купівельна поведінка споживача.

Споживчий ринок – це ринок товарів масового попиту. На споживчому ринку купляють товари і послуги для особистого споживання, сімейного і домашнього користування. Головне завдання маркетингу ринку споживчих товарів – вивчити поведінку покупця на ринку, сформувати модель прийняття ним рішення про покупку.

Отже, споживчий ринок – сукупність окремих осіб і домогосподарства, які закуповують товари для особистого споживання.

Модель купівельної поведінки

Вивчення поведінки покупців має на меті встановити, хто купує чи буде купувати товари, як, коли і де будуть купувати, чому покупець буде купувати товар даної фірми.

Головне питання маркетингу: як покупець реагує на різні маркетингові прийоми фірми?

Фактори, що впливають на купівельну поведінку покупця:

1група: фактори культурного порядку:

а)культура;

б)субкультура;

в)соціальний стан.

2група: соціальні фактори:

а) референтні групи;

б) сім¢я;

в) ролі і статуси.

3група: фактори особистого порядку:

а)вік і етап життєвого циклу сім¢ї;

б)рід занять;

в)економічне положення;

г)спосіб життя;

д)тип особистості і уявлення про самого себе.

4група: психологічні фактори:

а)Мотив – нужда, яка заставляє людину шукати шляхи і способи її задоволення.

Психологи розробили ряд теорій людських мотивацій.

Теорія мотивації З.Фрейда – люди не усвідомлюють реальних психологічних сил , які формують їх поведінку , вони подавляють в собі багато потягів. Особа до кінця не усвідомлює мотивів своєї поведінки під час купівлі , діє переважно підсвідомо . Ці фактори слід враховувати при дизайні товару, рекламі, щоб стимулювати підсвідомі елементи психіки людини.

Теорія мотивації Маслоу.

Авраам Маслоу старався пояснити , чому в різний час люди мають різні потреби.

В своїй теорії він говорить що людські потреби розміщенні в порядку їх ієрархічного значення від найбільш до найменш важливих.

б)Сприйняття(сприйняття процес, за допомогою якого людина відбирає організує і інтерпретує вхідну інформацію для створення значимої картини навколишнього світу. Різні реакції людей на один і той же подразник);

в)Засвоєння (людина накопичує знання в процесі своєї трудової діяльності);

г)Переконання і відношення (Переконання - характеристика людиною чого-небудь подумки. Відношення – оцінка людиною якого-небудь об’єкта чи ідеї, яка склалась на основі існуючих знань, почуття, які до них відчувають і напрямок можливих дій).

Модель прийняття рішення про покупку.

1. Усвідомлення проблеми – може здійснюватися під впливом внутрішніх факторів(потреби покупця) і зовнішніх факторів.

2. Джерела інформації - комерційні(реклама , торгові посередники, продавці) , загально доступні(засоби масової інформації), особисті(у знайомих), джерела емпіричного досвіду. Джерела інформації дають певну сукупність знань про товар. Існує повний комплект інформації – перелік всіх товарів з усіма характеристиками. Частина інформації, яку отримав покупець в процесі пошуку називають комплектом усвідомленості.

Клієнт має перед собою комплект вибору і вже звідси вибирається рішення про покупку.

3. При оцінці варіантів враховується властивість товарів, вагомі значення певних показників, фактор переконання про якість товару, функція корисності даного товару.

4. Фактори, які впливають на рішення про покупку:

¨ відношення до покупки інших людей; непередбаченні фактори.

5. Можливі варіанти реакції на покупку : позитивна (здійснення повторних покупок); негативна (1.шукати інших продавців, 2.позбутися товару)

Ринки організованих споживачів і поведінка компаній-споживачів.

Купівельна поведінка компанії-споживача – це купівельна поведінка всіх організацій, котрі купують товари і послуги для використання їх у виробництві інших товарів і послуг, котрі потім продаються, здаються в оренду або поставляються іншим споживачам, а також всіх компаній, котрі займаються роздрібною і оптовою торгівлею.

Ринок товарів виробничого призначення – це сукупність осіб і організацій, які закуповують товари для їх подальшого використання в процесі виробництва, здачі в оренду, перерозподілу або перепродажу.

Цей ринок має певні особливості :

· на цьому ринку значно менше покупців, ніж на споживчому ринку;

· покупці є значно крупнішими – вони здійснюють разові закупки в великих обсягах;

· покупці сконцентровані географічно;

· попит на товари в значній мірі обумовлюється попитом на товари широкого вжитку;

· попит є нееластичний;

· покупці – великі професіонали.

Тут рішення про покупку приймають відповідні функціональні підрозділи підприємства: один постачальник, відділ матеріально-технічного постачання, центр по закупках (це сукупність службових осіб , які мають певне пряме чи непряме відношення до закупок).

Фактори які впливають на поведінку покупців товарів виробничого значення:

1) Фактори навколишньої обстановки : рівень первинного попиту; умови матеріально-технічного постачання; вартість одержаних послуг; діяльність конкурентів на ринку; темпи НТП і інше.

2) Фактори міжособистих відносин: уповноваження осіб які повинні здійснювати покупки; статус працівників; вміння поставити себе на місце іншого; вміння переконувати.

3) Фактори особливостей організації: організаційна структура; ціль організації; політичні установки;

4) Фактори індивідуальних особливостей особистості: освіта; вік; тип особистості; готовність піти на ризик; рівень доходу.

