Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ПУР в умовах ризику.

Ризик - потенційна, кількісно вимірна можливість (імовірність) настання проблемної (Проблема - невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети. У кількісному виразі - це відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення (у бік зменшення або збільшення).) ситуації у результаті цілеспрямованої діяльності (ПУР) і пов'язаних з нею наслідків:

■ негативних у вигляді: втрат, збитків, програшів тощо;

■ позитивних у вигляді: вигод, прибутків, виграшів тощо;

■ нульового (ні збитку, ні вигоди).

Природа ризиків, невизначеності/неясності при прийнятті управлінських рішень пов'язана, насамперед, з можливістю фінансових втрат внаслідок прогнозного характеру майбутніх грошових потоків, реалізації ймовірнісних аспектів рішення: учасників, ресурсів, зовнішніх і внутрішніх обставин тощо.

Ймовірність ризику - ймовірність настання результату, відмінного від очікуваного в процесі прийняття управлінського рішення.

Умови ризику під час ПУР - стан знань, коли відомі один або декілька результатів щодо кожного з варіантів і коли ОПР відомі імовірності реалізації кожного результату:

■ рішення мають чітко окреслені цілі, наявна якісна інформація;

■ майбутні наслідки альтернативи можуть вимірюватись;

■ відома ймовірність виникнення небажаних наслідків.

В умовах ризику особа, що приймає рішення, має об'єктивне знання середовища дій і здатна об'єктивно прогнозувати ймовірну сутність явищ і результат або віддачу щодо кожного з можливих варіантів рішення.

Як було відзначено, ризик існує тоді, коли особа, що приймає рішення, не знає заздалегідь його результатів, але здатна встановити об'єктивний розподіл імовірності можливих станів зовнішнього середовища й пов'язаних з ними віддач або результатів.

Рис. 3.1. Алгоритм ПУР в умовах ризику

Існує два підходи визначення ймовірності небажаних подій: об'єктивний і суб'єктивний.

Об'єктивний підхід базується на визначенні частоти, з якою той або інший результат був отриманий в аналогічних умовах. Є два головних методи об'єктивного виміру ймовірності (ступеня ризику). Один з них - апріорі (дедукції); інший - апостеріорі, за допомогою статистичного аналізу емпіричних даних.

Метод апріорі. При методі апріорі ОПР здатна визначати ймовірність результату без експерименту або аналізу минулого досвіду. (При методі апріорі ми йдемо від причини до наслідку). Замість цього ймовірності визначаються дедуктивно на підставі допустимих принципів, за умови, що характеристики можливих випадків відомі заздалегідь.

Апріорний метод оцінки ризику підходить тоді, коли ОПР може обчислити ймовірність результату, не проводячи експерименту, аналізуючи вибірку або минулий досвід. Якщо це неможливо, то особа, що приймає рішення, має скористатися апостеріорним методом. При методі апостеріорі ми спостерігаємо наслідки за допомогою емпіричного виміру, а потім намагаємося встановити причину.

Метод апостеріорі. Метод апостеріорі припускає, що минулий досвід є типовим і буде тривати в майбутньому. Для того щоб встановити ймовірність, ОПР починає зі спостереження частоти виникнення події, яка становить інтерес, і з розподілу цієї частоти на загальну кількість спостережень.

Суб'єктивна ймовірність є припущенням щодо певного результату. Цей підхід визначення ймовірності небажаного результату базується на судженні й особистому досвіді ОПР. У такому разі відповідно до минулого досвіду й інтуїції ОПР необхідно зробити кількісне припущення про ймовірність подій.

Управління ризиками - сукупність методів аналізу і нейтралізації факторів ризику - система ідентифікації, планування, моніторингу і коригування при настанні ризикованих подій (рис. 3.2.).

Рис. 3.2.Структура системи управління ризиками в процесі ПУР

Управління ризиками націлене на те, щоб визначити якомога більше можливих відхилень (того, що може піти не так) від бажаного результату, мінімізувати їхній вплив (визначити, що можна зробити до початку реалізації рішення), постаратися справитися з реакцією на ті події, які все-таки відбудуться (спланувати дії в надзвичайних обставинах) і забезпечити засоби на покриття непередбачених витрат.

