Методи калькулювання продукції

Розрахунки витрат на виробництво окремих видів та всієї продукції підп-риємства називають калькулюванням, або калькуляцією собівартості. У внутрішньофірмовому плануванні використовують ряд методів калькуляції, або розрахунків собівартості. Застосування того чи іншого методу залежить від характеру виробів, особливостей організації та технології їх виробництва.

Використовують такі методи:

• метод загальної калькуляції (нормативний) - на підставі чинних у да-ний період прогресивних нормативів і норм витрат економічних ресурсів на одиницю продукції та інших ринкових показників;

• метод позамовної та попроцесної калькуляції;

• метод величини покриття.
Метод загальної калькуляції (нормативний) передбачає розподіл як

змінних, так і постійних витрат на одиницю продукції. Цей метод залишається основним методом калькулювання продукції в наш час на підприємствах Укра-їни. Його затверджено Наказом Державного комітету промислової політики України "Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (ро-біт, послуг) в промисловості" № 47 від 2 лютого 2001 р.

Планові нормативні калькуляції складають на всі види продукції, передба-чені в річних планах виробництва й реалізації продукції. Щодо продукції, яку будуть випускати вперше, планову калькуляцію складають за даними конструк-торсько-технологічної документації на основі чинних норм.

За широкої номенклатури виготовлюваних товарів планові розрахунки собівартості можуть проводити на так звані деталі-представники однорідних груп виробів або робіт.

У сучасному виробництві планова калькуляція собівартості одиниці продукції містить такі типові статті витрат:

• сировина й матеріали;

• купівельні напівфабрикати й комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

• паливо й енергія на технологічні цілі;

• зворотні відходи (вираховують);

• основна заробітна плата;

• додаткова заробітна плата;

• відрахування на соціальне страхування;

• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• втрати від браку;

• інші виробничі витрати;

• супутня продукція (вираховують).
У наведену вище типову номенклатуру статей калькуляції підприємства

можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й органі-зації виробництва відповідних галузей та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.

Планова (нормативна) калькуляція - це розрахунок планової собівартос-ті одиниці продукції, який здійснюють за статтями витрат. Планову (норма-тивну) калькуляцію складають на рік.

Підставою складання планової (нормативної) калькуляції є технічно обґрун-товані норми витрат матеріалів і трудових ресурсів, стандарти та технічні умови, установлені для цієї продукції. Ці норми визначають на підставі чинних (або очі-куваних) на початок планового періоду нормативів з урахування економічної ефе-ктивності розроблених заходів щодо подальшого вдосконалення виробництва.

Складаючи планову (нормативну) калькуляцію, визначають величину прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому пері-оді. При цьому більшу частину витрат включають у собівартість одиниці про-дукції у вигляді прямих витрат. Під час калькулювання велике значення приді-ляють правильному вибору калькуляційної одиниці. Вона має відповідати оди-ниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповід-ний вид продукції та в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Пе-релік основних калькуляційних одиниць наведено в табл. 10.1.

Витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати, комплекту-ючі вироби, паливо, які використовують на технологічні цілі, визначають на основі технічно обґрунтованих нормах їх витрат на виробництво одиниці про-дукції, установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів викорис-тання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих ринкових цін.

Розглянемо методику розрахунку витрат окремих статей калькуляції пря-мих витрат, які включають безпосередньо в окремі види продукції.

Витрати за статтею «Прямі матеріальні витрати» включають безпосеред-ньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень і визначають так:

(10.2)

де t_тр - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,05 ÷ 1,1);

n, p, z - номенклатура основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів;

H_i , Hві - норма витрат основного матеріалу на одиницю продукції та відходів,натуральна одиниця;

Ц_мі , Ц_кі , Ц_ві - ціна основного матеріалу, купівельних напівфабрикатів і ком-плектуючих виробів, відходів, грошова одиниця.

В окремих галузях промисловості ця стаття калькуляції може бути деталі-зована з урахуванням характеру, структури та організації виробництва.

До статті «Прямі матеріальні витрати» належать також вартість палива й енергії, що витрачаються відповідно до установлених технологічних процесів для плавильних агрегатів у ливарних цехах, нагрівання металу в ковальсько-пресових цехах, для електропечей, для загартовування струменями високої час-тоти, сушіння деревини тощо.

Вартість палива й енергії під час роботи інших верстатів та устаткування, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, включають у собівартість до статті «Загальновиробничі витрати».

Таблиця 10.1 Перелік основних калькуляційних одиниць

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Планування діяльності енергетичного господарства	\|	Об’єкт калькулювання Калькуляційна одиниця

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.