• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття, види та склад правопорушення. Поняття та види юридичної відповідальності.

Поняття законності – це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється внаслідок їх неухильного здійснення всіма суб’єктами права. Наслідок законності є встановлення у суспільному житті правопорядку.

Поняття правопорядку – це режим (стан) упорядкованості, організованості, суспільних відносин, який складається за умов законності.

Правопорушення — це протиправне винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке є особистісно або суспільно шкідли­вим чи небезпечним. Склад (елементи) правопорушення: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона

Суб’єкт правопорушення — деліктоздатна фізична особа (лю­дина) або деліктоздатне об'єднання, що вчинили правопорушен­ня. Деліктоздатність — це закріплена законодавством і забез­печена державою здатність суб'єкта нести юридичну відпові­дальність за вчинене ним правопорушення;

Об’єкт правопорушення — певні блага, на пошкодження, зни­щення чи позбавлення яких спрямоване винне протиправне діян­ня. Об'єктами правопорушень можуть стати всі явища, які ви­знаються об'єктами правовідносин, тобто різноманітні матері­альні та нематеріальні блага (особисті або соціальні);

Об’єктивна сторона — протиправне діяння; його шкідли­вий або небезпечний результат; необхідний причинний зв'язок між ними. Протиправність діяння полягає в його державній, юри­дичній забороненості, у невідповідності вчинку юридичним при­писам. Таке діяння може бути виражене як в активних (якщо суб'єкт не дотримується забороняючих норм), так і в пасивних діях (якщо суб'єкт не виконує зобов'язуючі норми);

Суб’єктивна сторона — певне психічне ставлення суб'єк­та до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Таке став­лення відображається поняттям вини. Види (форми) вини: умисел і необережність.

Види умислу: прямий умисел — суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних наслідків;

- непрямий умисел — суб'єкт усвідомлює протиправність сво­го діяння, перед-бачає його негативні наслідки, але байдуже ста­виться до можливості їх настання;

Види необережності

- протиправна самонадіяність — суб'єкт усвідомлює проти­правність свого діяння, передбачає можливість настання його негативних наслідків, проте сподівається, що вони все ж таки не настануть;

- протиправна недбалість – суб’єкт усвідомлює (або не усвідомлює) протиправність свого діяння, не передбачає можливості настання негативних наслідків , хоча відповідно до рівня свого розвитку мусить це переюдачити.

Види правопорушень

- проступки (шкідливі правопорушення): конституц., цивіл., адміністративн., дисциплінарн.

- злочини (небезпечні правопорушення)

Юридична відповідальність – це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали. Види юридичної відповідальності: конституційна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, матеріальна, кримінальна.

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відпові­дальності, що становить собою вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також визначених вироком суду позбавлень і обмежень особистого, майнового чи іншого ха­рактеру.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення осо­бою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений чинним КК України (ч. 1 ст. 2 КК України).

Злочин - це передбачене КК України суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Злочин завжди є діянням людини, що посягає на найбільш важ­ливі суспільні відносини, які склалися і є визнаними та прийнят­ними в суспільстві, внаслідок чого вони охороняються криміналь­ним законом.

Види злочину за ступенем тяжкості: а) злочин невеликої тяжкості - злочин, за який передбачено покарання у виді поз­бавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання; б) злочин середньої тяжкості - злочин, за який пе­редбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; в) тяжкий злочин - злочин, за який передбачено по­карання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років; г) особливо тяжкий злочин ~ злочин, за який передбачено пока­рання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (ч. 5 ст. 12 КК України).

Злочинами невеликої тяжкості є, наприклад, зловживання опі­кунськими правами (ст. 167 КК України), незаконне розголошен­ня лікарської таємниці (ст. 145 КК України) та ін.

Злочинами середньої тяжкості є, наприклад, фіктивне підприс-мництво (ст. 205 КК України), підміна дитини (ст. 148 КК Украї­ни) та ін.

Тяжкими злочинами є, наприклад, умисне тяжке тілесне уш­кодження (ст. 121 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене організованою групою, або таке, що спричинило тяжкі наслідки (ч. З ст. 146 КК України), катування, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 127 КК України) та ін.

Особливо тяжким злочином є, наприклад, диверсія (ст. 113 КК України), шпигунство (ст. 114 КК України), умисне вбивство (ст. 115 КК України) та ін.

Відповідно до ст. 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої криміналь­ним кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необе­режності. Отже, формами вини за кримінальним правом України є: 1) умисел (ст. 24 КК України); 2) необережність (ст. 25 КК України).

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені дер­жави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні зло­чину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Метою покарання є: а) кара за вчинений злочин; б) виправ­лення та перевиховування засуджених; в) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде до­ведено в законному порядку і встановлено обвинувачувальним ви­роком суду (ст. 62 Конституції України).

У відповідності до ст. 52 КК України покарання поділя­ються на три групи: 1) основні - громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, об­меження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військо­вослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбав­лення волі; 2) додаткові - позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація май­на; 3) такі, що можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові - штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. II. Поняття соціального процесу.
7. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
8. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
9. А/. Поняття про судовий процес.
10. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
11. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
12. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави

Переглядів: 899