Методи управління ризиками включають: розроблення і реалізацію стратегії управління ризиками; методи компенсації ризиків (прогнозування зовнішнього середовища, маркетинг управлінських рішень і їх результатів та наслідків, моніторинг соціально-економічного і правового середовища, створення системи резервів рішення); методи розподілу ризиків (розподіл ризиків за часом, розподіл ризиків між учасниками тощо); методи локалізації ризиків (застосовуються для надризикових рішень); методи уникнення ризиків (відмова від ризикованих рішень, ненадійних учасників рішення, страхування ризиків, пошук гарантів тощо).

Виявлення й ідентифікація передбачуваних ризиків - систематичне визначення і класифікація подій, які можуть неочікувано вплинути на рішення (класифікація ризиків).

Класифікація ризиків - якісний опис ризиків за різними ознаками.

Аналіз ризиків - процедури виявлення факторів ризиків і оцінювання їхньої значимості (аналіз ймовірності того, що відбудуться певні проблемні події, що вплинуть на досягнення цілей рішення). Аналіз ризиків включає оцінку ризиків і методи зниження ризиків або зменшення несприятливих наслідків.

Оцінювання ризиків - це визначення кількісним або якісним способом величини (рівня) ризику. Розрізняють якісне й кількісне оцінювання ризику.

Якісна оцінка - визначення можливих видів ризиків, фактори, що впливають на рівень ризиків при виконанні певного виду діяльності.

Кількісна оцінка ризиків визначається через:

■ ймовірність того, що отриманий результат виявиться за межами допустимого значення (очікуваного, планованого, прогнозованого);

■ добуток очікуваного відхилення на ймовірність того, що це відхилення відбудеться.

Умови для шкали оцінки впливу ризику на основні цілі рішення визначаються відповідно до організаційних регламентів реагування на ризики конкретного підприємства (у таблиці 4.2 показані тільки приклади негативних впливів).

Таблиця 1. Шкала оцінки впливу ризику на цілі рішення

Рішення Ціль	Рівень впливу ризику. Показано значення за відносною і числовою шкалою
	Дуже низька 0,05	Низька 0,10	Помірна 0,20	Висока 0,40	Дуже висока 0,80
Вартість	Незначне збільшення вартості	Збільшення вартості <10%	Збільшення вартості 10-20%	Збільшення вартості 20-40%	Збільшення вартості >40%
Терміни	Незначне збільшення часу	Збільшення часу <5%	Збільшення часу 5-10%	Збільшення часу 10-20%	Збільшення часу >20%
Якість	Ледь помітне зниження якості	Порушені тільки н а трудомісткі ші процеси	Для зниження якості потрібне схвалення ОПР	Зниження якості неприйнятне для ОПР	Кінцевий результат не забезпечує поставлені цілі
Результати	Ледь помітне відхилення	Відхилення суттєві але допустимі	Відхилення суттєві але допустимі за умови корегування	Відхилення непринятні для ОПР	Кінцевий результат не забезпечує поставлені цілі

У таблиці представлені приклади визначення впливу ризику на кожен із чотирьох аспектів цілей рішення. Кожен із впливів треба адаптувати до конкретного рішення згідно з прийнятими в організації пороговими значеннями ризиків.

Методи оцінки ризиків включають:

1. Кількісна оцінка ризиків за допомогою методів математичної статистики.

ОПР найчастіше стоять перед вибором: не ризикувати і задовольнятися меншим прибутком або в розрахунку на великий прибуток йти на ризик. Але для цього важливо знати рівень (рівень ризику - це розмір можливих втрат у результаті настання непередбачених обставин.) допустимого ризику і ймовірності програшу в ринковій боротьбі.

Кількісна оцінка ризиків за допомогою статистичних методів грунтується на визначенні рівня ризику під дією факторів випадковості.

Випадкові події в процесі їхнього спостереження повторюються з визначеною частотою. Частота є відношенням числа появ цієї події до загального числа спостережень. Вона звичайно має статистичну стійкість у тому розумінні, що при багаторазовому спостереженні її значення змінюються незначно. Таким чином, частоти випадкової події групуються в колі деякого числа. Стійкість частоти відображає деяка об'єктивна властивість випадкової події, що полягає у деякій мірі його можливості. Звідси, рівень ризику визначається величиною відхилень фактично отриманих доходів від їхнього середнього розміру.