Процес покупки, включає в себе такі етапи:

1. виникнення, усвідомлення і формування потреби(тут виникнення і усвідомлення потреби мають спрощений характер; потреби є постійними);

2. визначення характеристик продукту, необхідних для задоволення потреб(на цьому етапі проводиться функціонально-вартісний аналіз);

3. детальний пошук постачальників; розгляд пропозицій і попередні переговори;

4. безпосередній вибір постачальника;

5. оцінка параметрів(показників) поставленої продукції.

Ринок проміжних продавців – це сукупність осіб і організацій , котрі купляють товари для перепродажу або здачі їх в оренду іншим споживачам з вигодою для себе.

Ринок державних закладів – складають організації федерального уряду , урядів штатів і місцеві органи влади , які закупляють або орендують товари , котрі необхідні їм для виконання своїх головних функцій керування державою.

Тема 7. Дослідження конкурентів та завоювання переваг в

конкурентній боротьбі.

Привабливість галузі та конкурентна боротьба в галузі.

Виявлення пріоритетних конкурентів та визначення сили їх позиції.

Дослідження основних конкурентів.

Привабливість галузі та конкурентна боротьба в галузі.

Дослідження конкуренції та вибір відповідної конкурентної стратегії передбачає проведення дослідження в двох напрямах:

1. необхідно встановити привабливість даної галузі в довготривалій перспективі;

2. визначити конкурентні позиції організації та її товарів порівняно з іншими організаціями даної галузі.

Автор сучасної теорії конкуренції М. Портер визначив п’ять конкурентних сил, що створюють відповідне конкурентне середовище і визначають привабливість галузі:

- потенційні конкуренти;

- товари замінники;

- постачальники;

- споживачі;

- конкуренція між діючими фірмами в галузі.

Таким чином, конкурентне середовище створюють не тільки фірми, які вже діють в галузі.

Потенційні конкуренти представляють загрозу для фірми також. Зменшити її можна шляхом створення „бар’єрів входу в галузь”.

Висота бар’єра визначається наступними факторами:

1. економікою масштабів;

2. звичність торгової марки;

3. фіксованими затратами, пов’язаними з входом в нову галузь;

4. затратами на нові основні фонди;

5. доступом до системи товароруху;

6. доступом до галузевої системи постачання;

7. відсутністю досвіду виробництва даного виду товару;

8. можливими відповідними діями підприємств галузі.

При оцінці загрози заміни даного продукту необхідно враховувати характеристики і ціну продукту-замінника по відношенню до традиційних продуктів, ціну переключення на використання нового продукту.

Сила позиції постачальників визначається наступними факторами:

1. різноманітністю та високою якістю продуктів, що постачаються;

2. наявністю можливості заміни постачальників;

3. величиною затрат переключення споживачів на використання продукції інших постачальників;

4. величиною об’ємів продукції, яка закуповується у постачальників.

Сила позиції покупців визначається наступними факторами:

1. можливістю переключитися на використання інших продуктів;

2. затратами, пов’язаними з цим переключенням;

3. об’ємом продуктів, що закуповуються.

Дослідження, проведені в названих напрямах, дадуть фірмі можливість визначити конкурентний „клімат”, інтенсивність змагання і тип конкурентної переваги, яким володіє кожний з конкурентів.

Виявлення пріоритетних конкурентів та визначення сили їх позиції.

Для кожного ринку повинні бути ідентифіковані найбільш пріоритетні конкуренти. З цією метою на основі обраного підходу здійснюється класифікація конкурентів.

Використовують наступні підходи до класифікації:

· за товарним принципом:

- фірми, які виготовляють і реалізують абсолютно аналогічний товар;

- фірми, які пропонують аналогічний товар, але інших марок, сортів, модифікацій;

- фірми, які виготовляють товари-замінники;

· залежно від ролі в конкурентній боротьбі:

- ринковий лідер – фірма, яка має найбільшу частку ринку;

- ринковий претендент („челенджер”) – фірма, яка виборює право ввійти до числа лідерів, збільшуючи свою торгову частку;

- ринковий послідовник – фірма, яка наслідує стратегію і тактику ринкового лідера, обороняючи свою частку ринку;

- фірми-нішери, які діють у ринковій ніші – фірми, які обслуговують невеликі ринкові сегменти;

· за типом обраної стратегії:

- фірми, які використовують стратегію низьких витрат;

- фірми, які застосовують стратегію диференціації;

- фірми, які використовують стратегію диверсифікації.

Вивчення основних конкурентів має на меті дослідження їхньої конкурентоспроможності і проводиться в трьох напрямах:

- дослідження конкурентоспроможності конкурентів;

- дослідження ефективності маркетингової діяльності конкурентів;

- дослідження конкурентоспроможності фірми в цілому.

Дослідження основних конкурентів.

1-й крок в дослідженні конкурентів передбачає визначення конкурентоспроможності товарів.

Конкурентоспроможність товару – сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами).

К = –––––––––––––––––– ® max

Ціна споживання

або,

Екор. Т + С

К = ––––––– = ––––––––– ® max,

Читайте також:

1. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
2. Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, гентаміцину сульфат). Механізм і спектр протимікробної дії, застосування, побічні ефекти.
3. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
4. Аналіз ефективності використання каналів розподілу
5. Аналіз ефективності використання оборотних активів
6. Аналіз ефективності використання основних засобів.
7. Аналіз ефективності діяльності працівників банку
8. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
9. Аналіз ефективності кредитних операцій
10. Аналіз ефективності системи антиризикованих заходів
11. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
12. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами й ефективності їх ви­користання.

Переглядів: 1145