Мета і завдання лікувально-евакуаційного забезпечення за умов надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Заняття № 1.

Інформаційна частина методичної розробки

Перелік теоретичних питань, завдання для самостійної роботи.

Методика проведення заняття.

Заняття № 2

1.	Вступ………………………………………………………….…………………..	5 хвилин
2.	Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення при різних видах надзвичайних ситуацій. Особливості організації медичної допомоги дітям за умов надзвичайних ситуацій.………………………………	55 хвилин
3.	Рішення тестів та ситуаційних задач……………………………………...........	15 хвилин
4.	Підведення підсумків заняття…………………………………………………...	5 хвилини
	Разом…………………………………………………………................................	80 хвилин

Заняття починається з перевiрки за списком студентiв, об'явлення теми, мети та плану заняття. Далі іде викладання та розбір учбових питань, які розглядаються на занятті. Перевірка підготовки студентів до заняття проводиться в ході вивчення учбових запитань. Наприкінці заняття проводиться вихідний контроль засвоєння знань шляхом рішення тестів, підводиться підсумок заняття, в ході якого студент заповнює "Індивідуальний план студента", і задається завдання до наступного заняття.

В системі медицини катастроф лікувально-евакуаційне забезпечення (ЛЕЗ) є одним з основних і найбільш трудомістких видів діяльності з охорони здоров’я під час ліквідації медичних наслідків у надзвичайних ситуаціях, спрямованих на охорону й відновлення здоров’я населення, зменшення кількості летальних випадків та інвалідності серед уражених.

Система ЛЕЗ населення у надзвичайних ситуаціях включає комплекс науково обгрунтованих принципів, організаційно-практичних заходів щодо надання ураженому населенню медичної допомоги і лікування, пов’язаних з евакуацією за межі зони (осередку) катастрофи, і призначених для цього сил і засобів служби медицини катастроф.

Вид катастрофи, розміри території осередку ураження, кількість уражених, характер патології ураження населення, ступінь виходу з ладу сил і засобів охорони здоров’я в зоні катастрофи, рівень розвитку медичної науки, стан матеріально-технічного оснащення служби медицини катастроф, наявність чи відсутність на місцевості небезпечних для людини уражуючих факторів – все це впливає на організацію ЛЕЗ.

Принципи організації екстреної медичної допомоги в системі ЛЕЗ потерпілих у надзвичайних ситуаціях грунтуються на загальних положеннях охорони здоров’я населення та надання йому медичної допомоги і відображають медико-соціальні особливості цього періоду, зумовлені масовим надходженням потерпілих, що потребують екстреної медичної допомоги, та різкою зміною умов життєдіяльності населення. У цьому зв’язку для організації ЛЕЗ потерпілим під час НС виникла необхідність використання спеціально створеної системи лікувально-евакуаційних заходів та відповідних її формувань і закладів державної служби медицини катастроф, а також розробки нових форм і методів роботи служби.

В Україні використовується змішана система ЛЕЗ, що поєднує принципи лікування “на місці” з евакуацією за “призначенням”.

Таким чином, ЛЕЗ– це система науково обгрунтованих, своєчасно та послідовно виконаних заходів з надання медичної допомоги і лікування потерпілих з одночасною евакуацією їх за призначенням за межі осередку катастрофи відповідно до характеру отриманого ушкодження.

При існуючій системі ЛЕЗ населення в надзвичайних ситуаціях повинні виконуватися дві основні вимоги: спадкоємність у послідовно здійснених лікувально-профілактичних заходах та своєчасність їх виконання.

Спадкоємність у наданні допомоги та лікуванні забезпечується, по-перше, єдністю розу-міння виникнення та розвитку патологічного процесу, а також єдиних, завчасно регламенто-ваних та обов’язкових для всього медичного персоналу служби науково обгрунтованих принципів надання допомоги ураженим та їх лікування при різноманітних ушкодженнях, які вони дістали в катастрофах, і, по-друге, наявністю чіткої медичної документації, яка супровод-жує кожного пораненого (хворого). Медичними документами, які забезпечують обізнаність кожного наступного лікаря з тим, що було діагностовано в ураженого попереднім лікарем і яка йому надана допомога, є первинна медична картка, талон на госпіталізацію, історія хвороби (якщо заведена) та інша медична документація.

Первинна медична картка, а за її відсутності будь-який довільно заповнений документ, оформляється на всіх уражених (хворих) під час надання їм першої лікарської допомоги, якщо вони підлягають подальшій евакуації, а якщо їх затримано для лікування понад одну добу – використовується як історія хвороби (чи вкладається в неї). У цих документах записують основні дані про діагноз і характер ураження, надання медичної допомоги, способи евакуації тощо. У разі евакуації ураженого ці реєстраційні документи його супроводжують.

Своєчасність надання медичної допомоги дозволяє зберегти життя ураженому та попередити розвиток важких ускладнень. Це є критерієм для оцінки термінів її надання. Своєчасність у наданні медичної допомоги досягається якісною організацією пошуку, винесення та вивезення (евакуації) уражених з осередку на етапи медичної евакуації, максимальним наближенням першого етапу до зон виникнення санітарних втрат в осередку катастрофи, правильною організацією їх роботи і особливо за рахунок медичного сортування.

Перелік питань, які треба вирішувати під час реалізації заходів ЛЕЗ населення за умов НС:

- стислий аналіз загальної обстановки та завдань щодо організації медичного забезпечення населення;

- відомості про санітарні втрати та їх структуру;

- визначення потреби в медичних закладах, порядок їх залучення та організацію роботи в зоні стихійного лиха;

- визначення терміну та порядку евакуації потерпілих;

- організація амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню в зоні НС (стихійного лиха);

- організація психоневрологічної допомоги;

- контроль за санітарно-гігієнічним і протиепідемічним станом зони стихійного лиха, на маршрутах евакуації та місцях тимчасового перебування евакуйованого населення;

- організація медичного постачання;

- судово-медична експертиза загиблих та медична експертиза потерпілих (оцінка тяжкості пошкоджень та ймовірності втрати працездатності);

- визначення складу резерву і порядку його використання та можливого маневрування медичними силами і засобами;

- організація управління та взаємодії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій в країнах світу	\|	Етапи медичної евакуації ДСМК, їх організація та завдання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.