Пам’ять

Психологічні властивості людини

Отже, психіка – це 1)суб'єктивне, 2) сигнальне, 3)соціально обумовлене 4) відображення дійсності у системі 5) ідеальних образів, на основі яких здійснюється 6) активна взаємодія людини з середовищем.

На основі засвоєння загальнолюдського досвіду.

Психіка здійснює функціюорієнтації і регуляції поведінки людини.

Психіка людини набула особливу форму – форму свідомості. Проте свідомість не вичерпує всієї сутності психіки.

Основні явища психіки:

- психічні процеси формування ідеальних (психічних) образів

- процеси психічної регуляції діяльності.

Психічний образ – цілісне, інтегративневідображення відносно самостійної, дискретної частини дійсності, інформаційна модель дійсності, використовувана людиною для регуляції своєї життєдіяльності.

Психічні образи дають можливість схематизації, концептуалізації дійсності.

Психічні образи виникають в результаті не одномоментних фотографічних відбитків, а їх активної побудови. Психічний образ - ідеально перетворене відображення дійсності. Ідеальність психічного відображення необхідно розуміти як соціокультурну, духовну обумовленість людської психіки, обумовленість чуттєвої основи психічного відображення загальними людськими уявленнями та поняттями. Ідеальність психічного образу є не що інше, як відображення в ньому суспільно-історичного досвіду людства.

Основні принципи розуміння психіки:

1. Психіка виникла на певній стадії розвитку світу – на стадії появи тваринних організмів. У міру еволюційного розвитку тварин розвивалася і їхня психіка. У своєму формуванні вона пройшла два етапи: 1)інстинкти, 2) індивідуальне навчання.

2. Психіка людини, свідомість – найвищий етап розвитку психіки; її виникнення обумовлено трудовою діяльністю людини в умовах колективного спілкування.

3. Психіка людини формується в її активній діяльності. Закономірності психіки - закономірності переходу зовнішньої взаємодії з предметами у психічний образ і психічного образу в регульовану ним дію.

4. Психіка опосередкована діяльністю мозку, але сама по собі вона явище ідеальне – вона обумовлена соціокультурними чинниками.

5. Психічні явища мають певну структуру і системну організацію.

До основних психологічних властивостей людини належать:

1)пам’ять,

2)емоції,

3)сенсомоторні реакції,

4)увага,

5)мислення,

6)воля,

7)темперамент.

Пам’ять (memory) – це комплекс процесів, які відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання та пригадування або актуалізацію того, що збереглося.

Пам’ять – це психофізіологічний процес збереження та відтворення інформації.

Виокремлюють короткочасну, оперативну та довготривалу пам’ять.

Короткочасна пам’ять зберігає інформацію під час обмеженого, як правило, невеликого проміжку часу. Середній об’єм короткочасної пам’яті обмежений: це 2–7 одиниць інтегрованої інформації. Особливістю цієї пам’яті є зміщення, коли при перенасиченості пам’яті людини інформація, що надходить, частково витісняє ту, що там зберігається. Завдяки короткочасній пам’яті людина може опрацювати значний обсяг інформації, знищити непотрібну та забезпечити запам’ятовування у довгочасній пам’яті необхідного матеріалу. У довгочасну пам’ять інформація надходить через короткочасну, яка виступає ніби у ролі фільтра, який здійснює суворий відбір важливого (з точки зору людини) матеріалу. Властивістю короткочасної пам’яті є можливість за певних умов розширити її часові межі (зосередження волі, розумова активність, безперервне повторювання слів, цифр).

Довгочасна пам’ять розрахована на довгий, заздалегідь не окреслений термін збереження інформації. Довгочасна пам’ять має змістовну організацію (за тематичним принципом). Вона має практично безмежний обсяг, але обмежені можливості довільного згадування повідомлень, які у ній зберігаються.

