• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Пам’ять

Лекція № 3

Пам¢ять – один з найскладніших і достатньо вивчених когнітивних процесів, що включає фази відображення, збереження та діставання інформації, яка надходить. Іншими словами, це пізнавальна здатність, механізми, процеси, що забезпечують запам¢ятовування. У найширшому значенні пам¢ять можна визначити якмеханізм фіксації інформації, набутої та використовуваної живим організмом, як спосіб існування психіки в часі, утримування минулого.

Пам¢ять – основа особистості. Не випадково давні греки особливо шанували богиню пам¢яті Мнемозіну – матір дев¢яти муз, покровительку всіх відомих тоді наук і мистецтв. “Людина, позбавлена пам¢яті, за суттю, перестає бути людиною” (Ч. Айтматов). І навпаки, серед багатьох видатних людей зустрічаються приклади феноменальної пам¢яті, безмежної за своїми можливостями.

Так, історики стверджують, що персидський цар Кір, а також О. Македонський і Ю. Цезар знали на обличчя і на ім¢я своїх солдатів, кількість яких у кожного перевищувала 30 тис. чоловік.

Академік Абрам Федорович Іоффе (1880 – 1960) (засновник фізичної школи напівпровідників у СРСР, відомий працями з міцності, пластичності, електропровідності твердого тіла) знав напам¢ять таблицю логарифмів. Сучасник А. Іоффе академік Сергій Олександрович Чаплигін (1869 – 1942, один з основоположників аеродинаміки, його відомі праці стосуються питань теоретичної механіки, гідро-, аеро- і газової динаміки) міг на спір вивчити будь-яку книгу, безпомилково назвати номер телефона, за яким він телефонував п’ять років тому випадково і всього один раз.

Всі ті приклади наочно демонструють безмежні можливості пам¢яті.

Психологи часто порівнюють людську пам¢ять з картотекою. Ця аналогія означає, що ви берете з навколишнього світу інформацію і зберігаєте її у своєму мозку. Якщо ви помістили її у потрібне місце, вам буде легко її дістати, а якщо ви покладете її не в потрібну комірку, ви забудете, де її шукати.

Де саме розташована ця картотека, в якій частині мозку зберігається інформація, – єдиного погляду не існує. Наразі встановлено, що багато частин мозку відповідають за пам´ять, але найбільше значення має гіпокамп. Гіпокамп діє як «переключальна станція» між короткочасною і довгочасною пам´яттю, про які йтиметься далі. Гіпокамп виконує цю функцію завдяки росту нових нейронів, а нові нейрони, своєю чергою, зберігають інформацію шляхом встановлення нових зв´язків у мозку. Одностайніші погляди вчених щодо обсягу пам´яті. До речі, люди використовують лише малу частину можливостей своєї пам¢яті.

Американський математик і фізик Джон (Янош) фон Нейман (1903 – 1957, праці з функціонального аналізу, теорії ігор та квантової механіки, зробив великий внесок у створення перших ЕОМ та розробку методів їх використання) підрахував, що людський мозок може вмістити приблизно 10²⁰ одиниць інформації. Це означає, що кожен з нас може запам¢ятати всю інформацію, яка міститься в мільйонах томів найбільшої в світі Російської державної бібліотеки ім. В. І. Леніна. Тому можна впевнено сказати: ніхто не знає меж своєї пам¢яті, ми навіть близько не підходимо до меж наших можливостей.

Отже, пам¢ять – це основа психічної діяльності, без неї неможливо зрозуміти основи поведінки, мислення, свідомості та підсвідомості. В основі пам¢яті лежать асоціації. Предмети, явища, пов¢язані з дійсністю, пов¢язуються і в нашій пам¢яті. Побачивши один з таких предметів, ми можемо за асоціацією згадати й другий: запам¢ятати щось означаєзв¢язати те, що слід запам¢ятати, з тим, що вже відомо, тобто утворити асоціацію.

Існують деякі види асоціацій: асоціація за суміжністю об¢єднує два явища, пов¢язані у просторі і в часі. Наприклад, така асоціація утворюється під час заучування абетки: коли ми вимовляємо звук, згадується наступний звук. Асоціація за схожістю виникає тоді, коли явища мають подібні риси: під час згадування одного, згадується інше. Асоціація за контрастом пов¢язує два протилежні явища. Існують складні асоціації – асоціація за змістом, коли зв¢язують два явища: частина і ціле, рід і вид, причина та наслідок. Ці асоціації за змістом, є основою наших знань.