Частоту виникнення певного рівня втрат обчислюється за формулою ймовірності:

F=n

3.1.

де F - частота виникнення певного рівня втрат;

n - число випадків настання конкретного рівня втрат;

N_{загальне} - загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає й успішно здійснені операції даного періоду.

Міра об'єктивної можливості випадкової події Х={х_і}, і = 1...n називається його ймовірністю Р = {р_і}. Саме біля числа цієї ймовірності групуються частоти події X. Ймовірність будь-якої події коливається від 0 до 1. Якщо імовірність дорівнює нулю, вона вважається неможливою. Якщо ж ймовірність дорівнює одиниці, подія є достовірною.

Ймовірність дає змогу спрогнозувати випадкові події. Вона дає їм кількісну і якісну характеристики. При цьому рівень невизначеності і ступінь ризику зменшуються. Невизначеність господарської ситуації багато в чому визначається і фактором протидії.

Згідно зі статистичними методами, рівень ризику можна вимірювати двома критеріями:

■ середнє очікуване значення;

■ коефіцієнт варіації (коливання можливого результату). Середнє очікуване значення Х - це те значення величини події, що пов'язано з ризикованою ситуацією. Воно є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота чи вага відповідного значення (наприклад, середнє очікуване при оцінці декількох варіантів рішення буде мати зміст очікуваного доходу від реалізації рішення):

Х = ∑ х_і, (3.2)

Х = ∑ х_i p_i (3.3)

Але середня величина - це узагальнена кількісна характеристика і не дозволяє прийняти правильне рішення.

Для остаточного прийняття рішення необхідно вимірити мінливість показників, тобто визначити міру коливання можливого результату. Коливання можливого результату - ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини - абсолютний ризик. Для цього застосовують середнє квадратичне відхилення:

σ =√∑(х_і-Х)², (3.4)

σ =√∑p_i (x_i - X)² (3.5)

де σ - середнє квадратичне відхилення (абсолютний ризик).

Для аналізу рівня ризику (відносний ризик) використовується коефіцієнт варіації. Він є відношенням середнього квадратичного відхилення до серсдньоочікуваного і показує ступінь відхилення отриманих значень (відносний ризик):

υ = = * 100% , (3.6)

де υ - коефіцієнт варіації (відносний ризик), %.

Коефіцієнт варіації - відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Чим більший коефіцієнт, тим сильніше коливання, а отже, ризикованішого є ситуація. Існує якісне оцінювання різних значень коефіцієнта варіації (відносного ризику):

■ до 10% - слабке коливання;

■ 10-25% - помірне коливання;

■ понад 25% - високе коливання.

Таким чином, ризик має математично виражену ймовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності.

Щоб кількісно визначити величину ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії та ймовірність самих наслідків (рис. 3.3). Для цього виділяються такі умовні зони.

Безризикова зона. Можливі фінансові втрати не прогнозуються (РВ = 0).

Рис. 3.3. Схема зон ризику

Слід зауважити, що оцінювання можливості існування зони діяльності без ризику має значною мірою суб'єктивний характер і відзначається такими факторами:

■ особливостями сприяння категорії ризику і поведінки при прийнятті управлінських рішень в ситуації невизначеності;

■ усвідомленням минулих стратегій і можливістю екстраполювати отримані результати виходячи з майбутніх тенденцій розвитку;

■ ступенем розвитку системи аналізу і оцінки економічного ризику.

Зона мінімального ризику. Втрати незначні та істотно не впливають на очікуваний прибуток (РВ < ОП).

Зона припустимого ризику. Межі зони відповідають рівню втрат, рівному очікуваному прибутку від реалізації рішення (РВ = ОП), а отже, рішення недоцільне або його доцільність має бути доведена за іншими критеріями.

Зона неприпустимого ризику. Можливі втрати, що перевищують величину прогнозованого прибутку аж до величини доходу від діяльності підприємства. Ця зона характеризується небезпекою втрат, що свідомо перевищують очікуваний прибуток від рішення і н максимумі можуть привести до втрати всіх коштів, що не відшкодовуються (РВ = ВД).

