МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Лекція 5План Тема 3. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг. 3.1. Значення та завдання аналізу виробництва продукції 3.2. Аналіз обсягів виробництва продукції, 3.3. Аналіз асортименту і структури випуску продукції. 3.4. Аналіз якості продукції і ритмічності. Література: Кононенко Т.Д. ст. 9-15, Чумаченко М.Г. ст. 7-11, ст.34-39, Івахненко В.М. ст 9-14, Воронко О.С. ст. 60-77, 3.1. Значення і завдання аналізу виробництва продукції У нових ринкових умовах господарювання всі підприємства отримали повну оперативну самостійність – яку і скільки випускати продукції, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного врахування кон'юнктури ринку, його потреб і вимог. Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, зовнішньо вільна і нічим не обмежена, врешті-решт жорстко зумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення. У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання: а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і окремих виробничих підрозділів; б) оцінка виконання планів виробництв, постачання і реалізації продукції, динаміки обсягів виробництва; в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років, зокрема у звітний період; г) розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо; д) визначення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання. Для виконання аналітичного дослідження використовують статистичну звітність про виробництво продукції, форма № 1-п, а також планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію продукції, інші оперативні дані виробничої діяльності. Бажано також ознайомитись із залишками незавершеного виробництва, готової продукції на складі і товарів відвантажених (форма № 1). 3.2. Аналіз обсягів виробництва продукції Аналіз обсягів виробництва продукції звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва підприємством в цілому і в розрізі його основних виробничих одиниць, які були рівні виконання за місяцями і кварталами звітного періоду, визначають причини можливих невдач і винних у цьому осіб. Враховуючи складне економічне становище в країні, повсюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на підприємстві. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випуску продукції найбільш доречне, оскільки дає змогу запобігти перекрученням, котрі заподіює інфляція. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах. Дані табл. 4.1 свідчать, що обсяги виробництва продукції невпинно знижувались в перші чотири роки п'ятиріччя і становили під кінець трохи більше половини того, що було у першому році. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в третьому і четвертому роках дещо сповільнились, а в останньому навіть почалось зростання випуску продукції. Проте загальну динаміку обсягів виробництва слід оцінити негативно. Таблиця 4.1. Динаміка виробництва продукції на підприємстві
Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов'язково визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку, й відокремити такі, що діяли на народногосподарському рівні, тобто були зовнішніми. У нашому прикладі виробництво цегли тісно пов'язане з будівництвом, яке зазнало спаду за браком інвестицій в економіці України. Проте внутрішні фактори заслуговують на увагу не менше. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшуючи у складі рецептур дешеві компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Всі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва. Регулювання рівня якості та зміни асортименту були "улюбленими" засобами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і навіть галузях промисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ринок ефективно бореться з цими "хитрощами" простим зниженням попиту на неякісну та застарілу продукцію.
3.3. Аналіз асортименту і структури випуску продукції. Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура – це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції. Зміна асортименту продукції, його оновлення до речі ґрунтується на добре відомому явищі – життєвому циклі товару. Помічено, що більшість видів продукції мають досить тривалий підготовчий період і період власне виробництва. Останній починається з укорінення нового товару на ринку, розширенням масштабів його виробництва та продажу. Далі ідуть етапи "зрілості" товару і насиченості їм ринку і, нарешті, наступає своєрідне старіння виробу, яке супроводжується скороченням обсягів виробництва та, наприкінці, припиненням його випуску. Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 4.2. Таблиця 4.2. Вихідні дані для аналізу асортименту
* "Е" – новий вид продукції замість застарілої "Є". Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами. Перший має назву "спосіб найменшого числа". Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планове завдання. В табл. 4.2 ці залікові суми разом становили 1136 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме: Другий спосіб передбачає брати як загальний показник найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів, тобто 60 %, а у вираженні коефіцієнта – 0,6. Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності: Отже, згідно з усіма способами план з асортименту суттєво не виконано. Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зрушення в асортименті й структурі випуску продукції якимись "об'єктивними" причинами, бо всі вони оперативно враховуються на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому відхилення при виконанні плану – це відверто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій). При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й оновлення асортименту. У нашому прикладі планувалося – оновлення асортименту на 20 % (264 : 1320 • 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичного обсягу випуску становила 12 % (160 : 1323 • 100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції "Є", яка не має належного попиту на ринку. Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва. Особливу увагу при цьому приділяється вивченню стану науково-дослідних і конструкторських розробок взагалі та достатності сум асігнувань на ці заходи (у складі інших операційних витрат субрахунок 941).