Що потрібно для утворення асоціацій?

Для утворення асоціацій потрібно повторення. Але одного повторення замало. Важливішою умовою для утворення асоціацій є ділове підкріплення, тобто включення того, що слід запам¢ятати, у дію студентів, використання ними знань у процесі засвоєння.

Основні процеси пам¢яті:

1. запам¢ятовування – процес, спрямований на збереження в пам¢яті здобутих вражень, передпосилка збереження;

2. збереження – утримання інформації, процес активної переробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння ним;

3. відтворення і впізнавання – процес відновлення сприйманого раніше матеріалу; різниця між ними така: впізнавання має місце при повторній зустрічі з об¢єктом, а відтворення відбувається за відсутності об¢єкта. На формах відтворення ми ще зупинимося.

Види і рівні пам¢яті

Залежно від того, як процеси пам¢яті включаються в структуру діяльності, як вони пов¢язані з її цілями та засобами, розрізняють довільну і мимовільну пам¢ять. Мимовільна пам¢ять (інформація запам¢ятовується сама собою). Довільна пам¢ять (інформація запам¢ятовується цілеспрямовано за допомогою спеціальних прийомів). Ефективність довільної пам¢яті залежить:

Від цілей запам¢ятовування (вивчити для іспиту, вивчити на все життя...)

Від прийомів заучування. Існують такі прийоми заучування:

Механічне дослівне багаторазове повторення – працює механічна пам¢ять, сил витрачається багато, результати низькі, оскільки така пам¢ять основана на повторенні матеріалу без його осмислення.

Логічний переказ, який включає: логічне осмислення матеріалу, виокремлення логічних компонентів інформації, переказ своїми словами – працює логіко-смислова пам¢ять – це вид пам¢яті, оснований на встановленні в запам¢ятовуваному матеріалі смислових зв¢язків; ефективність логічної пам¢яті у 20 разів вища за механічну (не пам¢ятаючи формулу, можна її вивести). Якщо запам´ятовувати слід вербальний текст, працює словесно-логічна пам´ять.

Отже, за усвідомленням змісту відрізняють логіко-смислову і механічну пам¢ять.

Образні прийоми запам¢ятовування (переклад інформації мовою образів: графіків, схем, картинок).

Залежно від аналізаторів, які беруть участь у процесах пам’яті існує сенсорна пам´ять, що включає зорову, слухову, моторно-рухову, смакову, нюхову, дотикову. Чим більше аналізаторів діє при запам¢ятовуванні матеріалу, тим краще він запам¢ятовується!

Емоційна пам´ять передбачає наявність емоцій на момент запам´ятовування, причому в доброму настрої вчити і встановлювати текст набагато легше, ніж у будь-якому іншому.

Таким чином, залежно від того, що запам¢ятовується і відтворюється, яка діяльність переважає, розрізняють на образну, сенсорну та емоційну пам´ять.

2.2.6. Для полегшення запам´ятовування варто користуватися мнемотехнічними прийомами, або мнемотехнікою.

Вас, мабуть, цікавить питання, як покращити свою пам¢ять? Розвиток пам¢яті – достойна мета, але почати слід з вивчення процесу запам¢ятовування, з блоків пам¢яті, які беруть участь при запам¢ятовуванні.

Більшість психологів визнає існування деяких рівнів пам¢яті, що розрізняються по тому, як довго в них може перебувати інформація: першому рівню відповідає сенсорний тип пам¢яті, другий рівень – це короткочасна пам¢ять, третій рівень – довгочасна пам¢ять. Залежно від цьогоописують три блоки пам¢яті: сенсорний, короткочасний і довгочасний, кожний з яких відіграє свою роль у процесах запам¢ятовування, збереження і відтворення інформації. Головна відмінність – порядок і тривалість дії. Починається процес запам¢ятовування з сенсорного блока, що пов¢язаний з органами чуття: зором, слухом, дотиком, нюхом і смаком. Інформація, що надходить у формі відчуттів в сенсорний блок, “записується” на короткий час, а потім або “передається” у короткочасну пам¢ять або швидко згасає.

Далі у справі бере участь блок короткочасної пам¢яті – його час обмежується декількома секундами. Інформація, яка надійшла до блока довгочасної пам¢яті може зберігатися на все життя.