Зона критичного ризику. Характеризується можливістю фінансових втрат за рішенням у розмірі усього власного капіталу, тобто величина таких утрат перевершує критичний рівень (РВ = ВК).

Зона катастрофічного ризику. Тут можливі фінансові втрати в розмірі власного капіталу без відновлення останнього, що неминуче призведе до банкрутства (РВ > ВК).

Наведена схема дозволяє визначити, які рішення ОПР перебувають за межами припустимого ризику для того, щоб ще раз зважити доцільність їхньої реалізації. Результати такого групування дають можливість оцінити також рівень концентрації ризиків за окремими рішеннями. Для цього визначають, яку питому вагу в кожній із зон ризику займають окремі управлінські рішення. Виділення управлінських рішень з високим рівнем концентрації ризиків у всіх зонах з можливими фінансовими втратами дозволить у процесі подальших етапів управління ризиками зробити необхідну їхню диверсифікацію і додаткове страхування. Наприклад, система розподілу втрат за зонами ризику у комерційній сфері виглядає так:

■ безризикова зона - втрати відсутні;

■ мінімальний ризик - до 10%;

■ припустимий ризик — 10-25%;

■ неприпустимий ризик - 25-50%;

■ критичний ризик - 50-75%;

■ катастрофічний ризик - понад 75%.

Правильне оцінювання рівня ризику і своєчасне реагування на зміну ситуації - це процес адаптації підприємства до ризику, мета якого - зниження небезпеки прийняття помилкового рішення, у результаті якого можуть бути не тільки нейтралізовані чи компенсовані негативні ймовірні результати, а й максимально використані шанси на одержання високого комерційного доходу.

Методи експертної оцінки ризиків.

Методи імітаційного моделювання ризиків.

Комбіновані методи, що є об'єднанням декількох окремих методів або їхніх окремих елементів.

Серед методів оцінювання та аналізу ризиків найбільш відомими є: аналіз чутливості; перевірка стійкості; визначення точки беззбитковості; корегування параметрів рішення; аналіз сценарію; метод Монте-Карло; метод побудови дерева рішень тощо.

Алгоритм організації аналізу ризиків передбачає:

■ формування команди експертів;

■ підготовку спеціального опитування (анкетування) і зустрічі з експертами;

■ вибір техніки/технології аналізу ризиків;

■ визначення факторів ризиків і їх рівня;

■ створення моделі механізму дії ризиків;

■ встановлення взаємозв'язку окремих ризиків і сукупного ефекту від їхнього впливу;

■розподіл ризиків між учасниками ППУР;

■ розгляд результатів аналізу ризиків (у формі спеціально звіту (доповіді).

У зарубіжній практиці для ідентифікації і кількісного аналізу ризику використовуються такі методи:

■ А.Р.R.- попередній аналіз ризику:

■ А.М.D.Е.- аналіз типу інциденту і його наслідків;

■ А.D.D.- аналіз за деревом інцидентів або помилок;

■ D.С.С.- аналіз за причинно-наслідковою діаграмою;

■ R.d.Р.- аналіз з використанням сітки Реггу;

■НАZOР - аналіз інциденту і оперативне вивчення.

Так, на основі методу А.Р.R. можна здійснити:

■ виявлення ризику і причини його виникнення, тобто визначення елементів, які становлять небезпеку і лежать в основі даного ризику;

■ визначення наслідків і їх серйозності;

■ формування концепцій і процедур, які усувають небезпеку і допомагають запобігти потенційно можливим критичним ситуаціям.

Метод А.М.D.Е. реалізовується шляхом заповнення спеціальної таблиці «Аналіз моделі критичної ситуації».

Метод А.D.D. може використовуватись у своєму різновиді АdС. Дерево причин введено в аналіз критичних ситуацій французьким Інститутом досліджень безпеки, і воно відрізняється від Дерева інцидентів або помилок. Дерево причин - це всі дії, які викликає інцидент, не аналізуючи апріорі ризик інциденту. Більш того, Дерево причин використовується з метою виявлення соціально-технічних і організаційних факторів, які обмежують сферу дії факторів технічних.

Метод НАZOР був розроблений з метою доповнити і уточнити існуючі засоби ідентифікації і кількісні характеристики ризику за допомогою контрольних листів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПУР в умовах визначеності.	\|	ПУР в умовах невизначеності та неясності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.