3.4. Аналіз якості продукції і ритмічності У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, в тому числі нехтували якістю продукції, зараз зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Красномовним прикладом є робота взуттєвої промисловості, та й усієї легкої промисловості України взагалі. Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямої та побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають частка продукції, атестована державою як продукція вищої якості (зараз цього не роблять), частка продукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі випуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об'єктивні показники якості: • сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості); • марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів); • вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги); • строк служби (ресурс) і надійність; • призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо). У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції: • гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безплатних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб; • наявність рекламацій, їхні кількість і вартість; • відсоток браку; • пониження у сортності продукції за межами підприємства; • відсоток повернення продукції на виправлення дефектів; • відповідність моді; • наявність і рівень попиту на даний виріб тощо. Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні, несуттєві, відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 4.3. Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами. Спосіб першосортних одиниць. Наведені в табл. 4.3 посортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну кількість продукції або показники частки і одержані суми додати.
Таблиця 4.3
Плановий коефіцієнт сортності: Фактичний коефіцієнт сортності: Оскільки величина фактичного показника більша за планову, можна зробити висновок, що фактична сортність продукції вища від планової. Спосіб порівняння середньозважених цін.Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже простий спосіб, проте він має істотну ваду – його не можна використовувати для розрахунку загального показника підприємства. Виходячи з даних табл. 5.3: Планова ціна виробу 8640 грн. : 900 = 9,6 грн. Фактична ціна виробу 9610 грн. : 1000 = 9,61 грн. Здійснені розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю. Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному і натуральному вираженні.Випередження рівня виконання плану у вартісному вираженні 111,2 % (9610 : 8640 • 100)в порівнянні з натуральним – 111,1 % підтверджує факт виконання плану за сортністю. З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни й асортименту продукції. Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні. Розрахунок факторів: 1) зміна кількості виробленої продукції: (1000 - 900) • 9,6 грн. = +960 грн.; 2) зміна якості (сортності) продукції: (9,61 - 9,6) • 1000 = +10 грн. Разом + 970 грн. Перевірка розрахунку: 9610 - 8640 = 970 грн. Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву "брак продукції". Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку і відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків. Аналізуючи брак, обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місцезнаходження, час і винуватців. Важливими умовами профілактики браку є: • висока культура й організація виробництва; • стабільний ритм роботи і постачання; • впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування; • підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінованості і відповідальності тощо. Варто також пам'ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості, як це іноді вважається. Рівень браку – це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і організації виробництва. Це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом. Зміна рівня якості продукції може спричиняти також зворотній вплив на обсяг випуску продукції. Механізми впливу пов'язані зі зміною трудомісткості продукції, норм витрат сировини і матеріалів тощо. І навпаки. Форсування виробничих процесів, які забезпечують додаткові обсяги продукції, зазвичай негативно відбиваються на якості продукції. Виявлення такої взаємодії показників досить складне завдання економічного аналізу і потребує неабияких зусиль, високих професійних навичок аналітиків, а також додаткових джерел інформації. Ритмічність виробництва – це насамперед чітка, стійка і збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед споживачами. Ритмічна робота – це випуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочого часу. Розрізняють два поняття ритмічності: • ритмічність випуску продукції (товарної); • ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного). Існує багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства, однак навіть і найпростіші з них надійно характеризують це явище. На підставі даних табл. 4.4 проведемо розрахунок коефіцієнта ритмічності способом найменшого числа. Таблиця 4.4. Дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності
Отже, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,85, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці. Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік, відповідно знаходять обсяги виробництва у перші, другі та треті декади, а потім діють, як при аналізі даних за місяць. За відсутності планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності. Наприклад, за декаду має бути виконана третина місячного плану тощо. На підприємствах дрібносерійного виробництва, або з тривалим виробничим циклом, а також із сезонними коливаннями обсягів продукції план може передбачати нерівномірний випуск продукції. Тому оцінка ритмічності дається з урахуванням планових сум, передбачених у графіках виробництва готових виробів. Після того як буде з'ясовано ступінь ритмічності роботи, слід перейти до вивчення основних факторів, які зумовлювали можливі порушення ритмічності (рис. 4.1). Однак треба мати на увазі, що вирішальними можуть виявитися лише кілька або навіть один із зазначених чинників. Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої "хвороби", а й її наслідки, а саме: • збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів; • погіршення якості продукції; • подорожчання собівартості продукції; • порушення у ритмі відвантаження, а отже, затримку реалізації продукції; • посилення плинності кадрів; • сплата штрафів за порушення строків виробництва та поставок замовленої продукції; • виникнення інших небажаних проблем. Ритмічність тісно пов'язана з комплектністю виробництва. Це поняття може бути визначено як пропорційність, збалансованість виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Комплектне виробництво забезпечує нормальний процес зборки готових виробів і запобігає затримкам у зв'язку з відсутністю якихось деталей. Засобом, який забезпечує необхідний темп збірних робіт при деяких неузгодженнях поточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому, аналізуючи комплектність виробництва, треба звертати увагу і на комплектність залишків деталей і вузлів у незавершеному виробництві. Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактична наявність деталей у залишку відповідає даним обліку і плановій потребі. Рис. 4.1.Фактори, які впливають на ритмічність випуску продукції Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|