Основні показники діяльності гірничого підприємства

РОЛЬ І МІСЦЕ ГІРНИЧОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В СИСТЕМІ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Народне господарство України являє собою сукупність галузей і сфер економіки нашої країни, взаємозалежних суспільним поділом праці. Воно включає галузі матеріального виробництва й невиробничі галузі (або сфери діяльності). До галузей народного господарства, зайнятих матеріальним виробництвом, відносять: промисловість, сільське господарство, вантажний транспорт, зв'язок, будівництво, торгівлю, громадське харчування, заготовки, матеріально-технічне постачання.

До невиробничої сфери діяльності відносять: житлове господарство, комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я, освіту, науку, мистецтво, органи керування й ін.

У період реформ і структурних перетворень економіки України однієї з найважливіших проблем є забезпечення ефективного використання й розвитку науково-технічних ресурсів базових галузей, до яких слід віднести й видобуток руд. Функціонування гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК) України здійснюється в специфічних умовах. Більшість цих підприємств застосовують відкриту розробку корисних копалин. При цьому практично всі гірничі роботи здійснюються з використанням вибухових речовин. Специфіка різних виробництв ГЗК - гірничі роботи з видобутку руди, транспортування руди, збагачення й одержання металургійної сировини визначаються їхніми технологічними особливостями. Одним з найважливіших виробництв ГЗКа є видобуток корисних копалин. Це обумовлено тим, що витрати на гірничі роботи становлять понад 40% від загальних витрат на виробництво готової продукції (наприклад, обкотишів) з урахуванням сучасних тенденцій стабільного зростання енергетичних ресурсів. Враховуючи, що весь видобуток корисних копалин здійснюється за допомогою вибухових речовин (ВВ) і ККД вибуху не перевищує 10-15%, гірничодобувні підприємства постійно проводять дослідження, спрямовані па підвищення ефективності використання енергії вибуху й зниження витрат на виробництво ВВ. Реформування української економіки змінило положення гірничодобувних підприємств, які в період планової економіки були державними, активно підтримувалися бюджетним фінансуванням і мали гарантований збут. В теперішній час гірничодобувні підприємства самостійно управляють фінансами, вирішують питання збуту й формування цін на готову продукцію. Вирішення актуального завдання підвищення ефективності діяльності гірничих підприємств (у т.ч. ГЗК) вимагає створення нових механізмів організаційного, виробничого, інформаційного, фінансового й кадрового забезпечення. Ці механізми повинні забезпечити можливість одержання економічних результатів і освоєння капітальних вкладень при обмежених ресурсах і підвищеному ризику. Необхідна розробка економічної стратегії розвитку гірничих робіт.

У практичній економіці поняття стратегія визначається як - мистецтво керівництва роботою, загальний план ведення цієї роботи, виходячи з дійсності, що склалася на даному етапі розвитку. Закордонні автори вважають, що стратегія - «це визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства й твердження курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей». В остаточному підсумку формування стратегії підприємства повинне дати відповідь на три питання: Які напрямки господарської діяльності необхідно розбудовувати? Які потреби в капіталовкладеннях і наявних ресурсах? Яка можлива віддача по обраних напрямках? Сформулюємо поняття - економічна стратегія розвитку гірничих робіт. Відомо, що гірничі роботи проводяться з метою забезпечення видобутку мінеральної сировини. Для гірничорудної галузі в цілому в якості сировини виступає руда з відповідними компонентами металу й різних добавок у різних пропорціях. При цьому якість руди визначається, у першу чергу, високим відсотком корисної копалини (наприклад, заліза). Руда - природний мінеральний утвір, що містить які-небудь метали в концентраціях, при яких економічно доцільно їх добування. Руда розподіляється на кілька сортів: багата залізна руда -містить великий відсоток заліза, а бідна - малий. Кар'єр - сукупність гірничих виробіток, утворених при видобутку корисних копалин відкритим способом. Робота кар'єру, основним виходом якого є видобуток руди й виробництво розкриву, багато в чому визначає ефективність діяльності комбінату. Розкрив - гірничі породи, що покривають, й вміщують поклади корисної копалини в масиві. Тому ефективність гірничого виробництва, що залежить від ступеня його рентабельності, швидкості окупності, ліквідності оборотних коштів, широкого застосування в технологічних процесах ресурсо і енергозберігаючих заходів та ін., у значній мірі визначає економічний ефект діяльності ГЗКа, тобто ефективність реалізації готової продукції - металургійної сировини. Таким чином, можна визначити стратегію розвитку гірничих робіт, як -сукупність критеріїв, завдань і правил для прийняття рішень, використовуваних тоді, коли стратегічні напрямки діяльності гірничих підрозділів мають ряд успішних торговельних рішень в області реалізації готової продукції й мають успіх у споживача. Складність завдань, розв'язуваних при реалізації стратегії гірничих робіт визначається сукупністю факторів, а саме: - недостатній рівень видобутку і переробки мінеральної сировини по відношенню до проектних потужностей (як правило 50-60%), у тому числі внаслідок значного погіршення гірничо-геологічних та гірничотехнічних умов видобутку руди, враховуючи глибину кар’єрів до 500 м при одночасному зменшенні вмісту корисного компонента (заліза), що суттєво збільшує собівартість залізовмісткої продукції; - високий рівень ризику й достатньо тривалий строк окупності інвестицій, що відштовхує від вкладень в українську економіку потенційних закордонних інвесторів;

- відсутність достатня розроблених програм і державної політики підтримки виробничого сектору; - недостатньо продумана технологія впровадження інновацій як самими розроблювачами нових досягнень, так і впроваджувальними організаціями;

- відсутність діючої нормативно-правової бази, що забезпечує зацікавленість у впровадженні нових досягнень і захист вітчизняних товаровиробників;

- низький ступінь інтеграції української інфраструктури підтримки й розвитку виробництва в міжнародну структуру економіки;

- недостатня розробленість методології стратегічного планування розвитку гірничих виробництв і інших областей реальної економіки.