Таким чином, у сенсорний блок пам¢яті надходить все те, що ми чуємо, бачимо, або інші враження із зовнішнього світу, які передаються через органи чуття. Запис тут зберігається не більше секунди. Зараз, коли ви слухаєте лекцію про пам¢ять, у вашу сенсорну пам¢ять надходить значна кількість інформації. Такі подразники, як звук автомашин, щебетання пташок не зберігатимуться, оскільки сенсорна пам¢ять не може водночас обробити велику кількість інформації, тому остання втрачається.

Сенсорна пам’ять Короткочасна пам´ять Довгочасна пам´ять

Надходження

інформації

Короткочасна пам¢ять (КП) діє до того часу, поки ваша увага перебуває у зосередженому стані. Відшукавши номер телефона установи, яка вам потрібна, ви запам¢ятаєте його для того, щоб набрати номер. Якщо через деякий час вас попросять повторити цей номер, то доведеться знову відшукувати його в довіднику. Короткочасна пам¢ять зберігає обмежений обсяг інформації впродовж обмеженого часу. Людина може, як правило, маніпулювати сьома одиницями інформації одночасно (7±2 – число Міллера). Міський номер телефона ще може зберегтися у вашій короткочасній пам¢яті, але якщо треба запам¢ятати код міста, то із запам¢ятовуванням виникнуть проблеми. Корисно об¢єднувати інформацію в окремі групи, наприклад: 219-45-17.

Групування – це об¢єднання окремих одиниць інформації з метою економії місця для збереження додаткових відомостей. Методом групування часто користуються добрі шахісти. Глянувши на дошку впродовж 2-3 секунд, вони можуть точно відтворити позицію. Ясно, що звичайна людина не зможе так швидко запам¢ятати розташування 32 фігур.

Як правило інформація у короткочасній пам¢яті легко утримується протягом 2-3 секунд. Приблизно через 12 секунд якість запам¢ятовування починає погіршуватися. І якщо через 20 секунд інформація не буде «замовлена», вона втратиться. Для того, щоб короткочасна пам¢ять довше утримувала інформацію, потрібні тренування і повторення. Якщо, набравши номер, ви повторюєте його вголос, то інформація збережеться у короткочасній пам¢яті, тобто ефективним методом виявиться механічне повторення.

Вчені вважають, що повторюючи інформацію вголос чи в думках, ви можете запам¢ятати її майже на необмежений час. Існують дані, що слухова пам¢ять може утримуватися довше, ніж зорова. Якщо ви хочете запам¢ятати імена своїх знайомих, вимовляйте їх частіше при звертанні.

Отже, короткочасною пам¢яттю можна керувати, вона піддається свідомій регуляції, її можна контролювати, на відміну від сенсорної, яка не підлягає керуванню з боку людини. Сенсорну пам¢ять відтворити неможливо, вона зберігається десяті долі секунди. Короткочасна пам¢ять може перейти у довгочасну за умови одно- двократного повторення інформації. Вона обмежена обсягом (7 + 2 ), тому що за один раз людина може запам¢ятати від 5 до 9 цифр, чисел, фігур, картинок, уривків інформації. Головне, щоб ці “шматки” були згруповані у цілісний “блок-образ”. Обсяг КП в кожної людини індивідуальний, але за обсягом короткочасної пам¢яті можна прогнозувати успішність навчання на підставі формули: обсяг КП/2 + 1 = бал навчальний.

Довгочасна пам¢ять. Більшість вчених вважає, що все, що зберігається довше від 5 хвилин, потрапляє у довгочасну пам¢ять. Спогади можуть зберігатися і декілька годин, і все життя. Отже, довгочасна пам¢ять – третій, практично необмежений блок пам¢яті, в якому інформація, утримана довше 5 хвилин, як правило, зберігається все життя.

За переконаннями сучасних дослідників, довгочасна пам´ять влаштована як мережа взаємопов´язаних асоціацій (ідей). Структура ДП – це сукупність асоціацій в інформації, що збережена в пам´яті. Ілюстрацією слугує такий приклад. Вам пропонують два твердження, на які ви повинні відповісти позитивно чи негативно. Горобець – пташка. Горобець – тварина. Іспитники швидше відповіли позитивно на перше твердження. Чому це так? Коли ідеї «розташовані» «далеко» одна від однієї, то потрібний довший ланцюг асоціацій. Чим більше відокремлені два повідомлення, тим більше часу необхідно для відповіді. З погляду інформаційних зв´язків горобець, мабуть, «ближче» до пташки у ваших файлах пам´яті. Тварина і горобець дальше відстоять один від одного.

