• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система законодавства і її співвідношення з системою права

Категорія "система законодавства" є однією з найпоширеніших у сучасній юридичній науці та юридичній практиці. Важливе місце вона посідає і в теорії права. Особливістю цього поняття (категорії) є його використання для позначення певних сукупностей не завжди однакових за формою і за рівнем юридичної сили нормативно-правових актів, які приймаються різними органами держави, посадовими особами, самоврядувальними організаціями. В одних випадках мають на увазі тільки сукупність законів; в других — закони, укази Президента України і урядові постанови; в третіх — і це майже стало традиційним — усю діючу в межах країни (держави) сукупність нормативно-правових актів. В останньому випадку це поняття інколи не точно використовується як синонім поняття "право". Такий різнобій пояснюється тим, що система законодавства — це передусім форма права, тобто засіб існування, вираження і організації його норм у цілісну, внутрішньо узгоджену систему. Саме завдяки законодавству стає можливим виокремлення правових норм із інших систем нормативного регулювання, формування права як цілісного нормативного явища і культурної цінності суспільства.

Отже, під законодавством слід розуміти систему чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів.

Системі законодавства притаманні низка ознак, які характеризують її як статичну і функціональну. Так, по-перше, вона, як форма права, є елементом більш широкої за обсягом правової системи. По-друге, система законодавства має вертикальну (ієрархічну) будову. Це означає, що нормативно-правові акти розташовані в ній залежно від їх юридичної сили, яка визначається місцем органу в державному апараті. По-третє, вона характеризується цілісністю, системністю, які обумовлюються не тільки соціально-політичними, а й юридичними факторами. До останніх передусім належить система права і її структурні елементи — норми права, інститути і галузі права. Системність означає, що кожний нормативно-правовий акт діє, хоча і самостійно, але й відповідно до тих задач і цілей, які закріплені в Конституції, законах, інших вищих за юридичною силою актах. Окрім того, кожний нормативно-правовий акт перебуває в ієрархічних, супідрядних зв'язках з іншими нормативними актами. "Абсолютна самостійність" нормативно-правового акта виступає лише як письмовий документ. По-четверте, система законодавства має інтегративний характер. Ця її властивість виражається в тому, що вона водночас є і юридичним джерелом права, і формою його існування. Від того, наскільки оптимально система законодавства інтегрує в собі нормативно-правовий матеріал, залежить ефективність правового регулювання.

Слід також наголосити на взаємозв’язку структур законодавства і права. Певною мірою структура законодавства є виразом структури права. Ці системи забезпечуються одними і чинниками — матеріальними та ідеальними, — головними серед яких для системи права є предмет правового регулювання, а для системи законодавства — зацікавленість законодавця в раціональній, комплексній побудові джерел права. Система законодавства і система права виражають єдину сутність права, але якщо перша являє собою структуру форми права, то друга — структуру його змісту. Система законодавства — це форма існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання в конкретні статті, нормативні приписи, нормативно-правові акти, інститути і галузі законодавства.

Встановлення правильного співвідношення між системою права і системою законодавства — важлива теоретична і практична задача. Вирішення її на належному рівні має на меті забезпечити доступність законодавства, скорочення непотрібної численності актів, їх узгодженості між собою та ін.

Як зазначалось, система законодавства і система права є поняття одного ряду, але не тотожні. Це дає підставу розглядати і характеризувати ці системи як відносно самостійні категорії і явища зі своїми притаманними їм ознаками. Ці ознаки і є важливими показниками відмінностей між ними.

Які ж це ознаки? Зупинимося за них.

По-перше, якщо система права має об'єктивний характер, то система законодавства певною мірою залежить від суб'єктивного фактора — діяльності законодавця, інших суб'єктів правотворчих (правоустановчих) повноважень.

По-друге, системи різняться своїми первинними елементами. Якщо для системи права первинним елементом є норма права, то для системи законодавства ним є нормативно-правовий припис.

Юридичні норми — це той будівельний матеріал, з якого складаються конкретні галузі права. Але особливістю побудови інститутів, галузей законодавства, є те, що цей будівельний матеріал може використовуватись у різному наборі і в різних сполученнях в окремих нормативно-правових актах.

По-третє, система законодавства і система права не збігаються за обсягом. Система законодавства ширша за систему права, оскільки дуже часто включає в себе те, що не може бути віднесеним до норм права, — різні програмні положення, вказівки на мету і мотиви видання тих чи інших актів.

По-четверте, різняться вони за значенням і роллю, які має для них предмет і метод правового регулювання. Якщо, наприклад, для галузі права характерна однорідність суспільних відносин, що нею регулюються, а також застосування одного головного методу правового регулювання, то для галузі законодавства це не обов'язково. Предмет галузі законодавства становлять різнорідні суспільні відносини, а саме відносини в державному управлінні, відносини в народному господарстві, види господарської діяльності тощо. Різними в цьому разі, є і методи, що застосовуються для регулювання суспільних відносин галузями законодавства.

По-п'яте, система права і система законодавства різняться за своєю внутрішньою (вертикальною) будовою. Так, відносно системи права поняття “вертикальна структура” має умовний характер. для неї характерна логічна побудова — норма права, інститут права, підгалузь права, галузь права. Вертикальна ж структура системи законодавства має ієрархічний характер, оскільки вона побудована відповідно до юридичної сили нормативно-правових актів, яка передусім визначається місцем правотворчого (правоустановчого) органу в державному механізмі.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
12. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.

Переглядів: 919