• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій в країнах світу

У другій половині 20-го століття відзначалося зростання кількості аварій та катастроф, пов'язаних з роботою техніки (техногенних або антропогенних) та кількості жертв серед населення при стихійних лихах і техногенних катастрофах.

Система охорони здоров'я населення у повсякденних умовах навіть у високорозвинених державах виявилась нездатною адекватно реагувати на санітарні втрати при значних катастро-фах. Виникла нова галузь охорони здоров'я - медицина катастроф, що займається плануванням, підготовкою та реалізацією комплексу організаційних та медичних заходів при надзвичайних ситуаціях внаслідок техногенних та природних катастроф. Для виконання заходів з організації ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі для надання медичної допомоги постраждалим в усіх розвинених державах світу, були створені і зараз функціонують служби (системи) медицини катастроф. Структура служби медицини катастроф в кожній державі відповідає економічному і політичному стану держави, інфраструктурі її транспорту, енергетики і системи охорони здоров'я. В кожній державі служба (система) медицини катастроф розбудована і діє в стабільному правовому та нормативному полі держави.

У 1971 р. Генеральна асамблея ООН створила Виконавчий комітет ВООЗ з надання допомоги у випадку стихійного лиха. У його складі постійно функціонують сектор охорони здоров’я у надзвичайних ситуаціях та оперативна група допомоги у випадку стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій. Постійні комітети (відділи) з надання надзвичайної допомоги існують у всіх регіональних бюро ВООЗ.

У 1975 р. у Женеві створене міжнародне товариство медицини катастроф (МТМК), до якого були прийняті близько 30 держав. Товариство було призначене для координації та об’єднання зусиль з наукової розробки проблем медицини катастроф міжнародного масштабу, наукових досліджень у напрямках невідкладної медичної допомоги постраждалим та їх лікування в умовах масових уражень, розробки навчальних програм з медицини катастроф.

У Сан-Маріно створений науково-дослідний центр з медицини катастроф. Створюються також інші національні та міжнародні асоціації медицини катастроф.

Існують такі міжнародні організації, що працюють у галузі медицини катастроф та НС:

- Міжнародне товариство медицини катастроф;

- Всесвітня асоціація медицини катастроф та надзвичайних ситуацій;

- Панамериканська організація охорони здоров’я;

- Міжнародна організація “Лікарі без кордонів”;

- Центр менеджмента катастроф та надання гуманітарної допомоги “Екселенс”;

- Європейський центр медицини катастроф;

- Відділ медицини катастроф у госпіталі Амстердама;

- Центр міжнародних систем екстреної медичної допомоги;

- Міжнародна організація індивідуального та колективного захисту;

- Чеське товариство медицини катастроф та надзвичайних ситуацій;

- Всесвітня організація охорони здоров’я.

У регіонах земної кулі створені Центри співпраці ВООЗ з проблем медицини катастроф та надзвичайних ситуацій з метою виконання функцій, пов’язаних з програмою ВООЗ. Серед понад 120 Центрів співпраці ВООЗ – 9 спеціалізуються з питань готовності до надзвичайних ситуацій та надання допомоги під час ліквідації їхніх наслідків.

Згідно з Узгодженням про взаємодію в галузі попередження та ліквідації наслідків НС природного та техногенного характеру від 22.01.93р. та Рішенням Ради зі співпраці у галузі охорони здоров’я СНД від 03.06.94р. була створена Координаційна рада держав-учасників СНД з проблем медицини катастроф, що є спеціалізованим робочим та консультативним органом Ради зі співпраці у галузі охорони здоров’я СНД, забезпечує або безпосередньо виконує його рішення в межах своїх функціональних обов’язків.

10. Тести для контролю засвоєння знань:

1. Державна служба медицини катастроф (ДСМК) України була створена згідно з:

а) «Положенням про цивільну оборону України», затвердженим 'Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 10.05.1994 р. за № 299;

б) Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. за № 343;

в) Наказом МОЗ України за № 171 від 04.06.1997 р.

2. Державна служба медицини катастроф створе­на на двох рівнях:

а) державному, територіальному;

б) державному, обласному;

в) центральному, місцевому.

3. Головне призначення державної служби меди­цини катастроф України:

а)надання медичної допомоги населенню, яке постраждало від катастроф;

б) надання медичної допомоги населенню, яке по­страждало у разі виникнення аварій та катастроф на ХНО;

в) надання громадянам безоплатної медичної допо­моги в НС природного та техногенного характеру.

4. Головний заклад України з питань медицини катастроф на державному рівні:

а) лікувально-профілактичне Управління МОЗ Укра­їни;

б) центральна координаційна комісія;

в) Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

5. На державному рівні керівництво державною службою медицини катастроф України під час лікві­дації медико-санітарних наслідків катастроф покладе­но на:

а) Міністерство охорони здоров'я України;

б) Міністерство надзвичайних ситуацій;

в) центральну координаційну комісію.

6. Для проведення санітарно-гігієнічних та проти­епідемічних заходів у районах катастроф у системі державної служби медицини катастроф фор­муються:

а) санітарно-епідеміологічні станції;

б) санітарно-епідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади;

в) санітарно-епідеміологічні загони, інфекційні госпіталі.