Ідея про мережу зв´язаних спогадів пояснює звичайні переживання: уявіть собі, що ви знайшли фотокартку, на якій зображені ви ще в дитинстві у той час, коли перебували у бабусі в селі. Ви дивитесь на фотокартку – і один спогад тягне за собою інший, з часом вас захльостує потік встановлених деталей. Цей процес є відтворенням.

Відтворені спогади, очевидно, поширюються через «відгалуження» мереж пам´яті. Головна ідея відтворення полягає в тому, що один спогад провокує інший. В результаті весь минулий досвід можна відновити, спираючись на одну маленьку фотокартку (спогад). Отже, стає зрозумілим, що існує не один вид довгочасної пам´яті.

Наразі психологи вважають, що ДП має два складники: процедурну (про навички) та декларативну пам´ять (про факти), причому декларативну пам´ять можна поділити на семантичну (яка зберігає знання про світ) та епізодичну (яка зберігає особисті переживання, пов´язані з конкретним місцем і часом). Проте не виключено, що можна виявити й інші види пам´яті.

Деякі вчені також виокремлюють оперативну і проміжну пам´ять. Оперативна пам¢ять– вид пам¢яті, необхідний для виконання поточної діяльності. Вона обслуговує ту діяльність завдяки збереженню інформації, яка надходить з КП і з ДП.

Проміжна пам¢ять зберігає інформацію протягом декількох годин, накопичує її протягом дня, а під час нічного сну вона очищується й інформація переводиться у довгочасну пам¢ять. Після сну проміжна пам¢ять уже готова до прийому нової інформації. У людини, яка спить за добу менше трьох годин, проміжна пам¢ять не встигає очищуватися, в результаті чого порушується виконання мислительних, обчислювальних операцій, знижується увага, трапляються помилки в мові і діях.

Отже, наразі тлумачення видів пам¢яті дуже різноманітно. Найпоширеніша класифікація така:

1. залежно від того, що ми запам¢ятовуємо, існують образна, сенсорна, емоційна, словесно-логічна види пам´яті;

2. за усвідомленістю – логічно-змістова і механічна;

3. за ступенем вольового процесу запам¢ятовування і відтворення – довільна і мимовільна пам¢ять;

4. за строками зберігання: короткочасна і довгочасна.

В усіх людей різні можливості запам¢ятовування, бо пластичність кори головного мозку неоднакова, до того ж в кожного свій власний шлях запам¢ятовування – найкращий і найефективніший:

- одні швидше запам¢ятають колір, запах, образ предметів і явищ (тоді переважає наочно-образний вид пам¢яті);

- інші легше запам¢ятають поняття, судження, тексти, формули (це абстрактний, словесно-логічний вид пам¢яті).

Крім типів, є ще й інші індивідуальні особливості пам¢яті: обсяг, точність, швидкість запам¢ятовування, готовність до актуалізації, впевненість при відтворенні. Індивідуальні особливості пам¢яті виявляються ще з дитинства, далі залежить від нас, як ми розвивали свою пам¢ять, тобто від здатності запам¢ятовувати й утримувати інформацію.

Обсяг пам¢яті – це кількість фактів, предметів, явищ, які людина спроможна запам¢ятати за певний час.

Точність запам¢ятовування – здатність встановлювати інформацію максимально наближено до змісту того, що введено в пам¢ять.

Готовність до актуалізації матеріалу – швидке його встановлення при потребі. Цінна якість!

Впевненість при відтворенні залежить, своєю чергою, ще від низки чинників: рівня знань, ерудиції й розвитку мислення, особистих прагнень, особливості характеру і вольових якостей особистості. Людина може володіти знаннями, але закомплексованість чи невпевненість у собі знижує рівень відтворення.

Забування – це процес, який призводить до втрати чіткості та зменшення обсягу даних, які можуть бути актуалізованими у психіці. Довгочасній пам’яті властиве забування, воно може бути повним або частковим, тривалим або тимчасовим. При повному забуванні матеріал не відтворюється і не впізнається. При частковому забуванні спостерігається таке: людина відтворює його не весь або з помилками, або пригадує, але не може відтворити. Тимчасове забування пояснюють гальмуванням тимчасових нервових зв¢язків, а повне – їх згасанням.

При дослідженні процесу забування виявили цікаву особливість: точніше і повне відтворення великого складного матеріалу відбувається не одразу після заучування, а після 2-3 днів. Таке поліпшене відстрочене встановлення інформації називається ремінісценцією.

