• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття і макроекономічні індикатори рівня життя населення

W0

Е

W1

L0 L1 L2 L

Рисунок 8.3 – Рівновага на ринку праці в умовах безробіття

У кейнсіанській концепції рівновага на ринку праці встановлюється при наявності безробіття. При підвищенні заробітної плати до W2 внаслідок збільшення витрат на наймання розмір попиту на працю скоротиться з L0 до 0. Скорочення заробітної плати нижче рівня W0 не здатне збільшити попит підприємців на робочу силу навіть за рахунок скорочення витрат на неї. Це обумовлено неможливістю розширення виробництва в умовах незмінного ефективного попиту на блага, тому при зміні заробітної плати від 0 до W0 попит на працю буде абсолютно нееластичним стосовно неї. Кривою кейнсіанської функції попиту на працю, таким чином, є ламана L0AW2.

Сполучення кривих функції попиту на працю і її пропозиції показує, що при номінальній ставці заробітної плати W0 пропозиція праці в розмірі L2 перевищить обсяги попиту на робочу силу L0. Дана ситуація на ринку буде стійкою і довгостроковою, що відображає стан квазірівноваги, коли при розбіжності попиту і пропозиції на працю замість зміни ставок заробітної плати відбувається кількісне пристосування підприємців і найманих робітників до змінених умов. Домашні господарства скорочують споживання товарів і послуг, а підприємці відповідно до зміни ефективного попиту на товарному ринку знижують обсяги виробництва і зайнятості, тим самим поглиблюючи розрив між попитом і пропозицією праці.

Рівень життя – це ступінь забезпеченості населення необхідними для життя матеріальними, духовними і соціальними благами.

Його визначають також і як сукупність умов життєдіяльності людей, тобто праці, побуту, дозвілля. Рівень життя залежить, по-перше, від фактичного споживання матеріальних, духовних благ, по-друге, від розвитку потреб.

Розрізняють три рівні споживання:

- індивідуальний, на якому відбувається споживання кожної окремої людини;

- колективний, споживання на рівні колективу людей;

- суспільний, пов'язаний із споживчими інтересами всіх громадян країни.

Для оцінки рівня життя застосовують такі показники:

Індекс людського розвитку – цей показник запропонований ООН як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни. Індекс людського розвитку включає тривалість життя населення; рівень освіти; обсяг ВВП на душу населення.

Індекс якості життя – характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до політичного життя і т. ін.

Прожитковий мінімум – рівень грошового прибутку населення, що забезпечує придбання мінімального науково обґрунтованого набору матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людини. При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють:

- фізіологічний мінімум – вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів;

- соціальний мінімум– це мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб, тобто це вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідними для зберігання рівня життя.

Прожитковий мінімум визначається на основі кошика споживача.

Кошик споживача – це вартість стандартного набору товарів і послуг масового споживання середнього споживача у конкретній країні у певний час.

Індекс вартості життя – характеризує зміни цін на споживчі товари і тарифи на послуги відносно фіксованого набору товарів і послуг, що входять у споживчий набір окремих категорій населення.

Коефіцієнт життєздатності населення характеризує можливості зберігання генофонду, інтелектуального розвитку населення в умовах проведення конкретної соціально-економічної політики.

Індекс інтелектуального потенціалу суспільства відображає рівень освіти населення і стан науки у країні. При його розрахунку враховуються: рівень освіти дорослого населення; питома вага студентів у загальній чисельності населення; частина витрат на освіту у ВВП; частина зайнятих у науці і науковому обслуговуванні у загальній чисельності зайнятих; частина витрат на науку у ВВП.

Людський капітал на душу населення відображає рівень витрат держави, фірм і громадян на освіту, охорону здоров'я й інші галузі соціальної сфери на душу населення.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
3. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
4. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
5. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
6. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. А. 5-7 день життя.
10. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
11. А/. Поняття про судовий процес.
12. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.

Переглядів: 716