7. Головними закладами державної служби меди­цини катастроф України на територіальному рівні є:

а) центри екстреної медичної допомоги;

б) територіальні координаційні комісії;

в) управління охорони здоров'я обласної держад­міністрації.

8. Бригади постійної готовності першої черги при­значені для:

а) надання екстреної медичної допомоги удогоспітальний період потерпілим за обставин, що загрожу­ють життю та здоров'ю, під час термінової госпі­талізації потерпілих у лікувально-профілактичні за­клади за межами осередку катастрофи;

б) надання першої медичної, долікарської та першої лікарської допомоги потерпілим та їх евакуація за ме­жі осередку;

в) надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги за життєвими показаннями та евакуація за межі осередку.

9. Бригади постійної готовності першої черги формуються на основі:

а) служби швидкої медичної допомоги, територіаль­них центрів екстреної медичної допомоги та обласних лікарень;

б) служби швидкої медичної допомоги, територіальних центрів екстреної медичної допомоги, відомчих лікувально-профілактичних закладів;

в) відомчих лікувально-профілактичних закладів, станцій швидкої медичної допомоги, санітарної авіації.

10. Основне завдання спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги державної служби медицини катастроф:

а) організація хірургічної допомоги потерпілим в осередках аварій;

б) надання невідкладної медичної допомоги потерпілим у НС;

в) посилення висококваліфікованими спеціалістами лікарень, у які госпіталізуються потерпілі з осередків ураження.

11. До складу спеціалізованої бригади постійної го­товності хірургічного профілю другої черги входять:

а) лікар-хірург, лікар-анестезіолог, лікар-лаборант, медична сестра-анестезистка - 2 посади, операційна сестра - 2 посади;

б) лікарі-хірурги (відповідно до профілю бригади) - 2 посади, лікар-анестезіолог, фельдшер (медична сестра) - анестезист, операційна сестра;

в) лікарі-хірурги (різних спеціальностей) - 3 посади, фельдшер-анестезист - 2 посади, операційна сест­ра - 2 посади.

12. Розрахунок потреби у ліжках для госпіталізації потерпілих з осередків проводиться таким шляхом:

а) прогнозовану кількість потерпілих, які будуть мати потребу у госпіталізації, множать на коефіцієнт 2,2;

б) потребу у ліжках розраховують з огляду на перед­бачувану кількість потерпілих, які будуть мати потребу у госпіталізації;

в) ураховується передбачувана кількість потерпілих, за винятком 40% легко уражених, які не мають потреби у стаціонарному лікуванні.

11. Завдання для самостійної роботи:

Вивчити:

1. Завдання та заходи ДСМК.

2. Нормативно-правові акти, що визначають організацію та діяльність ДСМК.

3. Організацію ДСМК.

4. Сили та заклади ДСМК

5. Організацію взаємодії ДСМК з іншими аварійно-рятувальними службами;

12. Питання до самоконтролю знань студентів:

1. Вкажіть завдання служби медицини катастроф.

2. Вкажіть заходи служби медицини катастроф.

3. Вкажіть Закони України, які регламентують діяльність ДСМК.

4. Вкажіть Укази Президента України, які регламентують діяльність ДСМК.

5. Вкажіть Постанови Кабінета Міністрів України, які регламентують діяльність ДСМК.

6. Вкажіть накази МОЗ України, які регламентують діяльність ДСМК.

7. Вкажіть методичні рекомендації МОЗ України, які регламентують діяльність ДСМК.

8. Вкажіть заклади і формування державного рівня ДСМК.

9. Вкажіть сили і засоби державного рівня ДСМК.

10. Вкажіть заклади і формування територіального рівня ДСМК.

11. Вкажіть сили і засоби територіального рівня ДСМК.

12. Вкажіть призначення та склад центральної координаційної комісії.

13. Вкажіть призначення та склад територіальної координаційної комісії.

14. Вкажіть призначення санітарно-епідеміологічнихзакладів, мобільних госпіталів та медичних загонів.

15. Вкажіть призначення та склад бригад постійної готовності першої черги.

16. Вкажіть призначення та склад штатних спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги.

17. Вкажіть призначення та склад позаштатних спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги.

18. Вкажіть призначення санітарно-епідеміологічних загонів, спеціалізованих протиепіде-мічних бригад, санітарних дружин та санітарних постів, загонів санітарних дружин.

19. Вкажіть призначення територіальних центрів екстреної медичної допомоги.

20. Вкажіть призначення станцій швидкої медичної допомоги.

21. Вкажіть призначення медичних закладів, що утворюють медичні бригади постійної готовності першої черги ДСМК (крім станцій ШМД) та спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги ДСМК.

22. Вкажіть призначення медичних закладів, що розгортають додатковий ліжкофонд.

23. Вкажіть завдання оперативного штабу у період виникнення НС.

24. Вкажіть склад та завдання оперативної групи у період виникнення НС.

25. Вкажіть заходи для взаємодії органів управління охорони здоров’я з органами управління інших галузей.

26. Вкажіть міжнародні організації, що працюють у галузі медицини катастроф та надзвичайних ситуацій.

27. Вкажіть призначення Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II.1 Програмне забезпечення
4. III. Етапи розробки програмного забезпечення
5. IV етап. Ситуаційний підхід
6. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
7. PR-відділ організації: переваги і недоліки
8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
9. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
10. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
11. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
12. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США

Переглядів: 2209