Забування зумовлене різними чинниками:

1. По-перше, на забування впливає час. Менше години потрібно, щоб забути інформацію, вивчену механічним способом.

Для зменшення забування необхідно:

а) розуміння, осмислення інформації (механічно вивчена інформація забувається швидко і майже повністю (графік – крива забування Германа Еббінгауза);

б) повторення інформації (перше повторення через 40 хвилин після заучування. Взагалі, слід повторювати інформацію в перші дні після заучування: перший день – 2-3 повторення, 2 день – 1-2 повторення, 3-7 день – по одному повторенню, потім 1 повторення з інтервалом в 7-10 днів. 30 повторень протягом місяця ефективніші, ніж 100 повторень за день. Тому систематичне навантаження з повтореннями через 10 днів набагато ефективніше, ніж концентроване заучування великого за обсягом матеріалу в сесію, що спричинює розумове та психічне перевантаження і майже повне забування інформації через тиждень після сесії.

2. Забування залежить від характеру діяльності, що безпосередньо передує запам¢ятовуванню і відбувається після неї. Людина забуває, тому що нова інформація спотворює стару, тобто інформація перемішується з одержаною раніше. Це явище інтерференції.

Розрізняють інтерференцію двох типів: проактивну і ретроактивну. Негативний вплив попередньої діяльності зумовлений проактивною інтерференцією, тобто це забування нової інформації через те, що вона переплуталася з раніше здобутим матеріалом (ви не можете вивчити, як по-французьки “до побачення”, бо вам заважає попереднє „до побачення” по-німецьки).

Негативний вплив діяльності, що відбувається після запам¢ятовування зумовлений ретроактивною інтерференцією, іншими словами, це забування, що викликане змішанням старої інформації з набутою. Якщо ви вивчили “до побачення” по-французьки, то тепер ви не можете згадати, як воно звучить по-німецьки. Особливо яскраво це спостерігається тоді, коли після заучування виконується схожа діяльність або діяльність, що потребує значних зусиль.

Слід пам´ятати про ефект первинності та ефект свіжості.

Психологи вважають, що першу частину матеріалу легше запам¢ятати через ефект первинності. Коли ми починаємо вчити, нам не заважає ніяка проактивна інтерференція. Останню частину матеріалу так само згадати простіше, бо знання не викривлені ретроактивною інтерференцією, це стосується ефекту свіжості.

Чому складно запам¢ятати середину матеріалу? Тому що немає ні ефекту первинності, ні ефекту свіжості. Крім того, на запам¢ятовування середньої частини інформації впливають проактивна і ретроактивна інтерференція.

Отже, здається, якщо забування визначається часом після заучування, можна припустити залежність: чим більший час минув після перебування інформації у психіці, тим глибше забування. Але для психіки характерні парадокси: літні люди легко згадують про давноминуле, але швидко забувають про тільки що почуте. Цей феномен називається законом Рібо або законом зворотного ходу пам¢яті.

3. Важливим чинником забування вважають ступінь активності використаної інформації. Забувається те, що не потрібно. Це справедливо для інформації, одержаної у зрілому віці, бо спогади дитинства, рухові навички залишаються досить стійкими протягом тривалого часу без будь-яких тренувань.

4. Забування може бути зумовлено роботою захисних механізмів психіки. Забувається те, що порушує психологічну рівновагу, викликає постійне напруження (мотивоване забування). За Фрейдом, витиснення – спосіб захисту від важких спогадів. Думки, які людині неприємно згадувати, залишаються у підсвідомості, отже, витиснення – забування, викликане несвідомим блокуванням думок, що лякають, загрожують, або аналогічних подій. На відміну від нього, придушення – свідоме усунення неприємних думок і спогадів. Це свідомі зусилля, скеровані на те, щоб не думати про якусь подію. Придушення відрізняється ще й тим, що ви цілком усвідомлюєте, що подія відбувалася.

Узагальнюючи вищесказане, зупинимося наформах відтворення інформації.

1. Впізнавання – проявлення пам¢яті, яке виникає при повторному сприйманні об¢єкта.

2. Спогад, який здійснюється за відсутністю сприймання об¢єкта.

3. Пригадування – активна форма відтворення, що залежить від поставлених завдань, від ступеня логічної упорядкованості запам¢ятовуваної і збереженої інформації в довгочасній пам’яті, потребує вольового зусилля.

4. Ремінісценція – відкладене відтворення раніше сприйнятого, що здавалося забутим.

