Лекція 10. Пам’ять

Рис.2. Дві моделі вибірної уваги

Так. якщо два чоловіки говорять одночасно, ми зосереджуємося на одному повідомленні й “відбудовуємося” від іншого.

Відповідно до моделі А повідомлення, що не привернуло до себе нашої уваги, не було декодована при перцептивному аналізі, як наслідок не було почуте.

Згідно з моделлю Б обидва повідомлення були почуті, але тільки одне дістало відповідну реакцію.

Моделі вибірної уваги

1. Модель фільтрації Д.Бродбента [14; 119-123].

Повідомлення, що приходять по окремому нерву, можуть розрізнятися залежно від того, яке з нервових волокон вони стимулюють. Коли кілька нервів збуджуються одночасно, до мозку одночасно може надійти кілька сенсорних повідомлень. За моделлю Бродбента такі повідомлення обробляються декількома рівнобіжними сенсорними каналами. (Передбачається, що ці канали мають різні нервові коди й можуть обиратися на основі такого коду. Наприклад, два одночасно діючих сигнали – високої й низької частоти – можна розрізнити на основі їх фізичних характеристик, навіть якщо вони досягають мозку одночасно). Подальша обробка інформації відбувається тільки після спрямування уваги на цей сигнал і передачі його через вибірковий фільтр у “канал з обмеженою пропускною здатністю”.

2. Модель дільника Е.Трейсман [14; 123-126].

Трейсман (1964) удосконалила теорію фільтрації Бродбента. За його моделлю один канал відключається, коли увага спрямовується на інший. У роботі Трейсман і її колег найбільш помітний такий експеримент. Досліджуваних просили стежити за повідомленням, подаваним на одне вухо, у той час як значущі частини фрази подавалися то на одне вухо, то на інше. Наприклад, повідомлення “Стоїть будинок зрозуміти слово” подавалося правому вуху, а “Знання про на пагорбі” – лівому. Навіть тоді, коли нам треба запам'ятати повідомлення, що надійшло через одне вухо, ми схильні відслідковувати зміст, а не слухати повідомлення саме цим вухом. Так, досліджувані відповідали, що почули фразу “Стоїть будинок на пагорбі”.

Дані Трейсман розходилися з моделлю фільтрації. Певний мозковий центр перед аналізом характеристики сигналу повинен був прийняти рішення, що саме необхідно робити. Очевидно, для цього був потрібний деякий попередній перегляд матеріалу. Згідно з Трейсман, на першому з цих попередніх переглядів сигнал оцінюється на основі загальних фізичних характеристик. А потім при більш складних переглядах він оцінюється за змістом.

Початковий перегляд здійснюється за допомогою дільника або “перцептивного фільтра” – пристрою, що регулює інтенсивність повідомлення і виконує роль посередника між сигналом і його вербальною обробкою.

Модель Трейсман припускає, що “нерелевантні” повідомлення чуються приглушено, але не блокуються зовсім.

3. Модель доречності Дойча і Нормана [14;126-132].

Відповідно до цієї моделі всі сигнали проходять попередній аналіз, а потім передаються на дільник, що посилає їх у модифікованому вигляді на подальшу обробку. Відмінність від системи Трейсман полягає в тому, що визначення істотності того чи іншого набору стимулів відбувається на більш ранньому етапі обробки інформації. З іншого боку, модель Дойча і Нормана здається неекономічною: велика кількість несуттєвих стимулів має бути перевірена в довгочасній пам'яті, перш ніж почнеться їх подальша обробка.

За цією моделлю значення сенсорних вхідних сигналів витягаються одночасно (“рівнобіжна обробка”). Можливості системи стають обмеженими тільки після того, як сенсорні вхідні сигнали будуть певним чином оброблені. Перевага віддається тим чи іншим повідомленням залежно від їх “доречності” (доречність стосовно поточної мети, що її має система).

4. Збудження й увага ( модель Д.Канемана).

Канеман (1973) запропонував теорію уваги, яка розглядає і роль збудження і обмежені можливості людини з обробки інформації. Замість поняття “вузьких місць” він припустив, що є загальне обмеження на здатності людини виконувати розумову роботу [14;132-135].

Центральними елементами моделі Канемана є “принципи розподілу” і “оцінка попиту на ресурси”. “Принципи розподілу” визначаються чотирма факторами:

1) довгочасною готовністю, що відбиває закони мимовільної уваги (наприклад, виділяти ресурси на обробку будь-якого нового сигналу, на всяку розмову, де згадується власне ім'я тощо);

2) тимчасовими намірами (наприклад, слухати голос у лівому навушнику, шукати руду людину зі шрамом);

3) оцінкою вимог, тут діє правило: якщо дві дії вимагають для своєї реалізації більше ресурсів, ніж є у наявності, одна з них припиняється;

4) впливами збудження.

Деякі види інформаційної обробки можуть ініціюватися при надходженні вхідної інформації, а інші вимагають додаткового вхідного сигналу у вигляді зусилля уваги. Можливості для мобілізації зусиль обмежені: якщо потрібно звернути увагу на два чи більше вхідних сигнали, вони будуть конкурувати або заважати один одному.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні положення когнітивної психології	\|	Загальна характеристика пам'яті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.