Вирішення проблеми економічної стратегії розвитку промислових виробництв слід шукати не тільки в області фінансових ресурсів, наприклад, за допомогою іноземних інвестицій, менеджменту, але й в області більш повного використання організаційних можливостей, як держави, так і самих підприємств. Тут маються на увазі можливості по раціональному вибору стратегії розвитку підприємства і його регіональної інфраструктури й підкріплення її (стратегії) відповідним керуванням трудовими, виробничими й енергетичними ресурсами. У зв'язку із цим для розробки економічної стратегії розвитку гірничих робіт потрібне комплексне дослідження фінансово-економічного стану гірничого промислового підприємства, шляхів підвищення ефективності його діяльності й розробки основних елементів стратегії розвитку гірничих робіт. Отже, загальною науковою проблемою є створення економічних основ, що дозволяють розробити стратегію розвитку промислових підприємств України в ринкових умовах.

2. Економічна оцінка показників діяльності гірничого підприємства Оцінка ефективності виробництва й реалізації продукції. Аналіз основних техніко-економічних показників роботи підприємства за останні 2-3 року: обсяг видобутку і якість мінеральної сировини, виробництво основних видів продукції, обсяг товарної й валової продукції, чисельність персоналу й продуктивність праці, фонд заробітної плати й середньомісячна заробітна плата працівників промислово-виробничого персоналу, середньорічна вартість основних виробничих і оборотних коштів, собівартість продукції, прибуток, рентабельність виробничих засобів, витрати на 1 грн товарної продукції й інші. Оцінка виконання плану виробництва й реалізації продукції за звітний рік. Виявлення резервів поліпшення показників роботи гірничого підприємства. Економічна ефективність використання трудових ресурсів, основних виробничих і оборотних коштів, мінеральних і інших природних ресурсів гірничого підприємства у звітному році. Шляхи подальшого поліпшення їх використання.

3. Планові показники роботи гірничого підприємства На основі економічної оцінки діяльності гірничого підприємства за звітний рік з урахуванням виявлених внутрішніх резервів підприємства й розроблених заходів розраховуються планові основні показники виробничої й комерційної діяльності гірничого підприємства на планований рік. При цьому враховується, чи реалізує підприємство продукцію, що випускається, або її реалізацією займається акціонерне товариство (виробниче об'єднання). Якщо гірниче підприємство займається реалізацією продукції, що випускається, то в число планових включаються наступні показники: обсяг реалізації кінцевої (залізовмісткої) продукції, прибуток і рентабельність виробництва. Плановані показники роботи гірничого підприємства повинні відбивати рівень використання трудових і мінеральних ресурсів, основних виробничих засобів і оборотних коштів підприємства на планований рік.

4. Рекомендації з підвищення ефективності роботи підприємства На основі оцінки економічної ефективності виробничої й комерційної діяльності гірничого підприємства розробляються організаційно-технічні й економічні заходи, спрямовані на зниження собівартості й підвищення якості продукції, ріст продуктивності праці й обсягу виробництва, поліпшення використання основних і обігових коштів, комплексне використання мінеральної сировини й відходів виробництва, раціональне використання земельних і водних ресурсів, охорону навколишнього середовища і т.д. У першу чергу розглядаються заходи, що передбачають використання внутрішніх резервів підприємства й не потребуючі значних капітальних вкладень на їхню реалізацію. Потім розробляються заходи, що вимагають капітальних вкладень. Вирішення конкретних завдань гірничого підприємства з підвищення економічної ефективності виробництва й реалізації кінцевої продукції повинне здійснюватися шляхом:

· поліпшення використання трудових, матеріальних, фінансових, мінеральних і інших природних ресурсів;

· удосконалювання керування виробництвом і трудовими колективами;

· удосконалювання структури керування підприємством;

· удосконалювання й розвитку логістичних методів керування закупівлями й реалізації товарної продукції;

· підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається й робіт;

· реконструкції й технічного переозброєння підприємства;

· підвищення економічної ефективності інвестиційних проектів;

· економічної ефективності реструктуризації й диверсифікованості виробництва;

· комплексного використання мінеральної сировини, застосування маловідходної технології видобутку й переробки корисних копалин;

· удосконалювання й розвитку методів стимулювання, мотивації й оплати праці;

· розвитку виробничого менеджменту в гірничопромислових системах;

· розвитку виробничих систем у паливно-енергетичному комплексі;

· удосконалювання й розвитку методів організації проектування;

· організація виробничих інноваційних процесів на підприємствах і ін.

Стисла економіко-географічна характеристика району розташування гірничого підприємстваЗагальні відомості про гірниче підприємство. Географічне положення. Адміністративна підпорядкованість. Характеристика продукції, що випускається, і її призначення. Споживачі продукції. Роль гірничої промисловості в районі. Транспортні зв'язки, кліматичні умови.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГІРНИЧОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВРАХУВАННЮ ПРИ ВИВЧЕННІ КОНКРЕТНОЇ ЕКОНОМІКИ	\|	Технологічний комплекс на поверхні шахти.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.