5. Ейдетизм – зорова пам¢ять, що довго зберігає яскравий образ з усіма деталями сприйнятого.

На завершення звернемо увагу на проблему неправдивих спогадів та причини їх виникнення. Вперше розглянув ці питання відомий психолог Фредерик Бартлетт, що 1932 р. видав працю під назвою „Пригадування”. У своїй книзі він показав, наскільки хибно можна відтворити інформацію і як її можна „підганяти” під власні очікування. Ключовим поняттям теорії Бартлетта є схема – мислене уявлення про будь-яку ситуацію чи подію, точніше, сукупність очікувань, пов’язаних з цією подією чи ситуацією. Існують схеми знайомих об’єктів, наприклад, аудиторія: студенти, викладач, парти, розповідь, оцінки і т. д. Може існувати схема чогось незнайомого – вигляд інопланетян, зокрема.

Ф. Бартлетт показав, що схеми спотворюють не тільки уяву про майбутнє, але про минуле і сучасне. Він провів експеримент – графічний варіант гри в „зіпсований телефон”: першому учаснику показали картинку, на якій було зображено ієрогліф, схожий на сову; учасник мав відтворити побачене, а потім показати іншому свій малюнок. У свою чергу, той також повинен був його намалювати і показати наступному, таким чином, останній учасник впевнено малював... кота. Винуватницею цього явища є схема. За допомогою схеми можна пояснити і ефект дезінформації (включення в спогади хибної інформації), і ефект неправдивої співвіднесеності (віднесення спогадів до хибних джерел). Однак тоді виникає питання: якщо схеми ненадійні, чому ж вони використовуються?

Виявилося, що незважаючи на свою неточність, схеми є вельми корисними, оскільки знижують інтелектуальне навантаження (наприклад, у нас існує схема сходів, нам не треба думати, як ступати по сходах і т. д.). Крім того, схеми дозволяють не запам’ятовувати зайву інформацію. Наприклад, нераціонально запам’ятовувати кожне відвідування буфету як окрему подію, набагато зручніше, щоб спогади про всі ці події злилися в одне загальне уявлення, отже, схеми – річ необхідна.

Наразі схема прийнята більшістю дослідників-психологів. Але виникають серйозні проблеми з показаннями свідків – як узнати, що насправді свідок додав, а що дійсно відбулося? Це питання стоїть нині на порядку денному. (Згадайте експеримент Елізабет Лофтус). А схеми залишаються з нами для спрощення життя: їхнє головне призначення – полегшити розуміння ситуації. Наприклад, речення „Вчора я відвідала театр”, не викличе запитань, а чи були там інші люди, а що вони робили в театрі і т.д.

Схеми можуть застосовуватися на різних етапах оброблення інформації. Вони допомагають при розв’язанні простих завдань: як зняти кришку зі щільно закритої банки, і складних – який тип поведінки слід обрати у даній ситуації.

Пізніше вчений Р. Шенк (1981 р.) запропонував концепцію сценарію, тобто схеми виконання послідовності дій, яку він розвинув в подальшому і на основі якої розробив модель організувального пакета інформації (memory organization packet – MOP). Цей пакет є сукупністю кількох сценаріїв, що дозволять людині впоратися з певною ситуацією. У різні пакети можуть входити однакові сценарії („візит до родичів”, „відвідування зоопарку”, „керування автомобілем” тощо). Очевидно, з цієї причини люди часто плутають події, бо в пакетах багато однакових сценаріїв.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що схема, з одного боку, вельми корисна, оскільки полегшує запам´ятовування й не перевантажує мозок несуттєвими дрібницями, проте, з другого боку, вона дозволяє здобути лише загальний опис того, що відбулося чи відбувається, на її підставі неможливо досягти глибокого розуміння причин подій.

Читайте також:

1. Flash-пам’ять
2. Багаторівнева пам’ять комп’ютера
3. Відкриття Музею – лабораторії загальної та регіональної геології ім. В.І. Вернадського увічнює пам’ять видатних учених і створює базу для подальшого розвитку їх спадщини.
4. Віртуальна пам’ять
5. Внутрішня пам’ять.
6. Динамічна пам’ять
7. Зовнішня пам’ять
8. Лекція 10. Пам’ять
9. Мислення, увага, пам’ять. Свідомість і підсвідомість, їх значення.
10. Пам’ять
11. Пам’ять і електричні явища в мозкові.

Переглядів: 2901