Розподіл паразитів у популяції хазяїна

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ „ПАРАЗИТ-ХАЗЯЇН” НА ПОПУЛЯЦІЙНОМУ РІВНІ

Розподіл паразитів у локальній популяції хазяїна ніколи не буває рівномірним. Навіть у тих нечастих випадках, коли реєструється 100% зараженість хазяїна певним видом паразита, як-то зараження ляща у деяких невеличких озерах Польщі метацеркаріями Tylodelphis clavata, що паразитує у рибоїдних птахів, інтенсивність інвазії різних особин хазяїна варіює у широких межах. Розподіл паразитів також не відповідає і законам ймовірності, він не є випадковим.

Така нерівномірність обумовлена перш за все неповним збігом мозаїки поширення остаточного хазяїна та інвазійних для нього стадій паразита у зовнішньому середовищі та у проміжних хазяях чи переносниках, якщо такі є. Відомо, що заражені личинками трематод-лейкохлоридій наземні молюски зустрічаються переважно під деревами, на яких розташовані гнізда птахів-остаточних хазяїв цих гельмінтів. На відкритих лучних ділянках поблизу такі самі молюски є вільними від партеніт трематод.

Таким чином, для того, аби відбулося зараження хазяїна, він має зустрітися з паразитом на відповідній стадії розвитку у певному місці і в певний час. Ймовірність такої зустрічі є зазвичай різною для різних особин як хазяїна, так і паразита. Чи відбудеться така зустріч, залежить від безлічі випадкових обставин. Навіть якщо паразит і хазяїн зустрінуться наслідки такої зустрічі можуть бути різними, зважуючи на гетерозиготність популяцій обох задіяних видів. Навіть в експериментах на лінійних лабораторних тваринах одного віку і статі, що утримуються в однакових умовах і заражаються одночасно певною дозою (кількістю) личинок з однієї культури паразита, інтенсивність інвазії помітно варіює, а деякі тварини можуть не заражуватися.

Кожна природні популяція потенційного хазяїна є гетерогенною генотипічно, особини, що її складають, відрізняються за віком, статтю, фізичним розвитком, фізіологічним станом, зокрема станом імунної системи, а також певними екологічними преференціями, в тому числі трофічними, серед особин хазяїна можуть бути ослаблені несприятливими умовами зовнішнього середовища, недоїданням чи хворобами, що зрештою визначає їх різну сприйнятливість до певного паразита, а деякі з них вже могли перехворіти на цю інвазію і мати набутий імунітет. З іншого боку, інвазійні стадії паразита, зокрема личинки, також мають різну життєздатність, різний ступінь інвазивності, виявляють різну активність у пошуку хазяїна, проникненні в його тіло, протистоянні захисним реакціям хазяїна тощо.

Внаслідок сумарної дії цього складного комплексу факторів завжди спостерігається перерозсіяний розподіл паразитів у популяції хазяїна, паразити поширені агреговано, тобто утворюють скупчення – „агрегації”. Відповідно, переважна більшість особин паразита зосереджується у відносно невеликій частині особин хазяїна, інколи більшість особин паразита перебуває навіть в одиничних особинах хазяїна. Для гельмінтів така ситуація зазвичай відповідає від’ємному біномінальному розподілу, для найпростіших – розподілу Пойпа-Епплі. Такий розподіл забезпечує збалансованість у системі „паразит – хазяїн”, оптимальні умови для виживання популяцій обох компонентів цієї системи і, врешті решт, подальше існування обох видів. У свою чергу незаражені і заражені, більше чи менше, певним паразитом локальні популяції хазяїна розміщені у просторі мозаїчно, утворюючи осередки інвазії. Такий розподіл обумовлено переважно екологічними факторами і особливостями поведінки тих чи інших тварин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Реакції хазяїна на присутність паразитів	\|	Розподіл паразитів в залежності від віку хазяїна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.