У операторській діяльності мозку процеси короткочасної та довгочасної пам’яті практично йдуть паралельно та взаємопов’язано.

Пригадування здійснюється у вигляді відтворення і впізнавання. Відтворення – це актуалізація образу за фізичної відсутності запам’ятовуваного матеріалу, а впізнавання – при його повторному пред’явленні в нових умовах.

Оперативна пам’ять посідає проміжне місце. Вона розрахована на збереження матеріалу під час певного раніше заданого терміну.

Пам’ять залежить від певних відділів великих півкуль головного мозку. Відділи мозку, що відповідають за певний вид пам’яті, пов’язані між собою замкнутими ланцюжками нейронів. Лобові та скроневі ділянки кори головного мозку, уражені травмою, погіршують пам’ять загалом, хворий неспроможний запам’ятовувати, зберігати та відтворювати інформацію.

Розрізняють зорову, рухову, емоційну, тактильну, нюхову, смакову пам’ять та ін.

Рухова пам’ять лежить в основі навчання рухами, вироблення побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.

Образна пам’ять допомагає запам’ятати і відтворити в уяві обличчя людей, картини природи, запахи, звуки та мелодії.

Емоційна пам’ять зберігає пережиті людиною почуття, це співчуття іншій людині. Запам’ятовуванню сприяють біологічно активні речовини, які виділяються під час емоційного збудження.

Словесна пам’ять полягає у запам’ятовуванні, збереженні і відтворенні прочитаного, почутого або сказаного.

Слухова пам’ять дає змогу контролювати роботу механізмів і машин, сприймати аварійні звукові сигнали.

Зорова пам’ять забезпечує запам’ятовування технологічних операцій, які потребують особливої уваги.

Обсяг пам’яті – це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового пред’явлення.

Точність відтворення – це ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.

Забування – закономірний процес, який оберігає пам’ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільняє місце для сприйняття нової, необхідної; забування – це не втрата знання, а втрата здатності пригадати. Основний засіб проти забування – повторення.

На розвиток і якість пам’яті впливають фізичний і психічний стан людини, її тренованість, професія, вік. Пам’ять погіршується з віком:

До 20–25 років пам’ять поліпшується

і до 30–40 років залишається на одному рівні,

потім здатність запам’ятовувати і згадувати

поступово спадає.

Краще повторювати частіше і потроху, ніж рідше і багато. Найкраще відтворюється матеріал наступного дня. Повторювати слід через 2–3 дні, а не відразу. Краще повторювати двічі уважно, ніж десять разів неуважно. Важливо чергувати складний матеріал з більш доступним, цікавий з менш цікавим. Новий матеріал слід записувати, повторювати подумки, краще уголос. Найефективнішим є запам’ятовування перед сном, бо сон закріплює результати запам’ятовування. Успішність запам’ятовування залежить від мотивів, зацікавлення, емоційності внутрішнього світу. Вважають, що погана пам’ять – це погано організована пам’ять. На продуктивність пам’яті впливають як суб’єктивні, так і об’єктивні причини. Суб’єктивні причини: природна здатність сприймати та запам’ятовувати інформацію, метод запам’ятовування, попередній досвід, установка, зацікавлення, емоції, стан організму. Об’єктивні причини: характер матеріалу (логічність, зв’язність, зрозумілість, наочність, римованість) та кількість матеріалу і зовнішні умови. На запам’ятовування та згадування інформації значно впливають емоції. Існують ефективні методи тренування пам’яті. Одні з цих методів ґрунтуються на регуляції уваги, другі передбачають удосконалення сприйняття матеріалу, треті базуються на керуванні уявою, четверті – на розвитку у людини здібностей осмислювати та структурувати запам’ятовування матеріалу, п’яті – на активному використанні у процесах запам’ятовування та пригадування спеціальних прийомів та дій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Активно взаємодіяти з навколишнім світом	\|	Форми мислення: поняття, судження, умовивід.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.